Сармізегетуза - мальовничі руїни столиці даків

Моя любов до древніх і дуже древніх міст та місць, виводить іноді й на такі ось незрозумілі назви, за якими часто ховається щось цікавезне. Сармізегетуза - приховані у горах руїни столиці древньої держави даків, суперників Римської Імперії. Ефектне й умиротворене місце.

Як дістатись до Сармізегетузи без свого транспорту - цікаве питання! Думаю, автостоп мав би спрацювати. Чому так думаю? - ліси навколо це популярний район відпочинку, пікніків й зеленого туризму, куди приїжджають переважно власними авто...  Трафік там є - машин й людей бачили достатньо, але, підозрюю, сильно під дні відпочинку цей трафік підв’язаний, тому автостоп, мабуть, неспішним вийде. 

Інший варіант - доїхати автобусом, скільки вийде, а далі пішки. Найймовірніше, вийде доїхати до останнього села Костешті (кажуть, кілька раз на день автобус туди буває).. Від Костешті до Сармізегетузи ще 19 км хорошою дорогою через гори. У горах є ще одне дуже невелике село (Градіште де Мунте, 10 км від Сармізегетузи), не виключено, що й туди інколи проривається якийсь автобус.  Й назад так само. В будь-якому випадку, до самих руїн дістатись можна пішки або приватним транспортом.

Піший похід на кілька днів у ці гори - не найгірший варіант Якщо ви за чимось подібним їдете, звісно. Можливо і я так зробив би в інший час, але ми лиш нещодавно з Фагарашу спустились, ще не тягнуло на нові тривалі переходи горами.

Біля Костешти на невеликій площі є руїни ще двох невеликих фортець, одну з яких ми вже відвідали 

Як ми потрапили в Сармізегетузу. Логістику налагодили через пивні посиділки в Ораштіє. Власне, наші нові знайомі (товариші хоста) й допомогли нам сьогодні до цієї Сармізегетузи доїхати - спочатку довго радили, як краще нам туди  дістатись, а потім вирішили що самі давно не були в цьому красивому місці! На наступний день у нас було авто, "екскурсійний" супровід з домішками мистецтва й невибагливого армійського гумору, та вперта неможливість десь за себе розрахуватись. Один раз лиш зміг цей "бар"єр гостинності" подолати й пригостив Роберта плачинтами. Чудовий спосіб відвідування таких віддалених руїн - пиво й дружба з місцевими :-) 

Наші нові румунські друзі дорогою до Сармізегетузи

Сармізегетуза - столиця даків, древнього народу, відомого переважно по завоюванні їх римлянами. Дві з гаком тисячі років тому даки створили першу помітну державу на території сучасної Румунії з центром в гірських районах навколо Ораштіє. Доповнювали своє державотворення набігами на римські поселення (в тому числі й розграбували нашу Ольвію) та великим видобутком золота. І от останнє й стало чи не головною причиною воєн Дакії з Римом із наступним програшом (не відразу) та потраплянням в розповіді про Траянову війну, інші хроніки, книги, кіно, румунську державну міфологію. Головні персонажі тих часів - Буребіста та Децебал. Перший створив об'єднану державу з різних племен (і це він розграбував Ольвію), другий - чинив опір римлянам й навіть перед поразкою виграв першу війну з ними, а через два тисячоліття після поразки втрапив до румун в назви вулиць, на пам'ятники, на футболки та у фейсбук-імена. Одним з таких, Децебал-Тором - мандрівним фотографом на мотоциклі "Дніпро" захоплюється Роберт й із задоволеним пієтетом демонструє фото з різних закутків світу. І Децебал й  Буребіста також присутні в Ораштіє у вигляді пам'ятників, не виключено що ми учора й бачили їх у пивній темряві невеликого міста.

Після зруйнування римлянами місто не відновлювалось, заростало лісом й по тихеньку дочікувалось сучасності, коли древні руїни стали цікавими науковцям та звичайним людям.

Ліси в горах Ораштіє навколо Сармізегетузи

Чи варто їхати в Сармізегетузу якщо історією не цікавишся?  

По-перше, це красиво - посеред вкритих віковічним (на вигляд) лісом схилів, на горі висотою 1600 м, на зелених галявинах поміж товстелезних сосен з'являються кам'яні "інсталяції" - залишки чималих храмів, укріплень та жилих районів. Декілька храмів - дуже солідні, по кілька десятків залишків колон скупчились в різних комбінаціях. Можна лиш фантазувати, якими крутими вони були до походу Траяна.

По-друге, це свого роду "містично" чи то "міфологічно" - руїни Сармізегетузи схожі на стереотипні місця збіговиськ друїдів та інших кельтів, однорогів, ельфів, різних цікавих міфічних персонажів. Навіть є схоже на  вівтар кам'яне коло, де мали б приносити жертви, можливо навіть людські. За іншою версією,  це коло - календар.

По третє, як сказав наш румунський товариш - там дуже "пісфул", вмиротворено. Й ми цілком з ним погодились. 

Ще зацікавили залишки оборонних стін, мощена великими каменюками дорога, та зовсім свіжі розкопи археологів.

Так що, таки варто.

Руїни храмів Сармізегетузи

Найперше у стародавній фортеці зайдам прийнято було зустрічатись з оборонними спорудами та їх оборонцями. Так і тут - невеликий "кіоск" біля входу на городище обороняє місце від несанкціонованого проникнення. Як і майже завжди в історії, за "дзвінку монету" охорона пропускає. Вхідний квиток коштує 10 лей, коротше. Переконати Роберта, що ми можемо самі за себе платити, знову не вийшло - але я намагався.

А далі майже відразу натикаєшся на залишки довгої оборонної стіни, мощеної з великих блоків. Сармізегетуза, насамперед найбільша фортеця Дакії. Гори навколо Ораштіє Децебал перетворив в потужний оборонний вузол, збудувавши крім столиці ще 5 фортець. Й усі вони в 1999 році увійшли до спадщини Юнеско. Дещо перед тим, у 106 році, Сармізегетузу не без проблем зруйнували римляни. А стіни залишились, позують фотографам 

Залишки оборонної стіни Сармізегетузи

Від фортеці до найважливішої - сакральної частини міста, вела широка мощена вулиця, яка нині частково розкопана й дає уявлення про кам’яне будівництва даків. Поруч веде сучасна невелика стежка і знаходяться нові розкопи, археологи й далі тут щось шукають. Добре збережені дороги часів античності завжди наштовхують на песимістичні роздуми про "природу" сучасних автодорів та їх недовговічних творінь.

Шматок давньої мощеної дороги й "діючі" розкопки 

Найефектніша й найцікавіша частина городища - галявина із залишками храмів та святилищами. Виділяються два круглих храми й декілька прямокутних. Чи, точніше, їх залишки. Більший круглий храм має в діаметрі близько 30 м й складається з кількох кіл кам'яних та дерев'яних стовпів. "Розміщення стовпів у цьому храмі пов'язують з астрономічними спостереженнями даків де спостерігався і вивчався поточний рух світил" - як коротко пише про це Вікіпедія. Отже, чергова стародавня обсерваторія "як Стоун-Хендж" тільки краще?  Менший храм має діаметром близько 12 м, теж складається зі стовпів й теж ніби як складає якийсь стародавній календар.... Сподіваюсь, стовпці не були "сторіночками", які відривали щомісяця й викидали кудись в урвище?  Прямокутні храми  мають в собі ще й ряди колон, інколи товстелезних, що змушує з повагою ставитись до будівничих. 

Храми Сармізегетузи - круглі, прямокутні, колонадні

А далі знаходяться речі, що тамтешні будівельники ще й не таке вміли... Зокрема систему чи то водогону, чи то каналізації, викладеною чимось типу черепиці - як в античних містах. В будинках знаті в Сармізегетузи теж були водогони. Можете  задуматись, а в якому році водогін з'явився у вашому місті? Думаю, майже на дві тисячі років пізніше....

Водогон в Сармізегетузі

Особливо приглянувся отой великий кам'яний "вівтар", куди так і просяться жертвоприношення! А можливо це була "стрілочка" отого самого календаря, яка коли треба вказувала куди треба - англомовна Вікі називає цю конструкцію "Сонячний диск", так що мабуть таки календар. На місці щось подібне писало - не особливо пояснюючи, як використовувався цей диск. А, можливо, це підставка для якогось бога: Чи ще якась вкрай потрібна древнім людям річ. Версії про телепорт, космодром чи вихід якоїсь там енергії не пропонувати! Хоча багато хто й в такі "просвітлені" версії вірить - при бажанні можна знайти в неті тур "місцями сили" через Сармізегетузу й з чимось там поєднатись в процесі ) 

Древній "Сонячний диск" в Сармізегетузі.

Навколо храмів і укріплень існувало досить велике місто. Римляни після завоювання Дакії збудували свою Сармізегетузу (з ігрищами та симпозіумами?) в півсотні кілометрів звідси, а за півтори сотні років покинули її разом з усією Дакією. Романізоване населення частково відійщло за Дунай, де було легше оборонятись, Дакія ж існувала сама по собі - не створюючи більше серйозних держав і населення якої інтенсивно змішувалось з греками, тюрками, слов'янами, аж поки не підійщли угорці та не забезпечили "порядок денний" століття десь так до ХХ :-). Сармізегетуза весь цей час заростала лісом та припадала грунтом.  

Залишки древньої столиці  поглинуті лісами, майже як у Кіплінга

Тепер от намагається увійти до туристично привабливих місць, й перспективи у неї є. Поки ж це просто кльове місце, куди ще не добрався каток масового туризму. 

Роберт каже, розкручування Сармізегетузи як пам'ятки та туристичного місця розпочалось зовсім нещодавно. До цього район був досить відомий серед любителів зеленого туризму - в навколишніх селах багато хороших садиб з цього приводу, а в горах є прогулянкові маршрути. Тепер сюди будують дорогу й у лісах зводять готелі, швидше за все потік туристів ростиме.

Поки ж місце популярне переважно серед місцевих любителів історії, яких декілька таки гуляло навколо. Ще при спілкуванні з румунами у горах П'ятра-Краюлуй запримітилось, що Сармізегетузу вони називають першою столицею Румунії! Якщо проводити аналогію, то це приблизно як називати першою столицею України, припустимо, Більське городище скіфів. Чи якесь інше городище якогось із племен, які тут проходили колись давно. Реалізму мало, тобто. Ті туристи були дещо "характерного" типу - батько священник й молоді хлопці без сторінок у соц мережах...більш "традиційні", чи що. Наші ж нові знайомі з Ораштіє - звичайні міські люди більш "модернового" типу, частково навіть креативних професій. І от вони вже нічого про першу столицю не говорили, а коли я згадав - то просто поусміхались :-) Різні люди по різному перетравлюють інформацію, загалом. Все як у нас, як і всюди)

Румунські товариші на прогулянці в Сармізегетузі

На цих роздумах ми  завершили прогулянку руїнами Сармізегетузи й поїхали до міста, де продовжили посиділки, продегустували ще трохи пива та місцевої кухні - нарешті, справжні чорба та мамалига, й подались відсипатись "за вчора, за сьогодні і за завтра".

Завтра вирушаємо в напрямку іншого красивого міста, на цей раз більш відомого та розкрученого - Сігішоари. Далі буде!