Березова рудка - єгипетська піраміда й симпатичний палац

Приємне село з невеликим, милим палацом, екзотичною для України "єгипетською" пірамідою й мальовничими околицями. Сюди не кожен день ходить транспорт, але відвідати, безумовно варто - місце красиве, цікаве й наштовхує на різні думки.

Потрапити до Березової Рудки я збирався, вже декілька років, починаючи з часів планування квесту до Полтави - тоді відмовились від локації в селі після спілкування по телефону з директором місцевого музею, яка сказала що “в той  день автобуси сюди не ходять”. Перша думка після такого - ого який “ведмежий кут” й морально готувались до “походного режиму” й повної автомомії. Насправді ж все не так погано, село досить солідне - хоча красивого тут дійсно більше, ніж потрібного :-)

Транспортне сполучення тут слабеньке й по сьогодні - автобус з Пирятина ходить декілька разів на день, а по суботах відпочиває (хм, таки шабат? :-). Вибирались з Києва після обіду , тому логістична схема вийшла не сама логічна. Майже опівночі дістались електричками до станції Грабарівка, звідки прогулялись пішки - з містичною  темрявою лісів та полів, блуканням майже пустим селом й ночівлею в наметі в придорожній канаві. Наштовхнулись на якийсь дивний пам”ятник посеред лугу - назвали Сталіном, бо схоже, виявився Кіровим. Від станції до Березової Рудки кілометрів 12-14, дорога йде через просторі поля й досить симпатична - особливо після села Вечірки, коли з”являються луки і ліси Пирятинського НПП й чималий став.

Вечірки село невелике, чого не скажеш про місцевих гусей й качок - телята, їй богу. Вони тут не тільки на подвір'ях, ставках, дорогах й стадіонах - а й на стінах, воротах й парканах. Ще в селі є “допотопного” виду дерев'яна церква. Прийняли за древнощі. Потім вичитали що таки дійсно їй під 300 років. Про це село ще окремо напишу.

Березова Рудка село побільше, тут навіть є  2-3-5-и поверхові споруди й солідний по площі с/г технікум. Контрастно, взагалі - помітили в селі два діючих стадіони, проте не змогли купити хліба (хоча є кілька магазинчиків) й знайти діючого генделика. Самі заклади, при цьому, були - але в цей день вихідні (свята неділя?:-).Місцеві сиділи за столиками на вулиці біля закритих кафе. Взагалі ж, це круто - коли спортивних майданчиків більше, ніж генделів!!!

По дорозі до Березової Рудки

Березову Рудку заснувано років 300 тому гетьманом Скоропадським. Найбільш цікаві сторінки історії пов”язані з шляхетним родом Закревських, власниками села. Це вони залишили по собі усю архітектурну спадщину й різні цікаві факти з життя, які можуть розповідати екскурсоводи й блогери. Взагалі, шляхтичами Закревські стали достатньо випадково. Вженився бідний кравець на бідній козачці. Власне, все. А далі у козачки виявились імпозантні родичі брати Розуми, які зачарували імператрицю Єлизавету так, що стали великими діячами тієї імперії - один гетьманом, другий, емм.., фаворитом. Закревські шанс зловили й теж розвернулись не на жарт - один з них став в Гетьманщині Генеральним Бунчужним (щось типу міністра юстиції), інший був директором Академії Мистецтв у Петербурзі, третій - відомим дипломатом й у інших галузях заслуги мав, а також послом Імперії в Єгипті був.  Останній діяч з цього роду ще не так давно був віце-прем”єром уряду Великої Британії (2010-2015 рр). Отакої.

Піраміда.

Діяч з Закревських, що служив послом в Єгипті, залишив по собі піраміду - найвідоміший для краєзнавців об”єкт у селі. Відомість викликана унікальністю - путівники пишуть, що в Європі усього три піраміди-усипальні, одна з яких в Римі й дві у Полтавській області. Модна у 19 ст. єгиптоманія дісталась й сюди. Висотою піраміда метрів десять, збудована з цегли й отинькована чимось красивим,  біля входу свого часу богиня Ісіда стояла. Все “як має бути”. Існує думка, що будматеріали з Африки привезли. Не впевнений, що думка вірна - занадто звична цегла , але будували дійсно “як у фараонів”. Взагалі, прикольно, знайти щось давнє й єгипетське посеред “садків вишневих коло хати” на Полтавщині. Єдина асоціація з цим усім - мультик “як козаки”, де козаки до Древного Єгипту зазирали:-)

Піраміда нині - видовище вражаюче по суті й сумне візуально. Дивовижно, що таке взагалі трапляється в “наших широтах” й сумно, що закинутість пам”ятки перевищує усі очікування. Окремо оцінити піраміду дуже складно - вона знаходиться поруч із закинутим "клубом", побиті вікна якого не дуже органічно доповнюють видовище. Поруч цвинтар, дитячий майданчик, сільрада, недіючий фонтан  й пусті клітки з якогось невеликого звіринця. Щось у цьому є - чи то постмодерне, чи то постпокаліптичне. При цьому село, загалом, приємне, в міру живе й люди там милі. Сама сільрада теж є історичним будинком у хорошому стані, засаджена старезними тисами (?) по яких так добре знаходити колишні панські маєтки. 

Піраміда у Березовій Рудці з різних ракурсів

Палац Закревських

Інша пам'ятка Березової Рудки куди збереженіша й симпатичніша за піраміду - палац тих самих Закревських. Палац невеликий, збережений цілісним комплексом, разом з двома флігелями й рядом інших "дрібничок" - альтанкою, фонтаном, алейками, парком. Палац більше милий ніж помпезний, але деякі елементи декору дуже класні - сподобались сходи й колони зі "зворотного фасаду" та балкончик над центральним входом. Палац знаходиться на території технікуму, знайти не складно. Пишуть, що він постійно в ремонті - так от, здається, ремонт закінчили. Стан хороший, хоча місцями не завадило б завершити розпочате. В одному з флігелів невеликий краєзнавчий музей. В час нашого приїзду зачинений - неділя й понеділок вихідний. Вихідний у суботу у маршруток роблять його важкодоступним для "мандрівників вихідного дня". Згодом місцеві жіночки порадили “так треба було їй подзвонити”, але самі дми о цього простого методу комунікації якось не додумались, “діти асфальту” :-)

Палац Закревських нині відремонтований

Місцеві, як уже згадувалось - милі й позитивні, легко йдуть на контакт, Принаймні, при такому легкому, “дотичному” наближенні, яке відбувається під час подорожі. Туристів, здалось, тут бачать рідко, тому ще дивуються й звична реакція - “що тут дивитись?”, хоча вже наступним питанням цікавились чи бачили ми піраміду та палац й чи сподобалось. Ще одне поширене питання - “а де ви будете ночувати?”. Це я наївно думаю, шо столітровий наплічник за спиною є відповідю на це питання :-) Взагалі, сюди добре з ночівлею приїжджати. Крисивих місць в лісах понад річкою чи озером, візуально, більш ніж досить. Йдемо собі й спілкуємось, що місце хороше для автобусних турів - бо так насичену програму можна скласти,  та зеленого туризму - бо красиво й спокійно тут. Околиці мальовничі навіть на початку березня, в теплу пору ж тут, мабуть, взагалі феєрія красивих природних закуточків. Зелений туризм тут таки існує - випадково зустріли хлопчину, який зізнався, що займався цією справою. З іменем Тарас Завітайло, інакше й не може бути, гадаю :) І от, щодо людей:

Грає море зелене,

Тихий день догора.

Дорогими для мене

Стали схили Дніпра,

Де колишуться віти

Закоханих мрій...

Як тебе не любити,

Києве мій!

Знайоме? Про Київ, так, але автор - Дмитро Луценко, родом з Березової Рудки родом. Тарас Шевченко тут цілих разів 5 бував, написав кілька картин і, здається, закохався (напевне таке про усі місця перебування відомих персонажів знайдеться).

На фото далі усі інші речі, які в Березовій Рудці привернули увагу.

Сільрада у старому будинку й невеликий пустуючий звіринець

Власне бачення комунікацій та торгівлі

Символічне гасло у закинутому гуртожитку

Як доїхати до Березової Рудки.

Дістатись до Березової Рудки з Києва громадським транспортом можна в різний спосіб, проте простих варіантів не намічається. Автобус з Пирятина до села Вечірки (через Березову Рудку) ходить за розкладом на фото. У Березовій Рудці він хвилин за 10-20 до цього часу, як їде з Пирятина й через 10-20 хв, якщо навпаки. До Пирятина дістатись можна чи не усіма маршрутками-автобусами у полтавському напрямку, або ж електричками з переседкою в Гребінці чи Ніжині (якщо часу ну зовсім вдосталь). Автобус проїжджає по вул Європейській, в метрах 300 від зал вокзалу. Кажуть,, є пряма маршрутка до села з Києва, від метро Бориспільська о 18, 00 у п”ятницю й назад у неділю в районі 13,00-15,00.

В нашому випадку, тобто - електричками, це дешево й довго. Через Ніжин обійшлось в 20 грн й пів дня в транснорті. Росклади уточнюйте. Сенс порвторювати наш маршрут є, якщо прогулятись через поле асфальтом 12-14 км для вас не проблема. В іншому ж випадку - будйте логістику черед Пирятин й не по суботах. Харчування - печеньок у селі багато по магазинах, але краще ні на що особливо не розраховуйте. Проживання, як на мене, ідеально це намет на березі озера. Але й якийсь зелений туризм тут є, пошукайте у ФБ Тарас Завітайло, краще розповість, гадаю.

Знайомий описав відпочинок у Березовій Рудці так: "Один з найкращих осередків в Україні, що приємно - з великою кількістю майстер-класів. Ковальство, писанкарство і навіть аматорська астрономія з домашнім телескопом. Господиню звали Марина.  А яка там полтавська кухня)"

Розклад автобуса Пирятин - Березова Рудка - Вечірки.

Ми з села вибрались маршруткою, відразу перескочили електричкою до Гребінки й далі до Черкас. Нічні Черкаси запам”ятались кльовою цілодобовою кав”ярнею й просторою радянською монументальністю. А о сьомій ранку уже були в Чигирині. Такі от манівці глибинкою виходили у нас на восьме березня.