Подорож Балканами: маршрут й корисна інформація.
Подорож на Балкани завершилась, можна поступово підбивати підсумки, писати звіти й планувати наступні шляхи. Маршрут пролягав крізь Румунію, Болгарію, Македоню, Албанію, Чорногорію, Сербію та Угорщину. Загалом це 44 дні в дорозі 6300 км (з яких 1800 км стопом ) і це той випадок, коли цікавість маршрута все ж не кілометрами визначається. Був і тривалий похід у гори, й насичена подорож цікавими містами й відпочинок на березі красивого моря.
Далі розповідь про маршрут (з візуалізацією) й багато узагальнюючої інформації про те, як це - подорожувати Балканами (куди їхати, що робити, як там жити й скільки те все коштує)
Балканський регіон в усій своїй різноманітності манив давно - оці всюдисущі гори зі скелями й каньйонами, озера й морські узбережжя, красиві міста, замки й пам'ятки різних історичних періодів (аж до самих древніх), маленькі народи з довжелезною історією й заплутаними відносинами... Це все наполегливо провокувало на подорож.
При більш детальному розгляді "теренів" майбутньої подорожі виявилось, що кожна країна регіону має чималу кількістю вартих уваги місць і це помітно ускладнює планування. Хочеться ж все й відразу! А от виділені на подорож півтора місяці - період тривалий, але не безмежний. Румунія манила скелястим Фагарашем, замками й містами Трансильванії, Болгарія - красивезним Велико Тирново, древнім Пловдівом й не менш цікавими горами Ріла та Пірин, Македонія - Охрідом, озерами й каньйонами. Боснія з Албанією - взагалі (поки ще) маловідомі країни, від того не менш красиві й де на історичні та природні памятки наклались загальний колорит й складний розвиток. В Албанії ще й море чудове на картинках, й місто Берат в якості найцікавішого в країні:-) Чорногорія та Хорватія - відомі туристичні країни й зовсім не дарма, бо це поєднання теплого моря, скелястих гір (наприклад, Дурмітор) та незчисленних симпатичних міст (Дубровнік, Котор, Херцег-Нові, Будва й багато інших). Сербія - навпаки, країна не дуже туристична, але й там є красиві міста (Нові Сад) та різні пам'ятки (сподобались фото фортеці Голубац, Залізних Воріт на Дунаї та древнюще поселення Лепенськи Вир). І це тільки те, що я міг навскидку згадати до поїздки, не занурюючись в серфінг й особливо не претендуючи на повноту картини...
Сподівався також задовольнити свій потяг до артефактів від древніх цивілізації. Найдревнішу "колиску цивілізації" ми кілька років тому в Туреччині "дослідили". Але й Балкани мають що сказати з цього приводом - окрім відносно " свіжих" фракійців, даків та римлян тут ще є куди древніші пам'ятки - культура Вінча, перші в Європі поселення й по сьогодні не розгадане Дунайське письмо.
Крізь усе це різноманіття памяток, повсюдно пролягають красиві гірські масиви, прориваються ефектні каньйони та ріки, тече всепоєднуючий Дунай.. На додачу - регіон омивається теплими морями - Адріатичне, Іонічне, Чорне й зовсім недалеко Егейське.
Цікаві місця формують "опорні точки", на яких будується маршрут, а от в процесі руху між ними й пізнається країна - відбуваються знайомства з людьми, розмови, пригоди різні, втрапляння в ситуації різного ступеня кумедності, загрозливості чи іншої неординарності. Так і вивчаєш культуру й життя країни - розмовляючи з водіями під час автостопу, на посиділках з хостами з каучсерфінгу, контактуючи з людьми від ринку й до прикордонного перехоу :-) часто - з просто опинившимися поруч на шляху людьми.
В останні роки ще й сучасні питання до зацікавлень додались - як живуть народи, що пережили війни? Що від цього змінюється? Що там з усіма тими республіками й міжнаціональними відносинами? Цікаво глянути на країни з подібною до нашою сучасною історією - з перехідним періодом після соціалізму, вічними геополітичними виляннями, спробами збудувати країну в не найпростіших умовах. Спробами різної успішності :-)
Ну й так, вагомі аргументи - Балкани знаходяться зовсім поруч від України, туди не потрібно віз й ціни на все досить доступні.
Далі черга планування.
Ці наміри з врахуванням усіх вдосконалень, які відбулись в процесі, вилились в наступний маршрут:
Київ - Чернівці - Бакеу - Брашов - Зарнешти - похід горами П'ятра Граулюй та Фагараш - Вікторія - Сібіу - Хунедоара - Ораштіє - Сармізегетуза - Сігішоара - Брашов - Бран - Сіная - Бухарест - Руссе - Велико Тирново - Пловдів - Софія - Скоп'є - Охрід - Ельбасан - Спілле - Вльора - Гжіппе - Берат - Дуррес - Тірана - Шкодер - Подгоріца - Белград - Земан - Нові Сад - Суботіца - Сегед - Кічкермет - Будапешт - Берегове - Ужгород - Кам'янець-Подільський - Київ.
На мапі це виглядає наступним чином
З часом я викладу сюди розповіді про окремі країни, міста та інші частини подорожі, а поки найважливіші узагальнення й різна корисна інформація про організацію подорожі.
Транспорт під час подорожі: автостоп, залізниці, зрідка автобуси чи оскар (аналог блаблакар). В Македонії та Албанії автостоп близький до ідеального - на дорозі майже завжди забирали за кілька хвилин, потреби в іншому транспорті не виникало. В Болгарії їздили теж переважно автостопом: іноді відразу спиняли когось, іноді стояли до години; раз скористались поїздом - досить доступно (210 км з Тирново в Пловдів - 12 лев / 6 євро); ціни на автобуси між містами не сподобались (20 лев за той же маршрут). В Румунії пересувались поїздами, яких у країні два класи (R - умовно приміські та IR - "далекобійні"). Ціни на R досить доступні (6,8 лей / 1,4 євро за 55 км від Брашова до Сіная), між популярними містами сполучення існує (хоча й не завжди в зручний час), рухається все страшенно повільно. Поїзди IR - вдвічі дорожчі, зовсім трохи швидші й вдвічі комфортніші. Сербією також пересувались "приміськими поїздами" (100 км з Белграда в Нові Сад коштували 320 динарів / 2,6 євро). Угорщиною пересувались автостопом, а з Будапешта до Берегове (300 км) доїхали за допомогою Оскара за 17 євро.
Усі залізниці мають сайти, де можна подивитись розклад й ціну проїзду й, як правило, купити квиток. Проблем з купівлею квитків на місці жодного разу не виникало в Румунії (а переїздів там було дуже багато) та Сербії; розраховувались переважно готівкою, іноді карткою, раз купили в автоматі. В Чорногорії в касі не приймали картки й не було обмінника на вокзалі.
Харчування: їжа власногого приготування на продуктах з ринку чи супермаркету, вуличні фаст-фуди та інші кафешки, кава з випічкою. В супермаркетах та на ринках усіх країн регіону можна накупити досить дешевих продуктів (крупи - рис та булгур, сири, фрукти-овочі, яйця, щось м"ясне, зрідка консерви), й успішно готувати з них смакоту - чим ми часто й займались. Готували на пальниках - газовому й дров"яному, та на кухнях в хостелах. В Албанії і Македонії фрукти й овочі особливо дешеві, в Албанії ще гарні ціни на оливкову олію та інші продукти з оливок, усюди приємні ціни на сир. В Угорщині - хороші ковбаси. Це й формувало наш раціон:-) Якимись смаколиками (печивом, цукерками чи шоколадом) їжу доповнити можна усюди, але нічого особливо не запам"яталось - в Україні куди приємніший вибір солодощів. Відкриття - шоколадна паста типу "щось схоже на Нутеллу", за її допомогою на смаколик можна перетворити буквально все. "Закриття" - кавуни, усюди вони соковиті, але смачних не трапилось аж до повернення в Україну (користуючись нагодою, передаю вітання Херсонщині:-).
В усіх країнах на вулиці чи в простих закладах можна дешево, смачно й х.з. як здорово перекусити "фаст-фудом" - кебабами, гіросами, пітами, іншим подібним. Гірос (набір з смаженого м"яса, лавашу, картоплі та салату) на тарілці в Албанії обходився в 1 євро, у Сербії - 1,5 євро. Албанці чудово засвоїли італійську кухню - більшість з них працює в Італії, тому у них виявилась чудова піца за 3 євро (принаймні та, на яку ми натрапляли). В усіх балканських країнах у фаст-фудах часто зустрічалась страва типу "велика порція чогось м"ясного, купа картоплі, якийсь салат та соуси" вагою від півкіло й далі на великих тарілках. Називалось й коштувало по різному (3 євро в Брашові, 4 євро в Нові Сад, 4,5 євро в Пловдіві), але такі страви дуже популярні в регіоні й нам завжди однієї порції на двох вистачало - місцеві ж умудряються їсти величезні об"єми на одного. В Угорщині найпростіші піта чи гірос на одного коштували 2-3 євро.
З місцевих страв: румунська мамалига - смачна, ситна, проста й дешева кукурудзяна каша, в Ораштіє порція коштувала 1,5 євро; чорба - специфічний кислувато-молочний суп з субпродуктами й гострим перцем, куштував близько 2 євро в Румунії та Македонії, албанські супи з купою м"яса - універсальна їжа (Юля любить щоб гаряче й рідке, а я люблю коли багато смачного м"яса), коштували на пляжі в Спілле по 2 євро; плескавіци - рублені пласкі котлети, та інші складновимовні страви зі смаженого м"яса (й купою гарніру на додачу) за 2 євро купували в Македонії; баниця - болгарська випічка зі слоєного тіста з начинками (сир з кропом - найпопулярніша), часто заміняла сніданк, від 0,5 євро за порцію в вуличному лотку в Пловдіві до 1,5 євро в кав"ярні в Русе, смакові відмінності прямо пропорційні ціни були.
Підсумок - усюди можна харчуватись на місці, не витраючи на це забагато нервів та коштів. Ціни в Албанії, Македонії й Сербії близькі до українських, в Румунії й Болгарії - дещо дорожче, в Угорщині - помітно дорожче. В дорожчих країнах замість фаст-фудів віддавали перевагу супер-маркетам, де контраст цін з українськими мінімальний. Ну й, так - ми ж вишукували дешеві товари й не ходили в дорогі заклади, які теж є усюди й де можна куди більше витрачати на більш вишукану їжу.
Чорба в Македоніх, гірос в Албанії та "велика тарілка з їжею" в Сербії
На ринках фрукти таовочі завжди смачніші й часто дешевші ніж у магазинах, набір продуктів з останньої фотки на курорті в Албанії обійшовся в 40 грн.
Реєстрація. Теоретично існує в Сербії, Македонії та Чорногорії - згідно законів потрібно йти реєструватись в поліцію чи щоб готель видавав довідку. Називається "бели картон". Не робили жодного разу й не мали з цього приводу клопоту. Тому не знаю наскільки потрібно, переживали з цього приводу в Сербії. В хостелі в Белграді сказали, що вони не роблять реєстрації й проблем у нас не буде (хіба якщо на вулиці спинить поліція, чого ніби як не повинно бути), в туристично-інформаційному центрі взагалі про реєстрацію не в курсі були. В Чорногорії ми занадто мало часу для реєстрації провели. Якось так. Якщо знатиму про інший досвід від знайомих мені людей - обов"язково напишу (пости незнайомців з інтернету часто є ненадійним джерелом інформації).
Відвідані цікавинки: замок Корвінів, столиця даків - Сармізегетуза й вежа у Сібіу в Румунії, це об"єкти вхід куди коштував грошей (від смішних 0,4 євро на вежу в Сібіу до солідних 8 євро в замку Корвінів. Сармізегетуза обійшлась в 2,2 євро). Віддавати 10 євро за вхід в замок Дракули в Брані й стояти туди довжелезну чергу - вже було ліньки. Кайфове місце - музей Археології в Софії, обійшовся в 5 євро, але зарядив враженнями від древньої історії за весь регіон. Найцікавіша "культпрограма" на Балканах - прогулянки старими містами, їх багато було й грошей це не коштувало. Як і відвідування фортець в Бераті, Нові Саді, Белграді та Будапешті :-) Список міст, які всім рекомендую - Брашов, Сібіу, Сігішоара, Сіная, Велико Тирново, Пловдів, Охрід, Берат, Нові Сад, Суботиця, Сегед. Також завжди цікаві столиці - Софія, Бухарест, Белград, менш цікава Тірана й дуже специфічне Скоп"є. Будапешт же, це ціла окрема країна яка потребує багато часу й по якому окрему культ-програму будувати треба (не саму дешеву але шалено насичену, одна лиш підбірка музеїв в місті чого варта). Поки ж ми взяли там ровери за 10 євро на 6 годин й побачили-об"їхали, мабуть, усі цікаві райони Пешту.
Сувеніри. Не багато привезли. Косметика з троянд з Болгарії, оливкова олія з Албанії, вино з Угорщини, магнітики й листівки з ряду країн. Усе. Основні сувеніри - це враження, фото й розповіді.
Спілкування. Молодь усюди знає англійську на різному рівні, іноді досить добре. Старші люди періодично згадують російську. Албанці поголовно володіють італійською. Говорити люблять, навіть якщо ви їх не розумієте - особливо румуни:-) Болгарською мовою можна досить добре читати й розуміти, але майже неможливо сприймати на слух. Те саме в Сербії та Македонії. В інтернет виходили через вай-фай в хостелах та кафешках, сім-картками не заморачувались.
Небезпеки. В Румунії - ведмеді, вони дійсно є в лісах, їх багато й ходять на смак їжі. В горах Румунії також - злі собаки у пастухів, взагалі зграї собак різного ступеня дружності в регіоні не рідкість. Більше не можу згадати небезпек, все було мирно й приємно. З особливостей:в Сербії половина людей з якими ми спілкувались починали неприємні розмови про геополітику з явним проросійським ухилом, ухилялись як уміли. Натягнуті відносини між народами Балкан на туристах не відображадись
Бюджет подорожі. За півтора місяці в дорозі й з врахуванням усього вищеописаного ми витратили по 400 євро на людину. Це при активному використанні громадського транспорту та "цивільного" житла. Якщо більш наполегливо використовувати автостоп, каучсерфінг та намет, можна активно зменшувати підсумкову суму. Ще десь по 50 євро витратили під час приготування (страховка на весь період, їжа на початок, дістатись до кордону й що там ще було).
По мірі написання, доповнюватиму блог звітами про окремі частини маршруту, сподіваюсь скоро вже їх буде чимало.
Наостанок кілька кумедних оголошень з Болгарії, мова якої дає частково себе зрозуміти й створює багато веселих моментів для різних слов"яномовних гостей :-)
Дякую за увагу!
Далі буде!
Далі розповідь про маршрут (з візуалізацією) й багато узагальнюючої інформації про те, як це - подорожувати Балканами (куди їхати, що робити, як там жити й скільки те все коштує)
Балка́нський півострів — півострів у Південній Європі. З трьох боків оточений морями: Адріатичним, Іонічним, Егейським, Мармуровим та Чорним. Умовною материковою межею є річка Дунай. Більшу частину території займають низькі і середні гори — Дінарське нагір'я, Пінд, Сербське нагір'я, Стара Планина, Родопи та інші; найбільша висота 2 925 м (гора Мусала в горах Рила). На півострові частково чи повністю розташовані: Греція, Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Косово, Македонія, Словенія, Сербія, Чорногорія, Румунія і Туреччина.
Вікі
Чому Балкани?
Балканський регіон в усій своїй різноманітності манив давно - оці всюдисущі гори зі скелями й каньйонами, озера й морські узбережжя, красиві міста, замки й пам'ятки різних історичних періодів (аж до самих древніх), маленькі народи з довжелезною історією й заплутаними відносинами... Це все наполегливо провокувало на подорож.
При більш детальному розгляді "теренів" майбутньої подорожі виявилось, що кожна країна регіону має чималу кількістю вартих уваги місць і це помітно ускладнює планування. Хочеться ж все й відразу! А от виділені на подорож півтора місяці - період тривалий, але не безмежний. Румунія манила скелястим Фагарашем, замками й містами Трансильванії, Болгарія - красивезним Велико Тирново, древнім Пловдівом й не менш цікавими горами Ріла та Пірин, Македонія - Охрідом, озерами й каньйонами. Боснія з Албанією - взагалі (поки ще) маловідомі країни, від того не менш красиві й де на історичні та природні памятки наклались загальний колорит й складний розвиток. В Албанії ще й море чудове на картинках, й місто Берат в якості найцікавішого в країні:-) Чорногорія та Хорватія - відомі туристичні країни й зовсім не дарма, бо це поєднання теплого моря, скелястих гір (наприклад, Дурмітор) та незчисленних симпатичних міст (Дубровнік, Котор, Херцег-Нові, Будва й багато інших). Сербія - навпаки, країна не дуже туристична, але й там є красиві міста (Нові Сад) та різні пам'ятки (сподобались фото фортеці Голубац, Залізних Воріт на Дунаї та древнюще поселення Лепенськи Вир). І це тільки те, що я міг навскидку згадати до поїздки, не занурюючись в серфінг й особливо не претендуючи на повноту картини...
Сподівався також задовольнити свій потяг до артефактів від древніх цивілізації. Найдревнішу "колиску цивілізації" ми кілька років тому в Туреччині "дослідили". Але й Балкани мають що сказати з цього приводом - окрім відносно " свіжих" фракійців, даків та римлян тут ще є куди древніші пам'ятки - культура Вінча, перші в Європі поселення й по сьогодні не розгадане Дунайське письмо.
Крізь усе це різноманіття памяток, повсюдно пролягають красиві гірські масиви, прориваються ефектні каньйони та ріки, тече всепоєднуючий Дунай.. На додачу - регіон омивається теплими морями - Адріатичне, Іонічне, Чорне й зовсім недалеко Егейське.
Цікаві місця формують "опорні точки", на яких будується маршрут, а от в процесі руху між ними й пізнається країна - відбуваються знайомства з людьми, розмови, пригоди різні, втрапляння в ситуації різного ступеня кумедності, загрозливості чи іншої неординарності. Так і вивчаєш культуру й життя країни - розмовляючи з водіями під час автостопу, на посиділках з хостами з каучсерфінгу, контактуючи з людьми від ринку й до прикордонного перехоу :-) часто - з просто опинившимися поруч на шляху людьми.
В останні роки ще й сучасні питання до зацікавлень додались - як живуть народи, що пережили війни? Що від цього змінюється? Що там з усіма тими республіками й міжнаціональними відносинами? Цікаво глянути на країни з подібною до нашою сучасною історією - з перехідним періодом після соціалізму, вічними геополітичними виляннями, спробами збудувати країну в не найпростіших умовах. Спробами різної успішності :-)
Ну й так, вагомі аргументи - Балкани знаходяться зовсім поруч від України, туди не потрібно віз й ціни на все досить доступні.
Далі черга планування.
Маршрут подорожі
І от як в такому випадку вибирати маршрут? Виходити треба з того, чого хочеться найбільше. Хотілось сходити в нові для себе гори - для чого вибрали Фагараш із сходженням на головну вершину - Молдавяну (2544) та скелястим бонусом П"ятра Краулюй. А далі хотілось побачити багато цікавого-історичного й сучасного-колоритного, тобто - вільна подорож. Румунію планувалось дослідити найгрунтовніше - відвідати все цікаве в Трансильванії; після чого перебратись до Болгарії. Обов"язково хотілось Велико Тирново - начитався про нього свого часу в старих журналах про подорожі, решта як вийде - відомі міста Софія та Пловдів, зганяти на Чорне Море, заскочити в гори й знайти щось про древні балканські цивілізації... З Македонією простіше - тут одне красиве місто й одна столиця, на це кілька днів вистачить. А от Албанія, навпаки - насамперед це красиве море й маловідома країна, де є сенс трохи затриматись. Попутно відвідати Берат й розпочати повернення. Варіацій повернення могло бути багато, якщо коротко: хотілось на кілька днів зазирнути в чи не усі країни регіону й вирулити на Закарпаття.
Ці наміри з врахуванням усіх вдосконалень, які відбулись в процесі, вилились в наступний маршрут:
Київ - Чернівці - Бакеу - Брашов - Зарнешти - похід горами П'ятра Граулюй та Фагараш - Вікторія - Сібіу - Хунедоара - Ораштіє - Сармізегетуза - Сігішоара - Брашов - Бран - Сіная - Бухарест - Руссе - Велико Тирново - Пловдів - Софія - Скоп'є - Охрід - Ельбасан - Спілле - Вльора - Гжіппе - Берат - Дуррес - Тірана - Шкодер - Подгоріца - Белград - Земан - Нові Сад - Суботіца - Сегед - Кічкермет - Будапешт - Берегове - Ужгород - Кам'янець-Подільський - Київ.
На мапі це виглядає наступним чином
Короткий вміст наступних багатьох серій:
З часом я викладу сюди розповіді про окремі країни, міста та інші частини подорожі, а поки найважливіші узагальнення й різна корисна інформація про організацію подорожі.
Як подорожувати Балканами?
Що потрібно мати в собою в подорожі? На старті маємо - двоє людей з великими рюкзаками й вмінням досить довго жити автономно (кілька тижнів у горах, наприклад). Необхідні для цього речі - рюкзак, спальник, каремат, намет, одяг з врахуванням холоду в горах й спеки в усіх інших місцях, взуття з врахуванням скелястості гір й легкості моря, захист від дощу, деяка аптечка й косметичка, декілька потрібних дрібниць (клмн, ліхтарих, компас...), девайс для приготування їжі (пальник) і, власне, їжа. Гаджети - у мене це смартфон як навігатор, читалка-путівник, перекладач й зв"язок із зовнішнім світом та фотоапарт. Ще трекінгові палки - бажано, але якшо що, то ліси навколо є. Решта - необовязкові дрібниці, яких у нас теж трохи було - атлас автомобільних доріг Європи, наприклад :-) Або ж прапор, щоб на вершинах підіймати, листівки, щоб дарувати знайомим. Це все не обов"язково - але це буває приємно.
Початок подорожі й наші рюкзаки
Усі залізниці мають сайти, де можна подивитись розклад й ціну проїзду й, як правило, купити квиток. Проблем з купівлею квитків на місці жодного разу не виникало в Румунії (а переїздів там було дуже багато) та Сербії; розраховувались переважно готівкою, іноді карткою, раз купили в автоматі. В Чорногорії в касі не приймали картки й не було обмінника на вокзалі.
Основні види транспорту в подорожі Балканами: місцеві поїзди та автостоп
Житло: кауч-серфінг, хостели, кемпінги, намет в "чигирях". Все перераховане присутнє в усіх країнах регіону, тривалих планів не складали й планували усе в процесі десь на тиждень наперед. У великих містах віддавали перевагу хостелам чи (якщо є), кемпінгам.
Хостели обходились в 7-11 євро з людини, вони є в усіх цікавих містах, але місця у них можуть закінчуватись. Рекомендую читати відгуки - занадто вже різні за якістю траплялись, й крім всезнаючого "букінга" іноді заглядати в "хостелворлд", який знає мало, але деякі хороші варіанти звідти чомусь невідомі "букінгу". Дуже круті хостели знайшли в Велико-Тирново та Тірані, хороший - в Софії, дивні кожен по своєму - в Белграді та Нові Саді, поганенький - в Будапешті. В звітах про окремі країни більш детально про них розповідатиму. Одного разу, в Сібіу, винайняли квартиру на добу за 22 євро, задля приведення себе в порядок й відпочинок після походу.
Кемпінги - спиш в своєму наметі але маєш усі блага цивілізації (душ/вода/електрика/інтернет/безпека й можливість залишати рюкзаки). Часто знаходились, але куди частіше - не знаходились чи розташовувались далеко від центру (з розрахунку на автомобілістів). Обходились дуже по різному (в Албанії - усюди по 10 євро з двох з наметом, в Румунії від 7 євро в Сігішоарі до 13 євро в розкрученому Брані). Досить зручний й тусовочний варіант, насправді.
Кауч-серфінгом користувались там, де вдавалось його знайти (чи йому знайти нас) - таким чином пожили в ряді міст й познайомились з кльовими людьми. Легко знайшли хостів в Македонії, хости самі нас знаходили в Болгарії та Румунії, не вдалось домовитись в Сербії та Угорщині. Основна причина, через яку не вдавалось домовитись - хости в цей час самі десь подорожують! Масово. Тому намагайтесь планувати наперед.
Намет можна ставити усюди й багато де це таки дуже хочеться зробити та не шукати інших варіантів (гори та моря, насамперед). В наметі жили на березі Іонічного моря, в горах Румунії, в чигирях біля автостради й на околицях різних міст. Насправді це не було дуже часто - за місяць подорожі (після завершення походної частини) відверто в чигирях ставили намет рази 4-ри, й ще декілька днів - на березі моря. Жодних проблем не було. Єдина складність - в Румунії таки ходять ведмеді. Одного разу місцевий дядько не дав нам поставити намета й забрав до себе на веранду з цього приводу.
Хостели обходились в 7-11 євро з людини, вони є в усіх цікавих містах, але місця у них можуть закінчуватись. Рекомендую читати відгуки - занадто вже різні за якістю траплялись, й крім всезнаючого "букінга" іноді заглядати в "хостелворлд", який знає мало, але деякі хороші варіанти звідти чомусь невідомі "букінгу". Дуже круті хостели знайшли в Велико-Тирново та Тірані, хороший - в Софії, дивні кожен по своєму - в Белграді та Нові Саді, поганенький - в Будапешті. В звітах про окремі країни більш детально про них розповідатиму. Одного разу, в Сібіу, винайняли квартиру на добу за 22 євро, задля приведення себе в порядок й відпочинок після походу.
Кемпінги - спиш в своєму наметі але маєш усі блага цивілізації (душ/вода/електрика/інтернет/безпека й можливість залишати рюкзаки). Часто знаходились, але куди частіше - не знаходились чи розташовувались далеко від центру (з розрахунку на автомобілістів). Обходились дуже по різному (в Албанії - усюди по 10 євро з двох з наметом, в Румунії від 7 євро в Сігішоарі до 13 євро в розкрученому Брані). Досить зручний й тусовочний варіант, насправді.
Кауч-серфінгом користувались там, де вдавалось його знайти (чи йому знайти нас) - таким чином пожили в ряді міст й познайомились з кльовими людьми. Легко знайшли хостів в Македонії, хости самі нас знаходили в Болгарії та Румунії, не вдалось домовитись в Сербії та Угорщині. Основна причина, через яку не вдавалось домовитись - хости в цей час самі десь подорожують! Масово. Тому намагайтесь планувати наперед.
Намет можна ставити усюди й багато де це таки дуже хочеться зробити та не шукати інших варіантів (гори та моря, насамперед). В наметі жили на березі Іонічного моря, в горах Румунії, в чигирях біля автостради й на околицях різних міст. Насправді це не було дуже часто - за місяць подорожі (після завершення походної частини) відверто в чигирях ставили намет рази 4-ри, й ще декілька днів - на березі моря. Жодних проблем не було. Єдина складність - в Румунії таки ходять ведмеді. Одного разу місцевий дядько не дав нам поставити намета й забрав до себе на веранду з цього приводу.
Наш намет, хостели (середній ряд) й житло з кауч-серфінгу (нижній ряд), різноманітно було, так.
Харчування: їжа власногого приготування на продуктах з ринку чи супермаркету, вуличні фаст-фуди та інші кафешки, кава з випічкою. В супермаркетах та на ринках усіх країн регіону можна накупити досить дешевих продуктів (крупи - рис та булгур, сири, фрукти-овочі, яйця, щось м"ясне, зрідка консерви), й успішно готувати з них смакоту - чим ми часто й займались. Готували на пальниках - газовому й дров"яному, та на кухнях в хостелах. В Албанії і Македонії фрукти й овочі особливо дешеві, в Албанії ще гарні ціни на оливкову олію та інші продукти з оливок, усюди приємні ціни на сир. В Угорщині - хороші ковбаси. Це й формувало наш раціон:-) Якимись смаколиками (печивом, цукерками чи шоколадом) їжу доповнити можна усюди, але нічого особливо не запам"яталось - в Україні куди приємніший вибір солодощів. Відкриття - шоколадна паста типу "щось схоже на Нутеллу", за її допомогою на смаколик можна перетворити буквально все. "Закриття" - кавуни, усюди вони соковиті, але смачних не трапилось аж до повернення в Україну (користуючись нагодою, передаю вітання Херсонщині:-).
В усіх країнах на вулиці чи в простих закладах можна дешево, смачно й х.з. як здорово перекусити "фаст-фудом" - кебабами, гіросами, пітами, іншим подібним. Гірос (набір з смаженого м"яса, лавашу, картоплі та салату) на тарілці в Албанії обходився в 1 євро, у Сербії - 1,5 євро. Албанці чудово засвоїли італійську кухню - більшість з них працює в Італії, тому у них виявилась чудова піца за 3 євро (принаймні та, на яку ми натрапляли). В усіх балканських країнах у фаст-фудах часто зустрічалась страва типу "велика порція чогось м"ясного, купа картоплі, якийсь салат та соуси" вагою від півкіло й далі на великих тарілках. Називалось й коштувало по різному (3 євро в Брашові, 4 євро в Нові Сад, 4,5 євро в Пловдіві), але такі страви дуже популярні в регіоні й нам завжди однієї порції на двох вистачало - місцеві ж умудряються їсти величезні об"єми на одного. В Угорщині найпростіші піта чи гірос на одного коштували 2-3 євро.
З місцевих страв: румунська мамалига - смачна, ситна, проста й дешева кукурудзяна каша, в Ораштіє порція коштувала 1,5 євро; чорба - специфічний кислувато-молочний суп з субпродуктами й гострим перцем, куштував близько 2 євро в Румунії та Македонії, албанські супи з купою м"яса - універсальна їжа (Юля любить щоб гаряче й рідке, а я люблю коли багато смачного м"яса), коштували на пляжі в Спілле по 2 євро; плескавіци - рублені пласкі котлети, та інші складновимовні страви зі смаженого м"яса (й купою гарніру на додачу) за 2 євро купували в Македонії; баниця - болгарська випічка зі слоєного тіста з начинками (сир з кропом - найпопулярніша), часто заміняла сніданк, від 0,5 євро за порцію в вуличному лотку в Пловдіві до 1,5 євро в кав"ярні в Русе, смакові відмінності прямо пропорційні ціни були.
Підсумок - усюди можна харчуватись на місці, не витраючи на це забагато нервів та коштів. Ціни в Албанії, Македонії й Сербії близькі до українських, в Румунії й Болгарії - дещо дорожче, в Угорщині - помітно дорожче. В дорожчих країнах замість фаст-фудів віддавали перевагу супер-маркетам, де контраст цін з українськими мінімальний. Ну й, так - ми ж вишукували дешеві товари й не ходили в дорогі заклади, які теж є усюди й де можна куди більше витрачати на більш вишукану їжу.
Чорба в Македоніх, гірос в Албанії та "велика тарілка з їжею" в Сербії
На ринках фрукти таовочі завжди смачніші й часто дешевші ніж у магазинах, набір продуктів з останньої фотки на курорті в Албанії обійшовся в 40 грн.
Напої. Кава. Вона є усюди й споживають її багато, особливо в Болгарії та Албанії. Каву п"ють вдень та вночі, для розмови й просто так, за визначенням вона - невеликого об"єму й дуже міцна, часто доповнюється склянкою води. Смачна, як правило. Коштує дешево, як правило. В більш "глобалізованих" точках, за звичай, є вибір з різних варіацій приготування - капучино, американо й що там ще. Але, "по замовчуванню" й в простіших закладах кава це як на фото трохи нижче. В Болгарії траплялась легко впізнавана "кава по турецьки" - міцна, густа й зі специфічним смаком. Захоплення кавою відображаєтьсяв регіоні у майже повній відсутності чорного чаю, зате багато дуже дешевих трав"яних чаїв.
Вино. Це, насамперед, про Угорщину - смачнюче біле "токайське" в супермаркетах коштує від 2 євро, стільки ж коштує червоне "єгерське", але "Токай" мені більше до вподоби. Найдешевше помічене вино - 2 євро за дволітрову пляшку. Досить питне, на фестивалі після подорожі знадобилось:-) Не вразили румунське та болгарські вина вартістю по 2-3 євро. В хорошій компанії гарно пилось (особливо в Болгарії), але вишуканості смаку не помітив. Албанське вино - дороге й нікудишнє. Дешеві ж місцеві вина, але вже з хорошими відгуками - в Македонії, пляшка коштує 1 євро, бачили акційну ціну в 0,5 євро за пляшку. Але не купили, тому як вино у нас було рідкістю (смак угорського оцінили вже в Україні, наприклад) й усе з однієї причини - частіше траплялось пиво.
Пиво на Балканах усе якесь однакове - пастеризований лагер, усюди дешеве (0,4-0,8 єаро за банку/пляшку в Болгарії, від 0,7 в Румунії та Сербії й від 0,3 (!) - в Угорщині). Якщо брати 2-літрові пляшки, ще дешевше - 1,5 євро у Сербії, наприклад. Смак завжди сильно залежав від обставин, а не від самого напою, в спеку в місті все чудово сприймалось. Йдеш такий захеканий по сонці з рюком, а тут "студена біра" (болг.) чи "хладне піво"(сербія), й все стає набагато веселіше. Зрідка - в центрах столиць, траплялись вивіски про крафтове пиво, але в магазинах чи на вулиці нічого подібного немає. Загальне враження від напою - доступне, позитивне, посереднього смаку, якому далеко до наших "живих" сортів.
Вода. Очевидно питна з водогону в Угорщині й очевидно не дуже питна в Албанії. В інших - щось посередині, ближче до першого. Воду набирали десь на місцях (заправки, кафешки та ін), зрідка купували. В містах й на залізничних вокзалах часто є фонтанчики з питною водою на вулицях, їх лекго знаходити по "мапс мі". Інколи купували цікаві лимонади чи колу.
Вино. Це, насамперед, про Угорщину - смачнюче біле "токайське" в супермаркетах коштує від 2 євро, стільки ж коштує червоне "єгерське", але "Токай" мені більше до вподоби. Найдешевше помічене вино - 2 євро за дволітрову пляшку. Досить питне, на фестивалі після подорожі знадобилось:-) Не вразили румунське та болгарські вина вартістю по 2-3 євро. В хорошій компанії гарно пилось (особливо в Болгарії), але вишуканості смаку не помітив. Албанське вино - дороге й нікудишнє. Дешеві ж місцеві вина, але вже з хорошими відгуками - в Македонії, пляшка коштує 1 євро, бачили акційну ціну в 0,5 євро за пляшку. Але не купили, тому як вино у нас було рідкістю (смак угорського оцінили вже в Україні, наприклад) й усе з однієї причини - частіше траплялось пиво.
Пиво на Балканах усе якесь однакове - пастеризований лагер, усюди дешеве (0,4-0,8 єаро за банку/пляшку в Болгарії, від 0,7 в Румунії та Сербії й від 0,3 (!) - в Угорщині). Якщо брати 2-літрові пляшки, ще дешевше - 1,5 євро у Сербії, наприклад. Смак завжди сильно залежав від обставин, а не від самого напою, в спеку в місті все чудово сприймалось. Йдеш такий захеканий по сонці з рюком, а тут "студена біра" (болг.) чи "хладне піво"(сербія), й все стає набагато веселіше. Зрідка - в центрах столиць, траплялись вивіски про крафтове пиво, але в магазинах чи на вулиці нічого подібного немає. Загальне враження від напою - доступне, позитивне, посереднього смаку, якому далеко до наших "живих" сортів.
Вода. Очевидно питна з водогону в Угорщині й очевидно не дуже питна в Албанії. В інших - щось посередині, ближче до першого. Воду набирали десь на місцях (заправки, кафешки та ін), зрідка купували. В містах й на залізничних вокзалах часто є фонтанчики з питною водою на вулицях, їх лекго знаходити по "мапс мі". Інколи купували цікаві лимонади чи колу.
Головні напої подорожі
Кордони. Безвіз зпрацював безвідмовно. В Румунію в'їхали рейсовим автобусои, в Болгарію зайшли пішки, в Македонію й Албанію - на застоплених авто, в Чорногорію - пішки з автостопом "до й після", в Сербію - на поїзді, в Угорщину - рейсовим автобусом, в Україну - на авто з Оскар. Ніде не виникло жодних питань. Ніде. Жодних. Тобто оце все - про кількість грошей, страховку, мету поїздки, тривалість перебування й наявність контрабанди жодного разу не запитали, просто ставили штампи. В Угорщину з Сербії була довжелезна черга на кордоні, автобус в своїй окремій "автобусній" смузі простояв 4,5 години. В Україну також години дві в'їжджали й із заспокоєнням спостерігали велику чергу "на виїзд". В усіх інших випадках - все дуже швидко (ну, крім годинного пішого переходу через Дунай :-) Албанці чомусь не ставлять відміток в паспорті, а серби не сканують паспорти.
Кордони бувають різні :-)
Золото фракійців та мистецтво віком 7 тисяч років (!) в археологічному музеї в Софії
Сувеніри. Не багато привезли. Косметика з троянд з Болгарії, оливкова олія з Албанії, вино з Угорщини, магнітики й листівки з ряду країн. Усе. Основні сувеніри - це враження, фото й розповіді.
Спілкування. Молодь усюди знає англійську на різному рівні, іноді досить добре. Старші люди періодично згадують російську. Албанці поголовно володіють італійською. Говорити люблять, навіть якщо ви їх не розумієте - особливо румуни:-) Болгарською мовою можна досить добре читати й розуміти, але майже неможливо сприймати на слух. Те саме в Сербії та Македонії. В інтернет виходили через вай-фай в хостелах та кафешках, сім-картками не заморачувались.
Небезпеки. В Румунії - ведмеді, вони дійсно є в лісах, їх багато й ходять на смак їжі. В горах Румунії також - злі собаки у пастухів, взагалі зграї собак різного ступеня дружності в регіоні не рідкість. Більше не можу згадати небезпек, все було мирно й приємно. З особливостей:в Сербії половина людей з якими ми спілкувались починали неприємні розмови про геополітику з явним проросійським ухилом, ухилялись як уміли. Натягнуті відносини між народами Балкан на туристах не відображадись
Бюджет подорожі. За півтора місяці в дорозі й з врахуванням усього вищеописаного ми витратили по 400 євро на людину. Це при активному використанні громадського транспорту та "цивільного" житла. Якщо більш наполегливо використовувати автостоп, каучсерфінг та намет, можна активно зменшувати підсумкову суму. Ще десь по 50 євро витратили під час приготування (страховка на весь період, їжа на початок, дістатись до кордону й що там ще було).
По мірі написання, доповнюватиму блог звітами про окремі частини маршруту, сподіваюсь скоро вже їх буде чимало.
Наостанок кілька кумедних оголошень з Болгарії, мова якої дає частково себе зрозуміти й створює багато веселих моментів для різних слов"яномовних гостей :-)
Дякую за увагу!
Далі буде!