Галле – голандський форт й колоритне місто

Весняний ранок у Києві. Прокинувся. Зробив собі каву з корицею, приготував яєшню – посипавши її перчиком, поправив куплену в Канді прикрасу на руці, подумав, що яскраві штани з Хіккадуви зі слониками давно порвані й потрібно б оновити. В стрічці новин промайнуло, що акції Applе  досягли нового історичного максимуму….  Тепер питання: який зв'язок між мною  й  голландськими купцями 17-18 ст?

Ще той зв'язок, насправді! Купці Голландської Ост-Індської компанії, закріпившись на Цейлоні, якраз й постачали до Європи корицю, перець, інші прянощі, тканини, прикраси, тим самим забезпечуючи звичність цих речей для нас. Сама Компанія при цьому була першим у світі акціонерним товариством з гігантськими “обертами” (капіталізація в сучасних цінах перевищила б Apple в 13 раз). Ну й про неї частенько згадували в улюблених свого часу пригодницьких книгах….

А подорожуємо сьогодні до міста Галле на Шрі-Ланці, розбудованого і досягнувшого розвитку саме завдяки зусиллям голландських торговців й де знаходиться найбільший збережений колоніальний форт в Азії та багато іншої колоніальної архітектури. Чудове місце для прогулянок та екскурсій, слідами все тих же енергійних шукачів щастя минулого.

Ну, й так, моя бабуся – нащадок голландських переселенців в Україні, тому мабуть ще є щось спільне в галлогрупах.

Дістались до Галле автобусом з Хіккадуви –  між містами близько півгодини руху цим колоритним місцевим транспортом за смішні 0,25 бакси. Автостанція солідних розмірів фактично під стінами форта Галле – головної туристичної принади міста. Приїхав - й відразу зрозуміло куди гуляти. Поруч також і залізничний вокзал. Шуруємо до міста.

Форт Галле – цілісна фортеця на витягнотому півострові, усередині якої знаходиться повноцінне Старе місто. Тут можна поблукати старовинними вуличками й кварталами, насолодитись європейською колоніальною архітектурою, відвідати декілька ефектних старовинних церков та веж, прогулятись мурами й бастіонами – особливо красиво частиною стін уздовж океану. В місті також багато орієнтованої на туристів торгівлі, різномантних храмів, є кілька не дуже цікавих музеїв. Усе це дещо нагадує Європу, але дуже сильно “приправлену азійським соусом”, з відповідним ритмом життя, організацією й колоритом.

Фортеця дійсно добре збережена – потрапити на територію Старого міста можна виключно через брами, збудовані ще “за царя Опенька”. Рух як і усюди: усміхнено-хаотичний.  Першим враженням в місті стало не фортеця й не хаотичний колорит, а півтораметровий варан, який виповз з-під сусіднього автобуса й відразу сховався за колесо, в затінок. Це Шрі-Ланка, гуляємо далі.

За брамою перше, що помічаємо – декілька величезних баньянів, схожих на дендроїдів дерев бенгальського фікуса з купою висячих в повітрі чи то гілок, чи то корінців. Таке дерево може досягати величезних розмірів: якщо йти вздовж найбільшого з існуючих баньянів то можна накрокувати більш ніж 600 метрів.  Насправді, цікаві архітектурні споруди тут теж є – але поки що тішимось баньяном й не помічаємо їх. А за баньянами ще ж чималі акації… 

Брама форту Галле й величезні баньяни

Акації  за стінами форту Галле

Місто це з давніх давен відоме, правда що саме відомо - вже не дуже відомо. Один науковець висунув версію що саме тут знаходився біблійний Таршиш, звідки царю Соломону срібло возили. Решта науковців не підтримали цю думку й на роль Таршиша пропонують різні точки на кількох континентах. Більш менш описана історія починається з появою "на районі" португальців. Місто від них й отримало свою назву, на честь півня… якого ніби десь тут почули. Півень по їхньому – Гало, й місто – відповідно. Отаке, аби назвати. Місто тим часом виявилось дуже важливим для торгівлі прянощами й рештою, тому португальці й фортецю збудували, й взагалі. З 17 століття невеличка Голандія перехопила в невеличкої Португалії естафету з контролю над торгівлею зі Сходом, відвоювала Галле й розбудувала до такого рівня, що й понині туристи їдуть подивитись на це місто.

Й тут на сцену виходить Ост-Індська компанія. Заснована групою нідерландських купців в 1602 році задля прямої торгівлі прянощами зі Сходом, компанія швидко набрала обертів й за кілька десятилітть володіла флотом в 150 торгових й 40 військових кораблів, штатом з 50 тисяч працівників й армією з 10 тисяч військових. Незважаючи, що з трьох кораблів повертався один, транснаціональна торгівля тоді, як й зараз, була справою вкрай вигідною. Комнанія торгувала по усьому Індійському й Тихому океанах, а працюючі на компанію капітани заснували Нью-Йорк (тоді – Новий Амстердам) й Кейптаун. Ринкова капіталізації компанії в цінах нашого часу досягла б 7,4 трлн баксів (подивіться,скільки коштують сучасні компанії, для порівняння ). Одним із гвинтиків цього механізму й був форт Галле, що охороняв гавань, через яку здійснювалась торгівля товарами Цейлону – насамперед корицею та іншими прянощами.

Берега острова полны его, — сообщал голландский капитан, — и он лучший на всём востоке: если стоять по ветру, можно уловить запах корицы в море в восьми льё от берега

каже про цей момент 

Вікіпедія

Фортеця в Галле збудований “в стилі” свого часу  - дещо схожий на зірку комплекс стін, бастіонів й земляних конструкцій. Бастіони, особливо з боку моря, ніби виростають з кам'яних скель – усього їх 12 й усі мають власні імена.  Бастіони з боку суші – ті що навколо брами, романтично називаються “Сонячний”, “Місячний” й “Зоряний”. На “Місячному” бастіоні височіє вежа з годинником. Старе місто забудоване чимось схожим на квартали і якщо за входом підете “прямо” однією з кількох вулиць то досить швидко через усе місто вийдете до укріплень з боку океану, уздовж яких йтиме вулиця Рампарт. Рампарт –  також вид укріплення, захисний вал уздовж моря. Тепер це променада, якою приємно прогулюватись від бастіону до бастіону, милуючись видами на океан та архітектурою міста. 

На бастіоні “Мис Утрехт” знаходиться маяк 30-х років побудови – древність не древня, але доречна.  Під ним є щось типу міського пляжу – невеликого, з прозорою водою приємного кольору й смітниками навколо. Таке собі місце для купання, але якщо дуже хочеться – то можна. Взагалі, Галле це зовсім не курорт й не потрібно тут вишукувати пляжів, для того є навколишні села й містечка – від тої ж Хіккадуви починаючи.

Гулябчи рампартом проходимо бастіон “Скеля прапора”– кругленький такий, прапора нема але колись мабуть був. Далі йдуть “антично-космічні” бастіони “Тритон” й “Нептун”,  незрозуміли й“Кліппенберг” й теж античний “Еол”. З протилежного боку (ліворуч від маяка, якщо на нього з міста дивитись) – бастіони “Аврора” й “Zwarf” (перекладу не піддався). Насправді назви ці на місці ми не знали – просто гугляли красивими фортифікаціями, а деталі я вже потім на місцевій туристичній схемі видивися.

Орієнтуватись в місті не складно – усе цікаве з тих стін видно.

Форт Галле: бастіон “Місячний”, з вежею – орієнтир вхідної брами форту

Бастіони форту Галле: Сонячний, Тритон, Скеля прапора, прогулянка стінами

Монахи, інсталяції й стіни форту

Бастіон “Тритон”, вежа з годинником й маяк

Невеликий пляж під стінами форту Галле

Фортеця на цьому місці була вкрай потрібною й, оглядаючи її, досить швидко стає помітно, що з боку суші укріплення куди серйозніші, ніж з боку моря – місцеві жителі були більшою загрозою для форта, ніж напади кораблів. Взаємовідносини між європейцями й місцевими жителями на території колоній переважно були дуже складними й в більшості випадків підкореним народам мало що хорошого світило.

Они были завоевателями, а для этого нужна только грубая сила, – хвастаться ею не приходится, ибо она является случайностью, возникшей как результат слабости других людей.

Джозеф Конрад

Дещо краще справи йшли в колоніях Британії, яка відрізнялась більш м'яким й більш просвітленим - чи що, ставленням до завойованих територій, окрім витискання ресурсів багато чого вкладаючи в розвиток. Можливо, тому саме британці створили найбільшу Імперію в історії й залишили по собі найбільш яскраву спадщину в різних регіонах світу. В 1799 році Галле, як і весь Цейлон перейшов до Британської імперії. Але й тут просвітлення оте не відразу прийшло. У британців була своя торгівля й своя Ост-Індська компанія - які так приклались до "освоєння" Цейлону, що підняли повстання задовбаних місцевих жителів з яким потім довго колонізатори порались. Але, з часом, все "устаканилось"й Цейлон став досить мирним кутком  імперії. Британці окрім спецій взялись за каву та чай, якими й торгували все через той же порт Галле. Цейлонський час взагалі став популярним "мемом", який із задоволенням використовують до сих пір, незважаючи на те, що Цейлон вже  скоро 50 років як Шрі-Ланка.

Голандська Ост-Індська компанія в цей же час закінчила своє існування. В світі всевладних імперій й індустріалізації приватні торгівельні компанії так вільно як раніше почуватись не могли й поступово зникали – а фортеці, кораблі й інше майно переходило під управління держави. Десь прочитав – компанія могла б існувати й до наших днів, якби крім торгівлі цікавилась ще й виробництвом. Не вловила віяння часу – як “Нокіа” нещодавно.

Місто й гавань Галле з часу приєднання до Британії й надалі використовувалась досить активно, але головним центром острова вже стало Коломбо. Галле ж залишилось просто солідним містом з потрібним портом й чималим шматком Європи посеред Азії. В 1874 році російський сходознавець Ігор Мінаєв писав про місто:

Галле — полуевропейский город, и представляет мало примечательного. Но для новичка на Востоке и здесь найдется кое-что любопытное.

А в наш час сюди їдуть вже не стільки за Сходом, скільки за цікавою європейською колоніальною архітектурою. Найефектніші будівлі – храми. Насамперед: “Великий храм” – голландської реформаторської церкви, 1755 року побудови (сам храм засновано 1682 року), англіканської церкви Всіх Святих (1865 року). В голандську церкву зазирнули – не дуже зрозуміло, наскільки діюча (здалось що лиш в якості туристичного об”єкту), убранство красиве й по протестанстьки скромне, є орган, в стіни й підлогу вмуровані монументальні надмогильні плиту з різьбленими гербами й написами. Служителів не видно, але на вході можна купити фенечки з рук. Досить багато відвідувачів.

Англіканська (ліворуч) й протестанська церкви в Галле

Усередині протестантської “Великої церкви”

Інша монументальна споруда – морський музей, колишнє службове приміщення все тієї ж Ост-Індійської компанії. Перед входом величезні якорі морських суден, а обійшовши будинок можна знайти герб Компанії. Вхід в музей – 5 баксів. За описом – невелика експозиція про побут рибалок й картинки про минуле міста, сумно якось. Ми пошкодували платити - 5 баксів на Шрі-Ланці це таки серйозні гроші. З певною ніжністю пофоткав якорі. Все-таки хочеться в якийсь серйозний музей морського судноплавства - іспанського, голандського чи англійського, тих часів про який все той же уродженець Бердичева й один з кращих британських прозаїків епохи романтизму Конрад писав:

Это могло случится только в Англии, где люди и море - если можно так выразится - соприкасаются: море вторгается в жизнь большинства людей, а люди познают о море кое-что или все, развлекаясь, путешествуя или зарабатывая себе на кусок хлеба.

Морський Музей в Галле

Неподалік від Морського музе. є Національний музей Галле – щось середнє між краєзнавчим музей й невеликим антикварним магазином, теж якось не спокусив. Місто саме по собі цікавіше.

В Галле можна поблукати приємними вуличками, відкриваючи для себе різні невеликі цікавинки. Є досить багато невеликих симпатичних будинків – з білими стінами, черепичним чи пласким дахом, вузькими чи захищеними від сонця вікнами, балкончиками, арками й різним незначним декором. Доповнюють картину пальми під стінами. Все як у фільмах книгах про колоніальні часи. Перші поверхи будинків, здалось, майже повністю заняті різною орієнтованою на туристів торгівлею – від кав'ярень до сувенірів, особливо часто дорогоцінне каміння на очі потрапляло.

Вулиці  й будинки старого міста Галле

Видивились поміж будинками декілька мечетей – одну зовсім мініатюрну, іншу ж навпаки – помпезну. Мечеть білосніжна, здалеку помітна, чомусь дуже схожа на європейські собори – невже й тут вплив голандської архітектури, як з буддистським храмиом в Додандуві? Еклектика. Поруч - мусульманський культурний центр, видно що громада мусульман тут здавна й міцна, що й не дивно для будь-якого торгівельного міста в акваторії Індійського Океану.  Ну й, звісно, буддистська ступа поміж будинками теж знайдеться.

Мечеті та мусульманський культурний центр

Туристів досить багато – Галле одне з небагатьох місць на острові, де можна зайнятись такою розвагою, як прогулянка цікавим містом. Саме містом, а не просто що колоритною чи красивою територією. Колоніальні форти є й в інших містах Шрі-Ланки – Матарі, Путталамі, Джафні. Але такий великий, збережений й туристичний – тільки тут. Галле залюбки відвідують відпочиваючі на числених курортах Південно-Західного узбережжя країни. На ніч тут лишатись, як на мене, не варто (краще кудись на океан змотатись) – а от погуляти пів дня, саме те.

Туристи на території форту Галле

Цікавинки Галле Старим містом не обмежуються. Неподалік у центрі – на горбі позаду Залізничного вокзалу, розташувалась красива католицька церква Святої Марії 1874 року побудови. Зацікавила “церковна колоніальна архітектура” – коли в стінах храму купа вікон й дверей для вентиляції. Бачили якось церкву, де стін як таких не було взагалі – тільки колони з боків. Перед входом до храму є ще один аргумент, без якого християнам було б проблематично закріпитись по різних усюдах планети – старовинні гармати. Запам'яталась безліч бурундуків (так, ми ще поки їх бурундуками називають) навколо цього храму – ганяють собі дротами й дорогами, звуки дивні видають.

Церква Святої Марії з гарматами й “бурундуками”

Це ще не все цікаве в Галле. Так, буддистські й індуїстські храми на Шрі-Ланці чи не повсюдно. Але ми то тільки третій день в країні – нам ще поки все це цікаво. Тому на додачу оглядаємо ефектний індуїстський храм тут же неподалік - високі й декоровані різними богами “трапеції” з якого здалеку добре помітні. На території храму дуже колоритно – жінки в сарі з якимись лампадками, чаплі й квіти, служителі, боги й дари різноманітні. Фотографував мало - якось незручно стало відволікати людей в їхнього спілкуванні з кимось "зверху". Дядько усередині храму намагався мені запропонувати їжу, не те щоб я відмовився чи погодився – просто невідповідність звичних нам рухів головою “так” й “ні” з ланкійськими не дала змоги зрозуміти, до якого підсумки розмови ми дійшли. Інший дядько на вході зробив спробу збити гроші за зберігання взуття (традиція – роззуватись перед входом). В такі моменти ми різко перестаємо розуміти будь-які мови окрім слов'янських. Успішно.

Індуїстський храм в Галле

Ну все, нарешті закінчили "культ програму" в цьому цікавому місті. Тепер до питання більш нагального – їжі. В старому місті навіть не рипались по генделиках – в туристичних районах вони усюди переоцінені. А от автостанція – чудове місце для пошуку їдалень з великими порціями дешевої місцевої їжі. Так і в Галле – швидко знайшли "годівничку", де “фраєд райс” по 1 баксу за порцію, з якої дві людини наїдаються, це воно. Ще скуштували якийсь різнокольоровий пиріг й дивний місцевий чай – приторно солодкий з молоком. Такий тут усі хлещуть. Спробували, познайомились, більше навряд чи будем. А рис будем, й часто

Їдальня біля автостанції, місцевий чай й якась солодощ в Галле

Час повертатись назад й встигати на пляж до заходу сонця. На величезній автостанції, на перший погляд, орієнтуватись важко – але навігація питаннями водіям працює ефективно й швидко знаходимо потрібний нам різнокольоровий автобус.  Поруч із автостанцією є велике поле для крікету – британської гри, схожої на бейсбол. Найпопулярніший спорт на острові, між іншим. Поки чекаєш автобуса – можна поспостерігати й повболівати, якщо правила зрозумієш Проте автобусів по довгу тут чекати не доводиться… Й от ми знову насолоджуємось концентрованим колоритом автобусів та прямуємо до вже майже рідної Хіккадуви.

Гра в крікет – популярний спорт ланкійців

Автостанція Галле: автобуси, фреші й поліцейський з робо-руками

Повернення в Хіккадуву

Знайомство з невеликим шматочком Голландії на Шрі-Ланці завершене. Місто сподобалось фортецею, храмами, вуличками, видами на океан, колоніальним колоритом. Завтра ж ми покидаємо Шрі-Ланку курортну й вибиратимемось на протилежний кут Південного узбережжя, в хащі національного парку Ялла, поближче до тварин й дикої природи.

До зустрічі!

Дивіться також:

Як подорожувати Шрі-Ланкою. Багато корисної інформації.

Увесь маршрут Шрі-Ланкою з мапою й окремими відвіданими пунктами