Хіккадува – чудовий океан й знайомство з Шрі-Ланкою
Ця історія трапилась у невеликому містечку на узбережжі океану. Можливо, й не варто уточнювати, в якому саме - оскільки вона могла б відбутись й у багатьох інших теплих приокеанських містечках. Це історія блискавичної симпатії - ну от коли ви щойно познайомились й розспілкувались, а враження, що знаєте одне одного давно й добре; неочікуваної близькості - коли і вдень й вночі гаряче та приємно; й несподіваного захоплення - коли кілька днів як зустрілись, а вже й прощатись не хочеться, й продовжити ніби як… Якось так відбувалось наше знайомство з Шрі-Ланкою, й було це в Хіккадуві.
Для багатьох, Хіккадува, це, насамперед, пляжі. Заради них сюди туристи й ломляться. Океан тут чудовий - з лазуровою водою, бурхливими хвилями й красивим берегом в кокосових пальмах. Декілька десятиліть тому тут була чисто тобі “реклама баунті” й хіппі, які ці місця світу й відкрили. З того часу багато чого змінились - пляжі обросли готелями, готелі - інфраструктурою, усе разом взяте - відпочивальниками. Хіккадуву сучасну люблять серфери - за хвилі, дайвери - за коралові рифи з купою рибок, й просто курортні відпочивальники - за те що тут кльово, можна бовтатися на теплих хвилях, відлежувати боки під пальмами, насолоджуватись смаколиками й постійно задаватись питанням - твоя шкіра ще бліда-бліда, чи вже червона як рак? А мандрівнику, за великим рахунком, не так важливо - Хіккадува це буде, чи якесь інше приємне приокеанське містечко з тих, що не зовсім заповнені туристами (Коггала, наприклад). Чому б і ні?
Поїхали до Хіккадуви?
Дістались автобусом з Коломбо. Ось-цей автобус мабуть й став тим телепортом, що перемкнув нас повністю на життя місцеве - яскравий салон з блимаючими буддами, квітами та гірляндами, запах ароматичних паличок, вічно сигналючий водій й вічно кричущий у відкриті двері кондуктор, усміхнені люди в сарі й саронгах, голосна місцева музика й кліпи, різкий рух й постійні різкі гальмування - після трьох годин такого вже неможливо знаходитись на якійсь іншій хвилі, ніж екзотична шрі-ланкійська.
В Хіккадуві продовжили знайомитись з ритмом життя Шрі-Ланки, місцевими жителями й різними обставинами життя на острові - для чого намагались триматись осторонь курорту, навіть якщо цей курорт ніби як навколо. Для цього ходили на віддалені пляжі й гуляли в навколишні села, харчувались в їдальнях для місцевих й обходили стороною туристичні кафе, купували фрукти на ринку й жили таки в містечку Хіккадува - що не зовсім курорт Хіккадува, настільки не зовсім, що ланкійці з курорту говорили “о, так ви ж в Хіккадуві живете”, натякаючи, що вони деінде знаходяться. Курорт - це лінії готелів, які тягнуться уздовж берега за містечком Хіккадува на декілька кілометрів. Відмінність для туристів між містом й курортом в тому, що в місті пляжі виходять до коралового рифа й вони не такі широкі, кльові й без коралів-камінців на дні, як те має місце на курорті. Й у інфраструктурі різниця - яка в місті для місцевих, на курорті ж - відповідно.
Житло знайшли куди швидше, ніж очікували - скориставшись підказкою знавця регіону Макса про один місцевий готельчик (YKT). Після нетривалого торгу отримали більш ніж пристойну кімнату за скромні 12 доларів. Відразу згадали про “бабусю” Британію - кімната витримана в строгому стилі, де стіни й ліжко білосніжні, а меблі чорні й коричневі. Будинок сам по собі теж, здається, ще колоніальну адміністрацію пам'ятає. Чи просто стиль увібрав. Діма з Настею в цей час проходили квест з поселення в заброньований номер (про бронювання якого не попередили там живучих гостей), в результаті якого опинились в зовсім іншому від запланованого гесті.
Вулиці Хіккадуви
Перший день в новій країні, це коли захоплення викликає чи не все навколо - люди й їхні манери, транспорт, повітря, птахи, колоритні будинки, пальми, екзотичні тук-туки на вулицях - побачивши такий під вікном не втримався, й зробив сторіз в інстаграм. Милуємось красивою залізницею - чомусь поїзд й рельси поміж пальмами для нас дуже мальовниче виглядає. Роздивляємось як ростуть банани й кокоси, принагідно припускаючи статистику травмувань від падіння цих чималих горіх. В болоті й хащах все хочеться видивитись якусь незнайому й дивну тварину. Поки тварина не виходить.
Згідно Максових розповідей освоюємо ази харчування на Шрі-Ланці - знаходимо місце, де крутиться багато місцевих (автостанція) й зачухану їдальню з кількома столиками там же, замовляємо місцевий "фраєд райс", жуємо й дихаємо полум'ям від гостроти! Й дійсно - працює, ми вдвох пообідали усього за долар! Й ще стільки само пішло на кока-колу, щоб оце ось полум'я загасити.На курорті за такий же рис вже 2-4 бакси хочуть.
Закавулки Хіккадуви й невелика їдальня
Їжа, це добре, але як щодо Океану?
Хвилі чималі - не дарма ж, якщо вірити рекомендаціям різним це одна з найбільших небезпек на остові, занесе кудись та й усе. Діма каже, треба під кутом до берега повертатись, якщо що. Поміж засмаглих місцевих й чуваків типу “давно тут відпочиваємо” добре помітні бліді-бліді щойно приїхавші, й червоні-червоні приїхавші вчора-позавчора. Велелюдний пляж дуже короткий, далі починається довжелезна малолюдна частина, де носатих рибальських човнів на березі чи не більше ніж відпочивальників… І ось-там вже дійсно класно, красиво й спокійно, курорт залишився десь позаду.
Човни ці цікаві - додаткова “лижа” для стійкості робить їх схожими на катамарани. Поруч сушаться рибальські сітки й видно, що ще нещодавно вони використовувались. Прикинувши, що завтра сюди - подалі від людей - на цілий день прийдемо… й тверезо оцінивши можливості нашої шкіри на сонці, повертаємось до міста.
Мський пляж у Хіккадуві.
Пляжі Хіккадуви – якщо відійти, то малолюдні
Туристи різні речі з відпочинку привозять. У мене в більшості це сугубо функціональні штуки, не завжди очікувані - з Курдистану пласкогубці й сандалі привіз, з Таджикистану - ніж, тепер от шльопанцями обзавівся пляжними, за такі гроші, що у нас взагалі нічого не купиш. Цікаво, що ціна в місцевих магазинах часто вказується фабричним способом прямо на товарі. Як вони прибуток отримують, цікаво? Одночасно знаходимо ринок - корисне місце, розмаїття фруктів ропічних, трохи риби, все куди дешевше ніж деінде навколо. Запам'ятали, повернемось.
Так, що тут ще є крім пляжів й торгівлі?
Хіккадува це, все ж, курорт й нічого більше очікувати від нього не варто. Проте, це не означає що там нічого немає. Якщо вже дуже приспічило якусь “культпрограму” тут і зараз, то можна оглянути два буддистські храми - Naga Vihara й, не лякайтесь, Jananandharamaya. Останній хвилинах в 10 ходу від центру, знайти не складно, ніби як красивий, але - оглянули його дуже швидко, так як якийсь вуйчик наполіг що в короткому одязі сюди не можна. А вдягати довгий нам шось не дуже хотілось, навіть заради храму. Кажуть, коло того храму ще десь слон живе...
Храм Jananandharamaya у Хіккадуві
Другий же храм піддався без проблем - півгодинки прогулянки з центру, невисокий горбик, місцеві які вказують руками, ніби щось знаючи. Екзотично там було, насправді, й спокійно водночас: біла ступа поміж дерев, ряди статуй Будди з дарованими їм пелюстками лотоса, різні елементи декору, юні монахи, що на дзвонах гойдаються…. Покрутились, помедитували, оцінили перспективи тривалого перебування на сонці, взаємно попосміхались з монахами.
А на зворотньому шляху спостерігали цікаву сцену, як “загін” білих чапель ганяє змію по невеликому рисовому полю. В межах міста.
А на зворотньому шляху спостерігали цікаву сцену, як “загін” білих чапель ганяє змію по невеликому рисовому полю. В межах міста.
Храм Naga Vihara в Хіккадуві
Рисове поле й маленькі білі чаплі в Хіккадуві.
З інших пам'яток міста, про що можна згадати - велика статуя скорботного Будди в пам'ять про жертви цунамі 2004 року. Бачили на в'їзді в місто з боку Коломбо. Решта ж мабуть уже за межами міста, або в океані - як от кораловий риф, куди теж можна організувати вилазку за бажанням. Дуже цікавий храм є в сусідньому селі Додандува - наполегливо рекомендую його відвідати, якщо вже на місці не сидиться. Розповім про нього завтра..
А поки. Тварина підкрадається. Коли чаплі ганяли змію по рисовому полю, вперше здалось, що тварини на острові якось близько до людей живуть… Повноцінно тварина невдовзі вийде до Діми з Настею. Спочатку у вигляді великої морської черепахи прямо на пляжі, а згодом в формі чималого варана, який гулятиме просто під їхнім номером. Квест з поселенням у них, до речі, тривав - у результат, силами раціоналізаторських думок й потягів, двері до ванної кімнати в номері почали закриватись ззовні, але аж ніяк не зсередини. Отак.
З черепахами ж можна познайомитись щоранку з сьомої до десятої вони припливають на міський пляжі, де їх підгодували працівники готелю. Прикольні такі, позитивні. Настя особливо ними захопилась - каже разом з мангустами найбільш няшні тваринки на острові.
Черепаха на пляжі Хіккадуви
Гуляючи, зазираємо по крамницях. В місті багато красивих штанів - яскравих таких, з візерунками у вигляді слоників й орнаментів. Купили за 10 баксів дві пари. Якість сумнівна - мої до кінця поїздки не дожили. В інших містах країни теж такі штани є, й ще дешевше - але в Хіккадуві їх було більше всього. Частково це пов'язане з все тим же цунамі 2004 року, пом'якшуючи наслідки якого сім'ям у Хіккадуві видали по швейній машинці - щоб було як заробляти. Підозрюю - не тільки тут, багато де по країні швейні "мануфактури гаражного типу" траплялись. Те цунамі. насправді, багато на чому відбилось - в місті до сих пір трапляються зруйновані пусті будинки. Але популярне серед туристів місто вже переважно відбудувалось й все нові береги обросли готелями й організованими пляжами.
Штани із Хіккадуви виявились найзручнішим одягом для подорожі Шрі-Ланкою
Так день й добіг свого кінця. Ми з Юлею переважно гуляли, Діма з Настею в цей час переважно проходили квест з поселення в гест. Під вечір ми без домовленості зустрілись на пляжі, куди очікувано прийшли спостерігати захід сонця. Приплив до цього часу дещо площу пляжу, зате небо й вода при заході час переливались чудовими насиченими кольорами. Ще й якийсь дядько місцевий демонстрував нам й усім навколо розтяжки й різні вправи, які деякі туристи навіть намагались повторювати з перемінним успіхом. Кілька годин спокійно провели на пляжі, й продовжили знайомитись з Хіккадувою нічною :-)
Захід сонця на пляжі у Хіккадуві
Перейдемо до дегустацій?
Ви щось чули про ром зі Шрі-Ланки? От і я не чув. Але багаточогознаючий тато Насті підказав що це вартий уваги напій – от ми вже й сидимо та дегустуємо. Щоб знайти алкоголь, теж потрібно певний квест пройти – бухельце тут не дуже в пошані й знаходиться переважно там, де туристи знаходяться, й то в не дуже великій кількості. Оббігавши безрезультатно скількись там магазинчиків, виявили супермаркет з алкогольним відділом – це по ходу єдине місце в Хіккадуві, де той ром можна купити. Таки дійсно смачний напій, особливо якщо з ананасами й манго вприкуску. Супермаркет той вночі - місце паломництва туристів, те що на місцевих орієнтоване давно вже зачинилось на ніч, а тут саме розпал торгівлі. Складається з двох відділів - звичайного й алкогольного. Знайти не складно - один супермаркет нині в Хіккадуві. Купили трохи фруктів (ананас, так), твердий сир з Нової Зеландії (так, і такий є, на відміну від міцевого) й різних цікавих дрібниць - типу місцевих шоколадок з кешью. нічого особливо не запам'яталосьЩо ще цікавого недегустованого? Правильно - морепродукти. Наступного дня приготували собі стейк з м'ясистої рибини, яку продавець на ринку називав “великою дорадо” й пів кіло великих креветок. Під пристойне місцеве пиво “Lion”. Чи не прекрасно в нас на Хіккадувщині”?
Дегустації Шрі-Ланки: ром, риба й креветки.
Поки готували рибу на спільній кухні, розговорився трохи з власниками геста. Бізнес сімейний й по хаті переважно дві жінки крутились, одна з них молода й з дитиною. Виявив професійну – чи то допитливість, чи то деформацію – й поліз дізнаватись як там на Шрі-Ланці Демографічний перехід відбувається на практиці. Тепер знаю що це її перша дитина й більше вона наразі не хоче. Ну, не те щоб не хоче – хоче, але дорого це, грошей багато треба. Зрозумілі причини й у нас, в Європі. Дітей, каже, у них зараз навколо не багато – по одній-дві в сім з ананасами й манго, але ще зовсім нещодавно, в поколінні її батьків, були великі сім”ї. Правда, дивлячись на те, що сім'я змогла збудувати пристойний гестхаус з купою техніки й має власний транспорт - можу припустити що не просто у грошах справа, а у невідповідності власного рівня достатку очікуванням-потребам (скільки б майна при цьому не мали) й, що більш важливо, у зміні пріоритетів у людей. Це коли бажання мати дітей поступається цінністю іншим намірам. Знайома й звична для Європи картина, й статистика, яку я передбачливо погортав перед тим в неті, то підтверджує - на Шрі-Ланці дійсно народжуваність вже на рівні двох дітей на жінку, тобто близька до європейської. Натовпів малечі виду "Хомо Сапієнс" в країні ми так й не побачили, на відміну від інших видів.
Другий день в Хіккадуві завершився приємною вечерею на терасі гесту з пивом й морепродуктами, але сам день минув на пляжах за містом, мало того - під час "вивчення" пляжів, океану й всього такого ми дістались до сусіднього рибальського поселення Доннанадува, яке виявилось достойним окремої розповіді. А поки ще трохи фотофактів з пляжного відпочинку в Хіккадуві.
Віддалений пляж між Хіккадувою й Додандувою
Королівські кокоси - одна зі спокус Шрі-Ланки
Як мандрівники океаном тішились. На пляжах Хіккадуви.
Підсумовуючи, можу сказати що ми жодного разу не засумнівались в виборі саме Хіккадуви в якості міста для відпочинку на океані й знайомства з островом. Історію наших відносин з Шрі-Ланкою будемо продовжувати вже в інших місцях, спочатку - неподалік, навіть без зміни проживання. А за кілька днів відправимось на інших край острова, шукаючи вже зовсім не пляжних цікавинок.