Случ: сплав з річки Тня до села Устя

Люди на воді шукають красиву дикість поруч із містами, "перезавантажують" голову, подорожують з пригодами й дивляться на звичний світ під зовсім іншим кутом. А ще проходять бурхливі пороги й обносять дуже бурхливі, долають зустрічний вітер й високі хвилі, насолоджуються одне одним, милуються скелями, віддзеркаленнями, лісистими берегами, граються ляльками й вітрилами на байдарках та, іноді, їдять "черв'ячків". 

Розповідь про похід річкою Случ на байдарках, від річки Тня до куди дійдемо, й про людей у цьому поході. Дійшли до села Устя (68 км) за три з половиною дні.  
Случ водний похід


Водна подорож, це непоганий спосіб прожити за 4 дні невелике життя, де кожен день не схожий на попередній, а кожен вигин річки щось та й подарує - пейзаж новий, перекат, обід, хвилю "тренажерного типу", скелю на березі, табір, дощ, камінь підступний, птахи й дерева в красивому світлі, віддзеркалення, квіти, внесок до завтрашньої крепатури, обнос, замок майже справжній, міст високий чи "пікнікуючого рибалку", якому байдарки чомусь нагадають про Суецький канал.

Маршрут. Похід наш був річкою Случ, від річки Тня :-) до куди дійдемо. Починаються водні походи завжди однаково - це місце на річці куди можна доїхати автобусом, за звичай міст. От і тут старт походу - міст на річці Тня на трасі між Житомиром та (тоді ще) Новоградом. Звідти й стартували куди дійдемо. Дійшли до села Устя. Через Новоград (Звягель), Городницю, менші села й дикі береги Полісся, усього 68 км за три з половиною дні. 

Організаційні деталі: компанія величезна, як завжди - в кілька десятків друзів та їх друзів. Байдарки переважно орендовані, але частина вже на своїх байдах - якщо довго орендувати то свої періодично з'являються, перевірено. До місця старту й з фінішу винаймали автобус. Про те щоб на місці старту і під'їзду був під'зд і про інші деталі маршруту дбав Вова - людина, яка об'єднує усіх учасників гурту. Харчування способом чергування - ділимся на гурти, кожен з яких на своє чергування має зготувати їжу на всіх (вигадати, принести, зберегти в поході). Це головні моменти. Більш детально про потрібне у водних походах й різні поради для починаючих я розповідав у звіті з річки Рось, можете почитати, а тут сконцентруюсь на маршруті.

Ходили маршрут в хороший час - коли вода ще є, а комарів ще немає і в чудовій компанії. Чимось цей похід фестиваль нагадував - великий колектив, швидкі знайомства, коротка пам'ять на нові імена, безліч яскравих людей і відповідна атмосфера :) Після походу зробив відео про все й виклав на своєму Ютуб-каналі. Фільм триває 42 хвилин, але й похід насичений був Приємного перегляду.


Наші походи часто починаються подібним чином - ми вночі кудись приїжджаємо, вивантажуємось в темні чигирі на березі й тільки зранку починаємо щось бачити, не завжди уявляючи де ми є. Такий собі телепорт.

Зранку починається життя - готуємо судна до сходження на воду!
Байдарки, похід Случ

Тня - невелика і мальовнича річка, запам'яталась поворотами, перекатами, зеленню навколо й подекуди траплялись вайби реально дикого походу, як у Канаді чи Сибіру десь. 

Ось так виглядала річка на місці старту, неподалік отого мосту на трасі, куди учора вночі приломились. Ця свіжа зелень - ммм.

А ось тут вже вайби дикості - проводимо човни через перешкоду. На воді завжди дуже близько до природи. Мало того, є враження якоїсь особливої дикості. Іноді навіть серед міста бачиш тільки береги, хащі, птахів-тваринок, а усе набудоване антропогенне за тими берегами - поза полем зору. Не завжди, але часто. Що вже говорити про береги за містом. Мені від цього фото віє якоюсь "дикою канадою", але не впевнений що воно за межами міста зроблене.

Річка Тня була красивою, цікавою, але не довгою - усього кілька годин і ми вийшли в куди більш широкий і солідний Случ. 

Случ - річка в Україні, в межах Хмельницької, Житомирської та Рівненської областей. Права притока Горині (басейн Прип'яті).Довжина 451 км, ширина річища — до 50 м, найбільша — 110 м. Живлення переважно снігове і дощове. Замерзає в грудні, скресає в березні. Судноплавна протягом 290 км. Частково використовується для водопостачання, у верхів'ї — невеликі ГЕС.

Так річку описує Вікіпедія. Не передає краси звісно.

Нам Случ запам'ятався цікавими, насиченими берегами: часто скелі(за українськими мірками, так), іноді навіть щось на каньйон схоже, старі млини й греблі, монастир, замок, дот-и, мости прикольні, струмків багато, ліси й дикість різна періодично. Звичайні береги рівнинної річки теж були. В поєднанні з швидкою течією й потребою періодично щось долати - зовсім не скучно й дуже різноманітно. Та й взагалі - люблю дикість Полісся, так, особливо з врахуванням наступного пункту;)

Багато яскравої зелені й квіти періодично. Людей не дуже (в порівнянні з минулорічними Россю та Десною - так зовсім безлюдно). Навіть сильний зустрічний вітер в один з днів то не перекрив....і, здається, влітку все гірше - води менше, людей більш ніж вдосталь тут.

Місце першого відпочинку  - галявина не дуже далеко від впадіння Тні. Кадр натякає, що люди досить цікаві в поході. Навіть не знаю чим, але натякає. 

Якось так історично склалось, що в походи люди цікаві й неординарні ходять. Може хтось колись копне в природу цього явища - типу "потяг до туризму характерний для людей з певними ознаками" - а поки просто констатую припущення, до якого маю досить багато спостережень :)Обід в поході, Случ 

А оце ми більшим гуртом вже після першого обіду. 


Про складнощі саме цього маршрута: байда наша так собі була: латана-перелатана, треба було чи не двічі на день підкачувати і розганяти її дуже складно було. 

Думаючи, що в поході не сподобалось, я чомусь згадую про кліщів. У них зараз "загострення", а коли в наметі з собакою, то їх на тобі стає помітно більше, ніж очікуєш.

Ще мені складно знімати в водних походах і це не дуже подобається. Поки камеру візьмеш, байдарку встигає розвернути. Стабілізатор й мікрофон навіть не діставав. Дрон у товариша дуже допоміг - у відео на ютубі є крутезні види проходження порогів з польоту, а я ж ті усі пороги пройшов з веслом в руках, а не з камерою. 

Неперевершена краса Полісся.
Случ байдарки

А оце ми пороги долаємо, скрін з відео.
Случ пороги

Перешкоди на річці в цей час були бльш цікаві, ніж складні. Підводних і надводних каменів, перекатів, порожків чимало було, але й долались легко. Без води, влітку, все гірше має бути - обносів буде не один в день, а куди більше. З байдарки перешкоди якось так виглядали.

Але то буде трохи далі, сьогодні тихий спокійний день навколо несподівано красивого міста. 


Звя́гель (у 1795—2022 роках — Новоград-Волинський) — місто в Житомирській області України. Вперше згадується у джерелах 1256 року як руське місто Возвягель. Розвинувся як урбаністичний центр у XVI столітті під пануванням князів Острозьких. Великий транспортний центр. Населення — 55,4 тисячі осіб. Батьківщина Лесі Українки і Валерія Залужного.

Вікі дає необхідні базові знання про місто, але зовсім не розкриває, наскільки фентезійні враження справляє Звягель (Новоград) з води. Тут високі скелясті береги, гладкі камені, будиночки на схилах, фортеця з води потужна, більш нові доти з укріпрайону 1930-х років, різні будівлі і вежі, залишки млина, дерева старі і височенні мости.... 

Перед Звягелем обносили греблю коло величезного (з води млина) і з такого ж вражаючого (з води) собору. З води реальність часто більш казковою виглядає, так. Ще купа рибалок уздовж річки в передмісті запам'яталась. Видно що тут не багато розваг.
Новоград гребля

А оце на фото міст перед "входом" в сам Звягель. Міст з води - зовсім не те що з автобуса, якщо коротко.

Вид на замок Звягель. Захотілось приїхати сюди в звичайному режимі "вільної подорожі" і нагулятись містом.

Пішохідний міст у Звягелі (Новограді).
Пішохідний міст Новоград, Звягель
А зупинились на ніч коло кар'єру відразу за містом. Та ще один високий автомобільний міст річку перетинає -  оце відразу за ним. Погода зіпсувалась й ми трохи змокли та ставились в дощ. 

Один з наших друзів стабільно привозить в наші походи маринованих у спирті в'єтнамських черв'ячків. Чудова погода щоб ними закусити :)
Їмо червячків

Зранку ж туман був прикольний.

Поки хоботились туман розвіявся й рушили далі. А стояли коло ось таких крутих скель! Скелі це завжди красиво і атмосферно, навіть коли на них просто дивишся.

За другий день ми пройшли повз село Чижівка - з обносом греблі ГЕС, й дійшли до красивезного місця під скелями на березі, яке я толком не знаю де на мапі. Здається, там поруч було село Мала Цвіля. Були порожки - але з поточним рівнем воді більш цікаві ніж небезпечні.

Случ, млин

Подорожня собака Луна

Ну, як подорожня? - доводиться. Страшнувато їй часто буває, але що робити, якщо "великі із зграї" вічно тягнуть як не в гори то на річку? Тепер от 68 км по Случі намотала в байдарці :)

За день в човні досить сильно засиджувалась, на прогулянці першим ділом кудись бігла - не до цілі якоїсь, а просто. Метрів сто. Далі розверталася, і знову бігла. І так ще кілька разів. Дурь вигулювала, морда ставала радіснішою :)

Сторожила намет й рюкзаки від зазіхань, запекло гавкала на зайд. Ніхто, правда, не зазіхав й зайд не було - з нашої, "сапієнської", точки зору. З собачої - були звісно. Після чого відсипалась в ногах у спальнику .

Луна - не сама добра собака, досить лякана (раннє дитинство на будові дається взнаки), з нею досить активно намагаються дружити, але не в усіх виходить. Навіть якщо погодувати добре, неодноразово.

Зате фотогієнічна, і тепла, і обіймальна, і смішна часто. Вже два водних походи пройшла. Далі буде :)


Наша красива стоянка
Случ, мала цвіля, стоянка

А це ми на місці вечірнього табору. Ми вкрай несподівано рано стали табором і відпочили більше, ніж що небудь ще. Так ніби знали, що наступний день буде не самим простим. Не знаю, наскільки потяг до водних походів пов'язаний з купою перечитаною в дитинстві пригодницької літератури, але, не здивуюсь, якщо щось у тому є.

На мою думку, люди ходять в походи, щоб ставати щасливішими. Це єдине справжнє виправдання. Решта - обставини, доповнення (спортивні, пізнавальні, чи якісь інше). Теплий вечір після важкого дня - то щастя, то не просто теплий вечір яких в житті кожного багато. Хороші люди навколо - це щастя, і це те що робить труднощі простішими. Хороші люди в диких умовах - особливе щастя :)

Вечір в поході - посиділки, гітари, теревені й усе супутнє.



Крізь бурю.

Третій день походу був схожий на бойовичок. Сюжет зав'язався, коли зранку зіпсувалась погода й задув досить сильний, холодний і - що найнеприємніше - зустрічний, вітер.

На воді додались висока хвиля й подекуди дощ. Коротше, рух вперед нагадував спортзал - коли активно працюєш і мало рухаєшся вперед.

А коли перестаєш веслувати, то досить швидко рухаєшся в напрямку, протилежному до потрібного :)

- чому ота колода йде проти хвилі?

- навіть колода може, а ми не дуже!

Фоткав досить мало і воно все не дуже передає ситуацію, краще повірте на слово що відчував себе в тій повісті Джека Лондона, де юний капітан зазирає в око бурі.

Случ, вітер

На одній байдарці спробували підкорити вітер і поставити вітрило. Вийшло. Так швидко кудись рванули, що я й не встиг сфоткати результат :)
байдарка з вітрилом

Отак гребучи й долаючи пройшли багато красивих берегів, кілька порогів й один обнос, селище Городницю з монастирем та магазином - та взагалі, найбільший кілометраж пройшли того дня і, цілком закономірно, дуже сильно ухекались.

Городниця теж красива. Й монастир якийсь інтригуючий - в поєднанні з високими берегами й цвітучими садами дуже симпатично виглядає.


Приповзли на стоянку відразу за Городницею уже при заході, й тут виявилось що "бойовик" з "хеппі-ендом" - вітер й дощ закінчились, на трохи вийшло красиве сонечко й все навколо стало теплим, приємним, світлим, красивим. Вид на Случ саме з цього моменту.

Веслування проти вітру в холод багатьом в пам'яті відбилось. Але, в кінцевому рахунку, я не те щоб образився на вітер - все ж пройшли, зате вражень більше. Й куди більше радієш теплому вечору коло вогню, ніж то було б в інших умовах.

А оце Вова з лялькою, яку мучили усе перебування на стоянці, а потім спалили.

Наш красивий Случ після заходу сонця.

Вечір у таборі
Туризм, Случ

Приготування їжу на три десятки неситих зранку туристів виглядає ось-так. Колективна праця.
Водний похід, їжа, Случ

Наше вогнище.

Туризм, случ

Останній - четвертий день на воді був не довгим, досить розслабленим, з хорошою погодою. Якимось ось таким.


Дійшли до села Устя, відомого знаком на березі, який свідчить що річка Случ це саме тут, а не деінде. Екіпаж нашої байдарки на річці Случ, так би мовити.
Річка Случ, знак Устя

Нарешті весь наш гурт сфоткався разом. Коли байдарки зібрали й чекаємо автобуса. 
Річка Случ, знак Устя

На цій атмосферній ноті наша подорож закінчилась. Вже ввечері були в Києві.