Башта Бурана: давня історія й круті пейзажі коло міста Токмок
Башта Бурана неподалік міста Токмок в Киргизстані це не просто одна з небагатьох дійсно цікавих пам'яток давньої архітектури в країні, а й нереально красиве місце з пейзажами, музей з артефактами, велика експозиція кам'яних баб - балбалів і чудове місце щоб зануритись в древню історію Киргизстану, яка довга й насичена, насправді. В цьому звіті заглибився в історію на тлі красивезних пейзажів. Поїхали!
Токмок це невелике місто в 60 км від Бішкеку, засноване як кокандська фортеця в 19 ст.,
Коканд, це місто в Узбекистані, колись держава була досить потужна в регіоні, але занепала й була завойована. Неозброєним вухом чутно, що назва Токмок дуже близьке за назвою до Токмак в Україні - відчувається спільне тюркське коріння, спільний простір давніх часів, так би мовити...
В радянський час місто відоме аеродромами й підготовкою пілотів, деякі з яких потім стали президентами своїх країн, в більш нові часи відоме криміналом - розбірки, кришування з депутатів, контрабанда.... оце усе, кордон ж близько. Принаймні, так мені здалось, коли гуглив новини й інформацію про Токмок.
Але ми сюди потрапили не за цим, а в пошуках історичної пам'ятки, яка поруч із містом. Башта БурАна, чи БУрана. ...але точно башта. Напевне, найвідоміша башта країни.
Піскочили застопленою машиною з Іссик-Куля до поворота з траси й пішки пішли до міста.
Сам Токмок проскочили досить швидко. Запам'ятались кумедні вивіски, величезна диня з ринку, кав'ярня майже звичайна (вона ж піцерія ,бургерна та суші-бар) - де персонал не відрізняє американо й капучино...
...й кумедний торг з водіями на автовокзалі, коли воділа спершу запропонував якусь захмарну ціну, а після розмови відправив нас до знайомого, який безкоштовно завіз - бо по дорозі йому і не хоче щоб туристи місцевих за дуже меркантильних сприймали.
Маршрутки з Токмока до башти ніби теж є, але по обіді ми їх не застали. Може й застали б, якби не ота торгівля. І назад теж не застали. Бо свято. Але вони точно є :-)
Поки не занурився в історію, розповім що Башта Бурана- симпатична сама по собі, але особливого кайфу їй додають степові пейзажі з горами на тлі й оточення з руїн, розкопок та кам'яних баб.
Найкрасивіше тут ввечері, в призахідному сонці. Дуже естетичне й досить популярне місце, туристи є, вхід - 65 сомів.
Кілька днів тому відвідали музей Пржевальського на березі Іссик-Куля. При усій повазі до мандрівника, це була пам'ятка культури колоніальної. Башта Бурана, це якраз про місцеву культуру, високу й дуже давню - понад тисячу років це таки вік.
Історія країни, це водночас історія території та населяючих її людей. В Киргизстані це дещо різні процеси, які зійшлись не так вже й давно. Територія країни це така собі транзитна зона, де дотикаються Схід й Захід, степ та гори, народи, релігії, культури.
Перші згадки про цивілізації на території Киргизстану є в китайських хроніках яким, без малого 4000 років. Місту Ош - понад 3 тис років, на хвилиночку. Народному епосу "Манас" вже більше тисячі років. Древня тут історія, так.
Шовковий шлях мав величезний вплив на ці землі - з моменту своєї появи почав обростати містами, які то багатіли то завойовувались, то розорялись й тривало це понад тисячоліття. Китайці й саманіди, Чінгізхан й Тамерлан, тюрки й турки (не плутати), росіяни й менш відомі кочові народи - кого тут тільки не було Навіть Олександр Македонський, зкраєчку. Де Македонія, а де Баткенська область.... от жеж. Степи степами, але торгівлю контролювати треба було завжди.
Навколо нас багато великих городищ, багатство й крутизну яких за життя можна хіба уявити - все нині під землею. Ну або трохи подивитись в музеях...
Впізнаєте символи? Музей поруч із баштою Бурана.
Башта Бурана - все, що залишилось від міста Баласагун, столиці імперії Караханідів.... за цією малознайомою українському вуху назвою ховаються серйозні чуваки з тюрків, які досить довго контролювали великий шмат цього самого Шовкового Шляху приблизно в часи нашої Давньої Русі з її Інгварами, Хельгами, Володимирами, Святославами, Ярославами :)
Існувало місто з 10 ст., башта це ніби як його головний мінарет. Первинна висота - 48 м. Оце тільки половина залишилась. Кладка красива, орнаментальна. Усередині є сходи на гору й підійматись ними вкрай рекоменду.
А є легенда, що це хан якийсь там свою дочку від спровокованої смерті ховав. Не вберіг, правда. Така собі Рапунцель без хеппі-енду.
Древні міста на шляху стояли на відстані денного переходу. Десь неподалік - Суяб - якому більше 1,5 тисячі років й де народився один з найвідоміших китайських поетів Лі Бо. Китайський, так, тоді то була китайська фортеця. Мандрівник як на свій час, ще той був. І п'яничка. І відлюдник в горах.... Ці творчі люди.
А в самому Баласагуні народився засновник вже тюркської художньої літератури - Юсуф ...Баласагуні. Теж поет.
Інше місто неподалік - Невакет, відоме великою скульптурою лежачого Будди, якого в Ермітаж забрали. На Шрі-Ланці ми саме таких лежачих Будд багато бачили.
Культурний мікс тут завжди ще той був - міста населяли зороастристи й християни-несторіанці, буддисти й тенгріанці, іудеї й ... саме тут тюрки-кочівники прийняли іслам.
Баласагун розорили в місцевих війнах, потім пройшовся Чингізсхан, а доконала усе чума 14 ст. Вона багато чого доконала в цій півкулі ) Кочові імперії зникли з мапи світу. Ще пізніше європейці освоїли морські шляхи, торгівля остаточно занепала і регіон перебрався на периферію історію, де перебуває й досі.
В наш час нитку Шовкового шляху внесли в спадщину ЮНЕСКО. Хоча, в Киргизстані будь-яка древня кам'яна споруда може на пам'ятку претендувати. Древні цивілізації досить надійно перетворились в археологічні шари під землею й зараз в країні з красивою архітектурою не дуже.
Весь цей час інші предки сучасних киргизів кочували собі зовсім в іншому місці - в Сибіру, на берегах Єнісею та Байкалу, входили в склад різних кочових держав - величезних і не дуже, іноді створювали свої держави, на зразок Киргизького каганату площею в 5 сучасних Україн, іноді кудись переселялись. Взагалі, у кочовиків місце власних територій досить легко змінне - то тут вони, то там.
Накільки я зрозумів, власне, на території сучасного Киргизстану киргизи з'явились в 18-19 століттях. Суміш місцевих осілих та кочових народностей з прийшлими киргизами й створили етнос киргизів сучасних. При цьому залишились окремі меншини - узбеки, таджики, уйгури, дунгани з Китаю переселились - зараз їх чимало в Токмоку. Цікавий факт: в країні рахується 11 тисяч українців.
Що цікаво, один з центральних персонажем місцевої історії - жінка, правителька киргизів 19 ст Курманджан Датка, вона ж цариця Алаю та королева Півдня. Гугляться її фото з Манергеймом - тим самим, який лінія, а тоді ще звичайний собі офіцер. Поважна була пані, дуже.
Самоусвідомлення себе, як киргизів, десь на початку ХХ ст. сталось. До того переважно - роди та клани були, вони й досі тут важливі, а ще не так давно вони, взагалі, основою ідентифікації були.
Найвідомішим киргизом ХХ ст., я б назвав письменника Чингіза Айтматова. Прочитав кілька його творів - досить цікаво, дозволяє більше зрозуміти цю країну.
Цікавий факт: в Киргизстані народились Джамала і брати Клички. Ті самі.
А історія оця викладена - це моє "перетравлення" різних відкритих енциклопедій ;)
Окрім Башти й музею можна оглянути солідну колекцію кам'яних скульптур.
Кочівники Євразії просто обожнюють ставити кам'яні баби й робили це по усьому степу від тихого океану до Чорного моря. З різною метою. Місцеву версію баб називають - Балбал- ніби як щоб шанували загиблих ворогів, надсилали прокляття недругу, можливо ще якось)
Поруч із башнею їх багато. Є дуже кумедні.
Ще ж інші археологічні знахідки і петрогліфи, яким на око багато тисяч років. Ну, на моє око не історика. Кльові такі ці примітивні козлики й баранчики :-)
Оце ось на жернова схоже.
Ще є музей з експонатами й жіночкою, яка не дає фотографувати експонати. Але то не обов'язково - на гугл-панорамах усе те саме. Одну фотку я все ж зробив, і на ній символіка християни-несторіанців, між іншим. Ви її бачили на початку цієї розповіді ;)
Гуляли довго, неспішно розглядали артефакти й пейзажі - місце дуже варте уваги уже через них, це важко передати контентом але там дійсно кльово!
Заночували в лісосмузі поруч із входом до музею. Тихо, спокійно, безкоштовно, безлюдно. Настільки безлюдно, що не так то просто стало застопити хоч щось наступного дня. Але ми виберемось!
Вже наступного дня давню історію Бурана змінить сучасність Бішкеку - зануримось у столичні генделики й політичні пристрасті, знайдемо квест-хостел і вирвемось гуляти відразу після масових заворушень.