Поліські вихиляси: водний похід річкою Уж
Похід на байдарках річкою Уж в квітні, це чудова можливість помилуватись мальовничими весняними пейзажами, "пофестивалити" великим натовпом на воді, отримати кваліфікацію "бурлаки" на числених обносах, погратись в квача з внутрішнім теплом й зовнішнім холодом, нарешті насолодитись грою в "згвалтування" в усій своїй травматичній привабливості, побайдамаранитись, побачити "єдинорога" й випадково знайти за наметом закинутий ракетний дивізіон. Це якщо коротко описати наш невеликий триденний похід річкою Уж на Житомирщині на байдах.
Маршрут походу планований – річка Уж від села Рясного до Коростеня, 60 з гаком кілометрів. Маршрут походу фактичний – річка Уж від села Рясного до Ушомира, 40 з гаком кілометрів.
Колектив - 25 чоловік, цілий тобі фестиваль на воді. Один екіпаж навіть з дворічною дитиною вибрався – батьки-туристи це гарантія специфічного дитинства у малечі.
Рухомий склад: 7 надувних байдарок й одна каркасна, зате з єдинорогом. Байди переважно орендовані. Телефонна розмова зі старту маршрута:
- алло! Ми у вас вчора байдарки брали, так виявилось що у них нема дна…
- …. а, це така економ комплектація….
На додачу байдарок виявилось на одну менше, ніж очікувалось, довелось людей порозпихати по наявних, перетворивши наявні вантажні відділи в пасажирські. Дістались до старта о другій ночі, майже без втрат. Втратилась тільки рухливість пальця одного з учасників після ігрищ в “передсвятковому” автобусі. Але старту то не завадило.
Старт походу
На своєму місці
Річка відразу захопила якоюсь привабливістю – красиві береги, небагато людської присутності на берегах… вертлявість течії, на якій не заскучаєш особливо. Ще б місточків поменше було, першого дня десятка півтора точно обнесли…. іноді відчуваючи себе бурлакою з старих картин.
Так виглядає світ з байдарки на річці Уж
Екіпажі сформувались на будь-який смак. В одній байді три суворих дядьки сиділи на ящиках пива й мало реагували на сторонні подразники, типу затоплення корми, місточків чи іншого дріб”язку на шляху. В іншій усміхнений капітан постійно жалівся на те, що не менш усміхнений екіпаж постійно жаліється на все. Одна байдарка називалась “спробуй дожени”, незважаючи на непарну кількість працюючих пальців екіпажу. З іншою ми перманентно “бодались” – то вони нас носом в берег впруть, то ми їх в очереті впоперек русла залишимо. Ще інша, “сімейна” байда впевнено прослизувала попри помітні пригоди. Потенційно швидкісну й обладнану додатковим єдинорогом каркасну байдарку ніхто толком до фінішу не бачив – обноси брали своє. Капітан байдарки з дітьми умудрився пройти маршрут водночас на байді й на авто, іноді видаючи нетипові працеємні рішення на зразок розпиляти лежаче на шляху дерево. Наш же екіпаж складавася з двох гребців, фотографа й капітана…. Моргана. Останнього діставали переважно за якимось “порогом”, після проходження. Весело, загалом, багато колоритного народу.
Екіпажі нашого походу
Одного разу після ковтка рому прибрав кружку від обличчя й побачив… білого єдинорога. Насправді білий кінь умудрився стати так, що його довгі вуха виглядали єдиним цілим. Це зрозуміло, але момент був яскравий.
Єдинорог на березі
В цьому поході оцінив переваги надувних байдарок - на невеликих вертлявих річках в них досить комфортно. Керованість слабенька, зате прохідність вища ніж в каркасних. Але як тільки береги розходились й плесо ставало широким й прямим - хотілось пересісти в каркасну й як слід розігнатись.
Крізь очерет
Першого дня пройшли 10 кілометрів усього, зате стали в чудовому місці з краєвидами й ще засвітла. Спробували пограти фрісбі… після кількох кидків стає досить скучно. Й тут на виручку приходить стара весела гра в…. згвалтування. Не лякайтесь назви, це рухлива, весела, травматична гра, в якій хлопці з дівчатами вступають в протиборство між собою з метою будь-яким чином поцілувати вказаного в умовах гри персонаж чи не дати то зробити супернику. Було весело, обійшлось без травм й не без багнюки та фану. Частина учасників отримала свій фан від спостереження за гравцями.
Розкладаємо табір
Спроби гри у фрізбі
Гра в “згвалтування”
Ніч в таборі.
Один недолік в цих лісах – кліщів повно. На наметі водночас по півдесятка сиділо. Але так, здається, нікого й не вкусили – мабуть ще до кінця не прокинулись.
Пасхальні ритуали
Другого дня було більше часу на воді, більше лісу на берегах й менше обносів. Сонця теж було менше, а холоду більше. Те відчуття, коли річка красива, а купатись не хочеться зовсім. Кілька раз траплялось щось схоже на пороги. Пообідали там, де планували ночувати в перший день. В цей момент здалось що з запланованої відстані пройдемо всього-нічого, віддавши перевагу вогням та посиділкам. Ба ні, далі таки ломанулись вперед, пройшовши стільки, шо мапу маршруту стало не соромно озвучувати.
Обід, сушка, відігрівка.
Післяобіднє холодне сонце
Після обіду ліси нам берегах стали чи не суцільніими села лиш іноді виглядали звідкись зверху. Трохи "байдамаранимось" - з'єднуємо байди до купи в схожу на катамаран конструкцію, трохи "граємось у піратів" з погрозами абордажу.
Краєвиди річки Уж
Байдамаран
На ніч зупинились в лісі. На перший погляд – ліс як ліс, нічого крім лісу навколо ніби не було. Але вже перший похід “за намета” увінчався віднайденням чогось типу ДОТу...не ДОТу, якоїсь війскової конструкції посеред окопів. Другого дня за цим ДОТм надибали цілу тобі закинуту військову частину - ракетний дивізіон з ангарами для ракет, пусковими майданчиками й тому подібними ефектиними малокорисними конструкціями. Про ракетний дивізіон вже потім вичитав, на місці це було просто “нічого собі руїни”.
Табір й закинута військова частина
Табір розклали вже в темряві. Після приготування й поїдання вечері я собі вирішив, що саме час потусуватись коло вогню й пішов до намету за пивом. Коли за кілька хвилин повернувся, біля вогню залишилась тільки Юля. Потусили так. Вночі якось прохолодно було, аж чай замерз у тамбурі.
Третій день гребли " звідси й до обіду". Досить активно. Обід поєднувався з новопризначеним фінішем в селі Ушомир, який Вова впізнав за "одну з сторін єврейської географії Ушомир-Житомир-Бердичів-Летичів.
Зруйнований міст
- Ви в яку сторону йдете? - спитала одна жіночка. Дійсно, в яку сторону можна йти рікою?
Береги річки Уж іноді дивували своєю мальовничістю, особливо там, де густі ліси Полісся прєднуються зі скельними виходами на берегах. В таких місцях ще й течія бурхливіше, й щось схоже на пороги трапляється. Подекуди річка прорізає досить серйозні, за мірками Украіни, скелі - утворюючи особливо красиві місцини. Такі як на фото. Наші скелелази з ніжністю гладили ці стіночки прямо з човна. В очах їх можна було прочитати безмовне "я ще повернусь до тебе..." А вже за поворотом скелі зміняться на звичайні пологі заліснені береги чи луги з очеретом. Під Ушомиром навіть в плавнях на розливі ріки поблукали.
Скельні виходи на берегах Ужа
Широкий Уж в Ушомирі
Фініш походу
Похід закінчився збиранням байдарок, латанням дірок (так, дещо таки подерли), вигрібанням різноманітних запасів місцевого магазину й дорогою назад, коли знову усім автобусом допомагали тому ж автобусу їхати.
Загалом – водний похід навесні це гарантія безлічі вражень, хорошого відпочинку, непосезонної засмаги й деякого перезавантаження мізків.
Далі буде. Наступного сезону.
До зустрічі!
Фото: мої та Святослава Медика
Дивіться також: