Горгани та Свидовець: тренувально-розважальна прогулянка.

Травень 2012 року.

Кількаденний, проте насичений походик травневими  Карпатами. Вилазка з метою потренуватись групою  перед далекими походами в умовах, наближених до “бойових”, тобто на снігу. Очікувалось багато води, туману, прохолоди, буревіїв  та іншої весняної непогоди, але натомість отримали палюче сонце, шикарні краєвиди, безліч квітів та різноманітні радощі наших гір.

Маршрут: село Бистриця – перевал Легіонів – полонини Пантир – гора Дурня – гора Братківська – верхів”я Чорної Тиси - перевал Околи – гора Татарука – озеро Апшинець – гора Близниця – село Кваси,

Карпати  - не високогір”я, серед “тур”я” їх то і за гори з великою натяжкою сприймають, але є тут якась своя, особлива, неповторна краса. У Карпати хочеться повертатись і повертатись, незважаючи на усі нові пройдені гірські системи. Цього разу пройшли декілька хребтів – кавалок Горган, кавалок Свидовця і ще якийсь, невідомий туристичним маршрутам, хребтик - без стежок, проте з оленями і краєвидами на усі найбільші карпатські хребти водночас. Умудрились за кілька днів обгоріти “аки раки” і навіть трохи потренуватись на залишках снігу. Далі – фотофакти прогулянки (фотофактів багато, тому набирайтесь терплячки перед переглядом;-))

Старт у широко відомому у вузьких колах селі Бистриця, а за три переходи вже:

Перевал Легіонів, ким тільки не хожений.

 
Еклектика у їжі і роздуми “насяльніка”


Карпатські дороги, “перспективні” такі.


Старий кордон, стовпці на місці – перевірили!




















Перша феншуйна стоянка – полонина Пантир під горою Дурня.



Гості табору. 


Ранкове.


Підйом на Дурню – найскладніший кавалок уже пройшли.


Власне, вершина. Через густий жереп сюди рідко хто заходить, частіше траверсом обходять ту Дурню.

 
А це уже Братківська: чаювання у столітньому окопі і тренька на залишках снігу.

  
Зв”язки, зарубання, зриви….


Довжелезний спуск з Братківської до місця табору, де нас уже чекає вечірня веселка:)   


Захід сонця на Чорній тисі.


Наступного дня переходим на Свидовець, на фото - вершина гори Татарука








Перший день на Свидовці, краєвиди….


Ще одна феншуйна стоянка – озеро Апшинець (Ворожеска).

 
Гори вкриті первоцвітами.

Відкрили купальний сезон.

Місце, де чудово можна зависнути на довго в будь-яку пору року.


 
 
Тренування і не тільки.


Так розпочався другий день на Свидовці. Озеро Догяска (Герешаска)

Квіти і сердечка, озеро.

Краса і суворість.



На курорті :-) лижному –:) Йдеться Свидовець напрочуд легко, за день встигли потренуватись, вийти на хребет з озера Апшинець, добігти до Близниці й спуститись невідомо куди, але ще не в самий низ.


Першопроходимо нові шляхи. Чи – майже нові)


А давайте поставим тут табір! І так щоб з краєвидом!!! а потім у тумані заблудимось!! – Не питання :-)


Остання ночівля.

 
Сонце не щадило :-)


Над долиною…


Після ранкових блукань …


Зал воказал Львова. У руках – зварений у поїзді же глінтвейн.

Дякую за увагу усім терплячим, хто зміг всі ці “веселі картинки” аж до сюди догортати :-)
Далі буде….