Софія: що можна оглянути за коротку прогулянку?

жовтня 06, 2019

Софія: що можна оглянути за коротку прогулянку?

Містом гуляли, старовину бачили, золото знайшли - підсумок нашого вкрай короткого візиту до Софії. Римські будівлі посеред соціалістичного центру, величезні собори, мечеті й старе місто - усе це про столицю Болгарії, або що можна оглянути за коротку прогулянку центром.

Столицю Болгарії ми обгулювали аж два дні, що є вкрай мало для такого великого міста, та й для будь-якого іншого великого міста, насправді. Приїхали сюди з Пловдіва, знайшли хостел поближче до центру - приємний, зі сніданком, але там були росіяни в кількості більше нуля і це неприємно. Їх було чимало - з нами в кімнаті двоє чоловіків жило з Росії, ми з ними намагались не спілкуватись про всяк випадок, бо доводити кому чий Крим натхнення не було зовсім, а мої бажання дій внаслідок неприйнятних відповідей на кримське питання тягнуло на кримінальну відповідальність. Тому просто їх уникали.

В їдальні пересікались з сім'єю чи двома з Росії - батьки, діти і бабуся! Така от бабуся звичайна, сива і кучерява, яка повільно рухається і слідкує за внуками постійно - в хостелі з 10-місними кімнатами та двоповерховими ліжками, типово бекпекерському. І можна було б порадіти що старші люди живуть життям мандрівним! Але ж вони просто економили на окремому житлі, тому притягнули в бекпекерський хостел бабусю з внуками.

Історію Софії я детально розповідати не буду - бо якось хотілось просто розслабитись і гуляти, сприймати візуально, а потім вже уточнювати що саме я бачив! Або ні.

Навколо хостелу досить старий район, здається ще від турків тут забудова і, можливо, зараз теж мусульмани є. В Болгарії чимало турків- мусульман, незважаючи на усі криваві розбірки ХХ століття. А у нас поруч є мечеть, справжня. І не одна.

Район колоритний насправді - суміш Київського Подола й маленького Стамбула, відчуттю останнього сприяють мечеті й мінарети, 500-літнє турецьке панування дається взнаки не зважаючи на наступне випилювання спогадів про себе. Православ'я теж помітно - храми трапляються чималі. Насичена тут була історія...

Район я б назвав старим торговим - будинки впритул в кілька поверхів, храми, трамвайчики, двори й брами... в різних містах в таких жили ділові люди із крамом чи майстернями на перших поверхах.

Ось таке мали б збудувати в 19 столітті, коли в тодішніх технологіях хотілось відтворювати форми уявного минулого й "золотого віку" колись давно. Тому й так схоже на візантійські церкви. Це просто моє припущення, насправді.

Софія - місто давнє, й хоча центр багато в чому соціалістичний, прориви давньої історії то там то сям вкрай сподобались. Ці стіни, здається, ще візантійські.... а то й римські, просто посеред міста. Приблизно в районі Хрещатика були б в нас.

Під склом - розкопки. І впізнавані форми соціалістичного будівництва навколо. Щось таке хотілося б на Поштовій площі й усюди, де старовину розривають.

Центр Софії, ми у склі розкопок й вкрай красива Юля.

Поміж чимось схожим на забудову Хрещатика наштовхнулись на ротонду римського часу. Римського, навіть не візантійського. Ротонда святого Георгія збудована в 4 столітті нашої ери й була частиною римського форума у фортеці Сердика, яка тоді тут існувала. Давність історії вражає, звісно. І повага до неї.

Дуже приємне місце - драматичний театр і сквер з фонтанами поруч. Мабуть, найперше згадується в якості хорошого місця у центрі саме це. Все поруч, насправді, відстань між об'єктами на фото для киянина звична і прийнятна для прогулянки.

Чи не найбільш впізнаваний і точно що головний храм Болгарії - собор Олександра Невського. Збудований 1912 року після 30-літнього будівництва. Вимахали аж 53 метри висоти. Храм у неовізантійському стилі - тобто, відтворює форми, притаманні візантійським церквам, але з сучасними на той час технологіями. Зараз це кафедральний собор патріарха Болгарської православної церкви. Великий, кльовий, красивий, пафосний. От тільки покровителя вибрав зашкварного як на наш час. В роки Першої світової війни його пересвячували на собор Кирила і Мефодія, але потім повернули попередньгго покровителя. Дарма, вважаю.

А в косметичному магазині у переході, поруч із цим собором я купив косметику з трояндовою олією - відому фішку Болгарії

Пам'ятники центра Болгарії - навколо театру, художньої галереї, археологічного музею.. в цій частині міста, поруч із собором, тобто.

Зміна караула в яскравому одязі - люблять це в різних країнах світу. В Болгарії почесна охорона ось-так виглядає.

Археологічний музей Софії, в красивій старовинній будівлі - як і має бути. Й наповнений купою давньої краси - античним мистецтвом, фракійським золотом, артефактами різних культур. Тут я проводив час, поки Юля сиділа в кав'ярні. Розбіглись у нас інтереси на цьому.

Помітив, що читати болгарські тексти легше, ніж англійські. Так, не все розумію, але описи в музеї читаю практично вільно й набагато швидше, ніж інгліш. Скарбам із золотом окрема зала присвячена, до речі. В часи античності тут його було багато. І зараз трохи є.

Зала з праісторією. Від давніх давен до не давніх давен. Багато подібностей з трипільською культурою, яка вийшла саме з цих терен, наскільки розумію, а сюди прийшла з Малої Азії.