Красивезні мавзолеї Туркістану або пил, спокій та архітектруна спадщина
Туркістан це місто в Казахастані, куди дуже хотілось потрапити через почуте про красиві пам'ятки там. До цього у мене Казахстан з ефектною архітектурою не асоціювався взагалі. Ба ні, дещо таки є - зокрема крутезні древні мавзолеї серед руїн давнього міста Туркістан, поїхали.
Казахстан, це ще одна країна на перехресті світів - як і Україна, до речі. Тайга на півночі, гори на сході, пустелі подекуди й степи усюди, космополітизм у великих містах й безалаберність кочівників на більшості території. Казахів в країні до недавна було меншість - тут величезна частка слов'ян, чимало інших європейських народів (наприклад - німців), багато узбеків та гостей з інших навколишніх країн. Самі казахи діляться на роди й жузи (об'єднання родів) й у них це надзвичайно важливо для усього.
Південь країни, це частина світу мусульманського - й у Туркістані добре відчувається близькість святинь Бухари й мусульманського Сходу взагалі. Ці закутані в усе жіночки сидять біля дверей мавзолея-мечеті одного з відомих ісламських діячів й виглядає зовсім не по місцевому колоритно. Мусульман тут 70%, але, переважно - номінальні.
Не знаю, що буде з цим усім в майбутньому, але поки що ця безліч культур живе мирно й за поширеною звичкою молодих країн намагається подати себе як найважливіша й найбільш непересічна територія, привласнюючи собі події й людей - ви не знали що тюрками були всі великі діячі історії? То вам тут розкажуть)
Туркістан асоціюється з загадковою й екзотичною областю в глибинах Азії, де пустелі, гори, тигри, леви й верблюди, де колоритно, красиво, підтсупно, гостинно, відстало й дива трапляються, де великі імперії вели свою "Велику Гру" й ще багато чого можна пригадати. Але Туркестан, це не тільки регіон, але й цілком конкретне місто в Казахстані - древнє й з величними залишками минулого.
В сучасному Туркістані (саме так це місто звучить казахською, хоч і пишеться в нашій Вікі як Туркестан) живе 200 тисяч людей і це немаленьке місто обласного підпорядкування (типу Кам'янця у нас). Приїхали сюди за древностями - красивими, колоритними і не те щоб відомими. От ви колись чули про пам'ятки UNESCO в Туркістані? І я небагато чув до поїздки. А вони є і саме за ними сюди їздять туристи... ну, ми ж приїхали :)
І на вокзалу зустрів сам Абилай-хан, правитель Казахського ханства в 18 столітті, військово й політично вправний діяч, якого поважають тут десь на рівні Богдана Хмельницького в Україні. Десь в Туркістані є й гробниця Абилай-хана.
Країна не багато видимими пам'ятками матеріальної культури, тому це чи не єдине місто де дійсно можна знайти якусь красиву древність. Впродовж кількох сотень років Туркістан був столицею казахського ханства й досить великим містом. Городище самого міста величезне, проте більшу його територію займає випас верблюдів. Проте збереглись стіни, брами з 19 ст й мечеть-мавзолей Ахмеда Ясаві - поета, мудреця й містика 12 ст. Мечеть дійсно велика, красива й дуже схожа на величні споруди Самарканду з тою відмінністю що вона тут одна, а не десяток-другий як у дійсно великих туристичних центрах регіону.
Мечеть-мавзолей і навколишнє городище це музей-заповідник. Локацію планують розбудовувати як туристичну пам'ятку, наскільки розумію. Цікаво було б подивитись за декілька років.
Мечеть на городищі старого міста, де проглядаються куди новіші за неї укріплення. Цікаво, на що розраховувала держава, яка в 19 ст. будувала такі ось стіни й брами? Проти слабо озброєних кочівників таке могло й допомогти - але вже існувала на планеті потужна артилерія, не за горами був той час коли фортеці перетворяться в ряди окопів й бліндажів й "капітально" підуть під землю. В Европі вже триста років, як на зміну подібним конструкціям прийшли бастіони, равелліни, земляні укріплення й ще багато чого й все це уже готувалось перекочувати з "служби" в музеї - а тут й не думали про розвиток й "фігачили Середеньовіччя". Як наслідок - опір росіянам у середині століття був мало помітний. Зате як колоритно виглядало це все для тогочасних мандрівників - які могли потрапити з світу відносно розвинутого в таку от екзотику. Та й тепер є що туристам дивитись. Висновок - туризм це добре, але дбайте про науку (в т.ч. й гуманітарну), щоб не перетворитись на місце екзотичних подорожей для більш розвинутих "колєг по планеті".
Покрутились коло брами й повернулись детальніше справді вражаюче розглядати.
Чи не найкрасивіша будівля з бачених у Казахстані - музей-мечеть у Туркістані. Збудована "по замовленню" самого Тамерлана, тому й схожа на медресе Регістану, зокрема, таким от неперевершеним декором стін. Працьовиті люди тут в минулому жили - будували довго й не дуже часто, зате так, що потім ще не одне століття приїжджі задивляються. Склад покриття стін розгаданий рівно на 97%, і в отих трьох відсотках десь захована таємниця яскравості, що тримається століттями. Усі реконструкції, кажуть, протримаються не більше ста років - не так вже й багато за місцевими мірками.
Таке враження, що будували цю споруду зробили відразу з горобцями - настільки органічно вони доповнюють цей портал. Чомусь мечеті та медресе Середньої Азії у мене асоціюються не стільки з закликами муедзинів до молитви, скільки з щебетом цих пернатих, які гасають чималими зграями й якщо засядуть на якомусь дереві, то те з мирно ростущої рослини перетворюється на галасливе цвірінькало.
Палиці ж у стінах, наскільки я розумію, щось типу "будівельних лісів" для спорудження високої будівлі. Подібні ряди дірок й у нас багато де є - найшвидше Кременецький замок згадався,але не тільки там. І ще фасад виглядає дуже "напівпустельно" - здається, можна нічого не говорити, й так буде зрозуміло що у мене за спиною степи до горизонту, колючки й верблюд. Колір мабуть такий. І форми - які водночас витончені й грубі. А взагалі це портал мавзолею у Туркістані.
Друга красива споруда поруч із мавзолеєм - дещо менша, але виконана в тому ж впізнаваному, атмосферно-чарівному центральноазійському стилі. Це мавзолей Рабії Султан-Бегім - дочки самого Улугбека із Самарканду, хана, якого в тому місті поважають більше за Тамерлана! Хоча про нього й чуло куди менше людей. Бо Улугбек був астроном, вчений, діяч, мудрець, а не просто вправний головоріз й полководець, як Тамерлан. Хоча і його теж дуже поважають. Дуже.
А дочку Улугбек видав за Абулхайр-хана, теж помітного діяча 15 століття, про якого я дізнався, вже пишучи цей звіт. По смерті їх збудували такий от чудовий мавзолей. Понад 500 років йому.
Городище не саме маленьке, є різні дрібніші цікавинки - частково, аутентичні, частково - дуже схожі на реконструйовані. Як от оця брама
А оце незрозуміла древня культова споруда під назвою Шілдехана. Якщо я правильно зрозумів, у казахів є давній однойменний звичай, чимось схожий до хрестин - коли усі збираються, тусять, розважаються і десь там поруч проводять з дітьми певні ритуали. Можливо, споруда і звичай не дарма однойменні.
Мандрівники у 19 столітті ще писали про велике й багате місто Туркістан. Зараз тут степ, верблюди, величезне городище, величезна мечеть, кілька брам, музейчиків й інших споруд, періодично трапляються розкопки й чайхани. Загалом, декілька годин присвятити дуже навіть варто. Ось план споруд на території. До них ще можна додати реконструйовані стіни і дуже колоритних верблюдів на території
Наші інтереси поширили на найближчу чайхану (чи як його правильно назвати), де є манти. Заради них навіть в музей зі стендами не пішли!
Які добре смакують з видом на музей-заповідник (Азрет-Султан його повна назва, що б це не значило
І трохи місцевого колориту. Віка знайшла себе
А я себе
І атмосферного адвоката теж знайшли!
А далі - знову Шовковий шлях, нитка якого втретє за літо заведе в Узбекистан. Якщо розплутаємо казахські логістичні ребуси:
- у вас автобуси в Узбекистан є?
- не знаю.
Все б нічого, цілком собі поширена відповідь. Тільки от запитували ми не на вулиці, а в касі автовокзалу.. Яку ледве знайшли за торгівлею китайським ширпотребом, що займає 95% території автовокзалу. Автобуси тут можуть стартувати за довго до часу по розкладу, тому як знайшли транспорт то вже не відпускали - "альтернативний" стоп здався нам відверто нікудишнім. Залипли на автовокзалі трохи.
На дворі 2015 рік й базовими потребами багатьох мандрівників цивільними місцями, в купі з їжею, транспортом й житлом є доступ до розеток та інтертнету. Першим ділом в новій країні (а то й у місті) треба знайти вай-фай й зачекінитись, попутно відповівши на коменти з попередніх постів й по можливості щось запостити. Загалом - це прикольно й мені особисто теж подобається спостерігати "в реальному часі" за якоюсь нетривіальною подорожжю. Також з девайсами важче заблукати, легше фотографувати випадкові цікавінки й завжди можна наводити необхідні довідки. З іншого боку, це все можна назвати надмірностями сучасної людини, які великою мірою ілюзорні - куполи Туркістану і Самарканду будуть такими ж прекрасними, незалежно від наявності інтернету й девайсу, яким це можна перевірити. І, так, в набільш вражаючих місцях з комунікаціями дуже складно й це робить їх ще більш екзотичними й цікавими.
З електрикою простіше - заряжаємо телефони на автовокзалі "в глибинах" Казахстану. Колись і тут буде "багатоG"й можливість відеотрансляцій на Марс, а поки раді, що знайшли
Поїхали! Ще кілька годин степом, "транзитний" Шимкент й ми на кордоні. А до Казахстану ще повернемось, за кілька днів й кілька тисяч км звідси.
