Музей Пржевальського у Караколі
Про мандрівника Пржевальського чули, мабуть, усі. Й про його коня теж. А завершились його тривалі подорожі на березі Іссик-Куля, поруч із сучасним містом Каракол, де його могила і його ж музей знаходяться. Мандрівники до мандрівника, поїхали!
Після походу красивезними Тянь-Шанем спустився наш гурт у Каракол - знайоме багатьом містечко, через яке часто стартують походи найрізноманітнішої складності в навколишні гори. Каракол - четверте по величині місто Киргизстану.... а так і не скажеш - невеликий собі райцентр з виду.
В Караколі є хостели, ринок, кафешки, сувенірні магазини, невеликий супермаркет, маршрутки на Бішкек й таксі куди завгодно.
В місті існують такі-сякі цікавинки, як от дерев'яна дунганська мечеть... Але нас після походу більше до ресторацій тягнуло. Чи хоча б їдалень. Оминули мечеть. А культурну програму наситили найвідомішим в цих краях музеєм - мандрівника Миколи Пржевальського, який розташований у передмісті.
Дістались туди маршруткою з центру. Про місце старту й інше щодо транспорту краще розпитувати людей і зважати на примхи долі. Коштує копійчано.
Музей такий собі звичайний - територія, каса, сувеніри, будинок з експозицією, вагітна екскурсоводка, яка не дає крутити величезного глобуса з першої фотки. Навколо музею, загалом, нічого - сухий пейзаж Центральної Азії. Озеро, кажуть, колись впритул підходило, але зараз дещо на відстані тримається.
Цікавий факт: рід Пржевальських походив із запорозьких козаків. Від такого собі козака Кирила Перевала, який став шляхтичем князівства литовського за заслуги у війні з Московією і про це знає Вікі на різних мовах. Пржевальський, тобто це перекручений Перевал. Цілком собі шляхетний рід аж до кінця існування Князівства Литовського й Речі Посполитої, представника якого занесло в глибини Азії. Майже як нас зараз )
Чим же удостоївся цей дядько честі мати по собі музей й відомість?
Навчався, служив, рвався придушувати повстання й мандруввти. Деякий час в Кременці служба була. Між іншим, ще той центр науки був свого часу. Місцевий ліцей приклався до зародження київського університету, того самого.
"Світ прекрасний тому, що можна подорожувати" - одне з висловлювань Пржевальського.
Власне, тим і займався: 11 років життя провів в експедиціях. Пройшов 31,5 тисячу км.
Здійснив 4 подорожі в ще не вивчені європейцями райони Центральної Азії. І якби ж то просто пройшов - оце як ми, а то зробив купу корисної для науки справи - намалював мапи величезних регіонів, описав маловідомі народи й рослини з тваринами, написав книги, зібрав купу наукової інформації. отримав десятки нагород, медалі найбільших географічних товариств Європи. І розвідник він ще був, так. Ну а місцеві його чаклуном вважали, що може керувати погодою і сцілювати людей.
Про коня Пржевальського чули усі - гарцюють он лісами Чорнобиля, але на його честь скромно названі нові види ящірка і метелик, цибуля і рододендрон, короп і лемінг... В житті коні набагато красивіші, ніж в музеї.
В музеї звернув увагу на красивезні й реалістичні рисунки з експедиції. Це супутника Пржевальського Всеволода Роборовського, який і сам ще той мандрівник був, теж має "іменну" тварину... хом'ячка Роборовського.
Для того часу є досягненням, що в експедиціях Пржевальського не загинув жоден учасник. Ну крім нього самого, до того ж в абсолютно простій ситуації - через воду з річки заразився тифом і помер. Ніколи не робив такого, усіх застерігав, але, от зробив.
В музеї шанують ще й у киргизського провідника, який теж важливу роль в мандрах зіграв. Експонати музею - тварини, особисті речі, мапи й листи, записки старі. Цікаво це все.
Похований Пржевальський в Караколі. На Березі Іссик-Куля. Правда, берег тепер на відстані - вода відходить. Могила мандрівника на фото.
І вид на Іссик-Куль. Місто Каракол в радянський час називалось Пржевальск, але згодом деколонізувалось. Знайомий процес.
Також музей містить павільйон Карасаєва. Зачинений. Я так і не дізнався на місці, хто це.
Гугл підказує - відомий киргизський вчений радянського часу, філолог, лінгвіст, фолькльорист, літературознавець. Організував запис народних розповідей про Манаса - героїчний епос киргизів.
Після екскурсії музеєм повернулись стопом в Каракол (так, усі семеро відразу) й подались шукати місце для матрацного валяння на березі Іссик-Куля.
