Найвищий водоспад України?

Один з претендентів на звання найвищого водоспаду України знаходиться зовсім неподалік Говерли у якомусь, надзвичайному за своєю мальовничістю, місці. Йти сюди не довго, але туристи не дуже часто навідуються до водоспаду, незважаючи на жвавий підйом на Говерлу в якихось півкілометра від водоспаду. Тому тут можна насолодитись спокоєм та величчю природи, послухати бурхливий потік, позгадувати фентезі.

Правда, найвищим цей водоспад я вважав під час подорожі й написання звіту, після чого вирішив дізнатись більше, підняв наукові статті про водоспади України (а не Вікі) й виявилось, що Учан-Су в Криму таки вище, там водоспад 98 м має, а Прутський - 80 м. увесь каскад. А найвищий однокаскадний в Карпатах - Ялинський, 27 метрів.  В результаті цього пошуку знання розширились а поруч із назвою звіту з'явився знак запитання :-)

Водоспади завжди манили мандрівників - красою, потужністю, енергією, а тепер ще й фотогієнічністю. Навіть якщо передати побачене на фото складно, все-одно круті кадри виходять - хоча б тому, що на них водоспад. Я не виключення - водоспади теж подобаються. І купатись попід ними люблю.

Прутський водоспад водночас один з найвідоміших в країні й не те щоб дуже часто відвідуваних. Асфальту сюди нема, а відтак й масового потоку туристів. Шо тільки покращує враження. Знаходиться водоспад на схилі Чорногірського хребта між Говерлою та Брескулом, біля витоків річки Прут. Давно чув про це місце, але лиш нещодавно вперше там побував. Все якось по хребту та на Говерлу ломився, без відхилень в сторону.  Одного разу таки випала нагода потрапити на водоспад - майже випадково, тому як просто був лишній день в Ворохті й кудись хотілось зганяти, щоб цікаво й нове.  

Як знайти водоспад? Спочатку потрібно дістатись Заросляк, що з Ворохти не дуже просто - ми підскочили автобусом на поворот з траси на Заросляк, далі йшли пішки, здається 14 км. Можна стопити (назад так й зробили), можна щось винаймати,а можна гуляти оце як ми.

Від Заросляка слід почати підйом "як на Говерлу", але вже скоро повернути стежкою ліворуч. Ми повернули на галявині, де ліс закінчується й стежка виходить на невеликий хребет. Можна було це зробити нижче, ще в лісі піти стежкою вздовж струмка ліворуч. Загалом, від Заросляка до водоспаду 2,3 км відстань, а від стежки на Говерлу до нього по прямій усього лиш 500 м.

Ще можна спускатись на водоспад з Говерли, але там стрьомніша стежка.

На мапі стежки на Прутський водоспад й на Говерлу ось так виглядають. GPS координати - 48.16, 24.519 

Підйом починається по чудовому хвойному лісі, насиченому вказівниками, стежками й туристами. Але відколи стежки розійдуться, швидше за все, туристів стане мало - усі підуть на Говерлу, можна буде насолоджуватись красотами й медитувати над пейзажем.

З підходу відкривається чудовий вид. Загальна висота падіння води - 80 метрів (!), висота найбільшого "суцільного" перепаду - 12 метрів. Після живого й вічно наповненого людьми підйому на Говерлу в долині перед водоспадом ніби в зовсім інший світ потрапляєш, де красиво, безлюдно й чимось фентезі нагадує. Найкращі краєвиди будуть навіть не тут - перед водоспадом, а якщо трохи продертись крізь жереп й вмоститись десь на камені у верхній частині потоку, так щоб і за спиною водоспад, і прямо біля ніг довжелезний водоспад зривався в долину, і широченна долина з лісами й полонинами перед тобою.

У верхній частині водоспаду можна легко підійти до води, зблизька потужність потоку найкраще відчувається. Таке собі "перехрестя сил природи": вода й водоспад, небо й хмари, ліси - сосни й жереп, невеликий сніжник на горі, невелика скеля ліворуч від потоку, сонячні промені, людина... 

Йду в Карпатах крізь летючі хмари,

де світанки сонце надпили,

де на скелях пишуть мемуари

блискавки, століття і орли.

В золотих поземках звіробою,

на громів гуркочучій гарбі, -

маю тільки небо над собою,

маю тільки душу при собі.

© Ліна Костенко

Краєвид з верхнього щабля водоспаду теж дуже й дуже  - вниз з-під ніг зривається стрімкий потік, а за спиною шумить найбільший ступінь цього самого водоспаду, вода з якого хлеще бризками по тілу. Десь там, трохи в бік, безупинний потік людей на вершину. Красиво тут. Тільки купатись не дуже зручно - вода ще прохолодна й рухатись треба по слизькому камінні. Хоча, це все таки не стало перешкодою ;-) Фото, правда, не зовсім цензурні вийшли, тому утримаюсь)

Спустились теж до Заросляка, але вже на пряму, інтуїтивно вишукуючи стежки в лісі, яких там досить багато.

Дістатись й вибратись із Заросляка без власного транспорту - окремий квест. Ми чесно користувались ногами й автостопом, спустившись до вечора у Ворохту :-) А зранку були у Львові. А за день - в Києві, такі от манівці Україною іноді трапляються!

До нових зустрічей!