Вінниця – затишне місто і музичний фонтан.
Усі мабуть чули про вражаючий фонтан “Рошен” у Вінниці. Проте, це далеко не єдина пам'ятка цього міста – тут є симпатичний історичний центр, солідні храми та монастирі, затишна пішохідна частина й загалом, місто справляє надзвичайно приємне враження за рахунок своєї доглянутості та комфорту перебування.
Вперше у Вінниці побував декілька років тому, добираючись вночі до Меджибожа. Запам'ятався великий, живий і, якийсь несподівано технологічний автовокзал. З того часу доводилось бувати у Вінниці неодноразово й завжди це місто знаходило чим зацікавити. Сучасна Вінниця, це приклад того, як можна на не особливо широкій «матеріальній базі для туризму» створити привабливе, приємне для гостей місто. Незначна кількість пам’яток історичних компенсується їх доглянутістю, креативністю в створенні нових цікавинок й причепуреністю центральної частини міста. Впадає до ока акуратність міських площ, гарний стан більшості фасадів у центрі, відсутність МАФів, великих рекламних носіїв та іншого “естетичного забруднення” на вулицях.
Історично, ця територія була заселена з прадавніх часів, від трипільців починаючи. На місці древніших ”осередків цивілізації” виникло поселення слов'ян, яке з часом опинилось у складі Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Згодом Вінниця стала помітним адміністративним центром за часів Литви та Польщі, козацьким сотенним та полковим містом. Іван Богун свого часу, обороняючи Вінницю із невеликим загоном козаків, умудрився розгромити досить солідну польську армію. З кінця ХІХ ст. Вінниця опинилась в непоганому зв'язку з рештою світу за допомогою залізничних магістралей, за чим послідувало значне економічне піднесення – особливо розквітла цукрова галузь (солоденьке таке місто, історично). За економічним підйомом й культурне життя якось налагодилось – з'явився театр, навчальні заклади та інші радощі урбанізації. За період 1918-1920 р. у Вінниці тричі перебували керівні органи УНР, що, фактично, робило місто столицею України. Під час Другої світової неподалік “окопався” сам Гітлер у своїй ставці “Вервольф”. Непросте місто, одним словом.
В центральній частині міста увагу більшості гостей привертають трамваї і фонтани. Фонтан у Вінниці далеко не один й окрім оцього величезного й відомого прикрашають чи не усі сквери та площі міста. Трамваї виглядають сучасними, добре організованими й з завидною частотою пересуваються незвичними вузенькими коліями. Особливо привертають увагу ті трамвайчики, що підписані “Вишенька” – виглядає як власна назва трамваю, хоча це, очікувано, назва району. Також центральні вулиці можуть похвалитись певною кількість чудових модернових будинків столітньої давності, зокрема – колишні готелі “Франсуа” та “Савой” навпроти адміністрації (в той нетривалий час, коли Віінниця була столицею УНР – саме тут розміщувалось керівництво країни). Ще декілька десятків будівель поменше прикрашають навколишні вулиці – модерн початку 20 ст. став яскравою сторінкою в архітектурі міста.
Колишні готелі “Франсуа” та “Савой” до сих пір радують око.
На вулицях Вінниці зустрічаються старі будинки абсолютно різних стилів та призначень
Як і у багатьох стародавніх містах, є у Вінниці й великі та здалека помітні старовинні храми, які багато у чому формують пейзажі міста. Найсолідніші скупчились у самому центрі міста, а саме – комплекси домініканського та єзуїтського монастирів, а майже навпроти – костел монастиря капуцинів, він же Костел Святої Діви Марії Ангельської, 1746 року побудови. Найбільш вражаюча історична пам’ятка міста – величний собор 18 ст. Свого часу - головний храм домініканського монастиря, зараз - Спасо-Преображенський православний собор. Якщо добре пошукати, то можна знайти й залишки вінницького замку – фортечні мури тепер інтегровано в огорожу цього ж монастиря.
До найбільш відомих пам’яток Вінниці належить й музей-садиба видатного хірурга Миколи Пирогова. Саме у Вінниці видатний хірург усамітнивася у розквіті своїх сил й організував безкоштовну лікарню. До складу музею входять: будинок, в якому жив Пирогов, музей-аптека, парк й церква-мавзолей з мумією великого хірурга. Музей знаходиться на довжелезній вулиці Пирогова дещо на відстані від центральної частини. Особисто я там так і не побував, все якось часу не знаходилось відвідати це відом місце. Зате храми центральної частини міста важко оминути – занадто помітні вони, звідки не глянь.
Спасо-Преображенський собор.
Монастир у центрі Вінниці
Костел Святої Діви Марії Ангельської (капуцинів)
Вінницькі мури
Що у Вінниці дійсно приємно робити, так це прогулюватись центром міста, зокрема – пішохідною частиною. Тут розташувалась одна з небагатьох історичних пам’яток міста – водонапірна вежа поч ХХ ст., чимала за розмірами й декорована в готичному стилі. Свого часу, окрім прямого призначення, вежа виконувала функції пожежної каланчі, а згодом – житлового будинку. З 80-х років є пам'яткою архітектури, збереглась в первісному вигляді. Найприємніше місце Вінниці тут, насправді – як вежа влаштувалась на площі посеред спокійної пішохідної частини і старого міста, поруч із сквером. Навколишня площа прикрашена 3Д графікою й неординарними скульптурами з металу. Тут часто грають вуличні музиканти далеко не найгіршого ґатунку. Тут приємно прогулюватись в будь-який час доби, перевірено.
Вінницька Вежа
Прикольні пам'ятники навколо вежі завжди приваблюють цікавих глядачів.
Фонтани і олдскульний кінотеатр.
Безпосередня вінницька синичка
З того, що я спробую відвідати наступного разу у Вінниці – дерев'яна Микільська церква 1746 року, палац Горохольських у П'ятничанах й декілька різних командних пунктів різних воюючих сторін Другої світової війни. Але то все історія…
Найвідомішою ж сучасною пам’яткою Вінниці, безумовно, є музичний фонтан «Рошен», який щовечора дарує усім бажаючим яскраве музичне, ілюмінаційне шоу з витіюватими та височенними водними струменями. Загалом, хороша рекламка відомого бренду. Глядачів збирається завжди дуже багато. Фонтан працює, починаючи з другої години дня (у вівторок – 3 18.00, на вихідних – з 12.00). В світлий час можна помилуватись динамічним рухом води під класичну музику, ввечері ж додається лазерне шоу. Закінчує роботу фонтан о десятій годині. Слідкуйте за змінами - детальну програму роботи фонтану можна без проблем нагуглити .
Фонтан “Рошен” вдень та вночі
Як і належить обласному центру, готелей у місті вистачає. Цінами на них не цікавився, але навряд чи дешево. На противагу цьому, пропонуються хостели – зокрема, "Ріа-хостел" на вулиці Фрунзе, достатньо недалеко від залізничного вокзалу. До Києва дістатись можна, фактично, цілодобово – як залізницею так і маршрутками. Економ варіант – звичайні електрички. Дещо дорожче – електрички підвищеного комфорту. Ще дорожче-поїзди і на вершині цієї піраміди з вартістю у 100 грн - маршрутки. В Києві маршрутки до Вінниці потрібно шукати на автостанції біля залізничного вокзалу. У центральній частині міста багато пі церій, переважно добре знайомим усім жителям великих міст. Також є кілька непоганих й, за регіональними мірками, недешевих ресторанчиків поруч із Вежею.
Що мені подобається у Вінниці, так це можливості поставити намета мало не у центрі міста на берегах Південного Бугу – хвилинах в 20 ходу від центру попід скелями поруч із базою "Динамо", наприклад. Якщо не настільки ліньки рухатись – можна виїхати на південь чи на північ від міста й приглянути собі якусь місцинку на березі. А свого часу ніч провести довелось на острові поруч із мостом у центрі міста. Міст той, біля якого фонтан, тільки рухатись берегом у протилежному напрямі кілька хвилин до кінця набережної. Тоді, крім мене, там ще фестиваль “Живий вогонь” був, але, здалось, що й у звичайні дні там достатньо дико – як на Трухановому у Києві. Варіант для справжніг волоцюг, одним словом) Але десь на околицях, все ж, приємніше...
Ночівлі у Вінниці на березі Південного Бугу..
Загалом, Вінниця справила надзвичайно приємне враження й до сих пір, навіть після кількох візитів таїть в собі небачені мною цікавинки. Не обмежуйтесь фонтаном, якщо потрапите у місто.
Резюме. Відвідати: центральна пішохідна частина міста, храми та монастирі у центрі, мури фортеці, Вінницька Вежа, садиба-усипальня Пирогова, набережна та фонтан “Рошен”. Транспорт: електрички, поїзди, маршрутки з Києва, Проживання: хостел, намети на берегах Бугу, готелі. Харчування – не проблема.
Гарної подорожі.