З Пущі в Ірпінь: ліси, озера, доти, набережна
Дарую ідею прогулянкового маршруту лісами, не виходячи за межі Києва. З Пущі-Водиці в Ірпінь - усього 8 км, суцільний ліс без виходу в "населенку", старі дубово-соснові хащі, шматочок високого берега, декілька озер й старих дотів.
На мапі похід виглядає ось так. Звісно, якщо заблукати - иожна намотати куди більше за 8 км :)
Прогулянка відбулась в кінці березня. Зараз, влітку, все куди зеленіше й яскравіше.
Проте, комарі вже є, чого про ранню весну не скажеш.
На трамвачику приїзжаєте в Пущу (це саме по собі красиво), поруч із кінцевою зупинкою починається каскад озер. Найближче - з незвичайною тюркською назвою Карачун (цікаво, хто й коли так назвав). На старті також є приємна кав'ярня "Літо"з тваринками, а на фініші - нещодавно збудована набережна Ірпеня й парк з кумедними скульптурами й будинком письменників у невеликому палаці. В самій Пущі-Водиці є кілька крутих старих особняків, парк, симпатична церква і багато красивих озер, вона окремого посту достойна, який трохи згодом буде. А зараз - в лісу, спочатку на берег Карачуна..
Уздовж озера виходите до джерела, де можна перейти струмок і, на протилежному березі, вийти на лісову дорогу по насипу (здається, старої вузькоколійки, але не впевнений). Ліворуч буде каскад озер Пущі-Водиці, праворуч - просто ліс.
Коли ця дорога впреться в непрохідні хащі (а це помітно) - поверніть праворуч і просікою до Варшавської траси (обережно з переходом). Далі просіка продовжиться.
Ліс з соснового зміниться на старий дубовий, природній для Києва, з густим підліском (тобто - хащами). Стежок більше за одну, можна трохи й блуканути. На гугл-мапах та інших мапах добре помітні озера ліворуч, які можна узяти за орієнтир. Або ж просто йди до річки Ірпінь. Якщо зовсім з навігацією не тойво :-)
Каскад озер досить симпатичнийю Здається, вони називаються "Генеральські", але це не точно.
А точно є старі оглядові майданчики на тих озерах. Зовсім поруч буде село - "Канадське село", околиця Гостомеля (колишнього села Мостище, яке у складі Гостомеля). Попід парканами великих будинків теж є, наприклад, ДОТи, але гуляти лісом - це в іншому напрямку, від села.
Стежка від озер високим (а без листя ще й пейзажним) берегом виведе до красивого (як вже неодноразово доведено - фотогієнічного) пляжу з дотом на "затоці" Ірпеня). Влітку нас тут добряче комарі покусали, але сезони різні є
"Затока" - це такий собі місцевий пляж, де в хорошу погоду досить людно. Але і красиво там, насправді.
В нелітній час із задоволенням тут ночуємо.
Від затоки можна повернути в Ірпінь, а можна пройтись ще кілометр-другий уздовж красивого лісу, цим же берегом річки - до місточка на набережну й фініш в парку біля будинку письменників.
Набережна Ірпеня нині - досить самодостатнє місце, довжелезна прогулянкова зона з купою "інсталяцій", аж до величезного стола над стежкою. Будинок письменників - такий собі невеликий палац в красивому парку
Маршрутки на Київ та залізнична станція з електричками - неподалік. Прогулянку завершено.
