Пригодницький квест “Загублене місто М.”

Чергова осіння пригодницько-пізнавальна гра, маршрут якої простягнувся від Києва до Малина, завдання будувались на основі різних шифрувань, а сюжет можна описати як історичну містифікацію з елементами утопічного колоніалізму та первісно-общинного ладу. 

Пригодницько-пізнавальні ігри проводяться щоосені й мають на меті показати учасникам певну кількість цікавих міст та сіл, розповісти скількись там реальних і вигаданих історій, а також заплутати їх за допомогою завдань-головоломок.

Цьогорічна гра створювалась суттєво відмінно від попередніх - частина "усталеного оргкомітету" опинилась на занадто великій відстані від квестотворчості України (якщо бути точним - 8658 км), зате нові люди влились в організаційний процес, зробивши його помітно простішим та цікавішим. Гра планувалась з наміром зробити її якомого більш доступною для учасників та простою в організації, не втративши при цьому розмаху. Тому й маршрут ибирався зі стартом в Києві в одному з напрямків, де квестів ще не було. Вибір впав на Малин..

Маршрут. Стартували у Києві, після чого гравці відвідали Бучу,  Ірпінь, Ворзель, Мироцьке, Немішаєве, Малин й Гамарню - передмістя Малина. Частина учасників, які потрапили у розставлені нами  “пастки” змоталась у Гостомель, деякі ж втрапили в непередбачені пастки й опинились в Клавдієво. З версій, які виникали в окремих команд в процесі гри знаю про наміри їхати в Трипілля, Канів, Турчинівку, Полтаву  

В усіх вибраних містах на учасників чекали якісь цікавинки – парки, скульптури, старі будинки, палаци різного ступеня зруйнованості. Локації знаходяться неподалік Києва й багато кому добре знайомі, але, скільки людей реально відвідувало оті милі старі палаци й красиві парки? Це й визначило напрямок. Ну й,з врахуванням того, що в напрямку Полтави, Чернігова й Житомира ми вже їздили в попередніх іграх.

Далі на фотках усе те, заради чого маршрут квесту пройшов саме через ці містечка.

Парки й пам’ятники міста Ірпінь

Імпровізовані джунглі в парку у Бучі

 

Палац Штама у Бучі й Гостомель – місто для потрапивших у пастку

Палац  Уварових і найвище в Україні тюльпанове дерево у Ворзелі

Руїни палацу у Мироцькому

Залізничний вокзал у Малині

Парк у Малині й, власне, головна “дійова особа” цієї гри - Миклухо-Маклай

Залишки садиби Миклухо-Маклая й осіннє озеро у Гамарні під Малином

Учасники. До старту готувалось 54 людини в 17 командах. Виїхало з Києва - 15 команд, дістались до фінішу – 13, дві команди “загубились” на просторах Київщини, дві команди не змогли стартувати. В процесі гри декілька команд активно змагались за перемогу, інші ж долали труднощі менш швидко, але й одні й інші демонстрували, подекуди, дива  винахідливості. Власне, певну винахідливість потрібно було виявити вже під час Передгри й правильно визначити місце старту. Усі впорались, але декілька команд все ж відвідали будинок, побічно згаданий в завданні, знайшли там людей схожих на згаданих в завданні й здивували їх незвичними запитаннями.

Отже, старт. Контрактова площа в Києві, як місце, куди легко дістатись з самого ранку й звідки легко розбігтись у різних напрямках.  Більшість гравців - добре знайомі люди або з туризму або з попередніх ігор, але було й декілька зовсім нових команд. Коротка стартова промова (гг, півтори години сну перед тим не сприяли красномовству), й усі кудись порозбігались - хто на найближчу лавку, хто на найближчкий транспорт, хто ще куди.

Вже скоро почались дзвінки, що підходи до потрібного будинку (хоча й не зовсім в тому місті) перекриті нац. гвардією:-)

А як я залишився сам, то підійшов якийсь хлопчина, глянув на рюкзак й спитав чи не Сашу чекаю. Мабуть популярне місце зібрання малознайомих між собою людей.

 

Старт квесту біля фонтану “Самсон” на Контрактовій площі.

Завдання. Гра складалась з передгри та, власне, гри - основної частини квесту. Під час передгри учасники мали прочитати текст з подвійним шифруванням й дізнатись таким чином місце старту. Під час гри ж завдань різних було багато – познаходити на місцевості описані в тексті об’єкти, розшифрувати десяток різноманітних шифрувань (простої підстановки, атбаж, зміщення по абетці, книжний шифр, “морзянка” й т.д.,), включно з стеганографією – записом коду за допомогою “невидимих чорнил” (молока, тобто). Паралельно збиралась велика кількість деталей для великого “"Книжного шифра” – тексту, зашифрованого за допомогою одного з віршів Шевченка (який теж треба було знайти на місцевості). Розшифрування цього шифру виводило в напрямку фінішу. На відміну від позаминулої гри, коли подібний “Великий шифр” був єдиним шляхом продовження гри, цього разу можна було  “проскочити” далі за допомогою логічних умовиводів, чим більшість команд й скористались.

“Бонусні задання” – боротьба з неточностями у шифруванні. Відчуваючи які, власне, й була залишена багатоваріантність в проходженні маршруту.

Не сильно уважні учасники потрапляли в “пастки”, й виконували різні додаткові завдання, як от сфотографуватись з гарматою в необов’язковому місті або зняти відео з полюванням на крокодила. Останніх особливо багато було, влучна пастка виявилась. Можна сказати, що за кількістю впольованих крокодилів Малин тепер гарантовано має перше місце в країні й наближається до деяких тропічних поселень.

Так реалізовувалась загальна ідея ознайомити учасників з різними старими й не дуже типами шифрувань. Уся ця складна конструкція поєднувалась між собою легендою гри – сюжетом з реальних та вигаданих подій.




 
Завдання гри в процесі виконання

 

Запис "невидимими чорнилами". Й дуже екзотичне дерево на фініші

Легенда. Мабуть, найзаплутаніша частина гри. Результат складання до купи шляхів різних історичних персонажів, пов’язаних з усіма включеними до маршруту містами. А це не абихто, а Миклухо-Маклай, Микола Носов, княгиня Уварова, Микола Гоголь, Тарас Шевченко. Доповнювалось це чудове товариство вигаданими персонажами козаків Богдана й Миколи, а також кількома особами на зразок Мещерського, Остен-Сакена – від яких в легенді використані лише імена й періоди життя, не вдаючись в деталі цього самого життя. Загалом, якщо коротко, вийшло наступне:

Миклухо-Маклай походить з роду, де один з предків був реальним прототипом Тараса Бульби й та історія була у них чимось на зразок сімейної легенди. Батько Миклухо-Маклая був залізничним інженером, який товаришував з Гоголем й, власне, розповів йому цю історію, а також  допомагав викупати з кріпацтва Тараса Шевченка. Справжній козак Миклухо-Маклай подорожував світу, творив усім відомі гідні справи, а також назвав одну з річок в Папуа на честь Гоголя й носився з проектом побудови колонії в Папуа, на острові під назвою "М.", на що погодилось багато людей в Україні. Проект згорнувся. Але, слухачі Маклая не відступили й таки збудували схожу на Запорізьку Січ колонію на берегах річки Гоголь! Колонія проіснувала років 30, досягла певних успіхів й в часи війни в повному складі емігрувала до Канади. Княгиня Уварова й Олександр Мещерський – одні з небагатьох, хто про колонію знають й приховували різні артефакти, переписуючись зашифрованими листами (як ключ до о шифру часто використовується один з віршів Шевченка ). Один з таких зашифрованих листів з часом потрапляє до Миколи Носова, який намагається його розплутати, а не змігши – на враженнях вигадує  Квіткове Місто і називає свого персонажа Незнайкою.

Текст написано "мазками" які відображають різні моменти цієї історії, змішані хронологічно. Курсивом позначена вигадана мною частина історії, решта інформації - узята з різних відкритих джерел.

Загалом, можете уявити рівень заплутаності сюжету й читачів цього тексту.

Повна версія легенди гри винесена в окрему розповідь - http://www.ua-odissey.in.ua/2017/11/blog-post.html

Пошук літер, цифр, пальців, кігтів, зображень, пасток

Селфі це не тільки звичайне фото для соц.мереж, а й інструмент контролю

Цих вояк ми не замовляли. Самі опинились в потрібному місці й часі.

Коли знайдене відповідає прибулому

Спілкування з місцевими на квестах часто й не завжди допомагає

Ммм. зараз почнеться найцікавіше

Хто сказав, що квест це не екстрім-марафон?

 

Ніч вже навколо, а квест ще триває. Корова – імпровізований крокодил.

Пригоди. Не без них. Перше ж завдання виявилось неоднозначним для трактування й учасники замість поїздки до будинку письменників в Ірпінь, познайомились з нац. гвардією й заблокованим будинком спілки письменників України в Києві. Хто при цьому умудрився розв”язати завдання правильно – поїхав далі, решта ж зробили проміжну зупинку для знайомства з гарматами Гостомеля.

Чого тільки з учасниками квесту не траплялось. Одні ускладнили собі життя, забувши в маршрутці телефон з гаманцем, додавши таким чином новий етап. Інші виконували пропущене завдання, піднявши на вуха по телефону адміністрацію селища й під виглядом невстигаючих дослідників вияснили який же вірш Шевченка в тому селищі на пам”ятнику зображений. В суботу ввечері, на хвилинку. Як завжди – було багато спілкування з місцевими, від школярів-екскурсоводів до типових бухарів. Хто затримався на маршруті – намотував кілометри нічними автомагістралями між темними селами та райцентрами.

Про пригоди учасники краще самі розкажуть, я знаю переважно те, про що вони емоційно на фініші розповідали

Учасники вкотре здивували наполеглевістю, невтомністю й вміння викручуватись з різноманітних ситуацій. З 16 готових до старту команд більшість таки пройшло гру й дісталось фінішу. Частина фінішувала зранку, провівши на маршруті до 30 годин. Дві команди загубились “на теренах” й знайшлись вже в інтернеті  Одна команда загубилась ще десь на підходах до старту.

Між 3—4-ма командами відбувалась неабияка боротьба за перемогу, що додавало емоцій. Фінішували вони з досить невеликим відривом одна від одної. Декілька команд заночували десь зовсім неподалік табору...

Фініш квесту – у лісі неподалік Малина

Табір на фініші зранку

Цікаві факти. 

Перша назва гри  - "Загублене місто Ж", алюзія на "Загублене місто Z" полковника Фосетта та нещодавній фільм. Літера М. з’явилась вже при вивченні історії елементів гри - Миклухо-Маклай дійсно називав місце майбутньої острів М., а певна асоціація з Малином це випадковість.

Для опису населення колонії Малин в Папуа через 30 років після створення довелось "збудувати" статево-вікову структуру з врахуванням можливих рівнів народжуваності, смертності та деяких "поведінкових орієнтацій". Професійна деформація, блін :-)

На ідею "неіснуючої колонії" наштовхнуло оповідання Олександра Гріна "Серце Пустелі".

Щоб описи не були занадто вигаданими, піднімалась велика кількість реальної історичної інформації (щоденники Миклухо-Маклая, публікації по оцінці його проектів, списки кораблів які проходили повз Папуа в тих роках, біографії та історії усіх згаданих персонажів та будівель).

Одну локацію гри - палац в Бучі, довелось рекомендувати "відвідувати дистанційно" через несподівано існуючу охорону на тих руїнах.

Призовий фонд підбирався майже повністю тематично: що мало зв’язок до екваторіальних широт чи тематики Гоголя. 

В першій версії маршруту існувли ще Пуща-Водиця та Коростень, але практична розвідка не дуже сприяла включенню їх в остаточний маршрут.

Перед написанням завдань молоком випробовували лимон й апельсин, забракували за надмірну помітність літер. Писалось так, щоб деякі цифри були помітні й без нагрівання.

Озеро Малин (ну, майже так) в Канаді - дійсно дуже красиве й неподалік багато українського населення.

Елементи створення гри

Гра завершилась. Можна передихнути й отримати вільні вечори, чого останні тижні не траплялось; перетравити враження й думати - що ж я хочу зробити за рік. Щорічний осіннй квест триватиме, наразі не бачу перешкод цьому.

До нових зустрічей!

Легенда гри “Загублене місто М” – за  цим посиланням.

Звіти про попередні пригодницько-пізнавальні гри - ось тут.

Використані фото: Дмитро Микуляк, Андрій Кисіль, Олег Скиба, , Саша Горбунов,  Павло Надточий, Катя Бабич, Юля Ткаченко, мої.