середа, 21 січня 2015 р.

Горгани, новорічний похід на Хом’як, Синяк та Малий Горган.

Якщо поглянути на супутникові знімки нічної Європи, то найбільшою темною плямою на ній виявляться наші Карпати. Влітку це чарівний світ зелених діагоналей, в якому все оповите пахощами альпійських луків та пралісів, звучать трембіти та водограї й  мешкають чабани з отарами. Взимку цей світ змінюється до невпізнанності й перетворюється на не менш прекрасний, але суворий та агресивний край, де хіба випадкові туристи порушують ідилічний спокій.
Горгани

Новорічна прогулянка пройшла шматочком Горган з горами Хом’як, Синяк, Малий Горган та їхніми околицями. Стартову ніч провели на старті підйому на Хом’як за Яремчею. Вночі при -20 в наметах дуже сильно починаєш цінувати навколишніх людей. Дарувати іншим тепло – то не пусті слова в таких умовах.

Перша вершина – Хом’як. Далась за кілька годин. Вище зони лісу навколишній світ стає ще більш суворим і якимось зовсім фантастичним на вигляд. Тут вітрюган, морозець, подекуди верхівки сосен визирають з-під снігу й просто неймовірно красиво усюди, куди не зиркни. Іноді природа змушує “ставати навколішки” перед недружнім жерепом чи засмоктує «по самі помідори», якщо ступаєш осторонь від протоптаної кимось раніше стежки. 

Взимку милі й добрі Карпати можуть перетворюватись на справді сувору стихію  На вершині холодний вітер обпікає незакриті частини тіла, а усе навколо  «оздоблене» наліпленим снігом – в завірюху тут мабуть зовсім непереливки. . В голові ж крутиться старе Тартакове "Зимна зима заморозила морозом мармизу…". Проте суворий клімат компенсується неземної краси пейзажами, насолодою від хорошого колективу та відчуттям успішної боротьби з грізними силами природи.

ГорганиГоргани
IMG_20141231_123553DSCN9310Горгани
IMG_20141231_131435IMG_20141231_131513Горгани

                                                   Підйом на гору Хом”як

В карпатському високогір'ї немає зв'язку та розеток й можна сповна насолодитись природою та людьми. Природа прекрасна, а люди здатні й в легких наметах та дірявих хатинках створювати комфорт, а якщо потрібно то і свято. Новий Рік відсвяткували в колибі на Полонині Хом’яків, місце красиве й з краєвидами. Хатинка пастухів виявилась вкрита снігом, в тому числі – й усередині. Тому живемо в наметах в хатинці, тішимось що нема вітру й кочегаримо по «чорному». Наступні туристи  застануть цю колибу завішану дощиком, повітряними кульками та позитивними флюїдами. Поки Новий Рік насувається, запасаємось дровами, готуємо різні слова іншомовного походження типу «олів’є», «канапе», «глінтвейн», а Дід Мороз приводить в порядок бороду й перераховує подарункових снігурок. Як насунеться – зустрінемо криками, бенгальськими вогнями, хлопавками, піснями й іншими атрибутами, які не тільки у горах люди в цю ніч  практикують.
Горгани
DSCN9327IMG_20150101_111637DSC06807
IMG_20141231_235142IMG_20141231_235242
Новий Рік на полонині Хом”яків

 Наступний день хмарний, а група організовано, по команді, спить до полудня. Дньовка. Розважаємось по різному – підтримуємо умови комфорту в колибі, граємо в настільну гру про Дикий Захід, іноді висовуємо носа на вулицю для прогулянок чи дурниць. Снігові ванни, наприклад, добре освіжають в умовах багатоденної зимової подорожі. За короткий час встигаєш обтертись та сфотографуватись, але не замерзнути. Як у старій рекламі про “Маямі, це точно”, де "Завтра ти перший в душ". На вулиці вже потепліло – тому,  власне, й хмарно.. 

Жителі Півночі знають, що якщо йде сніг, то на вулиці не холодно а тепло. Але спробуйте довести це жителям Півдня? Мудрість з інтернету.

Група знайомиться й поступово притирається, дізнається цікаве один про одного й навколишній світ. Новачки починають краще пакувати рюкзаки, не мерзнути ночами й рубати дрова в якості обігріву вдень. Походна кулінарія поповнюється черговим рецептом, як готувати не потрібно – рис з м'ясом в не помитому з-під какао казані згадувався ще кілька днів. Виявляється, що ідейний натхненник походу Сергій зібрався на Марс і вже зробив для цього певні кроки. Ближче до кінця походу виявиться, що на Марс він зібрався тільки в один кінець, так як технологію “розвороту маршрутки” ще не придумали. Ну а ми поки збираємось піднятись на Синяк - дещо нижче, ніж Марс, зате вже завтра. І весь день наполегливо фотографуємо пейзаж з самотньюю сосною, тому як вона це єдине, що видно по виході на вулицю в хмарну походу. А в ясну погоду видно навколишні вершини чи до неможливості насичене зорями нічне небо.

На севере диком стоит одиноко
На голой вершине сосна
И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим
Одета, как ризой, она.
М.Ю. Лермонтов

IMG_20150101_111751 
IMG_20150101_134451IMG_20150101_200006IMG_20150101_111835
Перше січня у Горганах :-)

Взимку день короткий, тому щоб хоч кудись встигнути в поході потрібно виходити з сонцем. Вийшли таки дійсно ще затемна, але схід сонця над Карпатами в морозний день значно сповільнив наш рух – дуже вже красиво було. Сонце вийшло, фарби з яскравих стали більш буденними, але рівень навколишньої краси продовжував зашкалювати. І атмосферненько тут під верпшинами. Невисокі сосни взимку покриваються снігом, стають ще більш невисокими й інколи лоскочуть верхівками коліна туристів. Дуже схоже на якісь стереотипні місця, де має  мешкати Дід-Мороз-Санта-Клаус-Миколай.
IMG_0156_aft lr~с
IMG_0154_aft lr~сIMG_0053_aft lr~Горгани 
IMG_0201_aft lr~сIMG_20150102_092501
IMG_0227_per_aft lr~с
Підйом на гору Синяк

Під час зимових походів, суворість навколишньоі природи час від часу спонукає пригадувати зачитані до дірок в дитинстві книги Джека Лондона, історії підкорення полюсів, дрейфів Нансена, пошуків Землі Саннікова чи чогось іншого невідомого й загадкового в полярних широтах. А про ХХІ століття нагадує те, що зв'язок з рештою світу, все ж, з'являється раніше, ніж навесні. 

Чим далі до вершини, тим красивіші пейзажі й тим складніше рухатись через сніг, вітер, та засипаний жереп. З Синяка оглядається дуже широка панорама – видно Чорногірський хребет, Свидовець, Довбушанку. Десь внизу біліють полоси Буковелю. На самому хребті вітерець подекуди норовить знести людину з рюкзаком, а обличчя майже весь час закутані й нагадують нінзя.

Гора Малий Горган найменше з усіх протримала нас на своїй вершині."Фоткаємось і на х*р звідси" прокричав крізь вітер керівник й швидко повалив донизу, розгрібаючи ногами півметровий сніг та хитаючись від вітрюгану разом зі своїм немалим рюком.
IMG_0253_aft lr~с
IMG_0246_aft lr~сDSC06892
Горгани
DSC06898IMG_0244_aft lr_cDSC06880
IMG_20150102_102800IMG_20150102_102619  
DSC06906
Синяк та Малий Горган

Спустились з хребта. Знайшли чергову колибу десь “в верхів”ях” Буковелю, який мав починатись вже зовсім скоро. Справжній архітектурний шедевр  –  при зовнішній комфортабельності знаходитись в ній було абсолютно неможливо, дим від вогню ще менше нас горів бажанням виходити назовні через жоден з потенційно призначених для цього отворів. З усіма витікаючими наслідками…  Довелось виявляти терпіння й "грабувати диліжанси" з періодичними вилазками на вулицю для подихати. Були певні сумніви – спускатись відразу в Буковель чи йти, як і планували, до Яремчі 18-кілометровим маршрутом. Переконали остаточно нас кілька альпіністів з Чернігова розповідями про те, наскільки ця стежка непрохідна, завалена снігом й буреломом та ін. В результаті в Яремчі вже були після обіду, а по дорозі ще й встигли “11-годинну каву” влаштувати. Своєрідна демонстрація того, як потрібно ходити в походи в суворих умовах. 

Далі "сюжет" розвивався, як в усіх тих натовпів відпочивальників, що заполонили Яремче в ці дні – "огляд" генделиків, випробовування сауни й гульки майже до ранку з нетривіально-натхненними, пафосно-наполегливими й не дуже тверезими розмовами  про глобальні проблеми людства та більш приземлені речі..

Потім ми шпацерували,
Пили пиво з дерунами,
І шампана, і горівку, і каберне.
Потім ніц не пам’ятаю,
Рано очі відкриваю,
А біля ліжка – чорне твоє комбіне.

Брати Гадюкіни

Замість комбіне зранку в ліжку нарисувалось два чорних коти – що теж не погано.
IMG_0282_aft lr
DSC06918IMG_20150103_194917
Колиба після непростого дня, кава на привалі й відпочинок у Яремче.

До нових зустрічей в Карпатах  й поза ними.

Автори фоток у звіті: Добровольська Юля, Полозова Віка, Мілешкін Саша, Якимов Сергій. Ну і я.