середа, 9 березня 2016 р.

Лімасол: несподівано симпатичне місто.


Лімасол - найбільш ділове й космополітичне місто Кіпру. Проте, у ньому теж є цікава для туристів стара частина, лабіринти вузьких вуличнок, багато храмів, невелика фортеця й чудова набережна. Несподівано нас тут спіткав гостинний й дивакуватий кауч-серфінг.
IMG_3443

Минуле: реальність й вигадки.

Розповідь про історію Лімасола не дуже зрозуміло з чого розпочинати. В античні часи ця територія знаходилась між двома античними містами - Куріоном й Аматусом. Останній нині в межах міста, тому, припустимо, він і є "татусь" Лімасолу сучасного.. Але. Коли заснували Аматус - теж ніц не зрозуміло. Найбільш, скажем так, доступна версія каже, що заснував місто дехто Кінір - чувак з "непевною" біографією. Кінір має багато версій походження - від різних богів й не дуже богів. Сином Кініра від власної дочки став більш відомий Адоніс, якого полюбила сама Афродіта, а ще ніби як й Діоніс. Кінір був першим царем Кіпру, збудував багато храмів й міст. З "цікавих фактів" біографії, відомо що почав проводити оргії Афродіти не вночі а вдень, а дочки Кініра стали сходами якогось храму, бо вважали себе красивішими за Геру.  Отаке.“Ну и нравы у вас в деревне” КВК.

З більш обгрунтованих джерел встановити час появи міста не вдалось. Відомо, що археологи накопали тут "діяльність людей", датовану 1100 роком до н.е.. Аматус в той час був центром поклоніння Афродіті. В античні часи місто виділялось на островіт тим, що вело якусь свою геополітику й з усіма конфліктувало. В середньовіччі тут було сумно - араби й інші негаразди доконали місто, але воно ще якось животіло. Аж поки не прийшли хрестонсці й “все по своєму переклепали”.

З цього моменту, власне, й починається історія міста Лімасола. Річард Левине Серце захопив місцевий замок, виселив жителів з Аматуса й поселив їх там, де місто зараз. Для чого треба було робити - пояснення не знайшов, але, відомо що тоді ж в Лімасолі Річард одружився. Можливо - це дивні забаганки молодих. Місце не те щоб зовсім пустим було, в античний час тут періодично з"являлось поселення під назвою “Лемесос”, але то все було не те. А от далі почалось “те” - за часи правління Лузіньянів Кіпр деякий час був жвавою торговою територією й місцеве населення ніби як жило досить непогано. Лімасол брав помітну участь в цій торгівлі й непоганому житті. Пізнє Середньовіччя не заладились й декілька  хвиль підкосили Лімасол - напади генуезців, мамлюків, землетруси, а особливо, захоплення острова турками посприяли занепаду.

З 16 до 19 століття нічого не відбувалось, а згодом почався карнавал - так виглядає історія Лімасолу нового часу на різних інформаційних сайтах. Жителі Лімасолу першими на Кіпрі почали карнавалити, згодом це стало одним з найулюбленіших свят у кіпріотів. Британці збудували тут військову базу й Лімасол почав “приходити до тями”. База існує й по нині. Місто виросло й пожвавішало. Якщо ви на Кіпр не відпочивати, а справи робити - точно тут опинитесь. А після справ підете гуляти у старе місто :-)
IMG_3445IMG_3444IMG_3441IMG_3427IMG_3436IMG_3435
Вулички старого міста у Лімасолі



Що цікавого у Лімасолі?

За звичай мандрівники шукають щось екзотичне, неординарне, древнє - Лімасол не найвідоміше місто Кіпру в цьому плані. Проте, й тут знайдеться невеликий історичний центр, справжня, хоча й не дуже грізна, фортеця, лабіринт милих старих вуличок, а також довжелезна набережна.

Головна пам”ятка міста - Лімасольський замок, в якому розмістився невеликий музей. Сучасний замок - збудований турками. До них дещо інша фортеця існувала ще від візантійців, але роль її, загалом, не дуже велика була й облоги витримувала почерез раз. Турки, взагалі, захопили замок без бою - тут не було гарнізону. В пізніші часи гарнізон був, але вже не було кому штурмувати. Замок добре зберігся й нині вмостився посеред старого міста, де влучно доповнює прогулянкові враження, навколо нього багато красивих вуличок, кав”ярень й туристів. Фотогієнічність слабенька. У замку музей середньовіччя, який ми так й не відвідали.

Район старого міста, взагалі, дуже приємний - вуличками можна блукати довго, натикаючись на будівлі різних епох. Більше всього, здалось, тут британської колоніальної архітектури. Є симпатичні старі церкви й невелика мечеть. В кількох місцях натрапляли на невеликі експозиції - як от старого устаткування з виробництва відомої місцевої олії. Декілька годин цілком можна погуляти з насолодою. Особливий кайф - назви вулиць. “Це Спарта”, можна сміливо говорити тут, однойменна вулиця присутня. Й ще багато відомих назв знайдете.

Іншою цікавою пам”яткою, яка, проте, на відстані від старого міста, є руїни отого античного  Аматуса. Масштаб не той, що у Саламіні, Куріоні чи Пафосі, але, по своєму цікаве місце. Бачили його з вікна авто, по причині дощу й перенасиченості античністю проігнорили. Візуально - кілька білих античних колон посеред білих каменюк)) Сама набережна - місце теж варте уваги, свого роду головна променада міста - 15 км понад морем, це вам не абищо. В бухті Лімасола є багато вітрильників та рибальських човнів. 
IMG_3464
Лімасольський замок.

IMG_3471

IMG_3472IMG_3413IMG_3468
Різних габаритів християнські церкви й мечеть у Лімасолі

Сучасний Лімасол, за мірками Кіпру, велике місто, в якому 250 тис населення. Місто більше космополістичне, ніж туристичне - тут багато промислових піюприємств, великий порт, вирує банківське, торгівельне й розважальне життя, є пристойний університет. Цим Лімасол помітно відрізняється від лінивих й розмірених Ларнаки та Пафосу. Кажуть, це найвеселіше місто Кіпру й тут періродично проходять яскраві свята й карнавали, найвідоміший з яких - фестиваль вина. Фестиваль не застали, але життя тут дійсно більш жваве ніж у інших містах Кіпру. Що можемо підтвердити - різного роду генделиків, ресторанів, готелів, розважальних центрів тут кількість величезна. Деякі сподобались "милотою" й автентичністю. Відпочивати, "як на курорті" тут цілком можна.
IMG_3474
Наша улюблена кав”ярня у Лімасолі

IMG_3453IMG_3470
Якийсь з торгових павільйонів й вітрильник на набережній у Лімасолі

IMG_3459IMG_3447IMG_3422
Обладнання старогу заводу, вишивки з Лефкари й лабораторія університету. 

З Лімасолу дуже зручно подорожувати великими містами Кіпру - за годину-дві й за смішну ціну в 4-5 євро можна дістатись Пафосу, Ларнаки, Нікосії. Автобус до Ларнаки навіть має спеціальну зупинку біля Хірокітії - древнього поселення. Міськими автобусами за 1,5 євро можна дістатись КолоссіКуріону, Котячого монастиря. Автостопом теж можна, але довго й непередбачувано. Зовсім неподалік гори Тродос з усіма своїми монастирями, водоспадами й  мальовничими селами.

Особливо притягує Лімасол пострадянських мігрантів. Третьою мовою міста є російська й емігрувавших з постсовка тут чи не третина. Російськомовні люди нам траплялись постійно - не тільки туристи, але й цілком собі місцеві. Бачили грузинський й узбецький ресторани, ресторан Тарас Бульба. В в автобусі хлопчину з золотим тризубом зустріли. Помітив мене у вишиванці й підійшов вітатись. 
IMG_3481
Листівки з Лімасолу


Кауч-серфінг у Лімасолі.


Жили в одіозного дядька. Що цікаво - сам напросився. Спочатку трохи засумнівались в щирості, але велика кількість позитивних відгуків заспокоїла. Дядько віком 49 років, заможний, з дітьми у Англії й хатою, схожою на музей - де усе з якогось цінного матеріалу, або звідкись привезене, або ще якась цінність. Гостинність виявляв серйозну - готував вечерею, вигулював по місту. Вечеря - суміш грецької й холостяцької кухонь. Грецький салат - з грецької кухні, нарізки, равіоллі, піта з місцевим сиром халумі, вино - з холостяцької. Має дивний підхід до справи -  наголошував постійно “я дотримуюсь вищих стандартів гостинності, я не дешевий готель”. Здалось що йому в кайф позитивні відгуки на сайті й знайомитись з дівчатами. Розповідав, що жила з ним шість років пані з Херсону, й ще дві пані по три тижня жили. Якось так. Знає про Україну досить багато але все ж - “вкрапленнями”. В курсі про Козаровичі, сільські базари “як у дитинстві”, політику Порошенка, деякі "характеристики населення" манери життя й кілька слів російською. Ні слова не знає українською, не чув про Карпати. Каже, що був у політиці й керував великим банком, посприяв спрощенню візового режиму для українців. Освічений, ерудований, впевнений що все робить правильно й все знає правильно. Розповідав про все по трохи - життя на Кіпрі, історію, культуру, а потім про науку, космос, й яке все дрібне з точки зору всесвіту. Турків, як і усі - не любить й не забув згадати, що права жити на острові у них нема, Педант такий, що дивно, як з ним шість років прожили. Розсмішили кілька видів шампуня у лисого господаря. Дядько цікавий, але довго таких витримувати складно.

В гостях у Лімасолі

Наступного дня ще трохи погуляли містом. Найцікавіше враження від прогулянки - місцевий університет, повністю відкритий для відвідувачів - у вихідний день там нема нікого, зачинених дверей мінімум. Трохи позалипали в милій кав"ярні й подались автобусом до Ларнаки. Завтра “дньовка” - валятись в лісі під аеропортом й чекати вильоту.