середа, 3 березня 2021 р.

Сходження на зимовий Петрос

Сходження на зимовий Петрос було найбільш очікуваною подією з усього розмаїття занять у горах. Взимку я на Петросі ще не був і ось, нарешті, похід зі сходженням! Поїхали!Петрос зимою

Наш виїзд в Карпати то був не зовсім похід швидше зліт чи щось таке. Досить багато людей - півсотні - встановлюють табір майже на хребті (1400 м. висоти) й займаються найрізноманітнішими справами - ходять на Петрос та Говерлу, тренуються на лижах, вправляються з льодорубами та кішками.... будують печеру та іглу, і розважаються - катаються на клейонках, карематах, спинах і просто тусять. 

Великий гурт якось сам по собі генерує велику кількість приколів та розваг.  Абсолютно усі отримують досвід організації табору в зимових горах, створюють собі комфорт в суворих умовах, освоюють спорядження і поведінку. А значить, подальші зимові походи цих туристів будуть більш безпечними.

Про цей похід я також зробив відеорозповідь на своєму Ютуб-каналі.

Маршрут. Половина Головчеська - "Перемичка" - Петрос. Зимовий підйом на Петрос прокладений по крутому схил з "Перемички". Це найбезпечніший шлях взимку, яким активно ходять комерційні групи.Тут рельєф дозволяє уникати проходів лавинонебезпечними кулуарами. Вже вп'яте на цьому схилі. Полонина Головчеська зимою

Наш табір розташувався на полонині Головчеська - під самим Петросом, на шляху з Козьмещика. Піднімаємось сюди за дві години. 

На місці насамперед шукаємо дрова - вогонь це тепло, їжа і атмосфера. А ще - постійна необхідність добувати дрова неабияк зігріває.

Табір досить колоритно виглядає - найрізноманітніші намети, гірлянди, різні приколи по типу тібетських прапорців чи фінської свічки. Частину наметів оточуємо сніговими стінами від вітру.. У нас навіть баня була в одному з наметів! Справжня. При усій повазі до легкоходства :-)Полонина Головчеська

Гурт - 52 людини. Харчування - "розкладка". Прийоми їжі розподілені за групами чергових, які готують щось на власний розсуд, чим зможе ця орда наїстись. І з врахуванням побажань та небажань, навіть. Вечорами довго тусим коло вогню, граємо на гітарах і оце от все, що стійко асоціюється з походами й багато кого у них приваблює.Табір на полонині Головчеська


Наступного дня - підіймаємось на Петрос. Намагаємся, тобто.

Ніколи не можна бути впевненим, чи вершина дасть себе підкорити. Це влітку в Карпатах добре і тепло, взимку - суворі й небезпечні гори. Перший день на полонині погода нічого хорошого не віщувала - вітром обдувало навіть у таборі в лісі, не кажучи вже про вершину. Протоптані стежки в снігу замітало хвилин за двадцять. Рішення йти чи не йти на гору приймали в орієнтовний час виходу :-)

Вночі вітер ущух. Йдемо!

Петрос був до нас лагідний - морозець ще не серйозний, вітер вже не серйозний, хмари вікно подарували перед вершиною, і закрили його після. Наша кавалькад йшла організовано. але не швидко.

Сходження на Петрос

У нас з Юлею були одні кішки на двох. Трекінгову палку підібрав собі в кущах біля Козьмещика. Окуляри не змогли знайти перед виїздом. Обоє :-) Не найкраща підготовка, але - що маємо, те маємо.

Сходження на Петрос

Добре мати серед друзів купу професійних гідів, які на ті вершини ходять "на роботу" - часто і впевнено і точно знають, що саме зараз можна і без кішок. В іншому випадку - без знань про сніговий покрив - теж іти можна було б, але треба приготуватись що перед вершиною відмовишся від сходження і повернеш назад. Дискомфорту без кішок у мене дійсно не було. А Юлі сподобалось в кішках ходити. Дискомфорт був від бахіл, які зняв з початком підйому - при усій любові, на слизьких схилах вони небезпечні.

Думав, буде важче. Йдемо повільно, а тому не виснажливо. Група рухається зі швидкістю найповільнішого учасника, наскільки б це не засмучувало "швидкісних лосів". Час не засікав, здалось що 2,5 години піднялись. Але це не точно.

Петрос, вершина, зимою

На вершині - краса, фантасмагоричні снігові надуви замість "малих архітектурних форм" і прикольне дзеркало для селфі.

Дзеркало на вершині Петроса

Зимові пейзажі це дійсно щось неповторне.Петрос, зима,  вершина

Наш гурт на вершині!

Петрос, зима, вершина

Вниз - швидко. По снігу в черевиках спускаєшся як по сходах. Наступні групи дуже дякували за протоптаний "хайвей" на Петрос. Одна з них навіть чаєм за це пригостила :-)

В наступні дні ми рили печеру, будували справжнє іглу й варили зелений борщ. Про що я ще розповім ;)

До нових зустрічей!

Інші розповіді про походи й подорожі в Карпати.

Похід у віддалені Карпати: РЛС Памір та Гринявські гори

Новий рік на Кукулі - легкий похід в зимові гори

Немає коментарів:

Дописати коментар