Соледар: екскурсія в грандіозну соляну шахту
Спуск в соляну шахту, можливо наше найбільш ефектне враження від подорожі Донбасом. Де ще в Україні можна знайти подібне? А в Соледарі можна, й уже за цим варто їхати в це маленьке селище під самою лінією фронту в 2021 році..
Про круті підземні екскурсії у величезних старих соляних шахтах я чув досить давно, збирався теж не один рік і от, нарешті, влітку 2021 року всерйоз планую туди спуститись. Але спочатку потрібно знайти саму шахту, для чого - потрапити в Соледар, селище під Бахмутом. Доїхати з Краматорська напряму складно - єдиний автобус не надихає плутаним маршрутом. Тому доїхали до Бахмута, звідки куди частіше ходить приміський ПАЗик, пасажири якого люб'язно допомагали нам вийти в правильному місці. Лінія фронту зовсім поруч й це подекуди помітно, зокрема, на дорозі є блок-пост.
Звичайна собі українська сільська маршрутка. Люди частково україномовні, навіть. І дуже допомагають плорадами, вказівками, спробами зупинити автобус. - як і усюди в країні, насправді.
За екскурсію домовлявся по телефону із сайту підприємства "Артемсіль", розділ екскурсії. Просто по приїзді навряд чи вийде куди потрапити, бо шахта, насправді, не тільки музей, а й повноцінне діюче підприємство - навіть вхід через прохідну є.
Зустріли коло прохідної, видали каски й халати, зробили невеликий інструктаж й розпочався спуск - для новачка у шахтній справі це самостійний атракціон у стилі стім-панку.
Пасує Юлі, правда?
Майже 200 м. під землю, відчуваєш себе ніби в кіно столітньої давності, устаткування відповідне:)
Так ліфт до шахти виглядає вже внизу.
Кажуть, тут по сьогодні видають сіль на гору вагонетками, шо саме по собі є ретро-технологією.
Під землею величезні галереї - старі й дуже старі місця видобутку, перетворені на музей. Десь тут ставили рекорд з прольотом повітряної кулі у шахті...
Галереї різної висоти, в найбільшій залі експозиція - устаткування давніх гірників, скам'янілості й цікавості, як от бульбашки повітря в кристалі, яким по 300 млн років. У шахті все чудово зберігається, шістдесятилітнє сіно виглядає свіжим. Як і ще багато чого.
Сіль усюди й вона різна. З неї галереї, кристали й скульптури. По ній можна походити босоніж:) і про неї розповідають історії. Оцей гном, це Шубін - такий собі добрий дух донецьких шахт.
Групу веде працівник підприємства, який розробляв цей маршрут і з якого "ліпили" гнома (на одній із фоток каруселі"). Розповідає про історію, технології, цікавинки різні. Каже, солі вистачить назавжди, бо за 200 років видобутку лиш 1,5% розвіданого освоїли.. Цікаво,загалом. Тільки"містика" з пошуком образів святих на стінах була лишньою, як на мене.
А от сувенірний кристал солі дуже сподобався. Лежить на кухні в Городку:)
Історична частина шахти, 150 років тому тут спускались тодішні шахтарі.
Восени відкрився новий маршрут у соляній шахті. Ще глибший і насиченіший, кажуть.
Рекомендую!
Не дарма в міста назва Соледар, звісно. Сіль тут видобувають кілька сотень років. Сучасна історія Соледару починається, як не важко здогадатись, з козаків - в кінці 18 століття, здається, саме вони заселили в регіоні усі сприятливі райони й розпочали промисли. Вікі пише, що були це козаки Ізюмського полку й переселенці з півночі України. Цілком можливо.
Я і трохи соляного мистецтва. Дуже раджу це все вживу побачити, насправді.
За межами шахти Соледар - досить депресивне селище, як нам здалось. Прогулялись годинки дві дворами та вулицями, посиділи на зупинці, заскочили в магазин й поїхали собі в Краматорськ через Бахмут.
Соледар - можливо, найкрутіше наше враження від подорожі Донеччиною влітку 2021 року. Дуже рекомендую його відвідати і сподіваюсь, туристичне майбутнє у цього селища таки є. незважаючи на війну, довбаних росіян і лінію фронту зовсім поруч.
До нових зустрічей, друзі!