Саламін: найбільше античне місто Кіпру.

Саламін це найбільша пам'ятка античності на Кіпрі, залишки древнього міста з вражаючими будівлями гімнасія та амфітеатру, вцілілими статуями богів та імператорів (правда, без голів) й десятками інших об'єктів. Одне з тих місць, яке обов'язково рекомендую відвідати на острові.

До Саламіну підійшли ввечері, прогулявшись із Фамагусти кілометрів шість уздовж дороги. Нічого особливо цікавого між містами немає, просто слідували прогулянковому настрою й не шукали транспорту. Взимку день короткий й о четвертій бажано бути поблизу місця табору, тому оглядини руїн відклали до завтра, а на ніч збирались стати "десь на морі під Саламіном".  По дорозі докупили, що нам там ще для повної автономності не вистачало (зокрема - газ в різьбових балонах, який знайшовся в спеціальних магазинах з великими газовими балонами), а також перекусили величезним “адана-кебабом” – чудовою стравою з смаженого м’яса й купи “гарніру” із лавашів, салатів, гострого перцю, а у цьому  місці ще й картоплі та рису.

Спілкування - англійською з вкрапленнями турецької. Після кількатижневої автостопної подорожі Сходом Туреччини два роки тому я знаю декілька десятків виразів турецькою мовою й можу скласти їх у нескладні діалоги. Ця риса змушувала страшенно дивуватись місцевих - мабуть не так вже й часто європейці намагаються порозумітись турецькою. До речі, у вже згадуваного Лоренца Дарелла описані подібні епізоди, коли місцеві жителі на Кіпрі дещо шарахались від його знання місцевої мови. Напевне, традиція. Цікавим був діалог в магазині по дорозі у Саламін:

• кач пара? (скільки коштує),
• три (три).

Поліглоти й тут водяться, як виявилось. У грецькій частині відчутно більше, правда. Там майже всі, окрім грецької, так-сяк знають англійську, а деякі навіть трохи російську. У турецькій частині усі знають турецьку, а деякі (в нечислених туристичних місцях) - трохи англійську. Неможливості порозумітись на потрібному рівні якось не виникало.

Цього, вечора, наприклад, спілкувались «в гостях» в ресторанчику на пляжі. З метою вийти на берег моря, не доходячи старого міста Саламіна, повернули до берега й пошурували далі останнього генделика. Вільних пляжів тут вистачає, проте, зайшли не далеко, так як берегом вешталась зграя собак з якими в темряві може бути досить складно домовитись. Повернулись ближче до генделика. Далі все простіше - до нас вийшов дідусь-власник,  запросив на чай й намет поставили у нього на території. Наскільки я зрозумів, дідусь перебрався сюди в 1976 році з Сиваса в центральній Туреччині, сім'я його зараз у Фамагусті, а він тут веде справи. Туристів, каже, тут особливо нема, зате біля кафе крутиться десяток котів. Основне його заняття, як нам здалось - перегляд серіалів та концертів турецької музики, гості тут не часто. Коти ж вночі наполегливо крутились навколо намету – виходиш такий в темряві з ліхтариком й натикаєшся на десяток пар круглих відблисків. Зранку дідусь ще й запросив на рибний суп й показав напрям “чигирями” на "антік сіті". З боку моря паркана немає й в це саме "антік сіті" Саламін можна потрапити без купівлі квитка, правда, для цього довелось трохи продертись через хащі. Місто практично на березі знаходиться.

Ночівля на пляжі біля Саламіну

Саламін - найбільше місто Кіпру часів античності. З історії знаю про велику морську битву при Саламіні, в якій грецький флот перекромсав втричі більший й ще більш “недалекий” флот персів, але то було все-таки в Греції, а тут "тезка". Назви схожі не дарма - місто Саламін на Кіпрі, за легендою, заснували вихідці з грецького острова Саламін. А точніше - найкращий лучник Троянської війни Тевкр, якого чомусь не пустили до дому й він мусив будувати собі своє місто (з блек-джеком й гетерами? ;-) В давньогрецький час Саламін був настільки важливим містом на Кіпрі, що захопивши його, можна було контролювали острів, незважаючи на ще десяток міст-полісів. В римський час Пафос був важливішим, але вже «за Візантії» домінуюча роль повернулась Саламіну. На початку нашої ери в Саламіні проживало близько 200 тисяч жителів – величезна кількість для древніх часів, а в цілому на Кіпрі – мільйон, як і в наш час. Занепаду Саламіна посприяло кілька факторів – спочатку повстання в Римській імперії, потім землетруси, а доконали місто араби в 7 столітті. Після їх набігів жителі переселились в більш укріплені місця й історія древнього Саламіну закінчилась. Будматеріали використовувались при розбудові Фамагусти й там до сих пір на вулицях трапляються шматки білих колон та античних статуй.  

Найбільше місто Кіпру античних часів нині - найбільш вражаючі античні руїни. "Городище" велике по площі й гуляти тут можна не одну годину. Оскільки ми зайшли з "чорного ходу", розкривалось місто перед нами "в зворотньому порядку". Спочатку побачили віддалені закинуті вілли й базиліки, згодом солідніші пам'ятки - стіни, дороги, лазні, храми. З наближенням до центральної частини міста концентрація руїн росла й годинки за дві ми вийшли до дійсно вражаючих об’єктів - амфітеатру й гімназія. Центральна частина вже більш-менш доглянута й організована для туристів, а от об’єкти на околицях здались дещо закинутими й при бажанні можна було розбирати мозаїчну римську підлогу на сувеніри. Уява так і малює ці всі руїни діючими й як між витонченими білими спорудами по мощених вулицях прогулюються “древні греки в простинях”, обов'язково з філософським виразом обличчя:-) 

Римська мозаїчна підлога в стані сумнівної "пам"ятковості"

Амфітеатр в Саламіні один з найбільших в Східному Середземномор'ї - на 15 тисяч місць. Споруджено дві тисячі років тому. Уявляються бої гладіаторів, що тут відбувались - а на маленькому столику посеред арени, думалось, зброя лежала. Як потім виявилось - не зовсім. Насправді це вівтар, де перед театральними виставами приносились жертви богу Діонісу. Ні-ні, не людські! - жертвували цапа або зайця, а також вино. Наперед скажу - жертвували не дарма, бог цей до сих пір любить Кіпр й в грецькій частині острова чудове вино у великій кількості. З античного часу повністю збереглася частина споруди, решту реконструювали в 1950-х роках. Особливістю саме цього амфітеатру є те, що будували його не на схилі а на рівному місці - тому й стіни звели аж 20-метрові, височенні, як на той час. Внизу красуються дві безголові статуї римських імператорів. За час подорожі ми бачили ще декілька античних амфітеатрів в різних містах Кіпру але цей, безумовно, найкрутіший.

Античний амфітеатр на 17 тисяч місць

Гімнасій це величезна будівля з кількома десятками високих (в декілька людських зростів) колон, мозаїчною підлогою з написами й десятком прекрасних древніх статуй без голови. Голів їх ще араби позбавили більше тисячі років тому - "не положено" у них таке бачити. В античні часи гімнасій це освітньо-виховна установа. Первинно в таких місцях займались фізичними вправами, в той час будівля представляла собою огороджений відкритий майданчик. Згодом почали вивчати “грамоту” та інші тогочасні науки, й гімнасій “обріс” різними приміщеннями. Зокрема - лазнями. Лазні у Саламіні збереглись й до сих пір дивують рівнем розвитку тодішніх технологій  - басейни, наприклад, мало відрізняються від сучасних. Водогони гнали сюди воду за 60 кілометрів, каналізація теж була. Ба більше -  підлога в лазні була з підігрівом, під нею циркулювало гаряче повітря. Античним “школярам” можна тільки позаздрити (особливо на тлі стану освіти в решті країн планети того часу). А ось відносини в системі освіти в той час дещо відрізнялись від теперішніх. "Вікі" пише про гімнасій: “незмінним залишалися фізичні вправи на відкритому повітрі в голому вигляді, що було принципово для виховання в молоді «грецького духу», який проголошує необхідність емоційно-фізичного спілкування між чоловіками як однієї з основних цінностей давньогрецького суспільства.” Отакої! “О темпора о море” :-)

Ще в гімнасії можна знайти цікаві надписи на давньогрецькій мові - нічого не зрозуміло, але виглядає красиво. Ось це, наприклад, частина якогось вірша. Оскільки вірш зберігся не повністю, зрозуміти майже не можливо, але сам факт віршованої подачі інформації радує -  потяг до прекрасного у них таки добре розвинутий був.

Гімнасій у Саламіні – колони та статуї без голів.

В глибині міста ще є солідні руїни форуму й храму Зевса. Форум вражає площею - в античні часи він чи не найбільшим в Середземномор'ї був. На околицях дрібніші будівлі - вілли, базиліки, невелике підприємство з виробництва оливкової олії де  збереглись великі чани та устаткування різне, багато шматків колон та каменюк різних. Можна оглянути вулицю античних часів - ще одне технологічне досягнення, так як мощена камінням вулиця зберегла покриття впродовж двох тисяч років (привіт нашим автодорам). Оборонні конструкції представлені стінами візантійських часів. Десь неподалік є царські гробниці, але ми не бачили.

Вулиця, мощена 2000 років тому.

Басейн у римській лазні й арка поруч з храмом Зевса

Не дуже доглянута вілла на околиці Саламіна.

Тут колись виробляли оливкову олію.

Храм Зевса.

Покинули Саламін так само, як і потрапили - через дірку в паркані, але з іншого боку території (біля недіючого “чекпоінту” зовсім поруч з виїздом на трасу). Тому про квиток нічого сказати не можу, але, пишуть, коштує 7 лір (два євро). Транспорт сюди з Фамагусти ходить й зупинка зовсім поруч з “дірявим входом”. Далі рушили стопом, сьогодні у нас ще наполеонівські плани - побачити замок Кантару в Кіренейських горах й  встигнути потрапити до Кіренеї. Це як максимум. В іншому ж випадку ночуємо де прийдеться й їдемо як їдеться.