понеділок, 27 липня 2015 р.

Тустань: наскельна фортеця у горах.

Тустань - мальовниче місце в Карпатах, де стрімкі скелі поміж лісистих гір приховують в собі давньоруську наскельну фортецю. Мальовниче місце, де можна з цікавістю провести час.
Тустань


Скелі Тустань знаходяться в селі Урич, куди ми потрапили після невеликого (але цілком собі зимовго) походу хребтом Парашки в березні. Й місце залишило по собі багато приємних вражень.

Є докази того, що перші люди (яких можна відслідкувати) з’явились на цих скелях дві з половиною років тому й в той час тут було щось типу святилища чи обсерваторії. Проте ця теорія нараз не є до кінця доведеною. Також на скелях є багато візерунків з колами та дірками, яких частина науковців називає петрогліфами древніх народів, а інша – слідами природнього походження. От про що можна говорити впевнено – в 9-13 столітті тут розташовувався оборонний комплекс стародавніх слов’ян, який виконував роль фортеці й митниці. Поштовхом до розвитку послужила торгівля, насамперед – сіллю з місцевих копалин. Також одне з відгалужень відомого Шовкового шляху з Китаю до Європи тут проходило. А де торгівля, там й розвиток, й багатство – доказами чому є скарби арабських дирхемів, однієї з «твердих валют» того часу, знайдені тут. Та й кордон між Руссю й Угорщиною слід було обслуговувати. Виглядало солідно - укріплення здіймались над долиною мало не на стометрову висоту. Гарнізон фортеці в ті часи нараховував 50 воїнів, що, для Середньовіччя, не так вже й мало. Фортеця, на відміну від багато чого на Русі, монгольську навалу пережила, а після згасання державності руської слугувала прикордонною-митницею вже в складі Польського королівства. Що не зробили монголи, зробила економіка – кордон зник, а європейці знайшли власну сіль й власні шляхи в Китай (з блек-джеком й куртизанками). В 16 столітті про Тустань ще згадується, проте, торгівля поступово затихла, фортеця втратила зміст й, мабуть, як часто буває в таких випадках, була розібрана місцевими жителями на господарські будівлі (моя теорія, коли щось кудись зникає а у Вікі про це не написано).

А от те, що місця ці дивовижно мальовничі, жоден місцевий житель ще розібрати не зміг. З 19 століття Тустань привертає увагу місцевих любителів старовини та прекрасного, наприклад – Івана Франка, Лесі Українки та інших відомих цінителів та любителів. З початку 20-го століття Тустань це місце тусовок західноукраїнської патріотичної молоді, а в 40-х тут активно діяли повтанці. Й зараз тут періодично відбувається фестиваль середньовічної культури Тустань.

Це місце обов'язково потрібно відвідати, навіть якщо ви не дуже цікавитесь історією й не відрізняєте київського князя від давньоримського імператора. Тустань це ще й надзвичайно красиве місце. Високі скелі розташувались посеред лісів та симпатичних невисоких гір. Виглядає усе це дуже мальовниче й дещо фентезійно – уява сама починає малювати що й як тут було у древності, тобто стражів у латах, високі дерев’яні й кам’яні вежі та стіни, а там уже й до драконів з ельфами не далеко…. Щоб фантазія не тікала далеко від реальності - поруч краєзнавчий музей з розповідями що й як було насправді, макетом Тустані, відео-оглядами 3д моделей й невеликою експозицією, деякі артефакти з якої цікаві й справді унікальні. Наприклад – справжній давньоруський кухоль, який дивом зберігся в криниці фортеці. Екскурсоводи в музеї доброзичливі – скоротили для нас екскурсію, коли дізнались, що часу мало (ми ж, як часто, пересиділи в генделику тому дуже спішили на маршрутку) й розповіли коротко про головне. У них же залишили рюкзаки.

В часи розквіту в фортеці існували 5-поверхова забудова, висотою до 25 метрів, й високі стіни до 15 метрів висоти. Й це на скелях висотою в 83 метри. Як вам така фентезійна картина? Ех, машинку час б в цей музей ще… зі зворотнім режимом, про всяк випадок.
Тустань
DPP_0461DPP_0456
Тустань
Фортеця Тустань

Тустань
DPP_0447DPP_0449
DPP_0451DPP_0453Тустань
На подвір”ї фортеці

Сучасна Тустань це, насамперед, солідні скелі, на яких залишилось багато слідів стародавніх укріплень – пази для дерев'яних конструкцій, кам'яна стіна, колодязь, подвір’я фортеці. Збереглись також сліди зовнішнього кола укріплень- вал й рову. Місце атмосферне, в чомусь навіть енергетичне. З майданчика, де був внутрішній двір фортеці, оглядаються чудові краєвиди на навколишню долину. Тустань це не єдині скельні укріплення в цій місцевості – в древності разом із сусідніми скелями створювала цілу лінію оборони. Залишки скель видніються то тут то там в навколишніх лісах. Подібного типу поселення (чи укріплення) для Галицькоі Русі є справою не рідкісною – пригадуються Підкамінь, Розгірче. Окрім фортеці та музею до комплексу також входить столітня дерев'яна церква Святого Миколая з музеєм історіє села Урич.

Туристи у фортеці не дивина – приїжджають як здалека так і місцеві. Поруч невеликий сувенірний ринок з типовим для Карпат набором дрібничок, їжа та напоїв. Смачненько, п’яненько, сувеніри не купував – то краще дівчат розпитаєте, вони чайками запаслись.
Тустань
DPP_0465DPP_0438
 Навколо фортеці: церква та будинок музею.

Тустань
Сувора карпатська вело-парковка

Тустань
На шляху до фортеці

Дістась до Тустані напряму досить складно – автобуси повз комплекс ходять зрідка (рази два на день) й далеко не завжди вони є. Через перехрестя в сусідньому селі Підгородці дістатись цивілізації легше, там 4-5 раз на добу автобус ходить справно. Але до перехрестя ще кілометрів 5-6… година пішки, тобто. Автобуси їздять зі Сколе, Стрия, Трускавця та Східниці.
Ми добирались з села Корчин, спустившись туди з гір. Інформацію про автобуси випитували у місцевих дівчат на пікніку. На один автобус не встигли, далі не дуже вдало стопили авто зате вдало шукали магазин, в якому й коротали час до наступного автобусу. Здалось, що ця долина дуже зручна для велосипедних поїздок, так як перепадів висот толком нема, а дорога така сяка при цьому є.. Назад теж випитували розклади й ніби як були спокійні, проте обіцяного «на четверту годину» так і не дочекались, тому мусили летіти (практично в прямому сенсі слова) в Підгородці, здолавши цих 5-6 км з рюкзаками за 40 хвилин.

Резюме. Оглянути: скелі Тустані, краєзнавчий музей (раджу), церква. Транспорт: маршрутки зі Стрия, Сколе та деяких інших міст. Харчування: базарчик під фортецею. Проживання – не помітили (в навколишніх селах є садиби зеленого туризму та й узагалі регіон туристичний насправді).

Гарної подорожі!