Шарівка: ефектний палац з розписами та красивий парк

Палац у селі Шарівка на Харківщині вражає розмірами, ефектністю форм, красивезними й дивом збереженими розписами й різними артефактами з минулого. Навколо палацу парк з озерами, різні дрібниці, ліси чималі. Разом це створює місце, яке вкрай рекомендую відвідувати в подорожах навколо Харкова.

Шарівку відвідали під час квесту. Маршрут подорожі цікавим видався, але вибирали його за нас організатори.  Й вийшло, що після прибуття в Харків намотали близько 300 км "теренами" й відвідали Шарівку, Сковородинівку, Старий Мерчик, нічний Харків та не відвідали Гиївку.

В цій розповіді про Шарівку розкажу, точніше про палац поруч із селом Шарівка - це місце абсолютно не дарма вважають чи не найкрутішим палацом Харківщини. Й не тільки сама будівля тут, а цілий великий комплекс, де є палац з красивою територією й розкішними декорованими залами, озера й ліси, витончені господарські будівлі й пам'ятники. Ех, там цілий Лувр зробити можна, нмсд...

До Шарівки діставались маршрутками з автостанції "Центральний ринок", біля однойменної станції метро й ринку. Прямої маршрутки в село немає (в розкладі є одна, а так немає), але траса в Краснокутськ проходить неподалік, у двох кілометрах від палацу. Тому квитки продають до Мерефи - наступного села, а водія треба попросити зупинити в Шарівці. На повороті на Шарівку є зупинка і помітний знак. Далі пішки кілометри 2-3.

Вхід на територію платний, але ціна досить гуманна. Дхідна брама дуже помітна і теж витончена як окрема пам'ятка. При бажанні, обійти стежками не складно, але ми таки намагаємось підтримувати місцеві пам'ятки при нагоді, хоча б ціною вхідного квитка яка, часто, мінімальна.

Відразу за входом виходите на оцей красивезний палац:

Шарівку заснували у 18 столітті козаки Охтирського полку, а палац з'явився на початку 19-го століття й збудувала його родина Ольховських, тодішніх власників маєтку. Маєток кілька разів змінив власника, побував в руках німців із прізвищем Гебенштрейт і ближче до кінця століття опинився в руках цукрового магната Леопольда Кенінга - який завершив розбудову палацу, парку й усього навколо, довів красу до ідеалу, можна сказати.

Сам будинок палацу реально великий і стилізований в неоготичному стилі - вежі високі, вікна-бійниці, детальки натякають на бажання відтворити оборонний замок в тілі вишуканого палацу. 

Усього тут 26 кімнат і 3 чималі зали.

 

Але спочатку пробіжимось по території, де чимало господарських будівель, теж декорованих в цілісності з усім комплексом. Частина з них зовсім закинуті. Залізти усередину можна, але нічого красивого там не буде - типовий "заброс" із купою сміття. В одному з таких побачили якесь опудало лисиці.

Тут були теплиці й вели якесь підсобне господарство, здається.

Великий старий дуб, яких чимало в навколишньому лісі і могила Христиана Гебенштрейна, одного із власників маєтку, наскільки я зрозімів (чомусь в голові крутиться про садівника), прихована в хащах парку.

Неподалік камінь кохання - що б це не значило. 

І красивий дерев'яний будинок лісництва.

Прогулянка залами палацу насправді вражає чи не більше зовнішнього вигляду. Великі зали з непогано збереженими розписами.... великими, красивими розписами, ефектно це все виглядає. Щось схоже на кабінет зі столом і дерев'яними стінами, подекуди декор в стилі лицарства чи чогось такого.. Пічки височенні, які ще пам'ятають Кенінга, а можливо й більше.

Дзеркала, рояль, ці речі просто дихають давністю, справжністю, атмосферою... дуже хочеться щоб в цих приміщень було хороше майбутнє.

В радянський час в цих розкішних стінах був туберкульозний санаторій. Звучить сумно, але це дало будівлі шанс на майбутнє. Могли ж і просто зруйнувати, як надмірну розкіш. А ця надмірна розкіш вкрай красива, насправді.

Сучасність в палацах Харківщини досить сумна і два з них - в Старому Мерчику й Гиївці горіли в минулі кілька років. Їх, як і багато які ще палаци, фортеці, храми в країні - теж можна було б робити окрасами своїх регіонів й щось заробляти на тому. 

Палац в Шарівці зберігся, пережив туберкульозний санаторій й ще тримається купи та навіть має розписи, декор та артефакти, як от цей рояль. Але загальне враження від палацу, насправді, теж сумне й не знаєш скільки ще протягне. Стіни й підлога на фото не дадуть збрехати....

Поспішайте бачити, час плинний а спадок не вічний.

Шарівка залишить враження що треба повертатись. Бо квест це ж знайшов, зфоткав і побіг, а тут гуляти треба. Я сюди повернусь за кілька років - ось тут звіт є.

Виявиться, тут музей ще є, а за територією парку купа старих будівель. Парк та озера влітку краще гуляються й тут є непогані місця для стоянки. Багато чого відбудеться, насправді 

А зараз ми ломимось трасою до Харкова, звідки на Сковородинівку... 

 

До нових зустрічей!