З Біличів в Ірпінь: болота, озера й ліси уздовж річки Любка
Ідея прогулянкового маршруту під Києвом. Красивого у різні сезони. Влітку - зелень й квіти, взимку - безлюдно й без комарів, восени - особливо красиво усюди. Можна з ночівлею, а можна й просто прогулятись
З Біличів в Ірпінь я ходив кількома шляхами. При цьому перша частина завжди була однакова - пройтись уздовж озер й боліт річки Любка до лісництва, а от далі можна обходити Романівське болото з двох сторін й це будуть різні маршрути. В першому варіанті - перейти болото біля лісництва піти уздовж залізничної колії, в другому - перейти річку вже в долині Ірпеня, в самому низу. На мапі зображені основні точки цього маршруту.
А ось так виглядав наш сьогоднішній маршрут:
Довжина маршруту: 9 км по мапі, 11 км - в реальності.
Старт: залізнична станція Біличі, звідки рушити в напрямку "Зеленого ставу" - озера у лісі відразу за селищем. Станція - стара і симпатична, населенка - дещо депресивний приватний сектор.
Зелений став - красивий, але, за мірками прогулянки лісом - людний. Рибалок дуже багато, з собаками гуляють, просто гуляють. Навіть пізньої осені тут цілком собі селищний сквер. влітку, підозрюю, узагалі пляж.Й смітники є. А от далі починається найцікавіше..
Від Ставу тече річка Любка, можливо, найдикіша річка Києва. Ліс - густий, схожий на хащі, з старими дубами й рясним підліском. Якщо йти правим берегом, легше не пропустити красивезне, містичне, зелене болото. Дуже атмосферна локація - цілком можна знімати якесь історичне/фентезійне/містичне кіно.
Коло болота - тече струмок, місце для табору на невеликий гурт і стежка переходить на лівий берег. Лівим берегом теж прийти сюди можна. Чи приїхати. наштовхнулись тут на колону квадрациклів і якусь нереальну купу велосипедистів.
Нижче болота дорога лісом виводить до пам"ятної стелли про спалений у Другу Світову хутір Любка, а трохи далі- лісництво над озером, до якого шлях вузькою стежкою по греблі. Поза межами стежок в цьому районі ходити проблемно- хащі ще ті.
Відразу за занком - ще одне озеро, симпатичне і з лісництвом з іншого берега. Стежкою по дамбі озера можна перейти до лісництва.
Тут же - поруч із озером (з боку дамби), є невелика галявина зі столиком. Дуже навіть толкова для відпочити, пожити... Певною мірою, безальтернативна :) Зварили тут кавусю на вогні.
Нижче по течії річки Любка починається Романівське болото - абсолютно дика місцина в долині Любки, де немає стежок і прогулянка перетвориться на екстремальне ломилово.
І от далі можливі два варіанти походу.
Лівим берегом (з боку села Романівка) - куди атмосферніше, як на мене.
Цього разу прогулялись лівим берегом.
Ми намагались йти якомога ближче до Романівського болота. Саме болото непрохідне, можна лиш подивитись на його простір. Знайшли досить цікаве каре.
Після каре трохи загубили дорогу, поблукали хащами, але швидко вийшли на стежку й уздовж болота спустились в долину. Привал на стежці уздовж болота...
Де річка Любка витікає в долину Ірпеня стоїть кілька хат, після ких дорога знову йде лісом й уздовж залізниці виводить на набережну Ірпеня. Тут уже накатана добре дорога. І знову велосипедисти :)
А от якби ми пішли б правим берегом річки Любка, то:
перейшли річку коло Лісництва, то шлях був би трохи інший.
Стежки від Лісництва виводять до залізничної колії. Можна перейти за колію відразу (коло ще одного лісництва), можна йти уздовж колії аж до долини Ірпеня, можна перейти колію по трубі десь посередині шляху. Тут варто оцінити - наскільки вал залізниці вам до вподоби? Мені ок, якщо ні - за колією купа лісу без нього :)
Я через трубу йшов восени. Стежка уздовж колії періодично відхиляється й заходить в хащі. Великий білий гриб неподалік труби знайшов :) А за трубою починається багатоваріантність. Можна йти стежкою уздовж колії далі й попри велотрек вийти до Ірпеня відразу коло містка на набережну. Можна зробити ще коло (точніше, квадрат) просіками й відвідати, наприклад, кілька зруйнованих дотів. Можна якоюсь з доріг піти перпендикулярно колії і вийти неподалік красивої затоки на Ірпені, про яку я вже не раз щось постив.
Можна навіть пошурувати до озер в Мостищі чи в Пущу-Водицю, якщо є натхнення.
На фото - підходимо до набережної Ірпеня
А нижче посилання на мої попередні походи лісами навколо Києва, там є й маршрути з Пущі, які можна поєднати з цим маршрутом: