Маліївці: палац з парком та красивезний водоспад
Палац з парком та справжнім водоспадом у глибинці Хмельницької області, куди й дороги нормальної немає. Атланти, асоціації з Францією, старі скульптури в саду, гроти за водоспадом на вкритій мохом скелі, в яких колись монастир був. Фентезійно, так. Дуже красиве, ефектне, та варте відвідування місце. Про що ця розповідь, а також відеозвіт на Ютубі
Село Маліївці в семи кілометрах від дороги з Хмельницького на Кам"янець. Дорога така собі. А тут, між іншим, один з найкрасивіших палаців регіону. І парк з озерами. І водоспад. І взагалі. красиво. Потрапив сюди після відвідування красивого водоспаду Бурбун, теж у Дунаєвецькому районі.
.
Палац у Маліївцях збудовано у 18 столітті таким собі графом Яном Орловським, фаворитом останнього польського короля. Небідна така роль. На фасаді помітна дата побудови - 1788 рік.
З іншого боку - вищий, потужніший, атланти тримають "небо" своїми камяними руками.
Зараз у палаці санаторій для дітей з вадами дихання. У карантин все зачинено було. По ідеї, й без карантину усередину особливо не зайдеш. А на фотках в неті нічогеньки шматки красивого трапляються й там.
Парк навколо палацу ніби й зберігся, але став схожим на ліс. Мені так навіть більше подобається.
Як і в кожному солідному аристократичному парку, є озера красиві, старі дерева, і є свій водоспад. Кльовий, високий, містичний трохи, з гротами-келіями за ним.
Нічого особливого, просто грот у порослій мохом скелі, де тисячу років тому був монастир і вхід куди через водоспад. Фентезі? Поділля :-)
Про водоспад переважно пишуть як про штучний, але от вичитав що можливо він і природній, а штучними є труби, якими вода тече. Ця "гідротехніка" дійсно дуже стара.
Монастир тут віддавна, ще в давньоруський час тут монахи жили, що ніби як доведений факт. Згодом - за кілька століть, існував католицький монастир, зруйнований козаками Хмельницького і відбудований знову. Коротше, давно тут люди богу моляться.
Гроти тут в два поверхи. Нижній - "Паща лева", мені більше на пащу жаби схожий, верхній - невелика капличка з відповідним убранством.
Жіночки, які там молились, умудрились наїхати на дітей через неповагу до святині - ноги в струмку замочили, чи щось таке. Над водоспадом - монумент з дивною назвою "феномент", символізує наявність тут церкви колись. Біля джерела - стара скульптура. Красива. Видно що давно тут.
За півкілометра - ще одне джерело зі скульптурою і величезною вербою. Джерело Святого Яна. Просто як засновника цього комплексу :-)
Трохи далі - святилище Перуна, предка роду православного. Щось таке пише на цьому дивному новотворі.
Під час подорожі все хотілось якісь асоціації знаходити - водоспад Бурбун в долині був схожий на стереотипні джунглі чи тропічні острови, А палац посеред старого парку в маліївцях - чим не Франція? А тисячолітні келії монахів в порослій мохом скелі, де водоспад замість вхідних дверей - зовсім тобі фентезі! Але це не закордон, а маловідомі села в Хмельницькій області, куди й доїхати проблемно через стан доріг. І взагалі, не варто порівнювати з відомим - подільська глибинка кльова сама по собі :-)
Крім палацу є брама така от красива, флігель, десь також є водонапірна вежа висока й фонтан з левом. Але ми якось так закрутились навколо палацу з водоспадом, що не помітили їх.
А ще, навколо дуже мальовнича долина річки Ушка. Красивезне місце, так.
Більш детально почитати про історію палацу та подивитись круті старі фото можна на сайті "Замки і храми України"
Гарної подорожі!
До нових зустрічей!