Залізниці Шрі-Ланки: поїздом з Хаттона до Канді.
Залізниця у горах Шрі-Ланка вважається однією з найкрасивіших у світі. Між Канді й Еллою пролягає мальовничий маршрут неспішним потягом через гори, чайні плантації та невеликі поселення.
Проїхатись поїздом Шрі-Ланкою я дуже навіть хотів, так як про красиві маршрути в горах пишуть різні довідники - але втрапили на нього ми якось випадково, поїзд просто сам "вписався в маршрут".
Роздобути якусь адекватну інформацію про розклади поїздів не вдалось ні в неті ні серед місцевих, але після виїзду від Піка Адама до Хаттона подались на зал. вокзал з надією щось спіймати, а як ні - то просто розвідкою. Вокзал невеликий, є дві зачинених каси, зал очікування, перон з лавочками й навіть яксь там розклади висять, але з реальністю спільного вони мають мало. Випитали у поліцейського, що поїзд таки буде, і буде це за пів години. Чудово. Здалось, що в Хаттоні поїзди часто бувають, на відміну від тої ж Елли, де ходять 1-2 рази впродовж дня й, як нам здалось з розповідей, без чіткого графіка руху. Будда послав - є поїзд, а як ні то й ні. В Хаттоні ж розповіли що ще будуть поїзди. Публіка найрінозманітніша - люди в традиційному одязі й люди в європейському одязі, монахи з селфі-палками в одежі, туристи з рюкзаками й без...
Поїзд на Шрі-Ланці - найближчий конкурент автобуса. Поїзд ходить по рельсах, тому, на відміну від першого ходить не всюди. Поїзд не трясе й там можна, наприклад, читати. Швидкість дещо нижча ніж в автобуса, коштує трохи дорожче - якщо другим класом (сидите в кріслах й дивитесь у вікно) й трохи дешевше - якщо третім (навряд чи сидите, зате веселіше).
Поїзд у гори дуже красивими місцями ходить й цим приваблює. Якийсь шматок на ділянці Канді-Елла дуже рекомендую проїхати задля естетичної насолоди. У всіх інших випадках – не бачу сенсу очікувати й краще відразу на автобус.Розклади на станціях бувають, але там щось не про те написано :) Треба питати на місці, інакше важко орієнтуватись. В поїздах водяться туристи.
Ланкійський поїзд насувається
Залізницею їхали від міста Хаттона до Канді. Точніше - до станції Переденія, на якій потрібно пересідати на щось типу трамваю до самого Канді.
Проїхатись поїздом Шрі-Ланкою я дуже навіть хотів, так як про красиві маршрути в горах пишуть різні довідники - але втрапили на нього ми якось випадково, поїзд просто сам "вписався в маршрут".
Каса відкрилась перед прибуттям, черга до неї відкрилась трохи раніше. Квитки дешеві й картонні - по прибутті на вокзал в Канді їх потрібно буде віддати. Економно так :) Вагони в поїзді є двох класів - дорожчий другий клас по ціні як автобус (бакс на сто км, приблизно), третій клас - вдвічі дешевше. Другий клас це як наш регіональний "Подільський експрес", тільки більш зачуханий.
Поїзд повільно пронизав дощову масу й підкрався до перону. Завантажились. Поїхали!!
Поїзд повільно пронизав дощову масу й підкрався до перону. Завантажились. Поїхали!!
Залізнична станція Хаттон, в очікуванні поїздо
Красиво таки за вікном, незважачи на погоду. Суцільний дощ й брудне скло дещо розмили мальовничість гірських краєвидів - але все-одно дуже гарно. На фото, на жаль, поганенько враження від краєвидів передаються, як і нові поки враження, що можна пересуватись островом в транспорті, який не труситься а рівномірно рухається. Пробігають хмари, вологі схили, вологі села, ліси й чайні плантації. Дощ майже не припинявся відколи ми у горах - вже 5 днів. Невже там на океані до сих пір спека і сонце? Вже й не віриться. Ближче до низу дощ перейшов в зливу, а долину затягнуло хмарами повністю.
Дощові краєвиди з вікна
Поїзд відрізняється від автобуса тим, що є іржаві вентилятори, можна читати й сидить трохи туристів. За півтора тижні подорожей місцевими автобусами інших туристів ми в них чомусь не зустрічали - не поспішають вони до буденності краіни дотикатись, мабуть :-) А тут є, поїзд рекомендовано "Лонлі Пленет". Двері в вагон не зачиняються, як в наших вузькоколійках.Зупинки не оголошуються, треба як в Грузії - знаходити все за допомогою інтуїції й язика. Двері не закриваються - можна спокійно визирати в двері й вилазити на вулицю, тримаючись за вагон й фоткаючи сам потяг на тлі схилів.
Подорожуючи залізницями
Хочеться постійно дивитись у вікно, навіть коли пейзаж не вражає різноманітністю. Поїзд дійсно демонструє усі ці долини з якогось нового боку. Стає помітно, що села тут невеликі й досить віддалені від усього, а деякі узагалі мініатюрні. Видно, що чай росте тільки по схилах горбів, але не в долинах... Гори видно, ліси різні десь внизу чи вгорі :-) Насті пейзаж нагадав осінній Крим, за яким вона вже скучила добряче. Пишуть, що залізниця Елла - Канді одна з найкрасивіших в світі. Коли всі об'їжджу, то дам рецензію :-). А поки визнаю, що мені тут красиво. Навіть у дощ й крізь брудне скло. Дівчата користуються відсутністю тряски й читають: Юля щось по психології, Насті Марка Леві хтось порекомендував. Діма спить. А я скористався нагодою, щоб написати ці декілька абзаців для звіту.
Дівчата у потязі.
Так неспішно дістались Пераденії - маленької станції неподалік Канді, де є ще менша стара британська станція й дві колії. Пераденію потрібно було не проспати (що без оголошень не дуже просто, допіг колективний розум й навігація), вийти й за півгодини сісти на невеликий двовагонний чи то поїзд чи то трамвай до Канді.
Тяга з Пераденії до Канді
За двадцять хвилин доїхали до станції Канді, вже поночі. Найближчі дві доби проведемо тут - оглядатимемо Зуб Будди й що там ще є цікавого.