Кам'янка у травні - мальовничий хребет поруч із озером Синевір
Кам'янка - хребет у Горганах, важким його назвати складно, а мальовничим можна. З Кам'янки чудовий панорамний краєвид на Боржаву, гарний вид на Пішконю й ряд гірок поменше. З гори Озірної можна роздивитись Синевір й зрозуміти чому це озеро "Око Карпат". Якщо з погодою пощастить, звісно. Чудове місце для прогулянок від чи до озера Синевір й нескладних походів у гори.
Кам'янка це Горгани, тому тут на вершині іноді є трохи отих сіро-зелених каменюк, які відрізняються цей гірський масив від решти Карпат. Але Горгани невеликі й розсипи каміння губляться поміж дерев та жерепу. Жерепу теж не дуже багато (що зовсім не спрощує здолання місць його концентрації), а от лісу вистачає. Ці неймовірні високі й товсті стволи такище є на схилах. Чи надовго, правда? Вирубки району тривають й в єдиному пристойному місці ночівлі на хребті краєвид навколо вже дещо "марсіанський - суцільні вирубані схили.
Простягається Кам'янка від Озера Синевір до Синевірського перевалу (відстань близько 16-18 км), звідки кілька годин ходу до Міжгір'я милим мініатюрним хребтом Кичера (ще 8 км), або ж можна продовжити похід на Пішконю, чи поїхати кудись. З перевалу є дорога - до того ж Межигір'я (й далі в цивілізацію), в дуже цікаве село Колочава (перевірено - цікаве) чи назад на Синевір (а ну як кому треба).
Мапа походу виглядає ось так. Малював від руки, тому можу десь помилитись. Детальніший трек є, наприклад, у цьому блозі - https://velukuy.blogspot.com/2014/04/blog-post_1114.html
Потрапили на Камянку досить несподівано. Так як перед тим йшли Боржаву до Міжгір'я, то запланували собі піший перехід через Кичеру й Кам'янку до озера Синевір з однією чи двома ночівлями (залежно від складності підйомів й нашого настрою на здолання а не відпочинок). Проте, коли вже вирушили на підйом, випадково проходячи повз автостанцію в Міжгір'ї, не менш випадково виявили той єдиний автобус, який не щодня звідси до озера ходить. Моментально переклепали плани в більш для нас сприятливі й вирішили пройти хребет в зворотньому напрямку - від озера. Тому спочатку оглядини озера, а потім похід на Кам'янку
Ночівля неподалік озера Синевір
На озері лупив дощ і фоток толком не робили Нагулявшись навколо Синевіру, рушили в гору. На самому озері намети ставити ніби як заборонено (хоча на певній відстані в хащах достатньо малолюдних місцин), але якщо трохи пройти вгору маршрутом на Озірну ("трохи" це метрів 150 набору висоти), то мапа малює полонину, колиби й джерело. Має бути мальовниче й те що треба взагалі.Дійшли на полонинку. дійсно мальовниче, чудові види на навколишні гори в хмарах й кілька порожніх ще "мімішних" будиночків, які язик не повертається називати колибами. Входи в будиночки передбачливо забиті цвяхами, але поруч є хороша майже рівна стоянка в лісі з джерелом неподалік.
Тут нас наздогнали два кумедних хлопця з Харкова. Позитивні новачки у горах - вирішили зекономити на турі й поїхати своїм ходом на Західну. Перед тим повисіли трохи у Львові й рушили в Карпати. Тут, дещо отетерівши від рівня розвитку транспорту у горах, приїхали до Синевіру на таксі. Далі у них почали закінчуватись гроші, а гірські походи в таких умовах є чудовим розвитком ситуації. Хлопці знаходили дорогу язиком й будували маршрут дещо навпомацки, довго шукали у горах дійсно рівне місце й палили на вогні новенький білий емальований чайник. Але оте дивне мазохістично-наполегливе задоволення від походу в очах у них було.
Підйом на гору Озерна
Якщо коротко про гору Озерна (чи Озірна), то це симпатичні пейзажі, красивий і засніжений в травні підйом, невеликий вузький гребінь. Рекомендую підійматись при відвідуванні озера - без рюків прогулянки на кілька годин буде, а задоволення багато. Підйом досить справжній - метрів 500 набору висоти крутим схилом на гору Озерна. Тих 350 м, що залишились на сьогодні, здолали години за півтори. Стежка досить крута, а під вершиною ломились через сніжники й навіть задумався про бахіли, але сніг мене поки ще не переконав їх з рюкзака діставати. Паралельно рухався гурт поляків. Ми з рюками від них не набагато відстали :-)
Насправді, Озірною ця гора називається, бо озеро видно - коли погода дозволяє й щось видно взагалі. Нам не дозволяла - ми насолодились хмарами, снігом й соснами. Що теж красиво, насправді. Вершина гори трохи далі - з неї взагалі нічого не видно
Маршрут взагалі маркований на совість - зелені маркери не дають заблукати, навіть коли дуже хочеться
Бовт Буковинка.
Що таке той бовт вияснити не вдалось, але саме так на мапі підписане місце для стоянки на хребті. Стоянка так собі - до води далеченько, а навколишній вид з часів виходу мапи перетворився на суцільну вирубку. Але жити можна. Та й це дійсно єдине придатне місце для табору - вода на хребті рідкість а тут усього хвилин за 10 можна дійти :-)Несподівано наздогнали хлопці з минулоі стоянки - без мапи по маркерах дійшли до цієі стоянки. Маршрут їм сподобався, тепер сушать взуття й туалетний папір.Вправляюсь в розпалюванні дров'яної пічки в умовах суцільного дощу. Нашкрябав ножем трісочок з сухої тріснувшої сосни, а коли пічка розгорілась то вже що завгодно висушить й спалить.
Гора Кам'янка
Другого дня ломанулись власне на Кам'янку - півтори години підйому, достатньо багато снігу на схилі, через який під верхом навіть східці рубили. Вузьким відкритим хребтом йде стежка. Коли стежки під снігом не видно - не біда, хребет занадто вузький щоб заблукати. Місцями стежка йде через прорубаний жереп.
Пейзаж чудовий - видно в усій красі Боржаву, дещо з відстані Пішконю й чималий шматок Горган. Шкода що не довга прогулянка - хребет то усього кілька кілометрів.. Маршрут повертає до низу перед найвищою точкою. Ломанулись спочатку далі по хребту, але вперлись в жереп й вирішили слухатись маркерів. Залишили кілька позначок на снігу для харківських хлопців, якщо вони дійдуть сюди нашими слідами.
Спуск здолали за два переходи й один обід.Дивним чином вийшли на Синевірський перевал чітко до вкрай рідкісної й далеко не щоденної маршрутки на Колочаву, де й продовжимо нашу подорож. А походна частина завершилась на цьому мальовничому перевалі.
Інші розповіді про походи й подорожі в Карпати.
Похід у віддалені Карпати: РЛС Памір та Гринявські гори
Новий рік на Кукулі - легкий похід в зимові гори