Подорож у Спарту

Це невелике грецьке містечко добре відоме усьому світу, й не лиш завдяки мемам за мотивами фільму про 300 спартанців. Усі ми чули про Древню Спарту як про щось особливо суворе й легко зможемо пояснити, що таке спартанські умови, спартанське виховання чи лаконічна мова.

Від древньої слави до сьогодні залишилось небагато, але й сучасна Спарта варта відвідування  – красивий регіон з гірськими хребтами по периметру, величезні сади оливкових дерев та різноманітних цитрусових, симпатичне нвелике містечко й такий же невеликий археологічний комплекс. Між іншим, відвідування безкоштовне.

До Спарти дістались автобусами з Нафпліона із пересадкою в Тріполі. Також ходить декілька автобусів з Афін. Вартість квитка Афіни-Спарта – 21 євро. З Нафпліона нам обійшлось у 12 євро. З житлом у місті трабл - про дешеві готелі ніхто не в курсі. Зате знайшли вписку по каучсерфінгу, що є великою вдачею, враховуючи що жителів у Спарті всього-нічого, тисяч 20 десь. У центрі є різноманітні кав'ярні та фаст-фуд, декілька церков та невеликих музеїв. Особливого кайфу Спарті додає розташування поруч візантійської Містри, про яку я ще окремо розповім – дуже ефектне місце, рекомендую обов'язково відвідати, якщо вже дістались Спарти. В районі Містри також помічено декілька кемпінгів, що й не дивно – поруч гори.

Оскільки Спарта знаходиться в долині поміж горами, клімат тут дещо суворіший ніж в Афінах. Узимку у горах лежить сніг, періодично буває й у самій Спарті. Ефектно це – апельсини й сніг разом. Температура “при нас”, тобто, в січні, була 10 градусів й часто дощило. А ось такі чудові види відкрились з квартири нашого хоста.

Сучасна Спарта - містечко більш ніж невелике. Факт перебування в Спарті це чи не на найфеєричніше, що можна отримати від перебування у Спарті. Наші хости - а їх була ціла "жменя", підтвердили, що туристи досить активно відвідують Спарту, але так толком й не змогли відповісти, чим ті туристи тут займаються. Перебувають тут, кажуть, та й усе. Дійсно, в час популярності мемів про " Це Спарта", перебуванням тут і повихвалятись можна. Дивно, що в місті до сих пір нема спеціальної фотозони з різними інсталяціями для таких гостей. Зате є декілька "тематичних" пам'ятників - спартанським солдатам, царю Леоніду, Лікургу...  Хоча ні, щоб оцінити пам'ятник останньому треба вже щось трохи петрати в історії. Й це ще один шлях отримати задоволення від Спарти - проникнутись певною кількістю цікавої історичної інформації (а вона таки цікава) й насолоджуватись від дотику до неї безпосередньо в Спарті. 

Матеріального від Древньої Спарти залишилось небагато - розкопки городища, кілька руїн навколо й археологічний музей з певною кількістю експонатів.

Руїни городища Спарти - горбик на околиці міста, вкритий розкопками й оливковими деревами. Схожий горбик більше на парк, ніж на щось історичне - стежинки там різні, пані з собаками гуляють, знаки що вхід з собаками заборонено стоять, вхід вільний. Мужик якийсь з мулом на повідку в одній руці та батоном в іншій пройшов, собака якась прибилась... І от поміж цими стежками та оливками таки знаходяться руїни різних будівель та інформаційні щити до них. Навіть оборонні стіни збереглись.

- чекайте, які стіни? Стіни - для слабаків. Відомий факт - спартанці ж були настільки суворими,  що не було в місті ніяких стін!?!

В цей момент таки корисно почати читати інформацію на тих стендах, де стіни відносять до римського періоду, коли Спарта була "вже не та", від слова взагалі.

Від "тієї" Спарти найкраще зберігся амфітетр, де відбувались свята на честь Аполона з дивною для нашого вуха назвою "Гімнопедія". Ні, це не енциклопедія така погана, і навіть не зовсім подія коли співали пісень (гімнів) на честь чогось. Слово "Гімнопедія" походить від двох слів "гімнос" - оголений, роздягнутий, та "педія" - щось типу "гра молодих" (якщо я правильно зрозумів переклад). Ігри оголеної молоді, вже інтригуюче. Щось типу фестивалю, де, власне, займались тим, щоб назва відповідала сутності. Танцювали без одягу в шоломах й зі щитами, наприклад. Для грека оголеність, це важливо, це те що відрізняло цивілізованих людей від варварів в той час (тут хочеться ляпнути щось розумне, на зразок "о темпора - о море").

Пісень теж співали. Пісенне мистецтво - єдине, яке в древній Спарті набуло розвитку завдяки тому, що пісні у військовій справі досить таки корисні. Так, ви вже зрозуміли, все що відбувається, потрібне для військових потреб. І свята теж. І, навіть, танці голяка.

Багато сказано й написано про те, що Спарта, завдяки життю по тих самих законах Лікурга, існувала як своєрідний військовий табір, жителі якого постійно готуються до війни із зовнішніми та внутрішніми ворогами. У ролі внутрішніх ворогів виступали ілоти - раби " спартанського зразка", які могли багато чим займатись але все ж були власністю міста і повстання яких спартанці постійно намагались упередити.

А от у ролі зовнішніх ворогів хто тільки не виступав. Найвідоміші спартанські бої відбулись з персами, але більшість воєн все ж велась з рештою греків. Отримані вміння треба було десь застосовувати, тому воювати, домінувати й підкоряти спартанці любили. Коли інші поліси позбавлялись надмірного населення через колонізацію, спартанці просто завоювали сусідню область - Мессенію, чим вирішили на деякий част територіальні та господарські проблеми. Всі, кого завоювали, ставали ілотами, так, й підтримували спартанську економіку, виступали "мішенями" у тренуваннях воїнів, були власністю Спарти. Можна уявити, яка любов у них була до цих спартанців? Але, тоді весь світ був якийсь непевний (тут теж та розумна фраза про темпора і море підійде).

Від місця проживання суворої спартанської спільноти залишились, камені, колони, фундаменти будівель.

Я б хотів звернути увагу на деякі речі у Спарті, оскільки винахідником Лікург був ще тим.

Спартанська економіка. Спартанці не займались нічим крім війни, тому економіка трималась на ілотах.У Спарті використовувались залізні гроші, які більше ніде всерйоз не сприймались. У результаті в Спарті не працювали й не торгували творці різного мистецтва, предметів розкоші, побуту, й іншого неосновного в спартанському житті.  Зате нерівності між людьми не було, усі рівні в своїй бідності. Що й було метою того “залізного монетаризму”. І гроші не крали - важко було тягати. Навіть їли щось абсолютно несмачне під назвою "чорна юшка", усі разом у громадських місцях - щоб дух єдності не втрачати і оту саму нерівність не провокувати. 

Спартанське виховання. А от інші речі спартанці дуже навіть крали. В дітей розвивали різні потрібні воїну навички, в тому числі тирити  й не попадатись. Якщо попався - виняй на себе. Чужими ті речі, насправді, були дуже умовно - усе було типу як спільним, можна було прийти в іншу хату й спокійно залізти в чужий холодильник (тобто, погріб), майже як в моєму студентському гуртожитку. Загалом – всі задоволені! Крім власників хоч чогось хорошого, підозрюю.

Дітей в досить юному віці забирали з сімей й виховували з них воїнів, прививаючи окрім краж багато різних вмінь - виживати з мінімумом речей, терпіти голод, не відступати в бою, вбивати інших. Останнє тренували на ілотах, на яких гурти хлопчаків буквально полювали. Таке от суворе виховання. Можна уявити атмосферку в країні Існує легенда, що хворих і слабких дітей скидали зі скелі. Сучасна археологія це ніби як не підтверджує. Але найбільш підходящі для такого скелі знаходяться в тій же Містрі.

Місце жінок у Спарті. Як не дивно, в цьому військовому таборі жінки почувалися вільніше ніж у решті тогочасного світу. Вони не були виключно об'єктом й мали досить багато прав. Зокрема, вибирати собі чоловіка (2500 років тому, між іншим), навчатись і тренуватись, займатись спортом. Останній пункт мій улюблений, оскільки відбувались заняття спортом без одягу або ж у дуже легких туніках. Це важливо, вище вже писав що античній Греції нагота вважалась відмінністю цивілізованих народів від варварів й дозволяла самостверджуватись. І от у Спарті жінкам самостверджуваись й щось вирішувати було можна. В той же час в демократичних Афінах закутані у безформенний одяг жінки за громадян не вважались й з дому лиш на свята виходили. Навскидку, можу припустити, що "розкріпачення" жінок відбулось саме завдяки колективізму Спарти й заміні сімейних зв'язків державними інституціями - дітей доглядав і виховував поліс в цілому а не окрема сім'я. Ну й, так, усі інші греки вважали спартанок роспусними, за оце все вищеназване.

Спартанська наука, література, філософія, мистецтво. Їх не було. Лиш співи, й ті для війни пороблені.

Й ще багато чого цікавого про спартанців розповісти можна. Говорити вони не любили (витрачати ресурси без толку?), щось відповідали виключно по суті й не більше. Таку мову й назвали лаконічною - за назвою регіону, де ми зараз знаходимось. Хоча, хм. не впевнений, що це недолік. Війну спартанці любили. Підозрюю, тому, що воювати, насправді, було легше, ніж жити у військовому таборі. Війна це у них щось типу відпочинку було. Якщо втік з бою чи не загинув там де інші – ганьба. В часи коли громада вирішувала за людей, ганьба - це серйозно, вони всерйоз вважали що краще б загинули й втікачі нормального життя не мали. Проте, коли дійшла справа до воєн з Персією – тодішньою наддержавою, наявність у Греції Спарти дуже сильно допомогла грекам перемогти, тут і 300 спартанців при Фермопілах й безліч інших стичок. “Зоряний час” Спарти, фактично. Оті Гімнопедії потім й на честь 300 спартанців проводили. З історією такий мем, насправді.

В римський час Спарта користувалась значною автономією, разом з Афінами. Типу "за історичні досягнення" й щоб не бушували. Що було далі, історія  (у вигляді “вікіпедії” на всіх відомих мені мовах) якось і замовчує. Підозрюю – нічого не було. Римський спокій змінився війнами з різними нашестями і люди перебрались поближче до гір – в сусідню Містру. Древні будівлі ж “розібрали на сарайчики”, як замки Західної України, а решту занесло грунтом. Життя на цю територію повернулось вже в 19 ст., й з того часу у центрі є декілька цікавих будинків.

Спарта сучасна складається з кількох центральних й багатьох звичайних вулиць. Центральні вулиці всіяні різноманітною торгівлею й деревами з красивими гіркими декоративними апельсинами. Є навіть невелика центральна площа з "ратушею" - красивим будинком адміністрації, декілька ефектних будинків епохи модерну, невелика пішохідна вулиця й кілька церков. Ще є археологічний музей, як і майже в кожному грецькому містечку. Нецентральні вулиці того всього не мають, але там апельсини вже смачні й інтригуюче нависають над подвір'ями, парканами, вулицями. Все досить невелике по площі. З автостанції хвилин 15 ходу до центральної площі, а звідти ще стільки само до будинку, де ми жили, на краю міста в напрямку Містри.

Живемо у великій квартирі, який знімає гурт хлопців-айтішників. Про місцевий каучсерфінг я ще розповім більш детально в окремому звіті. Це було весело. Про що варто пам'ятати, мандруючи до Греції – їхні будинки дуже погано пристосовані до холодів, які рідко. У результаті спати у будинках з тонюсінькими стінами, одинарним склом на вікні й мармуровою підлого буває дуже холодно. В Спарті це особливо актуально – гори все ж навколо. Місцеві рятуються обігрівачами, електричними ковдрами та іншим, але раджу про це пам'ятати й бути напоготові.

Після прогулянок Спартою та Містрою наш шлях лежав з Лаконії в Мессенію, до міста Каламата, відомого курорта, столиці оливок й просто симпатичного містечка, в необхідності відвідати яке ми впевнились, як знайшли й там вписку по кауч-серфінгу. Це наш план на наступні кілька днів!

Джерела

1. Курс "Історія Древньої Греції" на ютуб-каналі “Пост Наука”:-)

2. Крутезна стаття “Спартанский експеримент” у старому, "ще тому" “Вокруг света.”

3. Вікі на різних мовах.

Профдеформація – це коли я вже й блог про подорожі з посиланнями на джерела пишу...  Ну хоч таких казочок з домішками демографії, як “Казка про Сізіфа” зі звіту про Коринф не розповідав

Далі буде!!

Читайте мої розповіді про подорожі також і у телеграм-каналі  https://t.me/odisseyua