Забуті пам'ятки Іванова
Бароковий костел з радянською зіркою на фасаді, палац із декоративними укріпленнями й розкішним минулим, залізничний вокзал з діючим старезним дзвоном, нічні прогулянки й світанкове повернення - подорож у Іванів подарувала безліч вражень, а Вінничина вкотре здивувала маловідомими й цікавезними пам'ятками.
Носило нас глибинкою Вінничини, а область ця мною сприямається як дуже насичена різними маловідомими пам'ятками - палацами, костелами, руїнами, природними красотами. От тльки стан, переважно, невтішний, але цим якраз не здивуєш в країні.
До Іванова потрапили з Калинівки, перед тим відвідавши ефектний палац Мерінга (так, того самого, київського) у селі Стара Прилука. Планували оглянути палац й що там ще э цікавого, прогулятись в сусіднє село Гущинці, оглянути ще й там палац, виїхати звідти хоч кудись. Все вийшло позитивно, насичено, з пригодами, хоча й зовсім не так, як планувалось.
До Іванова потрапили з Калинівки, перед тим відвідавши ефектний палац Мерінга (так, того самого, київського) у селі Стара Прилука. Планували оглянути палац й що там ще э цікавого, прогулятись в сусіднє село Гущинці, оглянути ще й там палац, виїхати звідти хоч кудись. Все вийшло позитивно, насичено, з пригодами, хоча й зовсім не так, як планувалось.
Як дістатись до Іванова. Маршрутками з Вінниці чи Калинівки, рідкісним приміським потягом. Наш рух не відрізнявся швидкістю - спочатку на кілька хвилин розминулись з одним автобусом, далі узяли квитки на інший, який, правда, передумав їздити цього дня…. здали квитки й пішли на отой рідкісний потяг, що двічі на день повзе поміж Хмельницьким та Вінницею потрібною гілкою (через Іванів, Хмільник, Старкон, Красилів). Затягнули, загалом, й дістались до Іванова близько сьомої вечора - пізнуватенько прогулянок селами, але як вже вийшло. Зате залізниця має одну перевагу - дозволяє уникнути знайомства з місцевими дорогами, про які багато в різних блогах написано ;-) Ще й пейзажів порозгядати можна. І людей.
Залізничний вокзал в Іванові порадував доглянутістю, дешевим і смачним квасом, загальною позитивністю, працюючим старезним дзвоном на вході, який, судячи з вигляду, висить тут з часів побудови вокзалу в 1901 році. Тобто, ще королеву Вікторію пам'ятає. Й інших. Пораділи приємному вокзалу, й якось не задумувались, що це не остання наша зустріч на сьогодні - невдовзі ми станемо дуже близькими). А поки гуляємо..
Село Іванів ще не так давно було містом, і до сих пір велике, живе й різними солідними будинками сповнене. "Шевченківські хати", звісно, зустрічаються, але живості куди більше ніж "архаїки".
Історія людських поселень тут здавна простежується, але сучасний Іванів почав розвиватись з кінця 15 ст - часу побудови тут замку деякими Мишками. Більшість своєї історії місто називалось Янів, оце лиш в ХХ ст. перейменували. З часом Мишки “розвинулись” в Холоневських, на честь яких названа залізнична станція і з прізвищем яких пов'язують усі місцеві пам'ятки. Більш детально про історію замку й міста можна прочитати, наприклад, на сайті Замки і храми України.
Вікіпедія зараз про найрізноманітніші поселення може багато цікавого розповісти, але у випадку з населенням Іванова змусила трохи задуматись.
І якщо “дві десятих білоруса” можна списати на "роздвоєння особистості" або ж одруківку (яку вже й виправили), то дуже цікаво, хто такі оті 1000 чоловік, яких не вистачає після підсумуваня? Ще одна одруківка чи маємо справу з тривалою традицією завищення кількості населення місцевою владою, яка й сьогодні існує?
З цих даних, проте, можна уявити, що містечко Іванів було чималим й помітно більшим за нинішнє село. На старих фотках є навіть будівля ратуші (ззовні чимось схожа на ратушу в Коломиї), яка не пережила Другу світову. Якк, власне, не пережив й статус міста…
Сьогодні село якось так виглядає
Сьогодні село якось так виглядає
Іванівський замок. Найцікавіше в Іванові - цілий тобі замок-палац, чималий й навіть стилізований під укріплений, такий що надихає на думки "ех, відреставрувати б, наповнити б чимось привабливим й зробити популярною пам"яткою".
Замок тут віддавна, сучасна версія збудована у 18 ст, коли укріплення замків вже всерйоз не сприймались і усі ці вежі з бійницями перетворились на декоративні. В палаці була велика бібліотека з творами філософів і стародруками, кімнати з творами мистецтва й, взагалі, якщо почитати старі описи, то від розкоші й витонченості дух захоплює – фрески від італійських майстрів у спальні яка називалася Ватикан, китайський салон, різні предмети розкоші від європейських майстрів, зала з роботами постімперсіоністів з самого Парижу…
Власники – все ті ж Холоневські. Під час революції (в 1917-1918 роках) усю цю розкіш розбурхані народні маси знищили. Частину майна пани ніби як вивезли… але до місця призначення нічого не доїхало. Мабуть цей факт надихає різних шукачів скарбів )
Власники – все ті ж Холоневські. Під час революції (в 1917-1918 роках) усю цю розкіш розбурхані народні маси знищили. Частину майна пани ніби як вивезли… але до місця призначення нічого не доїхало. Мабуть цей факт надихає різних шукачів скарбів )
Зараз у палаці інтернат. Далеко не найгірше, що могло статись з "панським" палацом у радянський час - багато де по країні їх просто знищили. А так хоч цілісність збережуть, відремонтують інколи. Вимагати естетичності при цьому не доводиться, так :-)
Ще одна пам'ятка Іванова, це ефектний Костел непорочного зачаття Діви Марії - великий, пишний, колись красивий, зараз більше подерто-романтичний, але діючий. З колонами, ліпниною й, найкумеднішим - великою радянською зіркою на фасаді. Костел - частина комплексу споруд монастиря 18 ст., потім перебудованого під інші цілі, а зараз просто "забембаного життям", подерта плитка якого схожа на риб'ячу луску. Теж хотілось би бачити костел відреставрованим, але як згадаю деякі "реставрації" саме релігійних об"єктів - то може краще й так як є, аби далі не руйнувався :)
Ще в Іванові є красиві береги Південного Бугу - особливо де зливається з притокою Снивода (ніби як ті самі Сині Води з шкільного курсу історії). І великі кар'єри... це вже на любителя)
Синвода прямо під палацом протікає.
Планували також прогулянку в сусіднє село Гущинці до ще одного палацу, але, оскільки приїхали пізно то плани змінились, а як не змогли виїхати з Іванова "попутками" - змінились ще раз:-)
Поступово перемістились з зупинки транспорту в піцерію, там поступово почалась дискотека.
Смачна піца з пивом й дуже приємним персоналом, теплі нічні прогулянки, все той же вокзал вже як місце відпочинку уночі й світанкова електричка далі Україною.
Поїхали розшукувати наступне цікаве місце - село Бровки Перші, з руїнами палацу одного відомого поета.