Кіренія: найкрасивіше місто Кіпру

Якщо туристів замінити на реконструкторів - ви не відразу й помітите, що не в Середньовіччі. Місто дійсно дуже симпатичне -  є величний замок, ідилічна середньовічна гавань, історичний центр й ще багато різних цікавинок. Усе це на березі красивого моря в оточенні гірського хребта.

Кіренії (в турецькому варіанті - Гірне) в нашому маршруті віддавалось чільне місце, ще б пак - туристична столиця Північного Кіпру, чудові панорами якої вже давно дратували оте мандрівне “шилко” в одному місці. Звідси зручно робити вилазки в навколишні замки – Святого Іларіона, Кантару, Буффавенто, а також в Аббатство Беллапаіс та ряд менш відомих пунктів.

Планували тут провести дні два й відсвяткувати Новий Рік в умовах нетривалого повернення до цивілізації - знайти хостел, тобто. Плани корегувались по кілька раз на день під впливом різних обставин й у кінцевому рахунку місто пізнали з дуже несподіваних сторін.

Станом на 30 грудня у нас була домовленість про вписку через кауч-серфінг й намір дістатись Кіренії до вечора. Намір цей вже був мало не навернувся, так як ми довго добирались до замку Кантари, довго оглядали його й вийшли “на шлях” до Кіренії, до якої 60 км вже в сутінках. Загрозу створювала не стільки відстань, скільки малолюдність  шляху. Трафіка автівок не було зовсім й ми довірились своїм ногам, зійшли з асфальту на грунтову дорогу невисокими й мальовничими Кіренейськими горами, повівшись на маркування якогось трекінгового маршруту й маючи намір по можливості зрізати до низу.

Киренский хребет принадлежит иному миру — миру пейзажной гравюры шестнадцатого века. Он тянется на сотню миль, но самая высокая его вершина менее тысячи метров над уровнем моря. Он точно повторяет изгибы береговой линии, и его роскошные предгорья изобилуют быстрыми ручьями и утопающими в зелени деревушками. Это кряж готический par excellent, поскольку он буквально усеян замками, которые крестоносцы выстроили на головокружительной высоте, чтобы контролировать дороги, идущие через горные перевалы. Сами их названия напоминают о готической Европе: Буффавенто, Хиларион, Беллапаис. Апельсины и кипарисы, тутовые и рожковые деревья — эти старожилы здешних мест заставляют конфузиться пришельцев из арабского мира, светло-зеленые растрепанные кроны пальм и большие шероховатые блюда банановых листьев

Лоренц Дарелл “Гіркі лимони”

Захід сонця у Кіренейських горах

Дарелл був правий - тут є на що подивитись, незважаючи на невеликі розміри хребта. Особливого ефекту панорамам з хребта додають море й небо, які то зливаються одне з одним, то переливаються барвами, похмуростями чи сонячностями, а то візьмуть й покажуть гористі береги Туреччини, до якої ще 65 кілометрів. Кілометри чотири пройшли красивою, маркованою стежкою з мальовничим заходом сонця й несподіваним джерелом води, яке зробило нас зовсім автономними й безпечними. Рухались фактично паралельно до автомобільного шосе уздовж берега, кілометрах у 6-8 внизу.  Спроби піти навпростець до низу не мали успіху - стежки спочатку заманювали до низу, а потім закінчувались. За деякий час вже не велись на таке :)

За кілька км, уже в темряві вийшли на асфальтовану дорогу до низу, й прикинули що ночувати будемо годинки за дві-три, зате на березі моря :-) Не склалось. Уже в абсолютній темряві застопили авто, що затрималось десь на пікніку. За годину були в Кіренії, чи, як її називають турки - Гірне. День склався. Несподівано.

Живемо у трьох позитивних пакистанських студентів. Хлопчики чемні, милі й спортивні - навчаються в місцевому університеті, підпрацьовують хто де (один в порту, інший щось з тенісними ракетками робить) й завойовують кубки в різних видах спорту (теніс, біг, велосипед). На Кіпрі їм подобається й до дому не дуже хочеться - кажуть, що мирне населення острова їм підходить більше. Розповіли нам, що знали про країну: невизнаний статус створює багато проблем, але університет їхній у Пакистані котується дуже високо, відносини турків з греками описали як дуже складні, в об”єднання двох республік не вірять, економічно “у турків” зараз стабільніше - а у греків криза. Стовп економіки, кажуть, туризм. Спробували напоїти нас чаєм, по студентськи - невдало, закінчилось тим що чаєм, фактично, поїли ми їх (автономність мандрівників допомагає й тут). Далі досліджували специфіку комфорту на Кіпрі - в місцевих душах не дуже зрозуміле керування “тепла вода - холодна водна” й існує потреба дочекатись, поки бочка з водою на даху нагріється. Нетривалий холод пакистанці переносять так собі - вдягають фліски там, де ми футболки носимо, будинок для холодної пори “не привчений”, але ця сама холодна пора рідко триває більше за кілька днів. Ввечері з дому вже не висовувались.

Так от, Кіренія, чи, хай буде Гірне. Оглядали місто в декілька заходів. Спочатку 30 грудня ввечері, поки чекали хоста в кав”ярні, “доторкнулись поглядами” до вулиць цього красивого міста, а губами до смачнючої кави - яка тут турецька й смачна (в решті острова - грецька й смачна). Згодом, 31-го вдень носились містом в пошуках хостела, згодом вивчали "безлюдність мініатюрних пляжів в нічний період". І, нарешті, першого січня як слід оглянули центральну частину та більшість пам”яток.

Назву місто отримало від Афродіти Кіреніани - Чудової чи то Пишної. Російською пишуть “блистательная”, українською ідентичного аналога не знайшов, але "пишна" щодо Афродіти то, мабуть, трохи про інше. Історія Кіренії схожа на Історію Кіпру в мініатюрі - спочатку щось маловивчене доісторичне, згодом солідне античне місто, далі візантійське місто - яке перетворюється на фортецю, війни з арабами, далі - хрестоносці й чималі укріплення від Лузіньянів, ще більш солідні фортифікації від Венеції, торгівельний центр, османське панування, занепад, британський адміністративний центр, незалежність, війна між общинами, вторгнення Туреччини, тихе й мирне турецьке містечок. Хоча, останній пункт повторив не весь острів. Взагалі, люблю міста, де тільки назви епох, які в ньому сліди залишили, займають цілий абзац :-)

Усі  пам”ятки Кіренії сконцентровано в невеликій старій частині. Проте, старе місто настільки насичене колоритними маленькими вуличками, красивими старими будинками й різними атмосферними закуточками, що блукати тут можна достатньо довго. Вулички звиваються досить лабіринтоподібно - принаймні, коли тут вперше. На другий день вже майже не блукали.

На вузеньких вулицях Кіренії

Центром міста зараз, як і в минулі часи, є гавань й саме її панорами з різних ракурсів є візитівкою Гірне й усього Північного Кіпру.  Гавань не дуже велика, проте колоритна до неможливості - з усіх сторін на неї чудовий вигляд. Забудова набережної сформувалась за багато століть й виглядає дуже аутентично, “так як було колись”. Тут же видніються старовинні мечеті, а при бажаннні й церви можна роздивитись. Давно не були десь так у пізньому Середньовіччі? - вам сюди! Тільки Середньовіччя тепер комфортне й безпечне - з “вай-фаєм“ й кавою, але візуальна обгортка справжня. 

Лоренц Дарелл теж якось жив тут, с видом на гавань Кирении, единственного порта на всем Кипре, в котором — миниатюрном, красивом, раскрашенном в чистые цвета — явно обнаруживался характерный кикладский allure

Місце дійсно красиве й, за мірками Північного Кіпру, неймовірно туристичне - більшість будинків у центрі перетворено на готелі, а набережена ще й вкрита ресторанчиками. Ресторанчики забиті підстаркуватими британськими туристами - британці особливо полюбляють цей закуточок, своє колишнє. Турецьких туристів теж вистачає. Туризм сприяє розвитку сфери послуг й торгівлі - в місті багато магазинів з алкоголем, кажуть й гральний бізнес та проституція теж на висоті. Аж настільки в дослідження колориту не заглибились, але магазини з еротичною білизною в місті трапились декілька раз - в декілька раз більше, ніж в усій “континентальній” Туреччині разом узятій. Ще знайшли магазин з солодощами - пішманіе, халва, лукум, від одних назв пальчики облизати хочеться. А воно все ще й не просте, а турецьке - дуже смачне, тобто. 

Бухта Кіренії мало змінилась за останні століття

Гавань й Фортеця існують тут як єдине ціле - найкрутіший вид на гавань саме зі стін фортеці а “тло” фортеці перетворює гавань у щось схоже якщо не на стереотипну Тортугу, то точно на стародавній порт, час в якому зупинився декілька століть тому. Й човни у гавані, немов по замовленню - вітрильники. Фортеця - великий оборонно-музейний комплекс. Укріплення існували тут ще в часи античності, забезпечуючи торгівлю римлян, які збудували в Кіренії торгівельну гавань. Вражаючі зовнішні стіни та вежі збудовані, переважно, венеціанцями. Проте у внутрішній частині чітко видно ще один рівень стін  - древніший, від візантійців з хрестоносцями. Візантійці колись збудували церкву ззовні фортеці. Венеціанці ж будували масштабно й та церква стала частиною їхніх товстенних стін. Вища сила озброїлась, так би мовити. Веніціанці ж добудували нові башти й пристосували їх для артилерії. Про успішні штурми фортеці інформації не знайшлось, про безуспішні - вистачає. Проте, не все так чудово - один терплячий загарбник 5 років вів облогу, поки таки не виморив захисників здатись. Турки - проти кого й були здійснені усі оборонні потуги веніціанців, взагалі захопили без бою величезне укріплення. “Напужєли”, мабуть. В турецький час тут була військова база, в британський - поліційний відділок. Зі стін також чудові краєвиди  на решту міста, на гори й на море. Вхід, здається, 14 лір.

. 

Замок у Кіренії

В приміщеннях фортеця декілька експозицій - археологічна з матеріалами різних розкопок, декілька історичних сюжетів  (зокрема, вояки різних епох в башті Лузіньянів), а також демонстрація унікального корабля, що пролежав на ні дні моря 2400 років. Нині це найдревніший зі знайдених корблів і єдиний існуючий корабель з настільки древньої античної. Ситуація з ним дещо дивна  - пишуть, ймовірно що корабель захопили пірати, так як екіпажу не було а на бортах сліди нападу. Чому не було екіпажу я ще розумію - в той час раби були головною ціллю піратів,  товари вторинною Не розумію чому на кораблі залишили 300 амфор з вином!! Недолугі якісь пірати були тоді, чи що? Цікаво, чи існували тоді непитущі загони піратів, якщо врахувати що до появи ісламу залишалось ще близько тисячі років! Але є ще версія, що корабель затонув від старості.

Подвір”я фортеці, корабель віком 2400 років й воїни з експозиції музею

Серед інших цікавих об”єктів ще називають музей ікон у церкві Архангела  Гавриїла, який у  нас якось не складалось відвідати. Пишуть й про інші експозиції в старому місті, але якось не траплялось. Попри те - ви й так в музеї, у венеціанському портовому місті. А це не просто так. Тут безліч цікавих й старовинних дрібниць просто на вулицях - залишки оборонних конструкцій, храмів, будинки старовинні, написи різні, двері чи вікна древнющі й ще багато чого. Для простоти орієнтації є також карти-схеми міста, де найголовніші речі (за версією турків) представлені.

Крім пам”яток сподобались генделики. Один “Халілі Ібрагім” чого вартий, справжня турецька забігайлівка з величезними кебабами й піде - турецькими піцами за невеликі гроші. Пошукайте - не пошкодуєте. В іншому му щодня пили каву в оточенні десятків британських пенсіонерів :-)

.

Адана-кебаб в Халілі Ібрагіма. Типу, реклямка.

А от готель нам, на відміну від їжі, знайти не вдалось. У центрі все забито на свята повністю. Трохи далі від центру місця є, але ціни в 70 баксів за номер нас якось зовсім не радували. Начитались про хостели в десять раз дешевші, от і сподівались на них - не вийшло. Добре, що ми туристи й усюди собі комфорт зробимо - вийшли на найближчий вільний пляж, поставили у темряві намета на березі й доповнили комфорт місцевими шмурдяком й чудовими солодощами. Пляж мініатюрний виявився, навколо готелі й сміття, вночі якісь машини приїжджають постояти. Й буря - з такої сили вітром, що лежиш, слухаєш "армагедець" ззовні й думаєш, добре що у мене хороший намет з дюралевими дугами:-) Зранку гори над містом були у снігу, а я залишився без шльопка - вночі умудрився провалитись в метрову калюжу. Талант!

Новорічне море й наше невелике святкування.

Зранку буря стихла, але хвилі все ще величезними язиками накочувались на берег - на моли в порту заходити було стрьомно, ці язики цілком собі могли змити щось велике. Наприклад - людину. Після прогулянки Кіренією подались у гори - до чи не найвідомішого замку Кіпра, Фортеці Святого Іларіона. Замок це й був цікавий, окрім естетичних й краєзнавчих цілей - можливістю прив”язати до реальності одну старовинну казочку.

Будемо подивитись :-)