Перехід через Дунай в Болгарію й несподівано красиве місто Русе
В Болгарію з Румунії потрапили в не самий популярний спосіб - довжелезним мостом через Дунай. В новій країні відразу почали з пригод - заночували в наметі на березі Дунаю... ем, під дискотекою майже в центрі міста, на виду в численних її відвідувачів, чим викликали здивовані погляди закоханих пар та щиросердний регіт хлопчаків, які прийшли на це місце хапнути, але розвеселились ще до того :-)
А на ранок відрили для себе несподівано красиве місто Русе, з довжелезною набережною і симпатичною архітектурою центральної частини міста. Міста, про красу яких тобі нічого не відомо до поїздки, вражають особливо - свого роду відкриття.
Перехід кордону через міст з Джурджу в Русе
Кордон перейшли в прямому сенсі - довжелезним мостом через Дунай. З Румунського боку пройшли уздовж черги вантажівок, в процесі поліцейський в будці перевірив документи - й пошурували мостом. До пішохідного переходу йшли пішки вд залізничної станції Джуржду (4 км), далі ще 3,5 км - власне перехід через міст. З болгарського боку опиняєшся на околиці міста Русе, де є громадський транспорт, але ми в пошуках де б заночувати ще 4 км до центру міста намотали.
Посеред мосту наздогнав то й же поліцейський з будки на таксі й записав дані паспортів (чому не запитав, коли повз нього проходили - цікаве запитання), а штампи про перетин поставили на болгарському боці. Заняло декілька хвилин, жодних питань не було.
Міст довжиною 2,2 км збудовано в 1952-1954 роках при допомозі СРСР. В той час міст називали "Міст Дружби", після розвалу соцтабору перейменували в "Дунай міст". Дружбу мабуть така ж доля спіткала - перейменували в щось інше. Хоча, дивно дружба була, що Чаушеску готувався відбиватись від усіх сусідів, для чого й збудував оте відоме Трансфагаршське шосе.
Дунайський міст до сих пір важливий, оскільки усього їх лиш два між Румунією та Болгарією. Міст може водночас пропускати автомобілі, поїзди й пішоходів вузькими тротуарами з боків. Пішки тут не дуже полюбляють ходити, крім нас більше не було бажаючих, але... посеред мосту лежало 10 українських копійок :-) Українці тут таки ходять.
Румунськи поїзд й на підході до моста від Джурджу до Русе
Періхід через Дунай по мості з Румунії в Болгарію
Прямо з кордону потрапляєш на околицю болгарського міста Русе. Поміняли залишки румунських леїв на болгарські леви - хоча я й ті й ті ще поки називаю то ларі, то лірами, то тугриками. Й розпочали пошук місця для ночівлі, час вже вечірній був. Дунай спонукав шукати підходи до себе, але довгий час залишався неприступним - то промзони із собаками не давали проникнути, то великий бетонний "високий берег". По тій декількакілометровій дамбі уздовж берега добре гуляти, бігати, кататись на роверах чи мопедах, але неможливо підійти до води. Отак і йшли уздовж, періодично дивуючи місцевих питаннями про кемпінг й тент - аж поки не знайшли схід до води й придатний шматок рівного берега. Це вже було у темряві й ... в центрі міста, зовсім поміж людьми - на дамбі набережна з барами а на воді великий ресторан, завдяки якому в наметі був чудовий вай-фай .
Типове таке тусовочне місце - звечора неподалік забивають бульбік, а зранку гуляють з собаками. Перед тим місцеві хлопчаки говорили, що ставте де завгодно - це безпечно. А вночі ще кілька хлопців довго й насичено сміялись, періодично промовляючи "палатка" й в цей момент намет оповивав аромат працюючого бульбіка :-) Ще скупались в Дунаї - від такого важко було утриматись, якраз під написами про "забранено", які вже зранку побачили.Спали міцно й не дуже довго, а зранку пішли вивчати перше болгарське місто - Русе.
Наш табір на березі Дунаю, мало не в центрі міста Русе
Русе - несподівано красиве місто
В планах місто Русе особливо не значилось - просто міст через кордон впирається саме у нього, тому обійти важко. Але прогулянка містом виявала багато цікавого й несподіваного. Спочатку довго йшли набережною - ближче до центру вона окультурилась й обросла різними скульптурами, не те щоб дуже ефектними, але все ж. Від місця табору до центру - рукою подати й зовсім скоро ми вже здововано роздивлялись ефектну забудову кінця 19 ст., про існування якої до цього не те щоб дуже підозрювали.Центральна частина міста Русе забудована рясно декорованими будинками ХІХ ст., є красива пішохідна вулиця, кілька зачинених в таку рань музеїв, не менш зачинені руїни давньоримської фортеці й безліч вже відчинених кав'ярень, в яких місцеві жителі з самого ранку вишукували каву й випічку. Відразу помітно, що каву в країні люблять й вміють - цікаво, чи означає це що я й далі буду без нормального чаю?
Але кавуся - теж чудово, ми приєднались до ранкового частування, заодно й з цікавою місцевою випічкою баницею познайомились. Щось типу запіканки з листкового тіста з сиром й кропом. Смачно, поживно, те що треба..
Перші враження від Русе - симпатичне старе місто
Русе - найбільший порт Болгарії на Дунаї, що ми вже помітили учора вночі, шуруючи вночі вздовж берега. Серед мене панувала думка, що про місто Русе я взагалі нічого не знаю. Але, невеликий пошук в Гуглі - чудовий вай-фай в наметі на набережній це дозволяв - виявив, що дещо таки знаю. Русе в ХІХ ст називався Рущуком й я читав про велику битву поруч, де російські війська на чолі з Кутузовим міцно наваляли турецькій армії, використавши хитромудрий маневр з відходом за Дунай і знищенням Рущука. Турки побачивши таку активність, непідготовленому оку схожу на втечу, кинулись за ними переправлятись і окопались з другого берега, розділивши свою армію - після чого отримали на горіхи з обох берегів. Далі лайфхак з вдаваним відходом і знищенням поселення Кутузов провернув з відомим містом Москва. Безумовно, талановитий полководець.
Задовго до Кутузова, знищенням фортеці в цьому місці займались готи й гети (це різні народи) стосовно римлян. Ще років за триста до того імператор Веспасіан збудував на місці Русе велике місто й форт. Залишки цього міста й по сьогодні можна спостерігати. Ну, коли музей той відкритий, а не як при нас. Загалом, це основні події, які відбувались на місці Русе до другої половини ХІХ ст. А далі почався розвиток, у результаті якого місто й отримало ту красиву центральну частину, подивитись на яку цілком собі варто й цікаво.
В Русе, між іншим, була прокладена перша в Османській імперії залізниця. Тут же була відкрита перша в Болгарії сучасна друкарня, перша в Болгарії телеграфна лінія, проведена перша виставка "досягнень народного господарства" й вперше додумались вулицям імена присвоювати. Чимало "першопроходів", так. Але й це ще не все - в Русе почала роботу перша в Болгарії фабрика алкогольних напоїв! Отакої! І це теж ще не все - створена перша в Болгарії військова флотилія, перший в Болгарії технічний навчальний заклад, перша електростанція, перші комбайни... Коротше, я вже задовбався перераховувати досягнення, й так зрозуміло, що в розвитку сучасної Болгарїї Русе відіграло величезну роль! Що не могло не відобразитись в архітектурі...
Історичний музей Русе
Ефектна архітектура у центрі Русе
Головна піша вулиця Русе називається Александровска - не дуже довга, але цікаво забудована будинками різних стилів. Як й наші міста того часу - класицизм, бароко, модерн, усі змішалось. Цікавий будинок історичного музею - в цей час зачиненого, а на площі щза нею - величезний Драматичний театр. Ще на тій площі виділяється високий пам"ятник Свободі, збудований на початку ХХ ст італійським скульптором Арнольдом Дзоккі (між іншим, це він проектував відому статую Христа Спасителя в Ріо де Жанейро, так, ту саму)
Алескандровска вулиця
Драматичний театр Русе
Головна піщохідна вулиця Русе й центральна площа
Статуя Свободи в Русе, від автора статуї Христа в Ріо
На вулицях Русе
Усвідомлюючи цю мовну кльовість, тішимося багато чому на вулицях Русе, й шуруємо до автостанції з метою впевнитись, що нічого хорошого нас там не чекає :-) Після чого переміщуємось на трасу й нарешті розпочинаємо автостопну подоррож. Далі великі шматки чотирьох країн проїдемо саме в цей спосіб :) Сьогодні ж в планах дістатись до міста Велико Тирново, за очікуваннями, найкрасивішого міста Болгарії.
Далі буде.