понеділок, 22 лютого 2016 р.

Колоссі: велична вежа й батьківщина відомого вина

Колоссі - невеликий середньовічний замок в однойменному селі неподалік Лімасола. Замок "невибагливий", складається з солідної оборонної вежі, проте по своєму симпатичний. Можна поблукати готичними залами, знайти багато цікавих дрібниць й помилуватись околицями з вершини вежі. А ще  цей замок -  господарський осередок госпітальєрів й тамплієрів,  звідки родом відоме кіпрське вино “Коммандорія”.
IMG_3342

До замку в Колосі дістались своїм ходом після огляду античного міста Куріон й однойменної бухти. Автостоп на цей раз працювати відмовився, а довго стовбичити на трасі в наші плани не входило - тому прогулялись пішки. До слова, усі шість кілометрів Юля безрезультатно підіймала руку проїзжаючим авто. Заблукати тут скалдно - безліч вказівників на усе на світі, в тому числі й коричневих табличок про пам”ятки архітектури в найближчих поселеннях. Дощ поступово наростав й ближче до замку перетворився на справжню зливу. Неподалік Колосі побачили дивну картину - назустріч нам уздовж дороги йшла пара людей. Відразу подумалось: хто такі? - місцеві ж пішки ходити не вміють! Невдовзі нарисувався двометровий бородатий індус (чи хтось подібний) в чалмі (чи чомусь подібному) й з цяточкою між очима, за ним чимчикувала невисока, повненька жіночка в шароварах й хустаках. Отак - мігрант мігранта здалеку помітить!! Але ці, по ходу, на довше ніж ми, сюди приїхали. В село зайшли уже змоклими до нитки й замок асоціюється тепер з прихистком від дощу :-)

Замок в Колосі збудував Гуго де Лузіньян, король Кіпру початку 13 століття. Охороняв замок, судячи з усього, навколишній АПК - плантації винограду й цукрової тростини. Про військові дії якось і не пишуть в “легкодоступних” джерелах. Така собі “будка на городі”. Але будка непроста - в 1291 році замок передали лицарям-госпітальєрам, а деякий час тут й самі тамплієри хазяйнували, скарби яких до сих пір по усій планеті шукають. Лицарі й розбудували цю “будочку” до серйозного господарського осередку - замок став багатим й поважним, як і лицарі. Сучасного вигляду набув в 1454 році, коли тут заправляв Командор з насторожуючою фамілією Маньяк. Маньяк будував на совість - замок пережив багато землетрусів, які періодично руйнували сусідній Лімасол. І не тільки будував. Місцевість ця відома як батьківщина Коммандарії - найвідомішого вина з Кіпру, назва якого перекладається як “резиденція Командора”. Резиденція якраз в замку Колоссі й знаходилась.

IMG_3406IMG_3343
Замок Колоссі це, насамперед, солідна вежа

Сам замок достатньо простий й “незамислуватий” -  вежа в кілька поверхів. Власне, все. Але "зроблений" на совість - конструкція міцна, а усередині достатньо багато простору. Бійниць не багато – але для не дуже масових армій Середньовіччя в самий раз, гадаю. На даху просторий майданчик, є машикулі – конструкції для биття по підніжжю вежі. Вхід до вежі високо - відразу на другий поверх, на перший потрібно спускатись по сходах. Колись на першому поверсі комора була й зберігалось все необхідне - більше, мабуть, для польових робіт ніж для оборони.. На верхніх поверхах просторі зали з вікнами, лавами й камінами.  Можна посидіти на лавці й подумати про вічне. Ми заодно ще й пообідали. В залах прохолодно, але все-одно краще ніж на вулиці в зливу.  Другий поверх виглядає як громадський, а третій - як  жилий.

Подекуди трапляється висічена в камені середньовічна символіка - геральдична лілія, наприклад, прямо на каміні висічена (це така, як в Пласту). А от на зовнішній стіні замку дивне нагромадження гербів - по ходу символізують усі ті титули, які наколекціонували власники замку за Середньовіччя. Герб у центрі - компіляція з кількох гербів. Щит з купою хрестів - Єрусалимське королівство,  оті три леви усі з різних гербів - Кіпрського королівства, роду Лузіньянів й Вірменії (!? - ще одна породжена колесом історії неочікувана суміш). З боків герби гройсмейстерів ордену Госпітальрів, які охороняли королівство. Знизу ж скромно притулувся герб Маньяка - чотири геральдичних лілії.
IMG_3395IMG_3404
Зали замку Колоссі – старовинні каміни й образи.

IMG_3399IMG_3408

Середньовічна символіка на стінах замку та усередині

Як злива закінчилась - піднялись на дах й оглянули околиці. Тут рівна місцевість  й видно далеко. Хитрий замок - його то й зблизька за деревами не просто помітити, а от з нього багато чого видно. Роздивились руїни великої господарської споруди внизу - цукрового заводу госпітальєрів, а також дві симатичні церкви неподалік - одна старезна й архаїчна, друга сучасніша, але, здалось ще з тих часів, коли будували симпатично. В одній з зал замку на стіні є середньовічний розпис на релігійну тематику, а у дворі всюдисущі античні колони. Древні греки набудували тут стільки, що ще дві тисячі років після них матеріали в ходу були, аж поки не стали музейними цінностями.

IMG_3402IMG_3400

Виг з вержини вежі на цукровий завод Госпітальєрів та навколишню місцевість

Мені замок нагадав руїни в Середньому, де теж реалізовано “невибагливий” проект з однієї великої й міцної вежі. Думаю, саме так той замок й виглядав, коли був “на службі”. До речі,  Середнє, як і Колоссі теж пов”язують з тамплієрами. Наскільки я знаю, не дуже обгрунтовано пов”язують - але ці замки дійсно між собою схожі. Можна вважати за доказ? “Совпадєніє?”

Оглянули все дуже швидко. Загалом, цікава споруда, але на тлі грандіозних фортець Фамагусти, Кіренії, Нікосії, Кантари, Святого Ілларіона виглядає достатньо дрібним укріпленням. Це швидше, “друга ліга” фортець Кіпру, до якої я ще б відніс форти в Ларнаці, Лімасолі та Пафосі. Проте, якщо відпочиваєте на Кіпрі - обов”язково зазирніть, з Лімасолу сюди дістатись дуже просто. А до Лімасолу так само просто дістатись з інших великих міст Кіпр.

Вхід до замку Колоссі - скромних 2,5 євро. Відчинено до 17.00.  Логістика дуже зручна - з Лімасолу сюди ходить рейсовий автобус N17, кінцева якого чітко під стінами замку. Коштує 1,5 євро, відправляється двічі на годину в будній день й дуже рідко у вихідний. Водій п”є каву з тітонькою у магазинчику поруч. І ми там каву пили теж. Після чого поїхали з ними до Лімасолу, де сьогодні ночуємо у якогось дивного хоста, який сам напросився нас узяти до себе