Свидовець у травні: сніг і крокуси
Свидовець мені завжди подобався якоюсь неймовірною мальовничістю - зелені горби, озера в сніжниках, квіти уздовж дороги. Особливо кайфова частина, яка починається за Драгобратом - там де найбільші озера хребта. Я вже чотири рази ходив Свидовцем й щоразу захоплююсь.
Й все більше шкода спостерігати за окупацією лижними підйомниками та, особливо, джиперами, які вже всерйоз роздовбали значну частину маршруту. Та й вирубки на схилах краси не додають. Контрасний хребет, загалом, як і усі Карпати нині.
Маршрут походу по Свидовцю: Ясиня - Чорна Тиса - озеро Апшинець - Близниця - Кваси.
Карпати навесні водночас красиві й достатньо примхливі. Засніжені вершини додають хребтам солідності, потоки талої води - дзвінкості, а вкриті квітучими крокусами полонини в поєднанні з феєричними потоками хмар виглядають неймовірно мальовниче. В цей час тут ще достатньо прохолодно і багато які стежки та схили завалені снігом. Погода у горах змінюється щодвадцять хвилин, систематично радуючи мандрівників вітром, дощем, мрякою, а на високих хребтах й сніжною "крупою". Іншими словами - яскраві різноманітні враження навесні у Карпатах гарантовані. За цей похід намотали 105 км Свидовцем й Чорногорою, якраз норма для пішої "одинички" була б, якби ми тим переймались. У цій розповіді - про Свидовець.
Дорога вела вверх по річці, до Витоку Чорної Тиси від Ясіня 19 км, підіймаєшся собі, переважно вирубками та австрійською дорого. Надибали дивні будівлі, потім виявилось що то гуртожиток географів КНУ, отак. В одній з навколишніх колиб заночували, умудрився забути там ліхтарика.
А ще під будівлями є дивний камінь...
Наступного дня перші кілька переходів переважно морально задовбували вирубки.
Але кавуся й друзі ситуацію рятують. Ближче до витоку ліс нарешті став справжнім та красивим.
Засніжена вершина на Свидовці. Якщо головою вліво-вправо не вертіти, то навіть схоже на високогір'я. По сніжниках ходити зручніше, ніж по траві - принаймні, мені. Взимку на таких схилах треба добре думати - соватись чи ні. А зараз сезон лавин, на щастя, вже позаду - це явище природи тримає лідерство в сумному рейтингу причин нещасних випадків у горах. Готувались до походу, насправді, серйозно - прогноз обіцяв холоди й довелось набрати теплих шмоток, які так і не знадобились.
Якщо не блукати в тумані й просто не блукати, то від Витоків Чорної Тиси до озера Апшинець - усього нічого, кілька кілометрів й кілька сот метрів висоти. Ми майже не блукали. Ну, хіба зовсім трохи.
Краєвиди з Свидівця - ох, ух і ах. Й погода дозволяє ними милуватись!
Спускаємось до озера Апшинець, тут вже трохи снігу насипало
І крокуси!! В цій долині їх безліч. В поєднанні з сніжниками, струмками, озером та красивими туристами й туристками - чарівне місце, безумовно.
Озеро Апшинець - моє чи не найулюбленіше місце для табору в Карпатах
День перейшов у приємний вечір. А наступного дня підйом по сніжнику на Свидовець й перехід через весь хребет від озера Апшинець до полонини за Близницею над Квасами (Браїлка, здається), 19 км цілих. Але це не складно - він плаский майже. Близниця тільки виділяється, й на жандарми підйом більше інших.
Сніг на фото виглядає більш суворіше, ніж в реальності.
Крокуси - сворідний символ весни у Карпатах. "Офіційно" - це шафран, але так до цієї квітки хіба наукові книги та інформаційні стенди звертаються. Красиві й витончені квіти - в давнину їх як барвники використовували, а зараз мабуть в якісь чаї додають (припущення, бо туди все додають подекуди). Ну й в якості "фотомоделі", "естетичної цінності" та "прикраси гірського екстер'єру" теж активно використовується. У травні крокуси у горах повсюдно й полонини нагадують килим з синіх квітів. Місцями вже відцвіли й трохи пожмакані, місцями ще тільки виповзають з-під сніжників, пробиваючи білу поверхню своїм гострим бутоном.Поміж синіми зрідка трапляються білі, а десь й жовті є. Цього року здавалось що весна в горах вже у розпалі й літо невпинно насувається - рівно поки це все не замело снігом.
Цього дня мене страшенно задовбало взуття, яке виявилось замалим.
Й все більше шкода спостерігати за окупацією лижними підйомниками та, особливо, джиперами, які вже всерйоз роздовбали значну частину маршруту. Та й вирубки на схилах краси не додають. Контрасний хребет, загалом, як і усі Карпати нині.
Маршрут походу по Свидовцю: Ясиня - Чорна Тиса - озеро Апшинець - Близниця - Кваси.
Карпати навесні водночас красиві й достатньо примхливі. Засніжені вершини додають хребтам солідності, потоки талої води - дзвінкості, а вкриті квітучими крокусами полонини в поєднанні з феєричними потоками хмар виглядають неймовірно мальовниче. В цей час тут ще достатньо прохолодно і багато які стежки та схили завалені снігом. Погода у горах змінюється щодвадцять хвилин, систематично радуючи мандрівників вітром, дощем, мрякою, а на високих хребтах й сніжною "крупою". Іншими словами - яскраві різноманітні враження навесні у Карпатах гарантовані. За цей похід намотали 105 км Свидовцем й Чорногорою, якраз норма для пішої "одинички" була б, якби ми тим переймались. У цій розповіді - про Свидовець.
Минулого разу Карпати в травні виглядали якось так - помірно снігу й море сонця. Цього року обіцяють суцільні опади й неслабий холод на всі травневі :-) Будемо подивитись. В планах пройти Свидовець й зазирнути на Чорногору. Один знайомий колись всерйоз доводив, що якщо 20 тисяч раз сказати "харі крішна", то буде хороша погода. Й, що саме дивне, з ним в походах ніколи погоди поганої не бувало. В ненаукові методи я насправді не вірю, але надійнішого засобу вплинути на пргоду поки не пригадується.
Почалось з Ясиня, нашого бажання трохи під'їхати й якихось нереальних розцінок на таке задоволення від водіїв. Почувши ціну в 600 грн за 9 км до краю села Чорна Тиса, вирішили що краще походимо пішки ту відстань.
Дорога вела вверх по річці, до Витоку Чорної Тиси від Ясіня 19 км, підіймаєшся собі, переважно вирубками та австрійською дорого. Надибали дивні будівлі, потім виявилось що то гуртожиток географів КНУ, отак. В одній з навколишніх колиб заночували, умудрився забути там ліхтарика.
А ще під будівлями є дивний камінь...
Наступного дня перші кілька переходів переважно морально задовбували вирубки.
Але кавуся й друзі ситуацію рятують. Ближче до витоку ліс нарешті став справжнім та красивим.
Засніжена вершина на Свидовці. Якщо головою вліво-вправо не вертіти, то навіть схоже на високогір'я. По сніжниках ходити зручніше, ніж по траві - принаймні, мені. Взимку на таких схилах треба добре думати - соватись чи ні. А зараз сезон лавин, на щастя, вже позаду - це явище природи тримає лідерство в сумному рейтингу причин нещасних випадків у горах. Готувались до походу, насправді, серйозно - прогноз обіцяв холоди й довелось набрати теплих шмоток, які так і не знадобились.
Якщо не блукати в тумані й просто не блукати, то від Витоків Чорної Тиси до озера Апшинець - усього нічого, кілька кілометрів й кілька сот метрів висоти. Ми майже не блукали. Ну, хіба зовсім трохи.
Краєвиди з Свидівця - ох, ух і ах. Й погода дозволяє ними милуватись!
Спускаємось до озера Апшинець, тут вже трохи снігу насипало
І крокуси!! В цій долині їх безліч. В поєднанні з сніжниками, струмками, озером та красивими туристами й туристками - чарівне місце, безумовно.
Озеро Апшинець - моє чи не найулюбленіше місце для табору в Карпатах
День перейшов у приємний вечір. А наступного дня підйом по сніжнику на Свидовець й перехід через весь хребет від озера Апшинець до полонини за Близницею над Квасами (Браїлка, здається), 19 км цілих. Але це не складно - він плаский майже. Близниця тільки виділяється, й на жандарми підйом більше інших.
Сніг на фото виглядає більш суворіше, ніж в реальності.
Крокуси - сворідний символ весни у Карпатах. "Офіційно" - це шафран, але так до цієї квітки хіба наукові книги та інформаційні стенди звертаються. Красиві й витончені квіти - в давнину їх як барвники використовували, а зараз мабуть в якісь чаї додають (припущення, бо туди все додають подекуди). Ну й в якості "фотомоделі", "естетичної цінності" та "прикраси гірського екстер'єру" теж активно використовується. У травні крокуси у горах повсюдно й полонини нагадують килим з синіх квітів. Місцями вже відцвіли й трохи пожмакані, місцями ще тільки виповзають з-під сніжників, пробиваючи білу поверхню своїм гострим бутоном.Поміж синіми зрідка трапляються білі, а десь й жовті є. Цього року здавалось що весна в горах вже у розпалі й літо невпинно насувається - рівно поки це все не замело снігом.
Цього дня мене страшенно задовбало взуття, яке виявилось замалим.
Зате Юля дуже красива!
Теж крута й фотогієнічна долина
Снігу в цій долині завжди дуже багато навесні
Вершина Близниці типова - знак один, знак інший, пейзажі.
На ніч стали вище колиб. Пейзажне місце й до населенки не далеко!
Теж крута й фотогієнічна долина
Після Драгобрату на хребті стало багато людей, машин і будівництва. Це дуже дратувало, але бажання фотографувати не викликало. Пішли звичним маршрутом на Близницю - домінуючу місцеву вершину.
Наскільки ця вершина нескладна, якщо йти на неї з хребта, настільки ж підйом з Квасів гарантує багато яскравих вражень й ухеканої лайки стосовно своєї легкості в погоджуванні на подібні маршрути. Я трохи перебільшую, звісно й двічі той маршрут вже долав з рюкзаком - але підйом по карпатським міркам там дійсно довгий. Близниця має дві вершини. Якщо вірити казкам - вони символізують закоханих, що тут стрибнули в урвище (добровільно, випадктво чи примусово - казка ніби не уточнює). Неподалік є ще невелика вершинка на відрозі - Мала Близниця - з неуточненим казками символізмом. На підході до Близниці - три Жандарми, красиві скельні виходи, дійсно схожі на якихось служивих старих часів. Жандарми ніби як приїхали розгрібати справу, так і залишились стояти тут скам'янілими. Один з найбільш жвавих клаптиків маршруту, незважаючи на відносний холод і сніг на вершині. І туристи за час підйому вітались з нами як мінімум на 5-ти мовах.
Снігу в цій долині завжди дуже багато навесні
Вершина Близниці типова - знак один, знак інший, пейзажі.
На ніч стали вище колиб. Пейзажне місце й до населенки не далеко!
Наступного дня ми спустились в Кваси, попили смачної ципи, Юля з Ірою поїхали в Київ, а я з Ясміною й Петровічем продовжили похід на Петрос, який обернувся на окрему пригоду.
До нових зустрічей, друзі!
Інші розповіді про походи й подорожі в Карпати.СХОДЖЕННЯ НА ЗИМОВИЙ ПЕТРОС
ПОХІД У ВІДДАЛЕНІ КАРПАТИ: РЛС ПАМІР ТА ГРИНЯВСЬКІ ГОРИ
НОВИЙ РІК НА КУКУЛІ - ЛЕГКИЙ ПОХІД В ЗИМОВІ ГОРИ