Кантара: лицарський замок у горах.

Замок Кантара знаходиться на вершині гірського хребта й, окрім інтересу в якості романтичної лицарської фортеці, вражає неймовірними панорами на околиці. Звідси видно чималий шмат Кіпру, Кіренейські гори, а як погода посприяє – Туреччину й Ліван. Сам замок теж  заворожує, немов постав з лицарських саг та романів - таке собі величне тло для подвигів.

IMG_2737кіпр

Продовжуємо стопити Кіпром в тій частині, яка тепер Північний Кіпр й де залишилось більшість великих історичних пам’яток острова. На "сніданок" у нас була "античність" в Саламіні, "обідати" будемо лицарським замком Кантара високо в горах, а на "вечерю" плануємо Кіренію - найбільш туристичне місце цієї невизнаної республіки. Симпатичний раціон, поїхали!

Автостоп від Саламіну був чудовий. Не встигали руку підіймати, як уже хтось зупинявся. Спочатку пара студентів з Ірану, які вихваляли красу жовтих квітів на білих руїна античного Саламіна, довезли до необхідного повороту на замок. Трафіку далы було в рази менше але зупинилась перша ж автівка. По сільській дорозі підвозив веселий «газда» на легкій вантажівці - місцевий турок, який з усього сміявся й трохи поспівував. З ним почав більш інтенсивно пригадувати турецьку й запримітив, що місцеві турки таки відрізняються від “континентальних” - у тих питання про родину чи відносини з “цією дівчиною” завжди йшло другим після знайомства, а подекуди й першим. Місцеві мало того що не питали, так ще й не зацікавились, коли я сам намагався розповісти. Отакої. Але про щось ми з ним таки теревенили - наскільки міг дозволити мій запас в три десятки виразів. З піснями й реготом довезли нас до останньої “населенки” перед горами,  звідки до замку залишалось ще кілометрів з 10 гірським серпантином. Гори тут нагадують Крим - висотою, скелястістю, рослинністю, теплом й морем у підніжжя. Й так само майже немає води. Тут автівок вже зовсім мало й ми декілька км пройшли пішки, поки нас не підхопив місцевий мисливець. Турок їхав з “ружжом”, розповідаючи щось про “телефон”. Подумалось – подзвонити їде, у горах часто на вершинах кращий зв’язок. Виявилось, прозаїчніше - забув на якійсь каменюці свою “шпаківню” й оце їхав шукати. Знайшов швидко, а ми так само швидко пересіли до пари з Німеччини, яка подорожувала на орендованому авто й їхала теж у Кантару. Якби приїхали на півгодини пізніше - був би нам вільний вхід, а так ще застали касу працюючою й виклали по 7 лір (2 євро).
IMG_2691кіпр
Кіренейські гори

Замок временем срыт и укутан, укрыт
В нежный плед из зеленых побегов,
Но развяжет язык молчаливый г ранит
-И холодное прошлое заговорит
О походах, боях и победах.

Замок сподобався величавою суворістю та краєвидами. Він величезний - декілька дворів ведуть поступово на гору, йдеш собі і думаєш, наскільки ж складно було будувати міцну фортецю на вершині гори 630 метрів над рівнем моря. Рівень моря, до речі, добре видно внизу. З замку чималий шмат Кіпру проглядається, а у ясну погоду й Туреччину та Ліван видно. Не дивно що це місце вибрали для форпосту - воно реально дає можливість багато що контролювати на острові. Можна уявити як на навколишніх просторах рухались флоти й армії древніх держав, будувались міста й замки, творились знайомі нам за підручниками історії події).А самі стіни й вежі нагадують про високе Середньовіччя, де жили лицарі, трубадури, благородні розбійники, прекрасні дами, дракони й інші "складові" романтизованого минулого. Й байдуже, що частина з них вигадка, а інша, з точки зору сучасної людини, була дикими й кровожерливими варварами, мало знайомими з популярним нині, на словах, гуманізмом. Якщо вчасно навигадувати міфів - про справжню суть минулого лиш історики згадуватимуть. На конференціях. Для інших минуле буде героїзоване, романтизоване, як у кіно, й хіба це погано? 
IMG_2719кіпрIMG_2749кіпрIMG_2759кіпрIMG_2710кіпрIMG_2726кіпр
Стіни й вежі Кантари

Время подвиги эти не стерло:
Оторвать от него верхний пласт
Или взять его крепче за горло -
И оно свои тайны отдаст.

Перша інформація про фортифікації Кантари датується 9-10 століттям, коли Кіпр потерпав від набігів арабів й поступово укріплювався візантійцями. Вперше замок згадується у зв’язку з захопленням Кантари самим Річардом Левине Серце. Хрестоносці й розбудували Кантару до солідної, на той час, фортеці. Розміри укріплень до сих пір вражають. Пишуть, що розбудований замок так ні разу штурмом й не взяли. Не дивно, тут сама природа допомагає оборонцям, стіни й вежі є доповненням до височенної скелі на яку й без укріплень вибратись неможливо. Я б на місці завойовників точно не ліз би на штурм - організував би облогу. Місцеві королі мислили подібним чином й ховались у Кантарі щоразу "накануне грандиозного шухера". Не прогадали. Нескореним дочекалась Кантара венеціанського періоду, коли старовинні “лицарські” фортеці безнадійно застаріли й оборонні функції на Кіпрі перейшли до міст-фортець Фамагусти, Нікосії та Кіренеї. Замки “вийшли у відставку” й “на пенсії” нічим особливим не займались, дочікуючись заслуженої шани у нащадків, представлених, переважно, туристами.

Упадут сто замков и спадут сто оков,
И сойдут сто потов целой груды веков,-
И польются легенды из сотен стихов
Про турниры, осады, про вольных стрелков.

Сучасний замок Кантара, на мою думку, одне з найкрасивіших місць Кіпру - тут романтика старовинної фортеці поєднується з неймовірними природними краєвидами. В два боки від замку простягаються Кіренейські Гори. А гори й замки це завжди фантастичне поєднання. Навіть якщо ви не великий поціновувач історії й лицарські замки для вас є виключно старими каменюками, природні красоти не залишать байдужими. Якщо й це не зачепить - то я поняття не маю, як ви дочитали до цього місця. 
IMG_2746кіпрIMG_2755кіпрIMG_2743кіпрIMG_2761кіпр 
Навколишні пейзажі гір та рівнин Кіпру

Ты к знакомым мелодиям ухо готовь
И гляди понимающим оком,-
Потому что любовь - это вечно любовь,
Даже в будущем вашем далеком.

Про замок ходять дві легенди. Як не дивно, не про кохання. Згідно однієї з них, у цих стінах бродить привид останньої королеви Кіпру, Катерини. У цьому я сильно сумніваюсь так як королева банально продала Кіпр й доживала вік у Венеції, а такі “меркантильні” й зовсім не романтичні/трагічні історії ніби не повинні привидів породжувати. А от друга історія - реалістичніша, розповідає, що в замку 101 кімната й той, хто їх знайде та відвідає, відразу опиниться у Раю. От в це я цілком вірю, враховуючи розташування замку на крутих схилах й очевидно, що неакуратні кроки цілком можуть закінчитись падінням в урвище чи іншою халепою, з наступною зустріччю зі Святим Петром, чи хто там у “приймальній комісії” головує.

А кохання замішане в долі замку зовсім навіть не через легенди. Ну, не те щоб кохання, але все ж… Той самий Річард Левине Серце штурмував замки острова не з нудьги, а тому що місцевий правитель захопив корабель з нареченою короля й хотів викупу. Отримав. Тільки не викуп, а острів й не отримав, а втратив. Ще той “геополітик” був. Річард же з нареченою одружились й потім щасливо майже не бачились – король отримав за той шлюб декілька фортець, ще якісь “геополітичні плюшки” й з нього ніби як знявся обов”язок женитись на якійсь іншій пані, з якою теж заручився ще задовго до цього всього. Таке от воно – “кохання лицарів в епоху трубадурів” Smile

Как у вас там с мерзавцами? Бьют? Поделом!
Ведьмы вас не пугают шабашем?
Но не правда ли, зло называется злом
Даже там - в добром будущем вашем?

IMG_2769кіпрIMG_2772кіпрIMG_2773кіпр
Скелі, на яких знаходиться замок Кантара.

Назад вибирались уже в темряві. Спочатку звернули з асфальтованої дороги на грунтову, де навіть був позначений зеленим кольором маршрут для трекінгу. Й джерело з водою неподалік замку було - дуже доречне, по причині неочевидності місця ночівлі. Прогулялись декілька кілометрів, милуючись чудовим заходом сонця над горами, злиттям моря й неба на горизонті й безуспішно намагаючись повернути до низу (є час, можна ж відстань скоротити ;-) Дійшли так до асфальтованої дороги “через перевал” й населенку, де дуже несподівано застопили компашку студентів з Туреччині, яка завезла нас до Кіренеї. Тим самим, завдяки чудовому турецькому автостопу, виконали програму на день повністю й ця ніч буде в цивілізації. Сидимо в кав’ярні, потягуємо міцну “каву по турецьки”, запиваючи її водою зі склянки, принагідно жуємо смажений на грилі халумі (побачив в меню й згадав що то місцевий делікатес такий), та чекаємо хлопчину, з яким списались по кауч-серфінгу. Життя прекрасне.
IMG_2775кіпр

Чистоту, простоту мы у древних берем,
Саги, сказки - из прошлого тащим,-
Потому, что добро остается добром -
В прошлом, будущем и настоящем!

ВІрші: “Баллада о времени”, В . Висоцький.