Іссик-Куль: красивезне озеро й пляж у центрі Азії
Озеро Іссик-Куль це справжнє невелике море в самому центрі Азії, оточене горами Тянь-Шаню і на знімках з космосу нагадує величезне око... Око Дракона, чи що? І уздовж нього пролягла наша подорож після того, як з гір спустились. З гір на море, чи це не чудово?
На Іссик-Кулі відпочивали після походу горами Тянь-Шаню, про який розповідав ось тут Почали й закінчили похід в містечку Каракол, де заночували в хостелі й відвідали музей Пржевальського під містом. Ну і об'їлись, звісно. Це ж після гірського походу. А далі відпочити на озері - дуже популярна практика серед гірських туристів, і це зовсім не дарма;)
Загалом, туризм гірський і туризм краєзнавчий змінились матрацним відпочинком на озері. Місце для дико відпочити нам порадили у хостелі - досить дике й віддалене від основних шляхів, на півострові де орієнтиром є база відпочинку '"Марко Поло". Взагалі, увесь берег можливий для кемпінгу та відпочинку, головне водою й їжею запастись, бо торгівля часто далеченько.
До Марко Поло узяли таксі, все ж велика група, і виявилось що туди ще з півгодини їзди від основної траси. Шукати транспорт не складно, але треба торгуватись - іноземцям можуть накрутити ціну.
А за кілька днів по тому стоянка на озері буде просто під трасою у випадковому місці, так теж можна.
Марко Поло це закритий пансіонат, де вільний 4-місний номер коштував 270 баксів. Ми ж стільки за весь час в країні не витратили. Азія, понти... Навколо більш демократичні юрти й кімнати без нічого - по 300 сомів. І взагалі це щось типу пляжу, місця культурного й не дуже відпочинку, куди з сім'ями приїжджають як на морі. Якщо прибрати гори на тлі, таке враження що десь недалеко буде маршрутка на Одесу. Хоча ні, вода ну дуже чиста й прозора. не зелений борщ.
Нам же тут місце під намет потрібно! Єдине толкове місце в затінку виявилось громадським туалетом. Але, трохи походивши пляжем знайшли пляжний генделик під стінами пансіонату й стали у них на території, досить усамітнено й дуже дешево.
Вода тепла зі шланга з землі ллється. Таке враження, що місцеві не дуже розуміють звідки вона там. Іншала.
Головне знайшли, насправді, далі туристи вже легко впораються з побудовою собі комфортного табору :)
Захід сонця над озером - чарівне видовище. І щодня він якийсь інший у нас був!
До Києва - 5 тисяч кілометрів. Я, насправді, не вперше на березі Іссик-Куля. Кілька років тому звідси стартували автостопом в Україну. Доїхали :-) В цю подорож, навпаки, далеко не ломились, але як слід повалялись на березі й відвідали різні цікаві місця уздовж озера згодом
За площею Іссик-Куль майже як Чернівцька область, розташоване на висоті нормальної карпатської вершини типу Великого Верха, 1600 м. Глибина - солідних 700 м. Сьоме в світі, по глибині між іншим.
Назва ж "Іссик-Куль" перекладається як "гаряча вода", ...це або тому, що взимку не замерзає, або тому що обпікає та вода холодом. Холодне аж гаряче. Хоча, після озер високогірних не так вже й холодно нам тут).
Чиста, прозора, злегка солона вода, пристойні розміри, дикі й не дуже пляжі.
Юля балдіє тут після гірського походу. Я теж, дуже!
Трошки відійти в сторону уздовж берега, й вже в степу - вітер, плаский простір навколо, ворони, гори десь далеко на обрії. Простір, воля.
Щодня особливий захід й приємна вода, сонце й затінок, тюленінг під наметами й вогонь вечорами, знахабніли і сутінках комарі й куплений на кухні кавун й багато різних тварин.
І Ніколи не знаєш де вискочить киргиз на джипі, наприклад на цьому віддаленому (ніби як) пляжі красивому, де вирішили голяка купатись.
В пансіонаті Музика. В пік дискотеки - попса, коли люди розходились діджей вмикав Квін чи айсідісі. З наших впізнав тільки ЯрмаКа.
Для цього регіону Іссик-Куль - головний курорт, куди їдуть відпочивати з навколишніх країн. Навіть із Узбекистану поїзд спеціальний пустили, щоб хоч десь на пляжі валятись.
Будь-яке інше, справжнє море, звідси в кількох тисячах кілометрів й так просто не зганяєш.
Північний і Південний береги відмінний, Південний дикіший, пустельніший... Північний добре видно на тлі за озером. Оці види, коли високі хребти стіною над озером - нереально круті!
Хотів написати - інфраструктура теж є, але насправді не зовсім, подекуди видимість, не більше. Хоча, смачно нагодувати таки можуть - в кафешці на пляжі, де ми живемо.
Після гірського походу, насправді, більше усього приваблює стабільне тепло, вода "як на морі" й можливість спокійно жувати місцеві смаколики :-)
Центральна Азія - це простір. Скільки часу вже тут провів, а все-одно дивуюсь величезним просторам в полі зору, де, подекуди, абсолютно нічого немає. Й оце нічого займає по кілька десятків кілометрів навколо тебе, а по відчуттях здається, що воно безкінечне. Ближче до гір простір все ж отримує "рамку" й обрій "підкреслюється" рельєфним контуром гір, на які дивишся з захопленням щодо минулого чи майбутнього походу, з оцінюючим причмокуванням, з повагою, з недовіро, з острогою, з насолодою, ще якось, але, ніколи - нейтрально чи беземоційно. Гори - вони такі.
Також Центральна Азія - це небо. Величезні, неосяжні куполи небес. Кількість неба просто вражає - чистого чи хмарного, призахідного чи зоряного, його безліч. "Геометрія" Землі й її атмосфери по планеті, по ідеї, досить однакова, але ось-цей незайманий простір Азії дозволяє насолоджуватись усім об'ємом небесного куполу. В місті теж буває далеко видно. Але, занадто багато усього в полі зору і безкраїсть губиться в усіх ціх "цивілізаційних дрібницях". Щось подібне, мабуть, з кораблів в морі можна бачити.
В зоряну ніч небо Киргизії чимось нагадує планетарій. Лежиш такий на спині на карематі біля намету, або - ще краще - на чорній водяній гладі Іссик-Куля, дивишся на зорі, очікуєш Персеїди, і забуваєш про холод цієї ж води й багато про що ще...
І коло вогню на березі теж чудова атмосфера!
Ранкова йога! Я - самий неспортивний в нашій групі (якщо судити по відсутності на цих зарядках), але, самий фотографуючий :)
Тваринки домашні у великій пошані в регіоні й нагло приходять у найрізноманітніших місцях. Вівці приходили, корівки, коники, собака з пастухом. Це Азія, це нормально.
Ви теж вмієте знаходити кайф в оцій простоті й віддаленості від усього?
А отак виглядає пляж під самим "Марко Поло" у вихідний день. Моє демографічне око помічає велику частку багатодітних сімей, але не квапиться робити поспішні висновки ;-)
Кухня пляжної ресторації, так би мовити. В ненавантажений час. Персонал живе поруч. Тут же ми домовлялись про таксі до Каракола, на виїзд.
Далі наш гурт розділився. Більшість поїхала "перекладними" до Алмати (через Бішкек), де вже чекав літак. Я ж з Юлею і Полею залишились втрьох й продовжили подорож уздовж озера й далі.
Дізнались, що поруч є ефектний каньйон "Казка" з пейзажами в стилі вестернів; є святі джерела - кожне з яких, за віруваннями, цілюще по своєму, туди й рушили.
На нас чекає ще кілька тижнів в центральній Азії!
До нових зустрічей, друзі!