вівторок, 7 лютого 2017 р.

Як подорожувати Шрі-Ланкою. Багато корисної інформації.

Подорожувати Шрі-Ланкою легко й приємно. Острів швидко захоплює різноманітністю цікавинок – довжелезні пляжі й бурхливі океанські хвилі, величні руїни в джунглях й мальовничі пейзажі, багато культурного спадку й всюдисущого колориту. Екзотичні тварини тут живуть неподалік від людей, спекотні савани, вологі болота й джунглі знаходяться зовсім поруч від гірської прохолоди й хвойних лісів, боги різних релігій мирно уживаються на одних іконостасах; племена первісних мисливців живуть поруч із багатолюдними містами; наповнені туристами курорти змінюються глибинкамии, де днями нікого крім місцевих не помічаєш; й усе це в атмосфері суцільної позитивної безтурботності.

На острові не складно дешево харчуватись, пересуватись, знаходити недороге житло, населення мирне й дружнє. Далі про все більш детально й на власному прикладі.



Наш маршрут виглядав наступним чином: аеропорт - Хіккадува (океан, храми в околицях) - Галле (форт й місто) - Тісамахарама - Національний парк Ялла (сафарі) - Катарагама (храми, святе місто) - Елла (гори, чайні плантації, сходження на Малий Пік Адама) - Нувараелія (гори, чайні плантації, огляд чайної фабрики, шматочок Англії) - Дериньо (сходження на Пік Адама) - Канді (Храм Зуба Будди, місто) - Полоннарува (руїни середньовічного міста) - Маравіла (несподівано, океан) - аеропорт.

Мапа маршруту й більш детальний опис окремих пунктів, в іншому звіті - http://www.ua-odissey.in.ua/2017/02/blog-post_6.html

Як потрапити на Шрі-Ланку

Переліт. Потрапити на острів можна тільки літаком, тут майже без варіантів. Кораблями теж мабуть якось можна, але це малопрактично. Сухопутний шлях до Індії (Адамів міст) з’являється по через скількись там тисяч років й зараз не дуже прохідний.

Авіакомпаній з Києва до Коломбо літає декілька, включно з прямим рейсом від МАУ, але ціни дещо скачуть. Ми авіаквитки купили не відразу, а довго моніторячи авіакомпанії й пошуковики на предмет дешевих перельотів. Після кількох місяців спостережень, авіакомпанія “airarabia” видала прийнятну ціну в 350 USD в два боки з пересадкою в Шарджі. До того ціни стартували з 550 USD. От прямо зараз (08.02.2017) – ціни в два боки до Коломбо в Скайсканері стартують від 420 USD в березні. Якось так. Потрібно ловити акції, якщо коротко.


Віза. Питання грошей й тільки. Ви або заповнюєте в інтернеті невелику форму, сплачуєте 35 USD й з роздрукованою «довідкою» про візу (прийшла мало не відразу) йдете на літак, або отримуєте візу по прильоту в аеропорт Коломбо за 40 USD. При оформленні онлайн головне – уважно заповнюйте форму, якщо наробите помилок в імені то доведеться на місці знову платити. На форумах зрідка згадують про корупцію на кордоні, коли прикордонники кажуть що щось там не так у вас в візі й хочуть ще якусь оплату – судячи з усього, це дуже рідкісне явище.

Коли найкраще їхати на Шрі-Ланку. Цікаве питання. Мусонний клімат в поєднанні з горами передбачають, що десь на острові завжди спекотно й сонячно, а десь – сезон дощів. Взимку спекотно було в Хікадуві, Гале, Тісі, Катарагамі, Коломбо й у Південно-Західній частині взагалі. В той час як Полонарува «не просихала» від дощу. Вважається, що на Південно-Західному узбережжі (це там де більшість відомих курортів), сезон з жовтня по березень. Але, при цьому, й в решту року на океані завжди достатньо сонячних днів. В гірських же районах майже весь час прохолодно (+12-17) й дощ (менше дощить взимку). Тому вибирайте.
 

Що цікавого на Шрі-Ланці?

Або для чого, туди, власне, летіти. Мене в інших країнах завжди цікавить країна повністю – з минулим і сучасним, пам'ятками й проблемами, особливостями й колоритом. Цікавлять й природні пам'ятки, й історичні, й культурні. Й місця, куди ніхто особливо не їздить бо там ніби як нема що робити, теж приваблюють. І якщо щось виявиться сумним й неприємним – це теж реалії країни й теж приверне мою увагу. Справжнє життя будь-якої країни завжди відрізняється від картинок з реклямки – при чому в різні сторони, й оце життя періодично теж відкривається мандрівнику. Тому мені трохи складно вибрати щось головне, що можна усім радити. Але, спробую узагальнити.

Океан. Він там є й він там кльовий – блакитна прозора вода, хвилі, довжелезні пляжі, красивий пейзаж в усіх напрямках, кокосові пальми уздовж берега, оцей стереотипний «райський острів» й «реклама баунті», ось воно все тут є. Можна займатись дайвінгом, серфінгом,  тюленінгом, пити кокосовий сік під такою ж пальмою, іншими пляжними справами. Окремий бонус – нереально красиві заходи сонця (чи сходи), все ж Екватор поруч! Небо, берег, вода, пальми, все це по багато раз змінить кольори й відтінки, перед тим й після того як диск опуститься - щоразу викликаючи новий спалах захоплення.

Рекомендую все ж не зупинятись в найпопулярніших курортах неподалік аеропорту (те ж Негомбо), а від'їхати декілька годин на південь й там вже щось вибирати. Ми вибрали Хіккадуву – за порадою бувалих на острові людей, й не пошкодували - там красиво, а якщо трохи відійти, малолюдно. Зустріта в Канді пара українців розхвалювала безлюдні пляжі Когали. Підозрюю, в інших місцях узбережжя не гірше буде. 
Ланка (734)Ланка (587)Ланка (177)Ланка (367)
Мені на третій день від такого відпочинку, насправді, вже стає скучно, й потрібно їхати десь далі. Наприклад, у гори.

Гори Шрі-Ланки. Мальовничі куди більше, ніж високі. Гори зелені – як не лісами вкриті то чайними плантаціями, стрімкі - зі скелястими схилами й різкими формами, з безліччю водоспадів й часто в хмарах. В горах красиво, волого й прохолодно – тут, будучи на екваторі, доведеться ходити в светрах й дощовиках та вкриватись спальниками чи чимось теплим. На гірські вершини для помилуватись цілком можна видертись. Найвідоміша вершина – Пік Адама, сходження на який таки дійсно дуже красиве, досить високе й дуже.. ем.. тусовочне. Невеликі вершини – Малий пік Адама й  Елла-рок теж популярні, але вже виключно серед туристів. Складність Малого піка Адама близька до складності Андріївського узвозу. Огляд при цьому – дуже й дуже. Й свій Край Світу – стрімке й уривисте плато Хортон тут теж є.

У горах є декілька містечок, відомих своїми красивими пейзажами, найбільше з яких це Нувара-Елія, колишній британський курорт й чимале місто нині. Невелика Елла теж має що сказати з цього приводу - дуже мальовниче місце. Насправді, містечок там багато – далеко не всі вони відомі серед туристів, які як правило шукають щось конкретно-особливе, а не просто колорит, пейзажі, людей з їх життям. Зазирнули “одним оком” в  Велімаду – ось де туристи ще велика рідкість й це таки помітно.

Окрема розвага – переїзди гірськими дорогами поїздом чи автобусом. Повільно, зате красиво.

А от чого нема в тамтешніх горах – так це тривалих піших походів. Кемпінги якось не передбачені, намет то велика екзотика, пересуватись можна лиш протореними стежками, які в популярних місцях добре організовані й заповнені туристами та персоналом. Самостійно пертись важко - скелі та хащі заважатимуть.
Ланка (920)Ланка (1282)

У горах розташовані чайні плантації й фабрики – їх теж полюбляють туристи. На деякі фабрики можна нагрянути з оглядом (як от на відому фабрику, яка до недавна називалась Маквудс), поторкатись устаткування, скупитись чудовим чаєм й зустріти збиральниць чаю за роботою – одну зі своєрідних візитівок острова.
Ланка (1134)Ланка (981)

Дика природа. На Шрі-Ланці заборонене будь-яке полювання, тому тварин тут таки багато й живуть вони зовсім поруч із людьми. В умовах величезного різноманіття видів на острові, це справляє шалене враження.

Побачити все й відразу - це сафарі. Ми їздили на сафарі в нац парк Ялла й це було чудово, цілий день колесили на джипі по заповіднику й спостерігали за тваринами в дикій природі. Де б ще побачити як леопард затягує на дерево молодого буйвола? Тварин було багато, різні й зустрічались часто. Бачили слонів, крокодилів, буйволів, мангустів, оленів, кабанів, мавп, варанів, ігуан, шакалів, пав, орлів, птахів-носорогів й ще багато кого. Жодних вольєрів, все по справжньому.
Сафарі127
imageСафарі067

Але сафарі коштує 30-50 баксів з людини (в залежності від тривалості), які не завжди хочеться віддавати. Так от, на Шрі-Ланці й без нац. парків тварин вистачало. В околицях Катарагами дикі слони двічі перегороджували дорогу рейсовому автобусу, вздовж дороги у лісах бродили пави й макаки, вискакував мангуст. За межами парку бачили стадо кабанів, а в Полонаруві прямо по руїнах старого міста пробігали олені, виходив здоровезний варан, вистрибував заєць (здається) й щось стрьомно шипіло в кущах. В Канді на озері спостерігали змій, варанів, черепах й безліч різних птахів. Пальмові білки – яких до останнього називали бурундуками – живуть чи не повсюдно, так само гекони; мавпи, варани й летючі лисиці часто зустрічаються в містах; великі черепахи харчуються коло готелів на узбережжі. Трохи далі від туристичних маршрутів й крокодилів зустріти можна, кажуть, й взагалі усіх…. Й мені це страшенно подобалось.
imageimage
Ланка (876)Ланка (878)

Цікавий варіант знайомства з дикою природою Шрі-Ланки випробував декілька років тому Макс Горпенюк – узяв в оренду скутер й подався в той же нац. парк Яла під приводом відвідування тамтешніх святих місць. Слонів бачив, від крокодилів тікав, все як має бути. Подібним чином також багато де в ліси й хащі потрапити можна, й гуляючи пішки стежками й дорогами також. Зустріч з дикими тваринами тут вже, звісно, на ваш страх та ризик.

Пам’ятки історії та культури. Історія Шрі-Ланки довга й насичена, пам’яток різного рівня там вистачає.  Найбільш відомими є вражаючі руїни середньовічних столиць – Полонаруви, Анурадхапури й Сигірії, останні до того ж на мальовничій скелі (хоча масштаб й не той, що у попередніх).  Ось тільки коштує все цікаве непристойно дорого – за погуляти по руїнах старих міст захочуть 25-30 баксів. Дещо дешевше релігійні цінності – за 10 баксів в Канді можна оглянути красиві храми й палаци, збудовані з приводу знаходження там Зуба Будди, серйозної реліквії віруючих. Або ж побачити кілька десятків древніх будд в печерах Дамбули. Різних дрібніших пам'яток на острові теж вистачає. Названі ніби як найвідоміші :)Ланка (1474)image
Ланка2 (46)

Храмів цікавих, насправді, багато й більшість з них все ж не комерціалізовані. Святе місто Катарагама, наприклад, на цю тему особливо порадує – не дуже туристичне воно, все по справжньому. Майже усюди на острові траплялись цікаві храми різних релігій – буддистські, індуїстські, католицькі, протестанстькі, мусульманські. Якщо тема цікава – надивитесь багато й, переважно, безкоштовно.
Ланка (812)Ланка (561)Ланка (539)

Безкоштовно можна прогулятись старими колоніальними фортецями – найбільшою є форт Галле з старим містом й чудовими церквами усередині, менші форти є в Матарі, Путталамі, Джафні…. Але до останнього далеченько, я туди наступного разу.
Ланка (501)Ланка (467)

Для першої поїздки по острову вибрали наступне: руїни Полонаруви (зі спробою проникнути безоплатно, пізніше розповім що з того вийшло), храм Зуба Будди й місто Канді, голландський форт Галле, екзотичні храми Катарагами. Як виявилось, дуже красиві храми є зовсім поруч із Хіккадувою. А взагалі пріоритетними у нас були природні багатства – дика природа, гори, океан; й місцева екзотика в цілому.

І, так, я вже вибрав, що хочу наступного разу. Про це в кінці огляду Smile

Країна й люди.

На Шрі-Ланці просто приємно знаходитись й відпочивати навіть без особливої культурної програми – чудова природа, засилля смачних фруктів, приємний клімат, близький океан, позитивне безтурботне населення - роблять свою справу. Ось-ця всюдисуща екзотика мені й подобалась - коли інакше абсолютно все, від розеток й до світобачення, коли спостерігаєш за тук-туками, людьми в сарі й саронгах, геконами на стінах й варанами на вулицях, коли над головою висять банани з кокосами, й цей список можна продовжувати довго. Дивувались чому люди не сваряться в переповнених автобусах, й наскільки часто вони посміхаються.
Ланка (110)Ланка (276)
Ланка (340)imageЛанка (1329)


Як шукати житло на Шрі-Ланці.

Житла на Шрі-Ланці багато й усюди, куди їдуть туристи, щось на них там чекає. Ми жили по гест-хаусах – хатинках для туристів, де часто ще й господар живе. Відмінністю від готелів є куди більш ширші можливості торгу. Як не дивно – завжди житло було пристойним, в справді азійському “трешаку” так і не ночували, хоча іноді зазирали в рамках огляду.

Шукали гести завжди на місці по принципу «знайшли на букінгу чи на мапі й пішли торгуватись».  Ціну завжди вдавалось скинути мало не вдвічі від першої названої (іноді й більше). Найпоширеніший формат кімнат – двомісні “даблруми”, але траплялись й кількакімнатні номери. Цікаво, що за одну ціну можна знайти як хороші кімнати – так й відверто нікудишні з  сирістю, облізлістю й тарганами. Тому сенс ходити й шукати є, а от сенсу бронювати наперед немає – ті ж самі номери на місці куди дешевші будуть. Випробуваний прийом – “сказали свою ціну й пішли”, кілька раз господарі в дверях зупиняли й погоджувались. В кінцевому рахунку вийшло, що жили в ціновому діапазоні 10-18 доларів за “даблрум”. 

Гест за ці гроші завжди був вкомплектований приблизно як номер в невеликому готелі – окремий санвузол, вентилятор, щось проти москітів, чиста постіль й т.д. Як правило був вай-фай, як правило він працював погано, як правило щось в кімнаті не працювало. Судячи з усього, місцеві ґазди дуже переймаються виглядом орієнтованих на європейців кімнат, але не дуже допрацьовують в деталях, тому протікаючі крани й дірки в різних місцях – це нормально. Іноді в кімнатах нічого крім ліжка не було, іноді всі “зручності” впродовж вечора зникали. Азія, як вона є, загалом.  Кімнати з кондиціонерами завжди вдвічі дорожче. Ланка (1409)Ланка2 (139)


Звичні для Європи хостели на Шрі-Ланці є хіба у великих містах й сенс у них є хіба для одиноких мандрівників – за вартість проживання двох людей в хостелі можна знайти дуже пристойну кімнату. В Канді заходили в один такий – 6 баксів коштував. 

Кажуть, в Коломбо таки бажано бронювати житло. Але ми не зрозуміли, для чого залишатись на ніч в Коломбо, якщо поруч повно пляжів й океану та хороше сполучення з цим усім. Те саме й Галле стосується - гуляти цікаво, а от на ніч краще кудись на берег океану в невелике містечко зрулити.

Транспорт Шрі-Ланки.

Місцеві автобуси. От реально, якщо автобусами на Шрі-Ланці не їздили – рахуйте країни не бачили, без жартів.

Автобуси колоритні й дешеві, переважно «прямокутних форм» (як ікаруси), полосаті (червоні, сині чи білі), мають англомовні позначення основних міст маршруту з боків й кінцеві точки «на лобі». На деяких надписи без перекладу, але жодного разу нам такі не знадобились. В салоні  завжди яскраве оформлення, пахне аромопаличками, біля водія висять квіти, іграшки, шняжки різні й, обов’язково, “іконостас” – від півдесятка Будд (іноді з світломузикою), часто ще по декілька богів інших релігій, включно з християнськими. Обов’язково й голосно грає місцева музика, іноді ще й кліпи місцеві крутять по телику.  Персонал – водій й кондуктор, який підходить й продає квиточки. Кондуктор часто кричить з дверей назовні, а водій весь-час сигналить – з приводу і без,  здалось що це щось типу вітання на дорозі. Двері не закриваються ніколи й в час пік буває що декілька пасажирів їдуть ззовні.  Передні місця завжди зарезервовані для монахів, яких тут дуже поважають. Про зупинку сигналять кнопками на стелі. Багато з пасажирів при цьому в національному одязі – сарі й саронгах. Коштує цей весь колорит смішних грошей – десь по 1 долару за 100 км. Іноземців в таких автобусах чомусь майже не зустрічали – мабуть путівники не кажуть що це кльово.

Автобуси швидкі й повільні водночас – швидко стартують й швидко їдуть, але часто гальмують й зупиняються, тому загальна швидкість пересування низька, десь 40 км за годину.  Бувають й більш звичайні нам автобуси – менші, білі, трохи дорожчі й з такою ж швидкістю. Взагалі, автобус в цій країні явно головний – на дорозі усіх обганяє й всім сигналить, з його вікон можна чудово роздивитись багато цікавого (як от тварини в околицях нацпарків – слони нам двічі дорогу перегороджували, чи мальовничі гірські краєвиди), а в салоні поспостерігати за місцевими (й зрозуміти що народ тут спокійний, позитивний, досить учтивий).

Сполучення між містами дуже розвинути й дістатись можна майже усюди. Якщо нема прямих рейсів – «серфінг» з кількома пересадками доведе куди потрібно, не сумнівайтесь. Розклади малозрозумілі, але вони є. Орієнтуватись “язиком”, все ж, ефективніше. Просто прийдіть на автостанцію, далі вас понесе куди треба, не сумнівайтесь.
Ланка (1226)Ланка (761)

Залізниці Шрі-Ланки. Поїзд - найближчий конкурент автобуса. Поїзд ходить по рельсах, тому ходить не всюди. Поїзд не трясе й там можна, наприклад, читати. Швидкість дещо нижча ніж в автобуса, коштує трохи дорожче - якщо другим класом (сидите в кріслах й дивитесь у вікно) й трохи дешевше - якщо третім (навряд чи сидите, зате веселіше). Поїзд у гори дуже красивими місцями ходить й цим приваблює. Якийсь шматок на ділянці Канді-Елла дуже рекомендую проїхати задля естетичної насолоди. Ми поїздом дістались з Хаттона до Канді, це було красиво. У всіх інших випадках – не бачу сенсу очікувати й краще відразу на автобус.Розклади на станціях бувають, але там щось не про те написано :) Треба питати на місці, інакше важко орієнтуватись. В поїздах водяться туристи.
 Ланка (1387)

Тут-Тук. Невеликі колоритні «мотоколяски», навдивовижу фотогієнічні й чудово доповнюють будь-який ланкійський краєвид від пляжу й до джунглів чи гірських стежок. Максимальна помічена вмістимість – 5 пасажирів, або ж 3 пасажира й 4 рюкзака. Досить дорого – десь по баксу за 1-2 км., мають сенс коли лінь йти на відносно невелику відстань.
Ланка (130)Ланка (686)
 

Харчування на Шрі-Ланці.

Їдальні. Наше харчування складалось переважно з їжі в місцевих їдальнях та фруктів. Їдальні є майже усюди, де є місцеві жителі в достатній кількості – в центрах сіл, на автостанціях, на ринках й т.д.  Виглядають переважно зачухано – як наші привокзальні кафешки, іноді – непримітно. Орієнтувались по столикам – якщо вони є, то щось тут на них кладуть точно.

Асортимент страв невибагливий – рис з карі, смажений рис, лапша котту, млинці роті, звичайна лапша, млинці хоперси, пиріжки. Як правило не все відразу, а дві-три страви з цього переліку.
 Ланка2 (167)Ланка (70)

Ціни на все дуже гуманні –  по 1 долару за страву, зустрітий максимум в місцевій їдальні – 1,5 долл. При цьому порції вистачало на двох з головою, ще й залишалось місце для роздумів типу «як вони це все на одного їдять»? На курортах й в орієнтованих на туристів закладах ціни на ці ж страви, як правило, вдвічі-втричі вищі, але місцеві їдальні є усюди!
  
image
Рис з карі в місцевому виконанні, це велика таріль білого рису й декілька порцій карі – чогось, тушеного з карі. Оце «щось тушене» - може бути картопля, баклажани, щось типу лопатків, щось типу сочевиці, ще скількись там варіантів,  непридатних для ідентифікації без інтернетуSmile Карі з сочевиці найчастіше траплялись. Карі буває гостре й дуже гостре. Куштуючи вперше, відчуваєш себе драконом, згодом звикаєш. В інших стравах ще є варіант «вони зрозуміли про «ноу спайсі», карі це не стосується. Гострота непогано «гаситься» холодною колою. Часто карі готують зранку, а з обіду залишок рису перетворюють в наступну страву..

Смажений рис, або ж «фраєд райс» - відваренimageий рис, злегка підсмажений з морквою, цибулею й якоюсь зеленню. Настільки злегка, що овочі хрусткі залишаються. Страва за звичай не гостра, але “пекельний” перець збоку завжди покладуть. Фраєд райс це мало не стовп нашого харчування на Шрі-Ланці був, чомусь частіше усього траплявся. У результаті, кілька тижнів після поїздки небажання готувати рис в Україні ще тримається Smile 


Котту – щось типу домашньої лапші (посіченої Ланка (892)місцевої паляниці - парати), просмаженої з овочами.  Готується швидко, в процесі кухар видає голосні звуки ударами металевих чи то ножів чи то ложок по – чи то пательні, чи то просто гарячій залізяці. Звуки вночі далеко чути, по них можна орієнтуватись.  Траплялось котту переважно не гострим, але далеко не завжди. Гарячим смачніше ніж холодним. Порції іноді просто грандіозні.

В усі ці страви завжди пропонують додати яйце, курку чи рибу. Переважно відмовлялись -  шматки м’яса маленькі й не дуже смачні (просмажені сильно, аж до жорсткості), ціна ж помітно підіймається. 

Ще куштували Роті –  млинці з місцевих продуктів, часто – завернуті й з начинкою (гостра начинка з картоплі особливо запам'яталась), пиріжки – невеликі й дуже смажені, з різним гострим; а також, як виключення, звичайні страви – овочевий суп, лапша з морепродуктами, салат з різного. З незкуштованого – хоперси, млинці дивної форми з яйцем. Кажуть, є ще якісь ранкові страви, на які ми ніколи й ніде не потрапляли.

До їжі часто дають гострий перець-чилі, кетчуп, воду з крану й папірці замість серветок.

Ну, так, є ще й кафе-ресторани з більш широким набором страв, й піцерії з КФС в великих містах траплялись, але це було відверто не цікаво. Одного разу замовили сніданок в гесті – й господар із неприхованим задоволенням приготував смачнючий, хоча й простий, рис на кокосовому молоці й з кокосовим медом, зробивши з подачі й поїдання ціле дійство

Харчування в їдальнях досить активно урізноманітнювали купленим на ринках й в магазинах.

Фрукти. Велика кількість екзотичних фруктів наЛанка (192) Шрі-Ланці мене відверто радувала. Різноманіття в Азії, насправді, більшим буває, але нам й цього вистачало. Й чим ближче до туристичних місць, тим більше усього було – еге ж, ринки збуту. Купували на ринках й у вуличних торговців, зрідка – в магазинах.
На долар можна купити два кілограми бананів, два питних кокоси, один великий ананас чи два маленьких, один чи декілька манго, один саусеп. Останній – безумовно, відкриття. Виявляється, саусеп - це не тільки запашний чай, а ще й смачний фрукт. Ще була папайя, рамбутани, невеликі місцеві кавуни, авокадо, щось, що називали «тіко», лимонія – як виявилось, деякі незрозумілі штуки… Джет-фрути так і не скуштували.

В гірських районах асортимент ринків іншийЛанка (1233) –  буряк, морква, капуста, часник. Там легше зварити борщ, ніж фруктовий салат зробити.  Чим далі в глибинку й від туристів, тим бідніші полиці з усім. Банани от майже усюди купити можна – йшли у нас «як насіння», як перекус в дорозі, й просто йшли.



Солодощі. Дорвавшись до усіх цих солодких фруктів, про них думалось мало. В магазинах багато печива різного, є шокЛанка (529)олад типу «Оленка», є джеми, є імпортні штуки. Є продукти типу халви (чи лукума) й типу чхурчхелли (тільки бруском) – траплялись, правда, рідко. В містах часто є різнокольорові пудинги й випічка взагалі. Іноді ласували цим усім, але сильно не тягнуло. Краще більше бананів з ананасами скуштуємо - дешевше й приємніше.


Інші продукти. Сподобався місцевий кисломЛанка (1033)олочний продукт курд – щось середнє між сиром й йогуртом, робиться з буйволиного молока, ніжний і сильно радує в цьому усьому рисово-овочево-фруктововму харчуванні. Продається, окрім звичайних,  в ефектних місцевих глиняних коробках. Коштує 1-1,5 USD за 1 кг десь. До курда дуже пасували невеликі солодкі булочки по 0,7 USD за 6 штук.

Кілька раз купували креветки й варили в кімнатіimage – смакота ще та. Великі креветки коштували по 6 USD за кілограм, 0,5 кг нам на чотирьох вистачало. Десь так само коштувала риба, яку рибалки назвали “великою дорадо”. В прибережній зоні багато де є ринки з рибою та морепродуктами, в супермаркетах теж можна купити.


Напої.
Фреші – смакота, в нас малодоступна. Ананасові,Ланка (891) бананові, манго, мікси, з жовтих апельсинів.. Десь по долару-півтора за велику склянку. Чомусь часто сіль до них додають, іноді здавалось, що розведені. Але, в цілому – це те, чим ми насолоджувались, не озираючись на бюджет. Кокосовий сік, до речі, добре заміняє пляшки з водою –  й коштує приблизно так само, от тільки випити треба  відразу.

Чай. Чай краще готувати самим. Місцеві п’ють Ланка (1104)якусь пилюку – залишок з виробництва чаю. В магазинах є й звичайний – пакетований переважно. В «притуристичних» районах вже й спеціалізовані магазини є, й в супермаркетах вибір великий. Увесь цей крутий цейлонський чай, то для іноземців. В місцевих кафешках пили чаю не багато – бажання фрешів все ж перемагало. Що цікаво, коли пили, завжди це був якийсь інакший чай – в Галле скуштували приторно солодкий чай на молоці, в гірській Еллі – неймовірно терпкий зелений чай у великому чайнику, під Піком Адама – суміш спецій на зразок Масали. Але, як правило, це був звичайний пакетик чи жменька «пилюки» в  чашці, завжди дуже солодкий. Більшість чаю ми випили в  гестах – купивши кілька пачок в магазині й заварюючи за допомогою кип’ятильника чи (якщо був), чайника господарів. Чай типу “пилюка” коштує 0,7 USD за 100 грам, пакетований – 1 USD за пачку, хороший ВOP – також десь від долара за 100 грам починається.

Кавуся. На острові вона є, але не в пошані. В кав’ярнях у містах пропонують щось типу «Нескафе», в дрібнішій населенці й такого нема. Каву теж готували самі в гестах, купивши пачку місцевої в магазині – дивовижно схожа на «Львівську каву» за смаком, чомусь. 1 USD за пачку.

Вода. Пляшка звичайної води коштує десь 0,3-0,5 дол., газованої чи коли місцевого розливу – 1 долл. Кола-Кола й т.д – дещо більше.  Кола періодично рятувала від гостроти. Часто заливали в пляшки недопитий чай з казанка, тому потреба в воді відносно невисока було. Місцеву з крану без кип'ятіння не пили.

Імбирний лимонад. Місцевий напій з цікавим гостро-пряним смаком. Пити довго не виходить, але скуштувати й привезти як диковинку – саме воно

 
Алкоголь. Якщо коротко - на Шрі-ЛанціЛанка (372) чудовий ром! Рекомендую «Каліпсо». Купували по 8 USD. за 350-гр пляшку (можливо є й інші ціни). Місцева пальмова горілка арак – щось схоже на самогонку, нічого хорошого, не дешево. Пиво – є, місцевий «Lion» досить непоганий (але й не якийсь особливий), в позитивних пляшках по 0,62 л. й за не дуже позитивні 1,5-2 USD.  


 

Бюджет подорожі на Шрі-Ланку.

Залежатиме від вашої вибагливості й бажаного часопроведення. Наші двотижневі вештання коштували наступне
На двох осіб:
  • 215 баксів на житло (13 ночей);
  • 117 баксів на їжу (переважно місцеві страві й фрукти, менше - курд з булками-печивом, іноді риба й креветки);
  • 141 бакс - культрограма (95 - сафарі, 20 - храм зуба Будди, 25 - руїни Полонаруви - ціна одного квитка);
  • 32 бакси - транспорт (переважно автобуси);
  • 50 баксів - сувеніри (переважно чай, багато);
  • 18 баксів - ром і пиво;
Разом - ми витратили на острові 573 USD на двох за 15 днів.
До цієї cуми ще потрібно додати візу - по 35 баксів з людини й авіапереліт - у нас по 350 баксів був.

Ця сума, звісно, не є ні мінімальною, ні універсальною й піддається коригуванню в різні напрямки. Й от про варіанти потенційного зменшення витрат я хочу розповісти далі.

Як економити на Шрі-Ланці

Економія на житлі. Знайомий мандрівник Макс Горпенюк використовував наступний спосіб пошуку житла на Шрі-Ланці - обходив всі гести в місті прибуття, вибирав найдешевший й там торгувався. Спосіб працює, але вимагає “часу та натхнення”. В нашому випадку теж можна було вибирати дешевше житло й зменшити вказану вартість. В Нувара-Елії, наприклад, ми оглядали для чотирьох осіб двокімнатну конструкцію з одним санвузлом за 20 баксів (замість двох “даблрумів” за 30). Було б трохи брудніше, “автентичніше” й не було б інтернету – що не основне, насправді, але досить прийнятно. Найдорожчий наш гест був в Канді - 40 баксів за два номери (23 й 18, відповідно), там же неподалік ми оглядали хостел, де 4-місна кімата потягнула б на 24 бакси. В Чілаві замість 17-и баксів за готель першої лінії, можна було заплатити 10 баксів за готель з неприємним персоналом, далеко від моря й з виселенням в 9.00., Щось подібне було й в Тіссі. Це не уявні дешеві готелі, а заклади де ми були й побачили що вони для переночувати придатні, але не зупинились бо трохи вищий рівень комфорту шукали. При виборі відомих дешевших місць вказану вартість житла можна було б зменшити на четверть. Й це далеко не межа, все залежить від того, наскільки критичним є той чи інший рівень комфорту.

Каучсерфінг на Шрі-Ланці рідкісна птаха, кажуть є в Коломбо й Канді. Опції подорожі з наметом майже немає - хоча Макс зрідка вправлявся.

Економія на харчуванні. Якщо купувати виключно місцеві страви (одна порція на двох) й дешеві фрукти (банани, наприклад), то вистачить 4-5 USD на день на двох. Решта витрат - наші свідомі вибагеньки, насправді - фреш-соки й різні фрукти, риба й креветки, ром і пиво, кока-кола й печиво. Це все не є обов'язковим, погодьтесь. Але й без того не так весело.

Економія на транспорті. Автостоп на Шрі-Ланці є, звіти про нього мені траплялись. На практиці ми не використовували, бо стоп це завжди невизначеність у часі - а час нам потрібен був для іншого. Одного разу лиш намагались вночі спинити що небудь - безуспішно. Рейсові автобуси й так достатньо дешеві. Не користуйтесь тук-туками без крайньої потреби, от і все.

Економія на часопроведенні. В нашій подорожі можна було зекономити й на “культпрограмі” – наприклад, в Полонаруві й Канді обмежитись безкоштовною частиною (що теж дуже цікаво, хоча й дещо втрачається). Можна вибирати безкоштовні пам'ятки для відвідування - таких вистачає. Більшість храмів, святі місця, гірські вершини й водоспади, чайні плантації й фабрики, колоніальні форти, всюдисуща екзотика - це безкоштовно. В національні парки можна й на скутері поїхати - як це робив Макс. Леопарда, звісно, не зустрінеш - а слонів з крокодилами таки знайдеш. В околицях нац. парків тварин й без сафарі повно. Але, я б не став від сафарі відмовлятись, сподобалось дуже. Навпаки - тепер ще й інші регіони цікаві.

Замість сувенірного чаю з фабрики Маквудс по 5 баксів за 200 грам BОР чи 100 грам ОР, можна купити теж крутий місцевий чай в супермаркеті чи чайному бутіку. В такому випадку 100 грам ОР від Млесни буде 2 бакси, 500 кг  ВОР - 5-6 баксів. Якщо потрібно невеликі дрібнички - плетені браслетики на руки біля буддистських святинь коштують, в залежності від складності 3-8 на бакс.

Підсумок. От і виходить, якщо:
  • вартість житла зменшуємо на четверть (160 баксів);
  • харчуємось скромно (70 баксів);
  • відмовляємось від усього платного, крім сафарі (95 баксів);
  • відмовляємось від алкоголю;
  • сувеніри купуємо в супермаркеті (10-15 баксів на 1 кг чаю й кілька дрібничок);
  • витрати на транспорт залишаємо незмінними (32)
  • не купуємо нічого лишнього..
Маємо 370 USD на двох за два тижні, чи 270 USD - якщо без сафарі. Отаке. Далі то вже - реалізація ваших потреб насправді,  а не необхідні витрати в подорожі.




Ланка121

Збільшувати бюджет теж є куди! Розваг цікавих й не дуже дешевих на острові вдосталь. Є спостереження за китами (50 баксів), є не відвідані руїни Анурадхапури й Сигірії (по 25-30 баксів), є поїздка в справжні вологі джунглі (20 баксів),  є відвідування селища веддів (важко сказати скільки), є будди в печерах Дамбули, є сафарі в інших регіонах, є серфінг, дайвінг й екскурсії островами, є дорогоцінне каміння, є покатушки на слонах й слонове господарство... Список розваг можна продовжувати. Ціни ці я з форумів начерпав, коли перевірю - напишу точніше :-)

Небезпеки.
Якщо говорити про небезпеки – перше, що приходить на думку, це океанські хвилі й “ударні” кокоси. Падіння кокоса, правда, ми так й не бачили. А от хвилі – так, я б з ними особливо не жартував. Ще – активний рух й швидкість на дорогах. ДТП ми за поїздку бачили тричі (правда, усі за 1 день й одне з них було без вини людини). Коли дивишся на рух, здається що має бути більше. Насправді, статистика смертності в ДТП на Шрі-Ланці близька до нікудишньої української.

Можливо, якщо самостійно прориватись в дику природу, кількість чинників небезпеки збільшиться - дикі буйволи там, крокодили, змії чи інші кусючі тварини з'являться. В нашому форматі подорожі хіба комарі кусали, та й ті, здалось, слабші за наших. Від населення, там де ми були - небезпеки очікувати не варто. Й одиноких дівчат, подорожуючих островом, іноді бачили.

Хвороб, від яких потрібне щеплення, на Шрі-Ланці ніби нема, якихось проблем з травленням чи іншим у нас не виникало – при тому що харчувались виключно місцевою їжею. В більшості випадків дезинфікували руки “порскалкою зі спиртом”, які в будь-якій аптеці у нас є, нею же “припалювали” різні подряпини. Місцеву воду з крану не пили, м'яса їли мало – от і вся гігієна.

Ну й, як і багато де в небагатих країнах, в туристичних зонах періодично намагаються надути туриста на гроші - продати квитки дорожче, захотіти плату за безкоштовну процедуру (камера зберігання), "подоглядати" за гроші ваше взуття перед храмом (про що ви дізнаєтесь не відразу, звісно), нав'язати ще якусь додаткову необов'язкову послугу, й т.д...


Що подивитись та почитати про Шрі-Ланку

От люблю перед подорожами читати книги й дивитись фільми про ту країну, куди їхатиму. Набиратись знань й очікувань щоб. Шрі-Ланка - той випадок, коли дійсно щось влучне підібрати не просто. Цікавими були документальні фільми про дику природу й історію Шрі-Ланки, але це не зовсім те, з чим зустрічаєшся в дорозі - віддаленість від навколишнього буде як у фільму про життя лосів в лісах Полісся перед поїздкою в Україну. Найближчі по суті відомі твори - вони про Індію будуть, що теж не зовсім те. Але...
  • Вже в поїздці перечитав казку Кіплінга про "Рікі-Тікі-Таві". Після зустрічей з мангустами згадав, що толковий писака був, хоча й людина свого часу з відповідними недоліками. 
  • Вартий уваги блог про подорож островом у вже згаданого товариша Максима Горпенюка - http://kender.life/sri_lanka_2011
  • Досить багато цікавих публікацій знайшов в архівах улюбленого колись журналу "Вокруг Света" (з 2011 року читати його стало майже неможливо, а до того ще й як цікаво було)
Гугл видає безліч російськомовних блогів про Шрі-Ланку, вони бувають корисні чи мотивуючі; на Ютубі є присвячені подорожам по острову канали; багато інформації на туристичних сайтах - щось конкретне називати не буду, оскільки джерел дійсно багато, вони повторюються й легко знаходяться.

У Вікіпедії ж є достатні довідки про історію Шрі-Ланки в різні періоди. Про колоніальний період розповіді були настільки детальні, що до вже скачаної книги Т. Піріса "Португальці на Цейлоні" справа не дійшла. Цікаво було переглянути розповідь "Львиный остров. Письма с острова Цейлон" російського сходознавця Івана Мінаєва, написану ще в 1874 році. Помітив, що деякі речі з того часу майже не змінились. Текст доступний в неті, хоча не впевнений що його рекомендуватиму - це швидше на любителя. Більшість викладених в неті старих радянських книг увагу не привернули, а корисну книгу Антона Кротова про острів знайти не вдалось.

Коротко про різне.

Шрі-Ланка це острів в Індійському океані неподалік екватору, "сльозинка на щоці Індостану" - як сказав колись хтось з романтичних. Площа - 65 тис км кв., як дві області України. Різниця з часом від Києва - +3,5 години, грошова одиниця - рупія (1 USD - 148 RS). Економіка тримається на туризмі, експорті чаю, текстилю, дорогоцінного каміння, деяких інших продуктів.

Населення - 22 млн, з яких 75% - сингали, 11% - таміли (ланкійські), 9% - маври (нащадки арабів), 4% - таміли (індійські), 2500 веддів - древнього корінного народу, решта - бюргери, нащадки європейців, певна кількість індусів, китайців, малайців та інших. Релігія - буддизм (70%), індуїзм (12%), християнство(10%), мусульманство(8%), ведди - анімісти :-) Тривалість життя - 73 роки у чоловіків й 77 у жінок (це більше, ніж в Україні). Більшість населення писемне й не помітно масової злиденості -  живуть трохи краще ніж більшість навколишніх країн, але теж бідно й середня зарпата скромних 50 USD.  На острові хороші дороги.

Дрібниці:
- згоду місцеві виявляють дивним рухом головою в сторони, схожим на нашу відмову;
- на курортах різного навколопляжного краму вище даху, ще й дешевше ніж у нас;
- на Шрі-Ланці чудові яскраві легкі штани, особливо в Хіккадуві;
- банки й обмінники у вихідні не працюють, в популярних місцях є "спеціально навчені" банкомати для обміну;
- мобільний інтернет працює краще, ніж вай-фай - якщо без нету ви ніяк;
- кип'ятильник з кружкою - хороша ідея, робить чай смачним й безлімітним.

Плани на майбутні подорожі Шрі-Ланкою

Я вже знаю, що хочу від цього острова наступного разу. По-перше - дуже тягне в повноцінні джунглі, оті вологі екваторіальні тропічні ліси, де багатоповерховий світ в суцільній вологості. По-друге, хочеться зазирнути в маловідвідувані туристами території на півночі острова (околиці Джафни). Й хочеться трохи глибше зануритись в звичайне життя місцевих жителів, пізнати побут й цінності, те чого за звичай не видно при поїздках по пам'ятках та цікавинках.

Гарної подорожі!

Далі будуть публікації про окремі відвідані міста, й все, що цікаве та варте уваги