Коринф - величезна фортеця, древні руїни та гірські краєвиди

Коринф - одне з найвідоміших міст Давньої Греції й одне з найкрасивіших місць Греції сучасної. Краса ця складається з руїн древнього Коринфу, з Акрокоринфу - величезної фортеці на горі з чудовими пейзажами та з кльового Коринфського каналу, прорубаного у скелі півтора століття тому. Доповнюється все це гірськими хребтами навколо та  чистим Іонічним морем. До Егейського моря теж не далеко, так.

До Коринфу вирушили з Афін, де кілька днів перед тим протирали черевики на вулицях, наповнювали шлунки в кафешках та мізки в музеях, руїнах, кварталах, провулках, ти х  же вулицях.

Коринф вибрали за звучне й відоме ім’я, красиві описи, невелику відстань від Афін - усього десь 90 км, наявність там хоста з "каучсерфінгу", який сам нас запросив погостювати. З цієї ж причини ми не дуже в курсі про ціни на житло, але букінг натякав, що нижче 30 євро не буває, а ця ціна не так вже й часто трапляється (Airbnb трохи кращі варіанти пропонував).

Зате добре в курсі про громадський транспорт в Коринф: ціна 9 євро що на поїзд, що на автобус. Поїзди щогодини ходять з зал вокзалу, в дорозі - година. Детальний розклад є на сайті залізниці - http://www.trainose.gr/en/  До зал вокзалу не дуже далеко йти від центру - хв 15 від Омонії. В інфо центрі дуже не рекомендували поїзд, ми не зрозуміли чому - їхали легко й зручно. А рекомендували там автобус - за ту ж ціну, але з автостанції куди потрібно було під їхати міським автобусом з тієї ж Омонії. Менш вигідно, на мою думку. Розклад автобусів з цінами в усі закуточки Греції можна взяти в туристичних центрах, ми біля входу до Акрополя взяли.

Коринф сучасний - невелике містечко, все необхідне для життя знайдете, але саме по собі місто не дуже цікаве й гуляти мало де є - центральна вулиця та й набережна. Кав’ярні, магазинчики й супермаркети знайдуться, але не більше. Центральна вулиця варта нетривалої уваги. А  усе цікаве   знаходиться в поселенні під назвою Старий Коринф.

Сучасний Коринф – невелике містечко на узбережжі

Старий Коринф з руїнами древнього Коринфа й горою Акрокоринф це окреме село на відстані кілометрів 5 від міста. Туди ходять автобуси з зупинки на тій же центральній вулиці, в її протилежній від моря частині. Зупинка маркована знаками й малозрозумілими розкладами. Каса знаходиться в  кав’ярні за спиною (чи то кав’ярня в касі), на якісь автобуси можна й у водія купити. Проїзд в одну сторону до Старого Коринфа - 1,8 євро. Під’їжджає під самий музей, але уточнюйте у водія - здалось що є різні рейси. В Лутру Святої Елени, де ми найближчі три дні будемо жити - теж ціна квитка 1,8 євро, щось типу такси у них тут.

Вид з автобуса до Старого Коринфа, видно укріплення Акрокоринфа

Древній Коринф. У Коринфі збереглось відверто не дуже багато, але площа  старого міста вражає (а це ще без Акрополя). Були тут й свої довгі мури до порту, як в Афінах. Якщо не дуже хочеться платити за вхід, то руїни Древнього оринфу можна досить непогано оглянути з-за паркана, гуляючи уздовж. Частина руїн, зокрема розкопки театру й кілька вулиць - є відкритими для огляду, можна пострибати по камінцях, поопиратись на колони й навіть залізти в якісь древні діри. А в основні руїни все-одно не могли потрапити, вихідний виявився. Й наступного дня не змогли - поки сходили на Акрокоринф й повернулись, вхід уже й закрився. Такі от грецькі музеї взимку - спробуй відвідай.  А коштує 8 між іншим, ось тут є детальні умови відвідування й скидки різні http://odysseus.culture.gr/h/3/eh355.jsp?obj_id=2388

 

Прогулянки в безкоштовну частину руїн Коринфа

Старий Коринф таки дійсно дуже старий - привабливу для укріпленого поселення скелю люди заселили ще бозна коли, 8000 років тут вже щось було. Після того було мікенське поселення, запустіння "темних віків" і розквіт в епоху "Класичної Греції", коли Коринф став одним з найбагатших полісів країни. Одне з джерел багатства - контроль над торгівлею через Коринфський перешийок, де підприємливі корінфці організували переправу з Іонічного моря в Егейське, економлячи судам час та життя (в обхід Пелопоннесу небезпечно було) й отримуючі за це шалену вигоду. Також Коринф був великим центром виробництва й експорту чорнофігурної кераміки, яку по усьому "Грецькому Світі" періодично знаходять й по сьогодні.

Коринф набудував купу колоній, серед яких такі відомі назви як Сіракузи та Дуррес в Албанії. В останньому ми за пів року до того були, до речі. В Коринфі майже тисячу років проводились Істмійські ігри - типу Олімпійських, на честь Посейдона (як і годиться морській державі). Заборонили ігри аж в 4-му столітті н.е. вже християнами.

Коринф - хитра душа, спочатку воював зі Спартою проти Афін, потім проти Спарти, але в кінці кінців усі ті поліси так ослабли, що були завойовані македонцями. В завойованій країні Коринф став головним містом, центром союзу. Хитра душа. І лиш з римлянами нічого не зміг зробити - "розкатали" його повністю, потім відбували невелике поселення неподалік.

Руїни Древнього Коринфа на тлі Акрокоринфа

Казка про Сізіфа. Царем Коринфу був свого часу відомий усім Сізіф, який до сих пір є символом важкої, безкінечної і безтолкової праці. Приблизно як наші шахтарі (хоча цим хоч якісь копійки платять). Але, цікавою є передісторія тієї пекельної праці - Сізіф ще той пройдисвіт виявився.

Для початку, на правах мудрого правителя Сізіф зайнявся "демографічною політикою" та ув’язнив бога смерті Танатоса. Тобто,зробив приблизно те, над чим працює безліч вчених впродовж останніх двох сотень років - але ці поки лиш мінімузували передчасну смертність й дуже сильно продовжили тривалість життя. Міфічний цар це ж вам не науковець - на пів справи не зупиняється, люди у нього перестали вмирати зовсім. Корисне рішення, так. Але є деякі цікаві обставини й наслідки подібного рішення, про які міфи, ніби, не розповідають...

В розвиток події, в голові рисується картина демографічного переходу, коли після зникнення смертності починається демографічний вибух - людей дуже швидко стає дуже багато, ніхто ж не скасував народжуваність в середньому 10 дітей на жінку, яка була в древніх суспільствах,  Що було б далі? Історія має відповіді на ці питання - дитяча бідність виросте майже відразу, батьківська разом з нею - годувати новоприбулих коринфців чимось же треба, а ресурси так просто й швидко не з’являться (вітання від Чаушеску й його "демографічної" політики :-) За 20 років по тому буде безліч молоді не при справі й шалене, наростаюче безробіття. Заводів й фабрик, куди приткунули ту саму молодь в 19 ст в Коринфі  не було б, хоча парову машину греки все ж розробили... це розширює варіанти). Загалом - перенаселення, проблеми з ресурсами, міграція (як варіант - завоювання сусідніх регіонів). При розумному управлінні й технічних новинках отрмиали б на деякий час безліч робочих рук, які могли перевернути з ніг на голову економіку й розпочати індустріалізацію вже тоді (боюсь думати, на які планети ми могли б літати сьогодні, якщо так), але я чомусь більше вірю в варіант бідності, масових воєн за ресурси й міграції у навколишні регіони.

Далі, ще цікавіше - "насолодившись" перенаселенням, жителі почнуть обмежувати народження дітей. Ні, сексом займатись не перестануть, а от над контрацепцією попрацюють. У греків на цю тему була дивна рослина сільфій, яку так активно юзали, що вона не збереглась до нашого часу. Й багато інших "народних методів" на зразок лимонного соку, який подекуди до сих пір використовують, в тому числі в Україні (в мене ще 50 подібних методів після одного опитування записано). Ефективність цього всього низька, але, щоб народжувати не по 10 а по 5 вийде :-) Можливо і до гумових виробів дійшли б, греки ще ті винахідники були. Можливо і взагалі б перестали народжувати (ніхто ж не вмирає, для чого?), але до того моменту корінфців було б вже настільки багато, що Грецію точно контролювали б, а можливо й більше. Далі підходимо до старіння - дітей стане мало, але оскільки греки не вмирають взагалі, можна припустити що населення перетвориться на величезний будинок престарілих (але не мертвих), жителів. Що далі? Як варіант - Сізіф ще б і Хроноса запроторив кудись, щоб люди не старіли, але про це міфи нічого не розповідають.

В те, що древні могли винайти роботів й вирощувати людей "з пробірки" якось не дуже вірю, тому шансів тримати економіку й захищатись в того старого суспільства було мало. Й їх би хтось рано чи пізно завоював. Римляни, наприклад. Напрошується думка - знову згадати про народження дітей? Ну, по-перше, на момент "згадки" банально може не залишитись людей відповідного дітородного віку. По-друге, історія нашого часу свідчить, що "згадати народжуваність" людям які від багатодітності відвикли й не хочуть її  - майже неможливо. Хоча, відомий "бебі-бум" вселяє надію, що десь колись й таке можливо (типу - ще не до кінця забудуть, як це). Гадаю, обов’язково мала статись емансипація - жінки банально отримали час на щось інше, окрім дітей. Ну й ще один варіант розрулення - заміщення населення мігрантами, яких буде безліч на підприємствах коли "корінні корінфці" постаріють й злінуються всмерть:) А далі?

Те, що я описав, уявити не складно - все це, насправді, вже відбулось, в тому числі й з нами. Що буде далі, сказати важче - прогнозування в умовах швидких змін дуже невдячна справа. Можна уявити й "футурологію" Гакслі чи якийсь інший "дивний новий світ", але занадто багато непередбачуваних чинників буде. Це все ще попереду :-)

Повертаючись до Сізіфа, можна припустити що таке майбутнє богам не сподобалось, тому вони відправили цілого тобі Ареса визволити Танатоса й забрати Сізіфа до Пекла. Демографічного переходу не відбулось.

Далі теж не сумно було - заборонивши себе ховати, Сізіф умудрився відпроситись (!) з Пекла щоб.... себе поховати. Гадаю, цей етап міфу - непоганий стеб над бюрократією, яка, безумовно, була й толі. Сізіф  ще деякий час керував Корінфом, поки нестачу "особового складу" в Пеклі не виявили під час ревізії й відправили за ним Гермеса. З цього моменту Сізіф й узявся за свою нескінченну працю. Й це було вже не в Коринфі, а в Аїді - тамтешньому пеклі, про місцезнаходження якого ми ще поговоримо.

Руїни Стародавнього Коринфа: вулиці, будинки, храми.

Незважаючи на закритий музей, туристів навколо досить багато. Навіть цілий автобус з східними азіатами приїхав - і що за організатор їх сюди привіз в день закритого музею? Ходять, як ми, зирять з-за паркана. Навколо є декілька генделиків, невеликий магазин, сувеніри й досить багато позитивних жебракуючих собак.

Туристична торгівля в Старому Коринфі

За відсутності входу до руїн, прогулялись в напрямку Акрокоринфу, так як ходили з хостом - Нікосом, чоловіком старшим й "підгулявшим", на верх рипатись не збирались, прогулялись кілометр-другий схилом, відвідали церкву, незрозуміло для чого збудовану в лісі на відстані від села, поблукали поміж апельсинами та оливками, послухали мекання баранів (які тут навряд чи сильно змінились з часів античності) й чергові розповіді Нікоса про Грецію. Зокрема, розповідав як роблять оливки - струшують й відмочують з сіллю до готовності. Далі ми спробуємо щось самі зробити з оливок - стриримо кілька жмень в Спарті й закинемо в воду з сіллю. На час написання цього звіту ще нічого хорошого з тих оливок не вийшло. Нагулявшись, повернулись в Коринф й Лутру. А зранку повернулись задля сходження, вже без Нікоса.

Криниця та оливкові дерева: околиці Старого Коринфа

Наступного дня відвідали Акрокоринф й це було круто Коли в новому місті, але не вперше, почуваєшся як удома. Так і ми в Коринфі - вже знаємо що де й як, швидко знайшли автобус й опинились в Старому Коринфі та вийшли на підйом. Туристи, вони усюди гору знайдуть. Підйом починається від якогось великого мурованого джерела з мусульманськими написами за селом. Гугл так і не сказав, що це таке, але та будка просто на роздоріжжі. Звідти серпантином по схилу до Акрокоринфу веде кількакілометрова асфальтована дорога

Дорога Акрокоринфа й укріплення фортеці

На окремо стоячій скелястій вершині висотою 570 м над рівнем моря (рівень моря поруч, нагадаю) - розляглись руїни величезної фортеці, чи то краще міста - фортеці. Перепад висот між входом й найвищою точкою - десь 150 м. Місто оточують три ряди мурів й усі вони чудово проглядаються з підходу. Вражаюча картина. З вершин - а їх декілька, зашибєнні види на околиці. Особливо круті краєвиди з відбудованої "франкської" вежі, звідки видно навколишні гори в один бік (подекуди в снігах) й узбережжя в інший. Чимось нагадує гірські фортеці Кіпру (Кантару та Святого Ілларіона).  Вхід вільний. Але можливий до 15.00.

На найвищій точці, окрім красивого виду, знаходиться фундамент храму Афродіти, який згодом юзали й християни з мусульманами. Звідси як на долоні весь коринфський перешийок, усі Коринфи, добрячий шмат Пелопонесу та плеса заток Егейського та Іонічного морів. Туди уява сама по собі домальовує трієри древні. І довгі мури в порт, та сам порт. І місто величезне. І взагалі - весь цей античний двіж, аж до богів на вершині, які за життям смертних спостерігають. Шкода, що фото того не передають.

Укріплення Акрокоринфа й навколишні краєвиди

"За візантійців" Коринф знову став серйозним містом - через перешийок збудували стіну яка огороджувала віднашесть, а на горі Акрокоринфу  організували щось типу "Обласної адміністрації". Підключившись до "Шовкового шляху" місто розбагатіло. Далі його на дві сотні років  завоювали хрестоносці - "франки",  після чого нарисувались турки і теж завоювали, як і все навколо. Ще за дві сотні років не на довго венеціанці тут покерували, після чого знову турки повернулись. Аж до незалежності. Грецької. Усі ці етапи залишили свої сліди в архітектурі фортеці, яка дійсно справляє враження.

Жовто-сині "реклямки" на руїнах Акрокоринфу

Ще у 19 ст фортеця використовувалась за призначенням. Жителі Коринфу часто мали два будинки - в місті й у фортеці, шоб тікати у випадку нападів. Найчастіше нападали пірати. На території Акрокоринфу мало будівель збереглось цілісно, найбільші серед них - доглянута церква й закинута мечеть. Також є підземні цистерни (візантійці таке взагалі любили) й франкська вежа на самій вершині. Правда, чомусь без входу. 

к

Краєвиди Акрокоринфу - чудове доповнення до руїн

Спускались швидше, ніж підіймались. Руїни міста Коринфу вже були зачинені о третій годині дня. Коли вони взагалі працюють? Більшість кафешок теж зачинені, в тих що є ціни здались трохи вище звичних, тому ми скористались Супермаркетом й перекусили хлібом з йогуртом під пильним наглядом місцевих собак. На каву поїхали в Коринф. Автобус довів, що транспорт в Греції може не лиш запізнюватись - так як приїхав й відправився на 3 хв раніше розкладу :-)

Ще одна пам’ятка Коринфу, про яку варто  згадати - Коринфський канал, прорубаний у скелі у 19 ст. Канал у цьому місті намагались зробити віддавна - й коринфські тирани й римські імператори, але далі початку робіт справа не пішла. Затратно було, та й інженери передбачали небажані затоплення. Реалізували давню ідею вже в Новий Час, за допомогою такої ж нової техніки та пана Лесепса - героя побудови Суецького каналу й антигероя щодо Панамського. Канал зекономив 400 км ходу. Зараз втратив трохи важливості через вузькість, але кораблі по ньому проводять досить часто.

Канал красивий - вузький прохід у скелі з високими  стінами. Судячи з усього, відомий у Греції як місце для банджа-джампінгу, принаймні саме про це відразу згадують місцеві, коли ми про канал заїкаємось.

Щоб відвідати, потрібно вийти на автостанції Іштма й прогулятись сотню метрів.

 

Коринфський канал

Перебування в Коринфі, окрім памяток та пейзажів запам"яталось ще й цікавим та неординарним кауч-серфінгом у шведського дядечки, про що я пізніше розповім окремо.

Після Коринфу нас чекало місто Нафпліон - яке ми визнали найкрасивішим містом Греції з нами бачених.

Далі буде!

Більше цікавих розповідей про мої подорожі на телеграм каналі: https://t.me/odisseyua