Додандува - симпатичне рибальське селище з незвичним храмом
Додандува - селище неподалік Хіккадуви, чудове місце для прогулянок й розширення знань про Шрі-Ланку. В Додандуві є цікавий буддистський храм - давній, декорований, розписаний й збудований під впливом європейської архітектури, а також мальовничий рибальський порт з десятками човнів й ринком морепродуктів та довжелезні малолюдні пляжі. А в околицях селища є усамітнений острів-монастир.
Другий день на Шрі-Ланці вирішили повністю присвятити океану, тому прикупили фруктів різних й пошурували в оті віддалені пляжі, що помітили ще на прогулянках першого дня. Пляж тут, це відкритий піщаний простір й ряд невеликих готельчиків в кокосових пальмах позаду цього простору. Відійшли декілька кілометрів уздовж берега, щоб людей поменше а Шрі-Ланки побільше, й завалились під пальми займатись різним пляжним відпочинком. Ближче до вечора зголодніли й пішли в населенку – в напрямку протилежному, звідки прийшли, тобто до найближчого за Хіккадувою села Додандува.
Про Додандуву знали, що там є рибальський порт з купою човнів й має бути красиво. Виявилось - цікавіше, ніж очікували. Селище, як і Хіккадува, витягнуте вздовж океану та шляху з Коломбо до Галле. Окрім рибальських човнів в центрі села відразу помітили ефектний храм, відвідини якого відклали на потім, так як потреба в їдальні вже насідала. Знайшли "годівничку" швидко - тут же у центрі села розташувалась невелика площа з різною торгівлею, де й заклад зі столиками й деякими можливостями щось на цей столик покласти нарисувався.
Прогулянка до села Додандува.
Їдальня дещо зачухана, але працююча. На стінах (й усюди) - клейонка, постери з яскравими зображеннями, якісь написи. Меню як і водиться - невибагливе, аутентичне. Тут вперше скуштували розрекламовану ще Максом страву - “райс енд каррі”, коли дешево, багато й дуже гостро. З перемінним успіхом займались ідентифікацією складових карі - щось визнали картоплею, щось сочевицею, щось не визнали. В окремій тарілці лежало рибне каррі - чомусь дуже схоже на рибну консерву, тільки трохи гостріше. Вкотре від гостроти рятуємось холодною колою - цей раз місцевою.
"Рис та каррі" в їдальні на центральній площі Додандуви
З повним шлунком рису з карі й дещо "обгорілими" від гостроти губами йдемо на оглядини храму.
- Схоже на кубинську архітектуру - запримітила Настя, й була недалеко від правди. Це хоча й буддистський храм, збудований він під сильним впливом європейської архітектури, в даному випадку - голандської. Тому брама храму ланкійського чимось схожа на знайомі нам дзвіниці католицьких чи протестантських храмів.
Існуючий храм засновано в 1775 році, проте й раніше тут якесь релігійне життя мало місце. Великі різьблені в камені кобри перед храмом відразу привертають увагу, так й хочеться побачити їх в якомусь "загубленому місті" в джунглях .....тим часом якийсь хитрий ланкієць перед входом спочатку намагався напарити себе як екскурсовода, а потім щось говорити про те, що вхід до храму платний. Такі діячі усюди по планеті неуважних туристів шукають. Не звертаємо увагу й йдемо до храму.
Вид на храм з центральної площі Додандуви
Храм називається Kumarakanda, знаходиться на скелі й оцією своєю поєднанністю з камінням трохи нагадує фортецю чи оборонну церкву Середньовіччя. Підйом до брами по сходам попри отих крутих вирізьблених в камені кобр. За "дзвіницею" знаходиться, власне храм - симпатична декорована будівля білого кольору, з дуже красивими розписами й великим лежачим Буддою усередині, а трохи далі - чимала біла “ступа”, впізнавана буддистська “капличка”, місце молитви та зберігання якоїсь святині. Входу до ступи не передбачено, а от Будда є й молитись йому можна. Коли ми підійшли, усміхнена дівчина в сарі й нам дала декілька білих пелюстків, щоб зробили свій дар.
На території ще декілька різних будівель, бачили монахів в помаранчевому одязі. Далі ці всі речі на Шрі-Ланці нам стануть звичними - монахи й Будди, ступи й квіти лотосу, поки ж усе дуже в диковинку й дуже нам подобається.
На подвір'ї храму є невеликий басейн з кумедними черепахами. Зверху можна поспостерігати за селом й за неквапливими рухами людей.
Буддистський храм "Kumarakanda" в Дадандуві
Розписи храму й фото на терасі.
Черепаха на подвір'ї храму в Додандуві
Користуюсь тим, що храм на підвищенні знаходиться. В цей день, я прикрутив свій “далекобійний” об"єктив й насолоджувався “полюванням” на людей з великої відстані. Недоліком його було те, що храм такою технікою повністю якось й не вдавалось сфоткати. Добре що є друзі зі смартфонами)
У центрі Додандуви: життя Шрі-Ланки
Взагалі, рівень релігійності населення острова такий, що різноманітних храмів буде вдосталь чи не в будь-якому населеному пункті. Але нам чомусь цей храм в Додандуві запам"ятався як один з найкрасивіших й найприємніших.
Насправді, це не єдиний храм Додандуви. Неподалік знаходиться ще один храм (бачили тільки на гугл-мапах), а в лагуні за селом є цілий тобі острів під назвою "Ермітаж" з усамітненими монахами, куди туристам без дозволу й не потрапити. Що цікаво - заснований цей монастир 100 років тому монахом з Німеччини Нянатілоком як обитель для монахів з Заходу - Європи, Америки. Двадцяте століття не було дуже прихильним до цих монахів (значною мірою німецького походження) й під час обох світових воєн їх переселяли під нагляд в спеціальні табори. Сам засновник ще у 1951 році переселився в Канді, де й продовжив свою діяльність. Монастир існує й надалі, але монахів-європейців там уже немає. Потрапити на острів можна тільки для тривалого перебування - від двох тижнів, на менший час дозвіл не видатуть. Покрутитись навколо можна на човнику по мальовничій лагуні. У нас же сонце хилилось на Захід й треба було поспішати до океану.
Прогулялись далі центральною вулицею Додандуви. Десь тут ще має бути центр вивчення черепах - але на очі не трапився в той короткий час до заходу сонця, що залишився. Здалось, туризм тут майже не представлений - на берег виходить лиш декілька зачуханих старих готелів, зате є чималий порт з десятками колоритних човнів, які щовечора веренвицями виходять в океан на промисел. Поруч з гаванню для човнів знаходиться невеликий рибний ринок, на який ми вже не потрапили - так як справа йшла до вечора, а повертаються човни з виловом таки зранку. .. й зранку треба щось купувати, коли "шаланди полные дорадо" рибалки щойно привезли.
Колоритно виглядають ці десятки різнокольорових носатих човнів в гавані. Додаткова "лижа" для стійкості робить їх схожими на катамарани. Поруч на камінні сушаться сітки, а навколо снують песики й чимось займаються усміхнені дядьки в яскравих саронгах. Вдень човни додають пейзажу екзотичності, а вввечері виходять в океан й небокрай стає всипаним вогнями, так ніби десь там місто освітлене з'явилось. Більшість човнів моторні, але й на веслах теж траплялись.
Рибальський порт в Додандуві
Сонце вже котилось до Заходу й ми поспішили на берег океану - спостерігати за цим видовищем, яке на Шрі-Ланці дуже й дуже непересічне.
Тусимо на пляжі, чекаємо на сонце. Підбіг якийсь дядько - запропонував акулу, завтра. Пібігли кілька собак - запропонували товариство. Собаки тут якісь однакові всі й не дуже великі. Агресивними були лиш іноді один щодо одного. Гурт місцевих чоловіків йшов на пляж купати собаку. Чомусь. Поруч крутяться рибалки - мало увагу на туристів звертають, хоча іноді посміхаються. Човни один за одним виходили в море, опинялись "на обрії", де гармонійно доповнювали величезний диск призахідного сонця А вже затемна місцеві чоловіки виходять на пляж тягнути довжелезну сіть уздовж берега, інший край якої був закріплений до човна з веслярами.
Малолюдні пляжі Додандуви
Захід сонця в Додандуві
Повертались до Хіккадуви пішки нічним пляжем, постійно відвілікаючись на прошмигуючих в світлі ліхтариків крабів та раків-відлюдників. Завтра продовжимо знайомитись з узбережжям й відвідаємо місто Галле, де знаходиться найкраще збережена колоніальна фортеця в Азії. Форти різні - це я вже дуже люблю, а ще й з тих "романтичних" часів подорожей вітрильниками через океани, про що було море книжок в дитинстві перечитано. Сподіваюсь, буде цікаво.
До зустрічі.
Дивіться також: