Теребовля: потужна фортеця з чудовими краєвидами й симпатичне місто.

Теребовля місто вкрай зручне – туди легко й швидко можна дістатись з Теорнополя, фортеця у місті дуже потужна й зі стін відкриваються чудові краєвиди на місто та околиці. На додачу є симпатичний центр з храмами й ратушею. Чудове місто для нетривалої насиченої прогулянки.

Вперше потрапив до Теребовлі декілька років тому, коли вона стала останнім визначним місцем, яке планувалось відвідати під час насиченої експромт-подорожі регіоном в 2011 році (ну, якщо не рахувати визначними місцями генделики Тернополя). Востаннє – під час підготовки до квесту в 2016 . Єдина помітна зміна за цей час – вхід до фортеці став платним

Що подивитись у Теребовлі

Головна привабливість Теребовлі це, звичайно замок, але не тільки замком єдиним… У місті є два собори – колись здається оборонні, цікавий храм без оборонного минулого, старі кам”яниці у центрі й  навіть невелика ратуша.

Місто й укріплення існувало ще у древньоруські часи й деякі вали фортеці ведуть свою історію ще звідти. За часів Речі Посполитої фортецю  розбудували й надали сучасних, дещо нетривіальних образів - кожна башта якоїсь іншої форми! Впадає в око значна товщина стін - місцями до 4-х метрів! В кінці 17 ст. фортеця витримала облогу значного турецького війська, після чого ще "при житті" стала легендарною! Жінці, яка надихала й очолювала ту оборону під стінами фортеці стоїть пам”ятник.З утратою оборонного значення, без належного догляду стіни й башти поступово розвалювались, проте до кінця так і не розвалились! Наразі все виглядає дуже потужно!

Замок, безумовно, є домінуючою пам”яткою  (язик не повертається назвати цю потугу словом “руїни”, хоча по факту вони такими і є) Кістяк стін й башт збережений й чекає своїх реставраторів!

Але ж класні там руїни! Але ж панорама з них відкривається!  Місце шикарне просто – вештаючись по стінах і вежах ми й не помічали, як непомітно спливали години… Природа підігрувала нам, водячи хороводи різнокольорових хмар навколо, посилаючи пречудове передгрозове освітлення і позначаючи навколишні пейзажі  блискавками, не чіпаючи нас при цьому) Краса!!! 

Стіни фортеці

 

А так на території

    

Чудеса навколо і фотографи за роботою.

 

Стіна-дорога й моя тінь

Фортеця зараз під опікою заповідника “Замки Тернопілля”, тому вхід туди платний й коштує нині 10 грн. Після 18 години закривається фортеця, але не закривається вхід до парку навколо. З якого, звісно що, є ще один підйом на стіни. Територія навколо в міру доглянута.

Після фортеці можна й по місту прогулятись, прошвирнутись по центральній вулиці. На центральній площі важко не помітити церкву Святого Миколая збудовану у 16-му столітті й перебудовану у 17-му. Мж  замком і цією площею легко знаходяться – міська ратуша й чималий Успенський костел монастиря кармелітів. Монастир існує теж з 17 століття, стіни до сих пір нагадують про його оборонне минуле – товсті, з вежами та бійницями. Зараз у костелі, здається, церква. Ратуша збудована на початку ХХ століття, як і кожна ратуша – висока, симпатична й “добре що ти є”. Ще раджу прогулятись по центральній вулиці й дійти до костелу Петра й Павла - великий за площею, красивий за побудовою, оздоблений колонами й скульптурами храм. Костел збудовано у 20-ті роки й він став першим у Польщі храмом у стилі раннього християнства – як давньоримські базиліки.

Церква Святого Миколая

Ратуша й досить символічний тризуб, теж з Теребовлі

Успенський костел з оборонними стінами

 

Костел Петра й Павла

Дорога до Теребовлі від Тернополя займає 40 хвилин й коштує в 2016 році 12 грн. Багато часу на оглядини не піде, тому рекомендується охоплювати одним маршрутом разом з Микулинцями чи Чортковом. А то й Бучач можна приєднати. Транспортне сполучення з  Тернополем маршрутками вдень дуже хороше. Багато часу там особливо нема куди подіти – годинки дві-три на все з головою вистачить. Генделики зорким оком помітили, але дослідити їх часу не було…

Разом з завершенням оглядин Теребовлі підходила до кінця й уся наша подорож – за вихідні ще оглянули Меджибіж, Летичів й Збараж. Ми майже пожертвували генделиками у Тернополі, щоб вдосталь повештатись по оцій фортеці…. Майже – тому що після повернення до Тернополя часу у нас вистачило тільки на невеликий, але милий барчик коло зал. вокзалу. Перший раз скуштував щось таке, .що називалось “піца по-українськи” – з салом, картоплею і  огірками – непогано, доречі, придумано))) мабуть козаки теж свого часу щось подібне мудрували….

Завершальне різнобарвя на тернопільському вокзалі)

Резюме: оглянути – фортеця, краєвиди, храми центру, ратуша. Транспорт – маршрутки з Тернополя. Харчування присутнє. Проживання – я б повернувся в Тернопіль.