Насичене життя палацу у Ворзелі
Тут колись аристократка приймала пологи в простого люду й дурила революціонерів, а нині проводять концерти класичної музики та демонструють експозиції. Ворзель – невелике селище неподалік Києва, де можна відвідати доглянутий палац, в якому знаходиться музей "Уваровський дім". Ще є височенне тюльпанове дерево неподалік. І зручно з Києва добиратись. Прогуляємось?
Ворзель цього разу трапився дуже несподівано. Несподівано вирішили, що час прогулятись й вискочили на вулицю. Несподівано зробили це саме перед електричкою на Тетерів, заскочили в неї, нашвидкоруч вирішивши що варто їхати саме в це чи то місто чи то селище. Сподівано знайшли там палац, але несподіванки тривали: музей в палаці виявився відчиненим, чого за всі попередні рази тут не траплялось. Несподівано зайшли до палацу за 15 хв до початку концерту фортепіанної музики й вечір закінчився двома годинами сонат Бетховена, Моцарта, кількох Бахів та інших композиторів минулого. Якось так.
Ворзель – дитя залізниці. До побудови, пишуть, лиш місцевість з такою назвою була, а не поселення. Місцевість цікава – козацька, гайдамацька, контрабандистська. Але все ж, то ще "доворзельські" часи. А як прокладали колію на Ковель, так тут поселення й з’явилось. Й відразу – елітне, дачне, де заможні люди скуповували собі ділянки (до яких тепер було легко дістатись).З відповідною архітектурою. З якої, правда, зараз дійсно ефектно виглядає лиш палац Уварової.
Палац радує вже з підходу – охайністю, доглянутістю, сучасними скульптурами навколо. Аж якось незвично, палаци в країні куди частіше доводиться бачити занедбаними, а то й зруйнованими.
Палац має назву – Уварової, іноді його називають палацом Терещенків. Але збудував цей палац в 1902 році дещо інший багатій, який мав прізвище Септер. Вже згодом продав його відомому Федіру Терещенку, який і подарував палац своїй дочці Наталії, за чоловіком – Уварової.
Цікавезна, по ходу, жінка була, Наталія. Незважаючи на статус й можливості, вибрала фах акушерки і профінансувала будівництво лікарні, де сама й працювала. І в цьому палаці теж пологи приймала. В часи визвольних змагань втекла до Франції, в процесі надуривши припершихся до маєтку революціонерів, видавши себе за служницю. У Франції розійшлась з Уваровим (який втік ще раніше) й наступним обранцем став французький льотчик. Дожила в еміграції до 97 років.
Біля входу до палацу й усередині досить багато інформації про Терещенків, Уварових, та інших важливих людей, пов’язаних з Ворзелем. А я вчергове дивуюсь, скільки ж усього красивого мали ті Терещенки. До цього бачив палаци Терещенків в Червоному, Андрушівці, Глухові, руїни в Денишах, і це ж я ще далеко не усюди був. Цікаво, чи багато по собі залишать наші сучасні олігархи такого, щоб років за 100-200 увагу привертало?
Біля входу в палац й зображення Терещенків та Уварових в одній з зал музею.
.
Після Уварових в маєтку була школа – з талановитими викладачами, учнями (дошки свідчать) й найкращим в країні шкільним кінотеатром. В 90-х палац трохи постояв пусткою і отримав друге життя: якщо я правильно зрозумів, відбудувала палац місцева влада й влаштувала тут музей «Уваровський дім». Погодьтесь, нетипова доля для старих палаців. Респект.
Музей складається з кількох кімнат з експозиціями на теми побуту ХІХ ст., історії Ворзеля, видатних земляків та інших цікавостей, які могли трапитись в цьому містечку. Музей працює без вихідних з 10.00 до 18.00. Більше інформації можна на сайті музею знайти.
Старі фотографії, та справжня "мати-заснувальниця" Ворзеля – залізниця. У вигляді старого вокзалу.
Експозиції не тільки історичні. є й сучасні кутки, експонати та "меседжі".
Що мене здивувало, музей у Ворзелі то не тільки експозиція, а ще й насичене, як для такого невеликого селища, культурне життя. В Уваровському домі досить часто відбуваються різноманітні мистецькі заходи. Ми на концерт фортепіанної музики втрапили, де грали сонати. Не саме очевидне очікування від приміського "електричкінгу", але це реально круто.
Навколо палацу - парк, старі дерева, а дещо на відстані є тюльпанове дерево, посаджене ще в 1914 році. Висотою – 30 м. "Родом" з Північної Америки. Усього в Україні близько 30 таких дерев. Дерево отримало назву від свого красивого весняного цвіту. Восени не актуально :)
В радянський час Ворзель встиг побути курортом й відтоді тут чимало різноманітних санаторіїв. Але, аварія на ЧАЕС перекреслила курортне майбутнє. Нині у Ворзелі можна знайти найрізноманітніші "закапелки" – імперські, радянські, "з 90-х", сучасні, доглянуті, захаращені, цивільні, дикуваті....
Ще одна несподіванка: позитивна маленька кав'ярня Presto зовсім поруч із залізничною станціє.. Це не реклямка, це враження, щоразу сюди забігали.
Як доїхати у Ворзель? Приміськими електричками через Святошино. Окрім залізниці, до Ворзеля дістатись можна маршрутками від метро Академмістечко й Святошино (N 424). Досить красивий напрямок для прогулянок поруч з Києвом – уздовж "Варшавської" траси та залізниці на Тетерів: тут і красиві парки Ірпеня та Бучі, і невеликі палацики там же, ефектний палац в Ворзелі (з музеєм й концертами) й руїни палацу в Мироцькому. Це все можна відвідати за один довгий день або кілька коротких :-) .
Лайфхак: якщо їхати електричкою, то квиток, з яким можна відвідати усі ці чотири місця відразу коштуватиме аж 11 грн. Правда, це вимагатиме солідних прогулянок, знання розкладу й встигання на відповідні "тяги".
Ну, якщо вам хотілось ходити й вигулюватись (як нам), то можна пройтись пішки куди-небудь. Ми пройшли до Бучі :-)
Гарної подорожі :-)