Гори Шрі-Ланки: сходження на Пік-Адама

Сходження на Пік Адама це нічний злет на найвідомішу вершину Шрі-Ланки, святу гору для віруюючих чотирьох релігій. Краєвиди з підйому дійсно запаморочливі, й схід сонця дійсно неймовірно яскравий. 

Пік Адама у нас значився місцем обов'язкового відвідування на Шрі-Ланці. Начитались вдосталь яка ця гора кайфова - чудові пейзажі, схід сонця яскравий і все таке, та й, узагалі, ми які не які гірські туристи й вершини нам потрібні за визначенням. В горах ми вже декілька днів, зрозуміли що тут красиво, цікаво й нескінченно волого в цю частину року. До цього підіймались у Еллі на Малий Пік Адама - симпатична була вершинка, але, нууу, якась зовсім проста, аж пів години підйом зайняв. Великий Пік Адама очікується як посерйознішим - перепад висот при підйомі близько кілометра, сходження кілька годин займе.

Пік Адама здіймається на 2243 м над рівнем моря, тобто, вище ніж Говерла  Гора відома - як свята для місцевих народів й релігій, оскільки зверху є слід дивної форми, то християни, мусульмани, буддисти й індуїсти приписують його появу своїм святим й з приводу чого здійснюють паломництво. Буддистів більше всього. "Пік Адама" - інтерпретація назви гори "для християн", Інша, місцева назва -  Шріпада, "гора метеликів". Щоб зрозуміти суть довелось до верху піднятись, там назва таки відповідає дійсності :-) Підіймаються на вершину цю реально з давніх давен - збереглись свідчення, що на гору сходили такі відомі хлопці як Ібн Батута та Марко Поло. З останнім у мене взагалі довга історія відносин, ще відколи в Монголії почали його іменем називати Я таки колись складу увесь “пазл” його подорожей з своїх подорожей. Поки ж пазл цей поповнюється островом Шрі-Ланка й вершиною Пік Адама. Поїхали

Як доїхати до Піка Адама

Дістались, як і часто на острові - "перекладними" автобусами з Нувара-Елії.   Спочатку  до міста Хаттон, далі до Маскелії, звідки в село Далхузі. Був й прямий автобус, але рідко - нам не трапився. Водії із задоволенеям показують куди їхати далі й де пересідати. На все десь годин шість пішло.

Дорога мальовнича - крізь гори й крутосхили. Гори чи не повністю зриті чайними плантаціями - які нам теж красиві й радують. Чайних фабрик реально багато -усі схожі одна на одну й на вже відвідану нами Маквудс-Лабукелле. Вирізнявся хіба відомий замок корпорації "Млесна" з величезним самоваром. За Маскелією серпантини стали ще крутіші,  побільшало лісів й дорога оминули декілька величезних красивих озер.

Будинки в містах стали високі й вузькі - специфіка забудови гірських районі. В якийсь момент автобус забили школярі, та так що частина їхала. ззовні, тримаючись за автобуса.

Тісно, але не жорстко - люди акуратні й ввічливі. Діма зробив кілька безуспішних спроб уступити місце місцевій жінці. Ті успішно опирались, мабуть релігія не дозволяє щоб туристи уступали. 

Дорога до Піку Адама пролягає через цікаву місцевість

Далхузі – село у горах й початок сходження

Селе Далхузі під Піком Адама мені здалось схожим на Яремче ще більше ніж Елла, лиш замість хвойних лісів - джунглі, замість дерев'яних церков - Будди, замість овець - мавпи й т.д. Село повністю пристосоване під обслуговування туристів та прочан (безліч торгівлі), при цьому залишаючись віддаленою глибинкою.

Їдальню знайшли відразу на зупинці автобуса. Житло - тут же неподалік, по першому ж оголошенню. Живемо все крутіше й крутіше - житло ззовні навіть більш пристойне, ніж нам хотілось би. Сторгувались за прийнятні гроші (17 баксів за двомісну кімнату). Власник каже, що тут багато дешевого житла, де нема нічого з того, що є у нього... Але, впродовж перебування вирубали вай-фай, воду й світло -виселялись з просто красивих стін. Якось так у них тут :-)

Село Далхузі сповнене туристів, паломників й різних послуг для них

Наша красива й безтолкова кімната в гесті

Нічне сходженння на Пік Адама

Для підйому на гору за порадою власника гесту вийшли о другій ночі. Людей підіймалось, незважаючи на дощову погоду, багато, різного віку й взагалі дуже різних - чоловіки, жінки, діти, старці, туристи, монахи... . Від холоду (гори все-таки) вдягають флісові шапочки й беруші поверх капішонів (часто, при цьому, босоніж). Багато хто йде зі співами, в деяких гуртах заспівуючі чуваки водяться. Деякі умудряються підійматись з дітьми на руках...

Поміж місцевими розкидані європейці - високі й не дуже, закутані й не дуже. Європейці, як правило, спортивні, раніше інших сходять на гору й пізніше спускаються - у них ціль не стільки поклонитись, скільки помилуватись, а для цього треба встигнути піднятись вдосвіта. Підйом - сходинками, уздовж яких почерез триста метрів генделики з чаєм їжею, лавочками для відпочинку.

Перед світанком в останньому генделику мандрівників концентрується чимало. На вершині - теж. Під вершиною холодно й пронизуючий вітер - от як на карпатських вершинах в негоду.. Й море нічних метеликів - от де розумієш, що назва гори зовсім не дарма перекладається як "гора метеликів". В сам храм, чи то саркофаг, чи то що там, увійти можна тільки босоніж - при пронизуючому вітрі на світанку ще та радість. А можна не входити - тоді не видно слід в камені, але видно все інше.

Як сонце почало сходити й освічувати контури закутаних в храми гір, народ туристичний почав розуміти чому він сюди приперся - заклацали камери, зававкали люди. На світанку до храму входить процесія з піднесеннями - дядьки в білих костюмах вносять велику тацю з фруктами. Після чого паломників стає мало, а туристи ще з годину крутяться й все навколо фотографують. Навколо ліси й гори нацпарку, тому красиво дуже й схоже на незаймані землі.

Схід Сонця на Піку Адама

Заради крутих краєвидів й ломляться туристи на цю гору - незважаючи на кілометр набору висоти й 5000 сходинок на підйомі. Мальовничі там види, не дарма світанок на Піку Адама постійно потрапляє в різні підбірки найкрасивішого по планеті. У місцевих же відносини з горою складніші - для них вона священна! Краєвид з вершини супроводжує мелодійна молитва, місцева музика й процесія священнослужителів  в білих одежах з піднесенням дарів святому місцю.

 

Піднесення дарів святому місцю на Вершині Піка Адама

Священна Гора чотирьох релігій й місце сходження людини на Землю

Подумати тільки - висока, з симетричною пірамідальною вершиною, на якій в камені вибито щось схоже на слід... така гора просто не може бути не священною. При чому в усіх головних релігіях острова – буддистів, християн, індуїстів й мусульман. Й назва не дарма така - вважається що сам перший чоловік Адам, коли з Раю на землю десантувався, ступив саме тут й залишив слід. Що цікаво, так вважають не християни, а мусульмани – християни вважають що слід належить Святому Фомі. В свою чергу Буддисти впевнені, що слід залишив Будда, а індуїсти думають що то від котрогось з їхніх числених божеств. Насправді, важається доведеним, що слід той має рукотворне походження - але це вже малозначущі деталі для паломників:-)

Спуск з Піка Адама дає можливість роздивитись околиці

Спустились з гори куди швидше, ніж піднялись. Трохи покрутились по насичених торгових рядах – купили солодощів. Розсипів різнокольорової “халви” як тут ми більше ніде не бачили. Купили кілька завязок на руки й неймовірно пряний чай на зразок масали. Після чого проспались кілька годин й айда далі по острову - прямим автобусом стартували на Хаттон й далі плануємо на Канді :-)

Далі буде.