субота, 17 березня 2018 р.

Чорногора в травні: сходження з Квасів на Петрос, снігопади й спуск в Луги

Зійшли на Петрос під час тижневого походу Карпатами, перед тим пройшовши Свидовець та відпочивши у Квасах. Це дійсно дуже крута й ефектна вершина, з чудовими пейзажами, різноманітними підйомами та мінливою погодою в усі сезони.

До цього я вже з півдесятка разів бував на Чорногірському хребті влітку та восени, тепер от настав час й навесні його побачити.
Петрос

Ідея була: зайти на хребет й іти, скільки йдеться. У результаті: Петрос здолали легко, але під Говерлою погода зіпсувалась й вдарила снігопадом, трохи померзнувши зійшли в село Луги.

Маршрут вийшов: Кваси - Петрос - галявина під хребтом між Говерлою й Брескулом - село Луги. Загалом - 45 км, якщо вірити "гугл мепс", з них 18 - від Квасів до вершини Петроса.

На Мапі шматок маршруту від вершини Петроса до села Луги (мапа почалась не з початку, так, але там  важко заблукати). До вершини дістатись легко по маркерам й накатаній дорозі. Стоянки періодично зустрічаються. Ночували на останній у зоні лісу перед виходом дороги на хребет.
Петрос

Чорногірський хребет - не абищо, а найвищі гори України. Кожному відома Говерла, більшості відомі Петрос та Піп-Іван, а от в решті вершин тут орієнтується вже далеко не кожен. Місця високогірних озер, альпійських лугів, мальовничих панорам, несподіваних снігових заметів та масових сходжень на вершину 2061 м. н. р. м. 

Початок маршруту в Квасах

Після пройденого перед тим Свидівця зависли на день у Квасах (мінералка і пиво з травами там є), по тому як на крилах ломанулись на Петрос - з полегшалими рюкзаками, в режимі "гнучкого маршруту", "гнучкої розкладки" (включно з 11-годинною кавою й різними приємнощами) та "переходів поки не задовбаєшся" (за три переходи спокійно заперлись на вершину Петроса).

Руїни недобудованої турбази крім апокаліпчичного виду є ще вказівником початку маршруту на Петрос. Поруч також є "традиційна" галявина для стоянок, наступна рівна галявина не те щоб дуже скоро буде.
кваси петросIMG_6129Карпати

Вид на красивезну Близницю супроводжує весь похід.підйом на Петрос

На тлі засніжених вершин сусідніх хребтів карпатські полонини виглядають особливо ефектно. У травні тут ще пусто - життя завирує за кілька тижнів, коли вийдуть на полонини чабани з отарами. А поки тільки самотні коні пасутся, не боячись підбиратись до таборів туристів. Можуть навіть харчуватись з руки чи з миски, навіть якщо їх не запрошували - жуєш собі ранкову пайку, тут з туману виходить кінь і пхає мордочку у тарілку... Ще у цих місцях я колись чув трембіту - не на концерті а у справжніх, природніх умовах, для спілкування чабанів. У колибах цих можна жити, але за звичай там сміття багато, топиться по чорному й узагалі у таку погоду в наметі комфортніше.

Полонина з хатинками та видом на Близницю на шляху на Петрос. 
підйом на Петрос

Місце стоянки на підйомі на Петрос. До вечора сюди ще декілька груп підтягнулось.
Дійшли без  привалів, що значить "розхожені" у горах.

підйом на Петрос


Весь час в поході дивувались - як у Карпат виходить за декілька хвилин змінюватись до невпізнаності? Стоїш такий собі посеред хмари, бачиш рівно кілька метрів навколо, ховаєшся від вітру з дощем, а то й граду чи снігу - а за декілька хвилин вже не знаєш що ще з себе скинути на цьому гарячому сонці під блакитним небом. Цього дня теж калейдоскоп різних явищ природи тривав трохи більше ніж постійно впродовж дня, а увечері зі стоянки можна було спостерігати яскраве, різнокольорове призахідне небо й величні вершини Близниці поміж хмарами. Стоїмо на невеликій галявині з високою концентрацією наметів й туристів різного ступеня кумедності. На наступний день штурм Петроса.

Захід сонця над Близницею. Спостерігаємо з протилежного, Чорногірського хребта. 
Захід сонця Карпати

Вказівники супроводжують весь підйом, заблукати складно.
Петрос

Чим вище, тим більше снігу, й погода псуватись почала.
ПетросIMG_6205Карпати

Ударила погода снігопадом (тільки но присіли ж:-) й сховала усі красоти.
IMG_6209КарпатиПетрос


Вершина Петроса.

Тут трішки вітряно. За хатиночкою на горі відкривається чудовий краєвид на Говерлу, Кукул та декілька долин. На підйомі періодично згадував казку з дитинства "як травень до березня в гості їздив". Суть казки, що один місяць погостював у іншого й вони посварились. Відтоді, писало, "у травні березневі морози бувають". Взагалі, гірський туризм це найкращий спосіб перезимувати літо:-) Чи, в даному випадку, весну. Але, саме ця суворість природи часто й створює ті неймовірні пейзажі, заради яких люди пруться у гори. І ті різнорідні труднощі, долати які людям чомусь теж подобається. Цей знак погнутий від криги, яка намерзає на нього взимку :-)
Петрос
ПетросПетрос

Спуск з Петроса в бік Говерли - крутенький (500 м скинути дуже швидко те), зате швидкий. І види з нього класні. Ще перехід - й ми на відомій "Перемичці", а там й до Говерли рукою подати. 
Говерла з петроса

Говерла - чудова гора, і найкрасивішою, як на мене, вона є зі сторони, коли милуєшся нею з Петроса чи з Брескула. А от сама вершина Говерли в теплий сезон нагадує чи то фестиваль чи то просто конвеєр людей, які насуваються з усіх сторін. Як підіймаєшся то за звичай "далі носа" не бачиш й за ухеканням мало що помічаєш, а от зверху усі ці сотні "альпіністів" як на долоні й це все сприймається як щось відмінне від решти Карпат. Травневі Карпати це взагалі чудовий початок теплої пори року, такий собі запобіжник від перенасичення цивілізацією й "налаштовувач" на правильні цінності та наміри. Й хочеться рухатись далі.

Інформативна Колиба по дорозі з Петроса до Говерли
Говерла з петроса

Ніч під Говерлою та спуск

До самої Говерли  дійшли швидко, але перед початком підйому погода зіпсувалась капітально й ми спочатку вирішили обійти її траверсом, потім (змітаючи сніг з обличчя), заночувати на озерці поруч і спробувати зайти на вершину наступного дня. Хоча ні - спочатку ми зварили каву на підйомі перед Говерлою, а потім уже почали думати про тактику руху й плани на найближчу перспективу. Пріоритети розставлені,так би мовити. Навколо то й діло крутились групи "їжачків в тумані", раз навіть спитали "де Говерла?", стоячи вже на підйомі. Фото вже трохи нижче хребта зроблене, тут принаймні можливість фоткати є, а не суцільний вітер із снігом.

Фото на тлі Говерли - приблизно так виглядала найвища вершина України, коли ми навколо неї ошивались. В такому тумані фото Говерли можна видати за будь-яку вершину, не обов'язково карпатську. 

IMG_6318


Ночували на невеликому озері під Говерлою. Це не дуже популярне місце табору - переважно ночують на Несамовитому, Бребенескулі чи Перемичці, зате тут немає "фестивалю" туристів, як в інших місцях. Наскільки швидко й впевнено ми дістались Говерли (зайшовши по дорозі на Петрос), настільки далі стало складно рухатись. Вершину обійшли траверсом, а в районі Брескула згадали про невелику стоянку тут неподалік. Й чим сильніше мело снігом, тим сильніше було бажання до неї навідатись :-) Цього вечора негода через хребет так і не перевалила, тому тут відносно спокійно, а на фото узагалі вмиротворено. На тлі - солідний Мармароський хребет, вкритий снігом він зовсім вже високогір'я нагадує. Гуцульські альпи - як не як. Ну а ми поки гріємось у спальниках під найвищою горою України, вчергове "вигинаємо" розкладку й розповідаємо казки.

Табір під Говерлою
Говерла в травні
Говерла в травні 

Хмари зі снігом сховали від нас Говерлу з кінцями. Не маючи бажання ломитись на верх в завірюху, спустились з хребта, перечекали ніч й не побачивши змін вирішили йти до низу, що виявилось дуже вдалим рішенням - хребет кілька днів замітало снігом після того.

Спускаємось з Чорногірського хребта якимось не дуже маркованим маршрутом. На карті знайшли стежину, яка від нашої "нетипової" стоянки вела до низу й вирішили що на даний час це оптимальний маршрут, так як "лосити" по хребту крізь снігопад не дуже хотілось. Стежка на карті на місцевості виявилась... струмком, вкритим снігом у верхній частині й зарослим чигирями в нижній. Пікантності ситуації додавала обмедена можливість зійти куди-небудь, так як береги струмка густо порослі непрохідним жерепом. Так що "крутопохилі" сніжники й невеликі водоспадики довелось долати, згадуючи техніку руху у високих горах. Ще запам'ятались завивання вовків вночі - вони відрізняються від собачих, й числені сліди тварин навколо. В Карпатах тварин легше зустріти в колибі, ніж у лісі - але вони все ж таки тут водяться, хоча й туристам трапляються вкрай рідко.

Спуск з Говерли в Луги
Говерла в травніIMG_6341Спуск з ГоверлиIMG_6343

На щастя - струмок цей досить швидко вперся в дорогу й далі ми переважно насолоджувались прогулянкою сонячним лісом, зрідка проглядаючи у бік вкритих хмарами вершин. 
IMG_6372Спуск з Говерли

За кілька годин дорогою спустились в село Луги (теж мінеральна назва), поруч із яким й зупинились на ніч. Ввечері вивчали асортимент магазину та розклад єдиного автобуса до Рахова. 

А звідти вже й до Франківська не далеко, так як день вивільнився - вирішили ще по тому чудовому місті погуляти.

А там уже й Київ десь поруч :-)

Чудовий "лонгвікенд" у Карпатах добіг свого логічного фіналу. 

До нових зустрічей, улюблені!