Рось на байдарках та поради, як сходити у водний похід?
Похід красивою рікою з ночівлями на берегах й постійним спілкуванням з природою - цілком здійсненна мрія багатьох і чудовий спосіб відпочинку. Сьогодні я розповім про те, як сходити у простий водний похід й отримати від цього задоволення. На прикладі нашого нещодавнього походу річкою Рось від Білої Церкви до Рокитного. Поїхали!
Про цей похід є відео на моєму каналі на Ютубі - https://youtu.be/MPGRAJRp-T8
Але спочатку дізнаємось про такий специфічний термін як матрац. Матрацом в туризмі називають відпочинкові поході. На противагу походам спортивним чи просто складним. Матрацні походи найрізноманітніші за складністю й суттю - піші, водні, гірські, вело, пляж, шашлики - об'єднує тільки одне - хтось у них намагається відпочити і часто це вдається.
Один з моїх найулюбленіших варіантів матрацу - якраз водні походи спокійними річками, без перешкод і з насолодою.
Що насамперед потрібно для відпочинкового водного походу?
1. Якщо думаєте, що водойма, то дуже помиляєтесь. Найголовніше - люди поруч, вони й вирішать, не завжди свідомо - скільки задоволення ви отримаєте, як розрулите перешкоди на маршруті й інші емоції буття та настрою.
Наш колектив нараховува 27 людей та трьох собак. Тобто, міг, при потребі, розграбувати якесь прибережне поселення. Соціально дистанціюватись, при бажанні, теж можна - я за похід найчастіше бачив спину Віталіка на відстані весла.
Коли основа товариства зібралась - потрібною стає таки водойма
2. Річка. Чи канал, чи озеро з плавнями, чи без. Річка повинна мати достатньо води, щоб помістилась байдарка, достатньо перетинів з дорогами - щоб на неї можна було доїхати й виїхати, достатньо диких берегів, щоб було де організувати табір. В ідеалі - мати поменше перешкод, які треба обносити. Але це вже як вийде. Рось мала усього по трохи - спокійне плесо й завали з дерев, мости й перекат, безліч птахів, латаття, рибалок, корів. Щоб не сумувати)
3. Маршрут - шматок цієї річки, який ви пройдете чи не пройдете за похід. Бажано, вниз по течії. Красиві береги й інші радощі природи - чудово, але головне в матраці - не ставити складних завдань, планувати невеликий кілометраж, безліч варіантів місць для табору, дострокового сходу й спокійного до того ставлення. Так щастя матрацу стане куди ближчим.
Ми пройшли аж 30 км від Білої Церкви до Рокитного, за два з половиною дні.
4. Розкладка. Тобто, їжа, розподілена за прийомами. І ніштяки різні - доповнення до їжі, сумарна маса яких подекуди може й перевищувати масу розкладки. Особливістю водних походів є те, що їжі можна набрати скільки завгодно. - мішок картоплі та ящик пива чудово пакуються в плавзасоби. Тому можна щодня їсти зелений салат чи суп з овочів - непідйомна розкіш для походів, наприклад, піших.
Окреме питання - вода - її все ж логічніше набирати на місці, в джерелах чи селах, а то й так - тільки кип'ятити не забудьте.
І ось, нарешті, підходимо пункту, що відрізняє водні походи від інших - плавзасоби, судна. Які треба десь роздобути.
Якщо вони у вас є - чудово, ви й так усе знаєте, а як немає, а купувати досить недешеву річ не дуже хочеться, залишається єдиний варіант - оренда! Власне, ми так і зробили, відповідні послуги легко гугляться. І транспорт найняли- до старту й з фінішу.
Нині плавзасобів багато різних є, й поки ви ще не дуже відрізняєте між собою байдорафти та шпангоути, можна усе це розмаїття називати байдарками, якщо не очевидно що перед вами щось інше - наприклад, катамаран, чи надувний матрац.
Байдарки, дуже узагальнено, бувають каркасні та надувні. Каркасні - де на каркас, який називається кістки, натягується шкіра. Такі байди дуже маневрені, швидкі, легкі в керуванні. А ще ніжні, складаються з купи деталей, топляться. У нас усі байдарки надувні - де цілісна конструкція просто накачується повітрям за допомогою насосу. Надувні байди куди гірші в керуванні й швидкості, але міцніші при контактах з берегами, колодами, каміннями й таким іншим, їх важко перевернути, затопити зате легко збирати та розбирати. Ці переваги й вирішують. Це не означає, що на надувній байдарці потрібно летіти на арматуру, звісно!
Є ще змішані моделі - каркасно-надувні, та інші, наприклад, суцільнопластикові.
Як і будь-де в туризмі, спорядження вибирається під потреби, тобто - де ви будете, чим будете займатися й скільки те триватиме. Для відпочинкового сплаву повільною річкою надувні байди ідеально підходять
Отже, усе зібрано, саме час згадати про
топ речей, які не варто забувати у водний похід.
Окрім байдарки, весел і їдла на час походу, це:
1. Захист від сонця, чим є і крем, і одяг, і на голову щось. Добре мати довгий легкий одяг. Хвацько ходити голяка вийде лиш у перший сонячний день, далі доводиться використовувати узяті непотрібні речі замість забутих потрібних, що теж є майстерністю. І окуляри сюди ж, за бажанням. І ліки від опіків - все-одно щось та й згорить.
2. Водонепроникний захист для речей. Найкраще - спеціальний гермомішок, куди можна усе скласти й не перейматись. Можна й мішки для сміття використовувати - міцні чи не дуже, але вони швидко псуються й потребують запасу. Важливі речі - в торбу чи гаманець до тіла поближче. Загальне правило - усе, що може змокнути - змокне. Живіть з цим.
3. Захист від комарів та інших кровосісь. Це й одяг й репеленти різні. Не факт що допоможе, але боротись все ж приємніше, ніж просто піддаватись.
4. Аптечка. Як і в будь якому поході потрібно мати аптечку з найнеобхіднішими ліками - знеболювальними, шлунковими, від поранень, алергії, болі у м'язах, вашими особистими ліками й таким іншим. Це окреме й важливе питання. В нашому поході була серйозно вивернута нога й алергія на укус якоїсь комахи.
5. Ремнабір. Для надувних байдарок це те, що дозволить заклеїти отвори - клей, матеріал для латки, ацетон з наждачкою для зачистки поверхні, голка з міцними нитками для зшивання, якщо отвір нагадує розріз від шаблі. В цьому поході не знадобилося, але свого часу доводилось повправлятисьу перетворенні друшляка назад у плавзасіб.
6. Взуття, у якому зручно й не шкода лізти у воду - бо лізти таки доведеться. Для мене це крокси, можуть бути й старі діряві кросівки, й босі ноги - нууу, до першого водяного горіха чи іншої гостроти у дотиках, в прохолодні дні й гумові чоботи не завадять.
7. Рукавички - з таким темпом як у нас, не обов'язкові, але в них руки трохи цілішими будуть )
8. Казанки. На групу ) Забувати таки не варто. Настояна на річковій воді гречка не так смакуватиме, як зварена:)
9. Рятівні жилети. Перевернути надувну байду на рівнинній річці досить важко, але не неможливо. Якщо ви не впевнені, що допливете тих кілька метрів до берега, їх краще мати. У нас не було.
10. Перекус й воду в байдарку. Час між прийомами їжі може бути довгим, а турист який довго не їсть стає голодним та злим. Чи воно вам тре?
11. Здоровий глузд! Який не дозволить під час бурі переходити водосховище, налітати на перешкоди на швидкості, бездумно проходити місця, які можуть видатись стрьомними - мости, перекати, руїни різні. А також розкидати речі так, щоб вони легко вилітали за борт, залишати байди непришвартованими, тобто неприкріпленими, до берега, розпалювати на дні човна багаття - хіба можна скласти увесь перелік ситуацій, де здоровий глузд дуже знадобиться?
Пам'ятайте, нещасні випадки на спокійних річках теж бувають, якось так.
Останній пункт для поціновувачів:
12. Відро - у відро можна зробити салат на усю ватагу. Цей пункт дещо дискусійний. Але я б брав. Це так прикольно :)
По хорошому, усі речі мають бути закріплені. Хоча б власною вагою, як наші торби з їжею, наприклад.
Фухх!! Нарешті, старт!
Перші півдня на річці пройшли сонно й спокійно. Вантажились легко - головне робити це на воді а не на березі. Активність у греблі така, що будь-який новачок може відчути себе впевненим морським вовком, чи хоча б річковою жабкою.
Правда, відразу погубили більшість колективу з виду.
Коли за день треба пройти з 10 морських миль, тобто 15 км., техніка греблі не дуже важлива. Прикладайте зусилля, не хлюпайте дуже, цього досить. Керування неповоротким надувним монстром теж з часом прийде.
Екіпажі байдарок складаються з матроса - сидить попереду й гребе, та капітана - сидить позаду та керує рухом судна, для чого може просто гребти, табанити - рухати веслом в протилежному до греблі напрямку задля повороту байдарки, виставляти весло як кермо, голосом та рухом весла скеровувати матроса. Керівник усього походу - то адмірал, навіть якщо в нього повноважень як у штурмана :-)
Заблукати на річці складно, хоча різні орієнтири та села й можуть віддалятись по мірі наближення чи просто бути не тими. Сучасна навігація не дає вам відчуття першопроходця, і це її недолік
Одна з улюблених розваг на воді - байдамаран, коли байдарки зчіплюються руками екіпажів і чілять, як уміють.
Обід підкрався непомітно. Обід - це важливо. На нього під час матрацу бажано години по дві виділяти, щоб і відпочити, й скупнутись, й покімарити, й, можливо навіть прийти до тями після довгих нічних посиділок.
А після обіду Рось поступово стала схожою на стереотипну Амазонку, з хащами, завалами й обносами. Не надовго, але все ж.
Так, іноді треба байди носити. Річки перегороджують кладки, дерева, гори сміття та інші речі, через які байда хіба перелетить. На плечах екіпажу. По хорошому будь-які перешкоди слід оглядати, а якщо якісь сумніви в прохідності - їх обносити. Сумніви бувають не завжди, до слова.
Табір - це ще більш важливо, ніж обід. Давнє як перший човен правило каже, що найкраще місце для табору завжди трохи далі, ніж ви є.
Окрім потреб звичайного походу - місця під намети, дров для вогнища і хоч якогось затишку, ще треба місце під байдарки і схід до води.
Ночуємо на околиці красивого лісу навпроти села Пугачівка, поруч із старим моином і якимись валами. Вже згодом вичитав, що то, ймовірно, залишки пороської укріпленої лінії 11 ст, один з варіантів Змієвих валів.
Великий гурт сам по собі якось генерує велику кількість розваг - хтось у щось грає, хтось рибалить, хтось бігає, хтось просто нічогонеробленням займається. Хтось усе те знімає. Як я, наприкдад.
Заповнені їжею байди матрацників гарантують щедре харчування - з борщем, пловом, відром салату та іншими дрібними радощами у великих порціях.
Вночі, крім усього, займались розвитком навичок прийняття їжі....
Розвинули :-)
Другий день порадував вітерцем, відсутністю обносів, прикольним перекатом - на якому головне, насправді, знати в який прохід піти, для чого треба обдивитись перед проходженням.
Інша перешкода - корови! Потрапити на байдарці в стадо корів на броді, ще та екзотика, насправді. Пригоди бувають на рівному місці, як виявилось.
Місце для обіду шукали так довго, що він плавно переріс у вечерю. На ніч стали перед Рокитним, перед тим пройшовши якусь нереальну кількість рибалок на берегах.
Яким би нескладним не був день, а відпочити все ж хочеться. Наприклад, за допомогою групових ігор. Для деяких з них і рухатись не потрібно Ніч знову була довгою
Фінішували в Рокитному, точніше неподалік моста в напрямку Синяви. Де виявили невеликий поріг, великий млин і я навіть збігав подивитись на симпатичну стару церкву.
На фініші потрібно як слід відмити байдарки, повичищувати пісок - в носі й кормі його завжди особливо багато, перевірити пошкодження, якщо є дірки - заклеїти їх, висушити спакувати все.
Останній акорд - повернення байдарок власнику. Теж відповідальна справа. Одне весло так заклинило піском, що півдесятка людських сил не могли його розкласти.
На цьому наш матрацний водний похід річкою Рось закінчився. Як ви зрозуміли, мені шалено подобається цей стиль подорожей й дуже рекомендую освоювати географію нашої країни з бортів різних плавзасобів й таким от матрацом відповідати на закриті кордони та інші труднощі пандемічного світу.
До нових зустрічей на просторах країни!