Новий рік на Кукулі - легкий похід в зимові гори
Фото-розповідь про новорічний похід хребтом Кукул. Після минулорічного походу залишились найприємніші враження про маршрут й захотілось знову сюди повернутись. Цьогорічний похід лиш підтвердив, що Кукул є чи не найкращим місцем у Карпатах для дійсно красивих й при цьому не складних зимових походів.
Минулої зими я вже ходив в похід на Кукул й запримітив його як простий, але дуже красивий й досить безпечний варіант для зимового походу. І звіт з мапою й деталями тоді теж написав - http://www.ua-odissey.in.ua/2018/03/blog-post_12.html
Вибрали Кукул для святкування Нового Року – щоб справжні зимові гори, але без особливого напрягу. Прихопили снігоступи (можна й без них ходити, але місцями таки допомагали) З труднощами, але взяли квитки до Ворохти (поїзд ще й о 12.00 прибував, що для зимових походів так собі), звідки на таксі підскочили до села Вороненко (250 грн за 4 чоловіки з рюкзаками взяли). З села найзручніший підйом на Кукул.
Маршрут спланували 4-денний:-) При цьому перше січня планувалось як "дньовка" без переходів з місця на місце. Усього пройшли 24 км., з яких 12 в останній день з хребта до Ворохти. Ну, ви уявили рівень ненапряжності, я гадаю.
За півтора переходи вийшли до “пейзажного горбика” з лавкою та красивим краєвидом. Стежка натоптана, навіть бахіли не вдягав, не кажучи вже про снігоступи.
А ще за пів перехода до запланованого місця ночівлі – полонини Буковинка з колибою та качелькою.
Колиба “двокімнатна”, з місцем для вогню. Як і багато колиб в Карпатах – гріється вогнем усередині й насолоджує димом. Спали на широких нарах усі вчотирьох.
Передноворічний день – треба кудись дійти й там окопатись для святкування. Намет є, але щось не хочеться, шукаємо колибу. За півтора переходи піднялись на полонину Григорівку, звідки чудові види на Чорногору. Були б, якби не хмари. Колиба тут крута – з пічкою, норм стінами та вікнами на Чорногору. Але зайнята, хлопці вже третій день сиділи в очікуванні товаришів й НР. Колиби трохи нижче теж зайняті. Йдемо далі.
Колиба на полонині Середня несподівано виявилась вільною. Є стіни, дах, віконце засклене, двоє нар, роздовбане ліжко, стіл й дивне місце для вогню – обнесене металом “капище” з металевою трубою з нього. Судячи зі стану стін та стелі горіло тут неодноразово, тому не розслаблялись. В залежності від вітру по різному це капище задимлювало кімнату, з часом звиклись.
Дров назбирали у лісі з протилежного від стежки схилу хребта – до лісу за колибою крутий спуск й снігу “по самі помідори”, не зручно туди ходити.
А от “водні процедури” в снігу біля колиби приймати зручно. Освіжає, очищає, тонізує.
Першого січня проспались й вирішили випробувати снігоступи та прогулятись “в радіалку” хребтом.
Вітер сильний був – сліди замітало дуже швидко. Позакривали обличчя й зі співчуттям спостерігали за хмарами в напрямку Чорногори – десь там купа туристів в куди гірших умовах ніж ми зараз.
А от наступного дня сонце вирішило таки продемонструвати, що існує й виходило кілька раз по кілька хвилин. Гори засяяли по новому.
Оці обліплені снігом ялинки мабуть найяскравіший символ зими в Карпатах.
Ловили кожну мить сонця. Нарешті сфоткались усі разом.
Ми знаходимось приблизно по центру хребта, звідки в усіх чотирьох напрямках спускатись в населенку приблизно однакова відстань. Минулого року підіймались на вершину гори Кукул (на жаль вона поміж дерев з відповідними краєвидами), та через полонину Закукул спускались до КПП в напрямку Говерли. Цього разу вирішили йти напряму в Ворохту, й біля цього вказівника повернули ліворуч (якщо йти з Вороненко, звісно).
Спуск довжиною в 10 км зайняв три переходи, трохи спустивший впали на протоптану стежку, так що за перехід зняли снігоступи. Дорога весь час до самої Ворохти йшла через ліс, що дуже радувало.
Цікавий факт – минулого разу ночуючи на полонині Закукул зранку помітили біля колиби дивні й зовсім незнайомі сліди. Фото тоді зробив не дуже якісні. Але – цими ж новорічними днями на Закукулі ночівала група знайомих туристів, які теж помітили там дивні сліди – й будучи добряче біологічно підкованими, вирахували в них рись.
А ми тим часом спустились у Ворохту й подались відмиватись та відпочивати в заброньований готель. Новорічний похід закінчився, залишивши по собі купу приємних вражень та бажання продовжувати досліджувати зимові Карпати.