Сходження на зимовий Петрос
Сходження на зимовий Петрос було найбільш очікуваною подією з усього розмаїття занять у горах. Взимку я на Петросі ще не був і ось, нарешті, похід зі сходженням! Поїхали!
Наш виїзд в Карпати то був не зовсім похід швидше зліт чи щось таке. Досить багато людей - півсотні - встановлюють табір майже на хребті (1400 м. висоти) й займаються найрізноманітнішими справами - ходять на Петрос та Говерлу, тренуються на лижах, вправляються з льодорубами та кішками.... будують печеру та іглу, і розважаються - катаються на клейонках, карематах, спинах і просто тусять.
Великий гурт якось сам по собі генерує велику кількість приколів та розваг. Абсолютно усі отримують досвід організації табору в зимових горах, створюють собі комфорт в суворих умовах, освоюють спорядження і поведінку. А значить, подальші зимові походи цих туристів будуть більш безпечними.
Про цей похід я також зробив відеорозповідь на своєму Ютуб-каналі.
Маршрут. Половина Головчеська - "Перемичка" - Петрос. Зимовий підйом на Петрос прокладений по крутому схил з "Перемички". Це найбезпечніший шлях взимку, яким активно ходять комерційні групи.Тут рельєф дозволяє уникати проходів лавинонебезпечними кулуарами. Вже вп'яте на цьому схилі. 
Наш табір розташувався на полонині Головчеська - під самим Петросом, на шляху з Козьмещика. Піднімаємось сюди за дві години.
На місці насамперед шукаємо дрова - вогонь це тепло, їжа і атмосфера. А ще - постійна необхідність добувати дрова неабияк зігріває.
Табір досить колоритно виглядає - найрізноманітніші намети, гірлянди, різні приколи по типу тібетських прапорців чи фінської свічки. Частину наметів оточуємо сніговими стінами від вітру.. У нас навіть баня була в одному з наметів! Справжня. При усій повазі до легкоходства :-)
Гурт - 52 людини. Харчування - "розкладка". Прийоми їжі розподілені за групами чергових, які готують щось на власний розсуд, чим зможе ця орда наїстись. І з врахуванням побажань та небажань, навіть. Вечорами довго тусим коло вогню, граємо на гітарах і оце от все, що стійко асоціюється з походами й багато кого у них приваблює.
Вночі вітер ущух. Йдемо!
Петрос був до нас лагідний - морозець ще не серйозний, вітер вже не серйозний, хмари вікно подарували перед вершиною, і закрили його після. Наша кавалькад йшла організовано. але не швидко.
У нас з Юлею були одні кішки на двох. Трекінгову палку підібрав собі в кущах біля Козьмещика. Окуляри не змогли знайти перед виїздом. Обоє :-) Не найкраща підготовка, але - що маємо, те маємо.
Добре мати серед друзів купу професійних гідів, які на ті вершини ходять "на роботу" - часто і впевнено і точно знають, що саме зараз можна і без кішок. В іншому випадку - без знань про сніговий покрив - теж іти можна було б, але треба приготуватись що перед вершиною відмовишся від сходження і повернеш назад. Дискомфорту без кішок у мене дійсно не було. А Юлі сподобалось в кішках ходити. Дискомфорт був від бахіл, які зняв з початком підйому - при усій любові, на слизьких схилах вони небезпечні.
Думав, буде важче. Йдемо повільно, а тому не виснажливо. Група рухається зі швидкістю найповільнішого учасника, наскільки б це не засмучувало "швидкісних лосів". Час не засікав, здалось що 2,5 години піднялись. Але це не точно.
На вершині - краса, фантасмагоричні снігові надуви замість "малих архітектурних форм" і прикольне дзеркало для селфі.
Зимові пейзажі це дійсно щось неповторне.
Наш гурт на вершині!
Вниз - швидко. По снігу в черевиках спускаєшся як по сходах. Наступні групи дуже дякували за протоптаний "хайвей" на Петрос. Одна з них навіть чаєм за це пригостила :-)
В наступні дні ми рили печеру, будували справжнє іглу й варили зелений борщ. Про що я ще розповім ;)
До нових зустрічей!
Інші розповіді про походи й подорожі в Карпати.
Похід у віддалені Карпати: РЛС Памір та Гринявські гори
Новий рік на Кукулі - легкий похід в зимові гори