Лазурне: красиве море та острів Джарилгач.

Лазурне - один з чорноморських курортів Херсонської області. Невелике приморське село з приємним морем, піщаними пляжами й пошарпаною життям інфраструктурою. Відвідали в рамках ідеї "повалятись день на морі" перед поїздкою в Олешківські піски. Як сказала одна з учасниць нашої невеликої групи "це краще море, яке у нас залишилось", й воно тут дійсно - лазурне.

Лазурне з'явилось у 19 ст. й усе те століття належало французьким власником. У ХХ столітті розвиток селища пройшов під знаком туризму – тут розташовується близько трьох десятків пансіонатів, не кажучи вже про приватний сектор. Також знайдуться місця, де можна відпочивати незалежно від пансіонатів, живучи прямо на пляжі. А якщо перейти на Джарилгач, то й відпочивальники сильно надокучати не будуть.

Невелике курортне селище Лазурне, здалось, більше селище, ніж курортне. Підозрюю таке враження сформувалось через відвідування, коли ще не зовсім "сезон" й людей на пляжах та у місті толком й не було. Невдовзі туристів тут побільшає, активізуються різноманітні пляжні розваги, відкриються обшарпані будки генделиків. А поки що тут тихо й спокійно, що нам дуже до вподоби. На календарі, до речі, уже літо починається, але температура води й повітря про це, по ходу, ще не в курсі – умудрились припертись на море в прохолодну погоду. Вздовж моря – ряд пансіонатів з пошарпаною, але працюючою інфраструктурою. Пустирі для наметів є – шматок берега за пансіонатами з боку острова Джарилгач певну кількість бажаючих витримає. З інфраструктури тут є усе, що потрібно при бажанні моря - місце для наметів й, власне, море. На пляжах з протилежного кінця Лазурного, кажуть, місць для «дикунів» більше.

Пустельні пляжі й наш табір у Лазурному

На мою скромну думку, найкраще у Лазурному те, що тут починається коса острову Джарилгач – з чудовими малолюдними пляжами й кольором води таким, що розумієш звідки узялась назва селища. На мілинах море тут дуже нагадує стереотипні Мальдіви чи Каріби. На косі гніздиться безліч птахів, радують око розсипи черепашок (серед яких багато великих), водяться нудисти. Щоб потрапити на острів з Лазурного, потрібно вбрід перейти невелику протоку - метрів сто. Кількість води щороку інша, розповідали, шо бувало й по пояс. Ми перейшли по груди туди й по шию назад. Найбільше запам'ятався шум крил великих лебединих зграй, нагадало нещодавню Білорусь. На острові можна чудово відпочивати "дикунами" й насолоджуватись морем. На 40-кілометровому острові можна усамітнитись, відвідувачів тут не дуже багато, особливо з цього боку, куди не ходить катер зі Скадовська. Про острів можна довго розповідати й якось туди потрібно більш капітально завалити. Поки ж тільки «доторкнулись» до цього чудового місця. Повернемось ще.

 

Пляжі острова Джарилгач

Добиратись до Лазурного не дуже складно, але насиченим рух назвати важко. Чотири автобуси вдень ходять звідси на Херсон й ще декілька в інших напрямках. Автобуси з Херсону відправляються з автовокзалу й з центрального ринку. З ринку до пізнішого часу ходять. Під "київський" поїзд під'їжджають й на зал. вокзал. "Туди" нам квиток продали за 51 грн., назад - за 60 грн.

Магазини в селищі є, необхідне знайти можна, але купувати в них нічого не хотілось – у нас теж усе єJ. Кафе біля автостанції виявилось несподівано приємним – «пузатохатівські» ціни, великі порції, великий вибір, люб'язний персонал. Поруч ринок, працюючим який ми не бачили, як і більшість магазинів. В сезон, підозрюю, краще, але сервіс мабуть такий же обшарпаний, як і містечко. Що і як коштує в пансіонатах та приватних будинках не дуже знаю, оголошення про житло багато де висить. Загалом, хороше місце для спокійного відпочинку, коли головне, що треба, це море.

 

Більшість берега окуповано санаторіями

 

Автостанція та непоганий генделик біля неї

 

Частота руху автобусів не вражає.

Резюме. Транспорт - маршрутки з Херсону. Харчування - є позитивні генделики, в магазинах – саме необхідне. Проживання - тут вже як кому, місця для наметів на пляжах по околицях селища знаходяться.