середа, 4 липня 2018 р.

Лебедівка: справжній ліс на березі моря

Традиція щороку відкривати для себе новий куток морського узбережжя України продовжується й цього разу занесло в село Лебедівку Одеської області, відоме своїми високими берегами й справжнім лісом на самому березі моря.
Лебедівка


На Лебедівку я заглядав досить давно  якраз через отой ліс на березі, що для туриста неабищо й дає можливість відпочивати з чималим комфортом. Вибрались на День Конситуції, в самий пік сезону ніби як, але погані й неправдиві прогнози погоди явно сприяли любителям малолюдних пляжів. 

Про попередні мандри з наметом морським узбережжям України, яких назбиралось вже досить багато, можна прочитати у моїй тематичній підбірці звітів  “на море з наметом”.

Лебедівка знаходиться від Одеси на відстані 120 км. Від залізничного вокзалу Одеси кілька раз на день ходить автобус до Лебедівки. Розклад на 2018 рік виглядає ось-так. Відправляється від в”їзду до Автостанції “Привокзальна” (біля багажного відділення зал вокзалу)
.Лебедівка 
Розклад автобусів Одеса - Лебедівка на 2018 рік

Менш зручно (бо менш часто) – ходить транспорт з Білгорода. Коштує  переїзд Одеса – Лебедівка 140 грн в одну сторону. В дорозі години три. Насправді не так щоб дуже багато транспорту, але й курорт не дуже великий.

До Одеси приіхали в 11 годин й деякий час метикували пробиватись в Лебедівку чи вибрати більш простий спосіб - податись в Затоку й досліджувати там косу. Затока була "планом Б", звертатись до якогось не довелось. Автобус язиком виявилось знайти складно - "он есть но его никто не видел", заявив водій який паркується поруч. Після години пошуку на трьох (!) розміщених поруч автостанціях (Привокзальна, Сінна й Привоз) вияснили номер телефону й  що поганяло водія “Діма Депутат”. В кінцевому рахунку виявилось, що нагуглена інфа відповідає дійсності, тричі на день й за 140 грн. з-під  дерева біля автостанції Привокзальна маршрутка стартує.

Поповнюємо запаси для нашого автономного табору. Їжа - фрукти-овочі, сир - на Привозі, крупи та пиво - в супермаркеті. На місці насправді все це є, але ціни в Одесі таки кращі   Для табору у нас є пічка - "трісочниця", дров на кілька раз теж з собою маю про всяк випадок, але в лісі дрова для такої пічки не стали проблемою) Більше ніц і не потрібно

Лебедівка для туриста це, насамперед, ліс на березі моря!! Наступний такий буде, здається, аж на Кінбурні   Ліс знаходиться на високому березі, відразу за селом. Ліс густий, з акації, дуба й ще чогось, висаджений рядами, по ходу, для захисту берега від розмивання. Вздовж берега веде наїжджена дорога, уздовж якої розклались авто й намети. Багато їх, але місця теж багато - не помітив щоб хтось комусь заважав, хоча, звісно, є оце "фестивальне" відчуття, коли живеш "в громаді".
ЛебедівкаЛебедівкаЛебедівка
Живемо у лісі на високому березі моря в Лебедівці

Парадокс -  близький до села шмат лісу досить чистий, а от більш віддалена частина - навпаки, закидана пляшками як багато де навколо Києва Хащі за наметами, передбачувано використовуються як туалет. Хвилин за 20 ходу ліс переходить в зовсім стаціонарний кемпінг - з бочками з водою та ланцюгом на в'їзді. Далі ми не ходили )

Якщо поставити намет на високому березі відразу поруч з урвищем – як ми, можна мати чудовий вид на море, небо, світанок й взагалі. А от жити на пляжі зовсім не хотілось - стіни цілком осипні, а в негоду таке враження, що хвилі можуть просто змити намет.

Лебедівка це, також, довжелезний пляж. З лісу до пляжу ведуть прорубані в схилі сходи. Пляж тут вузький але, як на мене, досить красивий - високі урвища й різні вивітрені виступи, які розділяють пляж на багато менших пляжиків. Людей не густо, можна мати свій власний пляж. Один з пляжів підписаний як нудистський - взагалі ідеально, речі для відпочинку на морі я все-одну в поспішних зборах забув в Києві :-)
ЛебедівкаЛебедівкаЛебедівкаЛебедівка
Красиві й малолюдні пляжі Лебедівки

Куди більше людей на центральному пляжі Лебедівки, під селом. Село плавно переходить в Бурнаську косу – яка по суті величезний пляж, де теж є кемпінг й, загалом, можна жити в наметі - але мені ліс куди комфортніше. Коса відділяє море від лиману Бурнас, ще однієї місцевої цікавинки з  лікувальними грязями, в які можна вимурзатись й, якщо не вилікуватись то, принаймні, ефектно й брудно виглядати. Тут також починається нац парк “Тузловські лимани” з купою птахів, що є цікаво. Але досліджувати косу цього разу не брались, дві доби вистачило щоб повалятись у лісі й на пляжі під високим берегом.

Село Лебедівка, насправді, має історію - засноване ще у 18 ст. німецькими колоністами, курортом стало ще в кінці 19 ст, коли модно було грязями лікувати. Пілсудський тут лікувався, король Румунії, подейкують :-) що й Леся Українка бувала. В Радянський час забудували турбазами. - з  й морем, яке є.

Сучасна Лебедівка це  звичайний невеликий курорт “наших берегів”, з усім відповідним -  невибагливим сервісом, старими турбазами, торгівлею навколишніми дарами, зачуханою інфраструктурою,  персиками, креветками й пивом, попсовою музикою, сімейним відпочинком, людьми з різних регіонів. Є супермаркет, аптека, вулична торгівля й кілька кафешок. Банкоматів не помічено. Кава - 20-25 грн. Смачне Айс-лате - 35 грн. Рештою ми не дуже цікавились, готували свій булгур з овочами й гранолу на сніданок, пили магазинне пиво й шампанське вечорами. Вобла ще смачна в супермаркеті була, так.
ЛебедівкаЛебедівка
В селі - невеликий курорт, на пляжі - "форум" з черепашок на стінах

Вечорами в полі зору з'явились перші тваринки - комарі. Не Полісся, але можуть набридати. Як поставили намета над урвищем й, відповідно, на вітрі - про комарів забули, але то не завжди так. Вночі море почало світитись й блимати в прибережних хвилях. Небіологи ми гадали, що воно таке - медузи, планктон, водорослі, відбиття зірок чи ще щось? Заолно й згадаои слово "люмінесценція" з шкільноі фізики. Й думали, як воно в минулому “невченим" людям було таке бачити - явно ж богам чи чортам приписували.
Лебедівка
З високого берега красиві види, вночі море світиться

Другого дня вихідні закінчились й кількість наметів зменшилась десь утричі. А ще за день й ми покинули Лебедівку – тією ж маршруткою до Одеси. До нічного потягу ще багато часу й продовжили святкування Юліного дня народження відкриттям нових генделиків – цього разу через площу від зал вокзалу знайшли французьку “винарню” з назвою “Маленький Париж” й трьому французами в якості персоналу, де й завершили поїздку.

Береги незвідані в Україні ще є, тому далі буде!