Червоне: розкішний та закинутий палац Терещенків.
Маршрут “Всюдисущі Терещенки”:-) Київ – Попільня – Андрушівка – Червоне – Житомир – Київ 19.05.2012
Що може завести туриста у невелике смт. Червоне у Житомирській глибинці, куди добиратись із Києва потрібно 3-4 години, при тому що транспортне сполучення із “зовнішнім світом” достатньо поганеньке?. Напевне там є щось дуже цікаве та нетривіальне? Так воно і є :-) Всезнаючий інтернет нагодував невеликою порцією інформації про “неоготичний диво-палац”. Зацікавило! А от “рюкзаковий” путівник з гордою назвою “Вся Україна” вперто мовчав про Червоне. Ну а власні очі були, є і будуть найкращим годувальником мозку враженнями та інформацією. Поїхали :-)
У Червоне потрапили із місцевого райцентру Андрушівка, де теж встигли оглянути невеликий палац Терещенків. Центр смт. – невелика площа із зупинкою автобуса, кількома адміністративними спорудами, кафе і магазином. Поруч видніються – ринок, церква та невелика школа “радянського типу”. Спочатку не зовсім розумієш, чому – смт., а не село., але на двох сторонах горизонту височіють два заводи – які й, по ідеї, виділяють Червоне саме як селище :-)
Перше, що привертає увагу – невелика церква. Вона ніби й звичайна, але деякі елементи декору говорять, що це не новобудова! Церква збудована сотню років тому тими самими Терещенками, а масивні двері і грати на вікнах кажуть, що у радянські часи церква використовувалась як склад (по ходу саме тому її й не розвалили, як більшість). На подвір”ї прикольні дзвони, зроблені з (!) старих газових балонів!! – ось вам справжній церковний аскетизм!
Церква у Червоному: дзвони з балонів та елементи декору
Церква-церквою, але ще й палац знайти потрібно! З центру натяків на нього не помітно, а місцевих віирішили не питати, щоб не заплутатись ще більше – часто у них своє трактування місця, часу і пам”яток :-) За логікою речей, біля палацу мав би бути парк, який рідко вирубували навіть у зруйнованих комсомолцями палацах, тому рухаємось у ту сторону де більше усього дерев! Біля озера зависаєм пофоткати біле, вкрите пухом водне плесо і далі йдемо за гуртом юних велосипедистів, які їдуть кататись у якийсь парк. Уже за кілька кроків з-за дерев виглядають прикорашен готичними зубцями вежі! Знайшли!
Завод-орієнтир та вкрите пухом озеро
Взагалі найкращий орієнтир – великий цукровий завод на березі озера, який з центру добре помітний.До палацу ходу раптом хвилин 10. Знайдете!
Огороджений парканом палац виринув з-за густих хащ місцевого парку, тим самим справивши на нас враження ще більшої закинутості. На територію пролізли через відігнуті грати у воротах. Відразу помітили якогось дідка і нам стало трохи незручно за таке от ”несанкціоноване проникнення”. Попросили дозволу погуляти, дідок не заперечував і спокійно зауважив, що біля тих воріт була відкрита фіртка.… :-)))))
У цьому палаці можна спокійно фільми про привидів знімати
Так от палац, перше враження - ох! ух! і ах! Насамперед через масштабність і красу декору! Попередній палац у Андрушівці набагато скромнішим був. Я уже й не пригадаю, де бачив настільки яскраву і масивну споруду у закинутому стані. Усі ці неоготичні вежі, ліпнина, фонтани свідчать про помпезне минуле палацу - пани знали толк у розкоші. Збудовано палац десь у середині 19 ст., й до 1917 року належав Терещенкам. У радянські часи тут був притулок, згодом – ПТУ, яке по собі залишило в основному написи на стіна :-) Палац деякий час стояв закинутий, а тепер тут жіночий монастир. Фактично, монашки займають невелику частину приміщення, решта стоїть пусткою й потрапити туди не складно через бічні входи. Сподобалась цитата з якогось звіту в неті “таке враження, що господарі стомились воювати з привидами й віддали замок на їхню милість” – дуже влучно.
Неоготичне диво у Червоному: пани знали толк у розкоші!
У плані палац триповерховий, у формі витягнутого прямокутника з кількома бічними прибудовами і солідними вежами (а ля “лицарський замок”). Кажуть, колись вестибюль було викладено білим мармуром а на стелі красувались величезні венеціанські люстри, але весь той інтер”єр давно втрачений в історії. Над входом збереглась ліпнина гербу Терещенків, а перед входом – симпатичний фонтан. Що дійно вразило, так це справжній театр (!) усередині – з партером, балконом, сценою, лоджіями…Як і усе навколо, театр теж у зруйнованому стані. Навколо палацу парк із старезними деревами – місцями доглянутий, місцями захаращений.
В одній із зал палацу – зруйнований театр
У залах помітні залишки готичного декору
Відразу за парком видніється величавий цукровий завод, частина будівель якого теж доволі стара. На території заводу працює краєзнавчий музей, але оскільки ми сюди їхали за дворянським романтизмом, а не “індастріалом”, хай і давнім та цікавим – завод оглядати не стали.
Доїхати до Червоного можна кількома рейсами із Житомира, Бердичева та Андрушівки. “Табло автовокзалу” виглядає наступним чином (19.05.2012), і цей графік руху по мірі нашого спостереження – справджувався.
Розклад автобусів на зупинці у Червоному.
Я б рекомендував Червоне для велосипедних та автомобільних маршрутів. З цікавих місць навколо – Андрушівка (менш цікаво), Бердичів (дуже цікаво), та ще декілька сіл, які представлені у путівниках але наразі мною ще не “освоєні”, як от – Кодня чи Турчинівка. Стопити автомобілі складно – їх проїздить дуже мало і, у більшості, місцеві.
З інфраструктури у центрі є пристойна (на вигляд) кав”ярня, ринок та магазинчик “усього необхідного”. Навколишні ліси з річками та озерами привабливі для наметів :-) а от переночувати “цивільно” навряд чи вийде, краще при такій необхідності після обіду зрулити на Житомир чи Бердичів.
Резюме. Відвідати – в першу чергу палац Терещенків! Ще з цікавого – невеликі музеї при заводі та школі, збудована Терещенками церква. Добиратись автобусами з Житомира, Бердичева чи Андрушівки. Харчування – ринок, кафе чи магазин у центрі смт. Проживання - намети.
Цікавої Вам подорожі!