Несподівано цікавий Краматорськ

Що ви знаєте про Краматорськ? Як собі уявляєте це місто? Не знайшовши повноцінних відповідей серед свої знань, вирішив виправити ситуацію й відвідав влітку 2021 року, в рамках більш ніж місячної подорожі Сходом України. У Краматорську провели тиждень, займались, загалом, тим же, що і в інших регіонах - кудись їхали, десь жили, намагались оглянути чимось цікаві чи видатні місця. В Краматорську чудова центральна площа - з фонтанами й мистецькими інсталяціями, є вулиця з муралами, кілька парків, кілька музеїв, старе місто й справжня набережна. Про все детальніше далі у розповіді!

Подорожі чудово допомагають краще пізнати країну з усіма її містами і регіонами, придивитись до людей, їх середовища життя, і, можливо, позбавитись якихось стереотипів.

На сході України я бував поменше, ніж в інших регіонах. Вирішили виправити. Так і опинився в Краматорську влітку 2021 року. Розповідь про це інтригуюче місто також є у моєму відео-блозі

Приїхали у Краматорськ з Дніпра, що було теж певним квестом - зручного прямого чи не дуже рейсового транспорту не знайшлось, тому зробили манівець через... Покровськ, куди дістались експресом до фронтової Авдіївки. В Покровську зробили невелику екскурсію центром шляхом до автостанції, де сіли на автобус до Краматорська, а відтак й оглядовий маршрут прифронтовими Донбасу.... в якомусь місці й КПП був, де в мене паспорт перевірили. Хостел "Краматорськ" зовсім поруч із автовокзалом й, водночас, з центром, що робить його вкрай зручною локацією, найбільшою складністю з якою було знайти хостел в одному будинку з готелем. З собаками можна - це і зробило вибір. Не пошкодували.

Займаємось у Краматорську, загалом, тим же, що і в інших регіонах - кудись їдемо, десь живемо, намагаємось оглянути чимось цікаві чи видатні місця, але, більшість часу просто знаходимось в середовищі :)

Що відвідати у Краматорську насамперед?

Усі стежки центру приведуть на центральну площу Краматорська. Площа Миру, офіційно. Вона просто величезна. Поміряв по мапі в найширших частинах (не зовсім квадратної форми) - вийшло 350 на 400 метрів. 

Площу пристойно реконструювали, є інсталяції цікаві.

Ось-ця особливо сподобалась. Про художників, за отим величезним будинком, домінуючим на площі (Палац культури і техніки, він тут явно головний). На фотці з скульптурами можна намагатись впізнати стиль майстра кожної з них ;)

Діти у фонтанах купаються, троянди, захід сонця прямо з центру, як особливий бонус перебування на площі. 

Архітектура центру - радянська повоєнна, досить цікава, дуже в різному стані. Широкі вулиці, форми і декор, мало машин, багато зелені, дивакуватий радянський "урбанізм". 

Вулиця Марата з муралами сподобалась, їх тут ціла галерея.

Один за другим на будинках відкриваються величезні картини. Красиво, влучно, атмосферно.

Поруч - найкрасивіше перехрестя міста. Гуляти тут дуже мирно і спокійно. Так, звісно, не завжди було. Краматорськ пережив кілька місяців російської окупації й обстріли з жертвами. Знайома дівчина з міста розповіла, як пішла гуляти з хлопцем якраз в той район, де загинули люди під час обстрілу російською реактивною артилерією... Врятувало те, що насправді гуляли зовсім не там й не те щоб гуляли, але батьки дуже переживали за неї, зв'язку в місті не було й було складною справою до них додзвонитись. Для багатьох обстріл закінчився не так добре - 17 загиблих й 64 поранених, черговий злочин російської армії. В 2021 році вулиці мирні й приємні. Вулиця Марата (в передчутті декомунізації, так?) - особливо.

У центрі майже немає "візуального забруднення" - реклами, мафів і т.д. Не так давно добряче почистили, наскільки розумію. І добряче реконструювали. І не тільки центр.

Сонячний годинник на бульварі поруч із автовокзалом Краматорська.

На вулиці Академічній повно кав’ярень й ресторанчиків й людей у них. Є "загальноукраїнські франшизи" як от "Львівські круасани", є якісь місцеві назви. Це все поруч - і площа, і наш хостел, і вулиця Марата з муралами, і не тільки.

Неподалік, також, реконструйований парк Пушкіна. Подорожі з собакою спонукаю парки особливо добре обгулювати. Краматорськ - не виключення.

Це не єдиний парк. Місто динамічне й реконструюють все більше й більше території. Парк Ювілейний оновлюється, он яку мачту для прапора будують. Помітно, що місце до недавна досить закинутим і, можливо, стрьомним було. Але все змінюється.

Перенесемось в інший куток міста, де розбудовуються сад Бернацького і набережна. Сад Бернацького веде історію з дворянської садиби 18-19 століття ( з палацом і парком була, підозрюю), яку викупив швейцарський підприємець Конрад Гампер в кінці 19 століття й де жив керівник машинобудівного заводу Йозеф Бернацький. Він і застовпив назву за парком. Зараз тут реконструкція. І парасольки.

Так, в Краматорську є справжня набережна! Подивіться тільки.

І скеледром! Це дуже круто - мати в місті скеледром.

І майже справжнє старе місто. Це інший район Краматорська, з району центральної площі Миру й вулиці Марата сюди краще під`їхати на тролейбусі. Забудова старого міста років так 1930-1950-х., можливо є щось старіше. Тут можна пооглядати будинки на кількох вулицях. Не так вражаюче, як несподівано, я б сказав. Орієнтир для пошуку старого міста - залізничний вокзал Краматорськ. Ох ці закономірності містобудування....  прямо можна уявити цей Дикий Схід кінця 19 століття, де життя тулиться до заводів й станцій. 

Більше, правда, виходить побачити якісь вияви радянської епохи. По цій фотці не так просто рік відгадати, якщо прибрати зовсім трохи дрібниць із заднього плану, типу сучасної автівки й сіті-лайта...

А це новий Краматорськ - мурал із котиками на стінах нашого будинку з нашим хостелом. Дуже красивий, дуже.

Дивні скульптури з дерева. Щось добре, народно-примітивне, але досить миле.

Гуляти можна не тільки вулицями Краматорська, а й щось пізнавальне пошукати. Пошукаємо музеї? Вони ж є в будь-якому місті, й часто там не те щоб безтолково все.

Музеї Краматорська

Люблю відвідувати музеї в нових для себе містах. Навіть якщо це древні як світ, несучасні "склади артефактів". Місцеві музеї часто є концентрованою збіркою якоїсь інформації про місто, такого собі "їдла для роздумів", та й просто прикольних речей. В музеї місто можна краще пізнати, розкрити, обгрунтувати для себе щось. Іноді не експонати, а музей сам по собі є красномовністю у чомусь.

Краще, звісно, коли музей таки є сучасним та інтерактивним, й чомусь вчить та щось розкриває. Краєзнавчий музей  саме такий - настільки новий, що ще не все у ньому працює. Виставка "Ген непокори" - про моменти історії, з якими Донбас не те щоб асоціюється. Про українську революцію, опір, дисидентів. 

Криївка ОУН в сусідньому лісі в 1950 році, шахтарські протести за Україну, холодильник й ідеологія, каральна медицина, репресії, інсталяція про розкуркулення, відео й дуже тематичні звуки в залах - це те що запам'яталась. 

Є ще зала українця з США, який загинув в добробаті і невеликий відділ археології.

Чудово, коли в музеї можна послухати екскурсію. Так "складовані" експонати "оживають" й усе стає значно цікавіше. В міському історичному музеї  працівниця почала сама розповідати про деякі експонати. 

Історія сучасного Краматорська це, насамперед, історія промисловості - навколо них виросло місто й із ними пов'язаний чималий шмат місцевої ідентифікації. Ще заводи займають величезну площу в місті. Як об'єкти на місцевості вони нам не дуже цікаві, а от в музеї порозглядати - саме воно.  

Виявилось, наприклад що у звичайному-радянському зображенні великої будови кожне обличчя - справжнє, якогось жителя міста, усі мають імена а деякі навіть історії. 

Землі Краматорська здавна були заселені людьми. Сучасний етап розпочався все ж, не з заводів а з козаків - в середині 18 століття козаки Бахмутського полку під керівництвом Степана Таранова заселили околиці сучасного міста й більшість "поселков" - колишніх сіл в структурі міста - ведусть свою сучасну історію саме з цього заселення (принаймні так я зрозумів історію міста на сайті місцевої бібліотеки). Таранов отримав тут місце під хутір.... який, власне, й став маєтком, а згодом садом Бернацького.

Офіційною датою застування міста Краматорська є 1868 рік. Тоді ж сюди дотягнулась залізниця. На сайті бібліотеки й фотки старі подивитись можна, цікаво. Це якщо знайомитись з історією дистанційно, а не як ми - в музеї, на місці.

В музеї різні періоди життя міста представлені - недавні за історичними мірками, з 19 по 21 століття, імперський час, радянський час й вже новий час. Атмофера музею на фото нижче. Червоні кольори, експонати, Юля красива...

В музеї є квестик з qr-кодами, фотозона невелика і уся місцева влада (не самих простих біографій, підозрюю) у вишиванках.

Я в фото-зоні музею в Краматорську. Здається, це образ поважного пана з початку 20-го століття. Й привід побачити мене, а не тільки місто :)

Художній музей проходили швидко до останньої зали, де натрапили на персональну виставку когось місцевого - а там Ушба і Тібет, Карпати і Заполяр'я, лижі і льдоруби, все те що так манить. Навіть льодовик на Донгуз-Оруні ( "сімка"), який я теж колись фоткав на Кавказі (остання фотка).

А ось так виглядає сам будинок з музеями. Промислове радянське місто детектед.

Ще ніби є обласний художній музей в старому місті, але поверхневий огляд будівлі не виявив нічого, готового приняти туриста. І відділ археології з справжнім мамонтом - в існування якого спочатку не повірили (відділу, а не мамонта), бо таблички на будівді свідчили про зовсім інше (художня школа і суд:), але він там таки є. Можливо ще дійдемо, ще день у місті.

Звичайно, я сконцентрувався на хороших сторонах міста, оминаючи буденність і різні некрасивості - у Краматорську, як й усюди, багато обдертих будинків, втомлених життям дворів й дитячих майданчиків, стихійні ринки й засмічені посадки. І величезні промзони - малоцікаві туристу. Але це не те, що я запам'ятав.

З того, що не встиг цього разу - околиці Краматорська й красива природа там, усі  ці балки, гірки, білі скелі, степ... так, тут теж можна красиво походити в походи і колись я це обов'язково зроблю! 

Житло в місті: хостел Краматорськ. Я про нього вже згадував - чимось схожий на гуртожиток, але дуже зручний, приємний, добре розташований у центрі. Персонал - френдлі, говірливиий. На фото - наша двомісна кімната.  

Ну і найголовніший для нас плюс - тут можна жити з собакою. В хостелах таке рідко буває, принаймні, в Україні  і за це ми дуже вдячні. Ціна теж дуже гуманна. Здається, 180 грн з людини за ніч.

Приємне сусідство - кав'ярня "Поруч". Безумовно, найприємніша кав'ярня Краматорська, на мою скромну думку. Щодня заходили, я брав американо або холодний фільтр. І смаколики різні.

Дивне і дуже корисне місце - ресторан "Чумацький шлях". За ширмою шароварщини ховається досить смачне і бюджетне місце, куди спокійно можна приходити щодня щоб просто поїсти знайомої їжі в хорошому виконанні. Ми так і робили..

Завершення нашої подорожі було по своєму феєричним і дуже несподіваним. Якщо ми не йдемо на фестиваль то фестиваль йде до нас. Практично, буквально :)

Цього року наші подорожі якось повз фестивалі проходять. Про перипетії Файного міста й інших фестів дізнаюсь зі сторіз друзів. Ну, принаймні я так думав, що повз. А сьогодні у дворі коло хостелу, де ми живемо у Краматорську, відбувся повноцінний невеликий фест. Півдесятка виконавців, повноцінні виступи, якісна різнопланова музика, багато позитивних людей навколо, атмосфера фестивального двіжу - цікаве життя у місцевих дворів буває :) Про жоден з гуртів до цього моменту я не чув - але за це я теж люблю фести, насправді, і не люблю читати їх програми. Так легше нове відкривати :)

Працівниця хостелу каже, що тут часто концерти... кльово ж.

А завтра зранку покидаємо Краматорськ. Настільки зранку, що поки не хочеться про це думати.

До нових зустрічей!

Краматорськ - досить зручне місце для оглядин навколишніх районів Донбасу. За тиждень в місті ми з'їздили в соляні шахти Соледару й білі гори Святогірська, про що я ще розповім окремими постами!