середа, 23 липня 2014 р.

Херсон - південне місто, де річка з морем зустрічається.

Херсон відомий кавунами, помідорами, моряками й курортами. А ще це місто, де збереглось багато будинків із симпатичною архітектурою, старих церков, залишки фортеці, де у різні часи відзначились безліч відомих людей. Херсон не позбавлений сучасного мистецтва, цікавих музеїв і прогулянкових місць. Якщо уявити Херсон доглянутим – побачимо достатньо красиве місто...
DPP_000113

Херсон місто відносно молоде - до 18 ст. лиш кочові племена більш-менш комфортно тут мешкали. Деякі античні, руські, литовські поселення були неподалік – але не тут. Життя Херсону дали російські війська, які у 1737 році заснували тут укріплення Александр-Шанц, часково збережене й до сьогодні. А у 1778 році князь Потьомкін приступив до будівництва великого міста, що мало стати центром регіону і, навіть, як прочитав десь у краєзнавців Херсона – столицею майбутньої Візантії, створенням якої марила Катерина ІІ. На честь цього майбутнього «новоутворення» й перейняло місто назву у найвідомішого візантійського поселення регіону –Херсонеса. Почали масштабно – збудували фортецю, адміралтейство, суднобудівні верфі, ну і палаців та церков, звісно, набудували. Таким чином Херсон став регіональним центром й першою базою новонародженого Чорноморського флоту, де у 1783 році зійшов на воду перший, збудований у Херсоні великий корабель – 66-гарматний лінійний корабель «Слава Катерини», що прийняв участь в багатьох відомих боях з турецьким флотом. Тим часом з’явились Миколаїв, Одеса та Севастополь, які перебрали на себе багато з функцій й Херсона. Проте, місто залишалось помітним торговим центром, промисловим центром (тут будували торгові суда) та центром губернії.

Сучасний Херсон – відносно невеликий обласний центр, який ніколи не вважався цікавим для туристів містом. Проте, й тут знайдуться речі, оглянути які, безумовно, варто. У старій частині міста, зокрема, збереглось достатньо багато симпатичних будинків початку ХХ ст., поміж якими влаштувалось декілька майже двохсотлітніх церков. Також є дещо від фортеці 18 ст., невелика набережна, кілька цікавих пам’ятників. Сподобалось в Херсоні те, що вулички старого міста радують дійсно великою кількістю  кількаповерхових, декорованих будинків з цікавою архітектурою – неокласичною, модерновою, еклектичною. Планування вулиць теж класичне – збережене з епохи заснування міста. Мінусом же є захаращеність вулиць: повсюдно натрапляєш на напіврозвалені фасади й обдерті стіни, розбите покриття вулиці, «неорганічним поєднання» тротуарів з різними «розкопками» й масивами незапланованої рослинності. Комфорту, загалом, мало, проте не безнадійно: уява чудово малює, що якщо місто піде шляхом, наприклад, Вінниці в організації свого буття – відмиється, причепурить центр, попрацює над комфортом перебування і пересування, то Херсон може стати найкрасивішим містом від Одеси до Полтави як мінімум. Поки що ж домінуюче враження від Херсону- милий, але неприбраний.
DPP_000131
DPP_000119DPP_000141
 DPP_000146DPP_000143
 DPP_000125DPP_000215
DPP_000114
Вулиці старого Херсона

Центральною «променадою» міста є вулиця Суворова - переважно пішохідна й забудована двоповерховими особняками.  Сучасний стан вулиці достатньо складний – на ній з”явився величезний торговий центр “Суворівський”, який своїми габаритами ні в які краєвиди не вписується. Проте, приємні оку ракурси ще залишились. Багато з старих будинків тут пов’язані з життям та діяльністю відомих людей. В першому ж будинку по вулиці жив сам Суворов, про що свідчить пам’ятник поруч й грубої роботи барельєф на будинку, трохи далі на цій же вулиці читав лекції найвідоміший дослідник козацтва  й "кумир" мого університетського викладача історії Дмитро Яворницький (у будинку, збудованому в якомусь східному-татарському стилі, до речі).

Багато які будинки пам"ятають тих чи інших відомих дячів: гуляючи вулицями, можна натрапити на будинок, де жив засновник українського авангарду художник Давид Бурлюк, в якого свого часу гостював Маяковський; чи напівзруйнований старезний будинок, що належав адміралу Сенявіну, відомому успіхами під час наполеонівських та турецьких воєн. А ще й Ушаков у Херсоні готував флот до боротьби з турками, Кутузов заскакував (та й своє око "загубив" поруч – в Очакові), а до будівництва фортеці приклався дідусь Пушкіна – Іван Ганібал. Поети узагалі любили це місто майже від самого його заснування: ще на початку 19 ст. тут квартирував поет-гусар, ідеолог партизанського руху, Денис Давидов, пізніше служив Афанасій Фет, а в більш новий час «засвітились» Тичина, Рильський, Коцюбинський, Карпенко-Карий, Асадов. Художній же музей, окрім полотен Айвазовського (який сюди заїжджав у гості, до речі) та Врубеля, може похвалитись чудовим будинком знаходження, у якому колись Мусоргський виступав (Навпроти, до речі, краєзнавчий музей з типовою для обласного центру колекцією історичних та природничих артефактів). Ну й виноробство українське тут зародилось – з легкої руки князя Трубецького. Тягуче таке місто – мабуть, клімат хороший. 
DPP_000150
Вулиця Суворова

DPP_000154 DPP_000152
Старий вяз і будинок з атлантами

DPP_000155
Будинок Суворова.

Фортеця у Херсоні теж є. Від наворочених будівель та еспланад, які можна спостерігати на малюнках-реконструкціях, залишилось куди менше, ніж хотілося б, проте, є що оглянути. Збереглось дві монументальні брами - Очаківська та Московська, глибоченна криниця, вали, велична будівля арсеналу, а на території фортеці знаходиться Катериренський собор – закладений ще у 1786 році. Собор симпатичний і у гарному стані, на вході стоїть фігура з ключем яка, за задумом Потьомкіна, має нагадувати, як складно було завоювати свого часу «ключі від міста». Поруч – невелика дзвінниця, клумби з якимись величезними квітами, могили відомих генералів часів заснування міста - в тому числі й самого князя Потьомкіна, також помічено дві старовинні гармати. Загалом, зараз уже важко повірити, що це була потужна фортеця, розрахована на 24 тис. солдат – залишки фортифікацій виглядають дещо іграшковими, тільки монументальний арсенал і розміри криниці нагадують про колишню потужність. А від кількох палаців не залишилось нічого. 
DPP_000159
Херсонська фортеця. Очаківська брама

DPP_000167 DPP_000163
Гармати й криниця

DPP_000165
DPP_000168image  
Катерининський собор

DPP_000178
Арсенал

Зі збереженістю культових споруд справа краща – їх у місті досить багато. Відомими храмами Херсона, крім вже згаданого Катериненського собору, є Успенський собор кінця 18 ст, величезний Святодухівський кафедральний собор поч. 19 ст. з невеличкою дзвіницею, Греко-Софіївська церква з старовинним іконостасом, привезеним колись із Греції біженцями від турецького гніту, невеличка церква цариці Олександри кін. 19 ст., старий католицький костел та кілька синагог, найвідомішою з яких є монументальна «Хабад». Це не повний перелік – церков тут багато, в т.ч. й на околицях є.
DPP_000120
DPP_000117DPP_000121
Успенський собор

DPP_000132
 DPP_000136 DPP_000133
Святодухівський кафедральний собор.

DPP_000126
 DPP_000124DPP_000199
DPP_000196
Церква Олександри та Греко-Софіївська церква

DPP_000144
Скоріш за все, одна із синагог.

У Херсоні, як і у більшості «приводнених» міст, є симпатична набережна з видом на Дніпро, плавні та острови. На набережній, як і водиться, рибалки, якась солідна гармата і найвідоміший пам’ятник Херсона – монумент першим кораблебудівникам. Кораблі сучасні ж постійно будуть в полі зору – порт тут поруч. "Головна” набережна, поруч із готелем “Фрегат”. Якщо ж спустиститись вниз парком відразу за Катерининським собором, поруч із вічним вогнем – то впретесь у ще одну, невелику “тупікову” набережну з бетонних плит, на яких можна позасмагати й залізти у візуально чисту воду. Людей тут не багато. Чим далі за місто – тим менше, підозрюю. Ще тут є гідропарк - як мінімум існує у вигляді написів на маршрутках, але туди ми не дійшли цього разу.

Взагалі, відразу стає зрозумілим, що місто дуже моряцьке -тут знаходиться, як мінімум, два "тематичних" навчальних заклади, вулицями гуляють курсанти у безкозирках, то ту то там стоять пам”ятники кораблям й флотоводцям й багато де вмостились на вулицях всюдисущі якорі. Набережна, по суті,  являє собою невеликі клаптики берегу, виділеного для людей поміж великими клаптиками, виділеними для тих чи інших теміналів порту. На рейді ж, під час нашого візиту, красувалось декілька великих кораблів. 
DPP_000183DPP_000190 
 DPP_000194 DPP_000193
DPP_000195
Набережна Херсону
 
Здалось, що у Херсоні й далі проживають талановити люди – на вулицях неодноразово траплялись симпатичні графіті та стріт-арт. Монументальні, “державні”, композиції також є – проте рідше. Як і у багатьох містах з цікавим минулим – тут багато пам”ятників різноманітним генералам, флотоводцям, комуністам, а також британському гуманісту Джону Говарду, який у 18 ст. приїхав сюди воювати з чумою, від якої й помер. Одним із символів Херсона є старий дуб у центральному парку – посаджений, кажуть, сами імператором Олександром ІІ… але за більш вірогідною версією, все ж, просто в часи Олександра ІІ. Дуб дійсно виділяється на тлі навколишньої рослинності, але фотографувати його після насиченого дубами Києва якось не здогадався. Квіти подекуди теж є – на площі перед Адміністрацією  знайдено насадження червоних троянд навколо оптимістичного постаменту з-під Леніна.
DPP_000122
DPP_000212 DPP_000211
DPP_000184
Розмальовані вулиці Херсона

DPP_000147 DPP_000149
Заклики цілуватись й пам”ятник Потьомкіну.

image
Троянди Херсона.

Окремої уваги заслужила Одеська площа біля Річморвокзалу, про яку я свого часу прочитав в мариніста Антона Санченка - де річка з морем зутрічається,  капітани п”ють пиво в кількох генделиках а курсанти ласують пельменями, які вважають смачними. Залишки минулого тут дійсно є – споруда вокзалу серйозна, проте, на живу схожа тільки епізодично. Поруч із вокзалом пришвартовані декілька прогулянкових теплоходиків й іржавих суден поменше, людей особливо не помітили. Генделики на площі дуже схожі на справжні портові кабаки, проте з книжними назви їх не збігались – давно те мабуть було. В кафе “Якір” навіть заглянули: величезна жіночка в напівтемряві з хриплим, щиро здивованим голосом запитала: “мороженого хотите, да?”. Хотіли пельменів, аде не ризикнули. Ще один генделик, “Таверна”, зустрів непрацюючою кухнею, яку офіціантка назвала дуже хорошою й її ж коментарями про те, що тут навколо складно поїсти і не отруїтись, а в якості пристойного ресторану порадила…. “Челентано”. Про сусідній “Меридіан” уже були наслухані й навіть не рипались туди. Пельмені знайшли в “Пельменній №1” неподалік скверу з місцями для поцілунків. Смачнющі й за 15 грн! Сервіс же усюди, де заходили – “радій, що не обматюкали”. На Суворова й навколо, насправді, багато різних ресторанчиків, пивнушок, суші-барів, піцерій – проте, чогось дійсно вартого уваги не помітили. Їжте пельмені у “Пельменній №1” і буде вам щастя.

 Незважаючи на усю "приводненість", тараньки по міті видно не було. Як і вина - незважаючи, на виноробність регіону. Квас теж привозний траплявся - вінницький смачний, решту не куштували. Морозиво місцеве було під неапетитним брендом "СССР", тому перевагу віддав іншим чотирьом літерам - "Рудь":-) А чого на вулицях безліч, так це лотків з головними сучасними місцевими “достопримечательностями” – помідорами різних розмірів та форм й приємних цін, персиками, кавунами – ось що їсти тут потрібно!
 DPP_000210
DPP_000202DPP_000209 
DPP_000203DPP_000205 DPP_000208
Одеська площа

Добиратись до Херсона з Києва найзручніше поїздами. Маленька підказка – якщо з Києва квитків немає, поцікавтесь квитками з Білої Церкви. Через Б.Ц. йдуть поїзди із західних областей, минаючи Київ – й там квитки куди частіше водяться, перевірено. Прямо від зал. вокзалу відходить безліч маршруток до курортів області - Лазурного, Скадовська, Залізного Порта, та деяких інших населених пунктів. Автовокзал хвилинах в 20 ходу від вокзалу залізничного, але шлях туди не очевидний – доведеться уточняти у перехожих. З автовокзалу теж можна їхати по курортах, а ще на Миколаїв, інші великі міста і, мабуть, райцентри. Готелями не цікавились - але бути повинні, навіть хостел один гуглиться.  Пів дня, загалом, вистачить для оглядин міста – тому на ніч в теплий сезон краще зрулити кудись до моря.

Резюме. Оглянути: центральні вулиці, собори, будинки, фортецю, набережну,  Транспорт – поїзди з Києва та Білої Церкви. Харчування  генделики з невибагливим севісом, помідори, кавуни й т.д. Проживання – на море їдьте, якщо ні – то щось знайдеться.

Гарної подорожі.