середа, 7 лютого 2018 р.

Афіни: чим цікава столиця Греції й як легко та дешево її відвідати?

Афіни стали першим відвіданим містом Греції: п'ять днів прогулянок вулицями, набережними, музеями й пам'ятками, сходження на оглядові гори, вештання найрізноманітнішими вулицями,  посиділки з кавою та іншою місцевою смакотою, та ще багато радощів неквапливої подорожі.

За цей час умудрились пожити на яхті у передмісті, відвідати безкоштовно безліч культурного спадку, позаглядати й у красиві й у зачухані та стрьомні райони міста, знайти улюблений ресторанчик, прибалдіти від краси та величі минулого й нерівномірності сучасного.

Продовження у розповіді: багато описів, вражень, рекомендацій...

А ще я експериментую з Телеграмом й мої розповіді тепер будуть ось на цьому каналі - https://t.me/odisseyua . Ласкаво прошу:-)
IMG_20180106_145415



Чому хотілось до Афіни пояснювати мабуть, не варто. Усі ми багато чули про культуру Греції давньої, яка досить заслужено вважається батьківщиною нашої сучасної культури й багато звичних нам речей від алфавіту й до демократії своїм корінням впруться саме в Давню Грецію, а не деінде. Сучасні Афіни це вже  зовсім не місто Платона й Арістотеля, але такі відомі слова як Акрополь і Парфенон там все ще стоять й додають зацікавленості. Та й взагалі, щоб зрозуміти ту чи іншу країну, столицю з її концентрацією різного та завжди відмінним ритмом життя відвідувати потрібно обов'язково

Колиска нашої цивілізації зараз опинилась на перехресті світів, кордоні Європи та Азії в багатьох сенсах. Місто з величезним історичним спадком й буремною сучасністю, про яке я й буду розповідати. Ну й дешеві квитки від МАУ відіграли свою роль. Переліт Київ-Афіни-Київ без багажу обійшовся у 2300 грн.

Афіни - величезне за мірками Греції місто, де проживає приблизно третина населення країни, три мільйони (разом з передмістями). Місцеві жителі впевнені що більше - й про чотири й про п'ять мільйонів в столиці нам доводилось чути. Місто видовжене уздовж невеликих хребтів й одним краєм впирається в море. Хоча, в самому місті моря й нема  - воно поруч, його видно з горбів й можна на трамвайчику за півгодини опинитись на березі. І це класно.

Колір Афін - білий й жоден інший з цим конкурувати не може, ні помаранчевий колір декоративних лимонів на вулицях, ні жовтий колір таксі, ні зелений колір нечисленних насаджень, ні брудно-яскраві розписи стін багатьох районів у містах.

Афіни зовсім не відрізняються комфортом життя - досить швидко помітним стає відсутність парків, лавочок, простору для прогулянок, простору взагалі, здатності будинків обігрівати, здатності пішохідних переходів спокійно пропускати людей й багато чого іншого. Але менш вражаючим і вічним від того місто не стає.

Добирання з аеропорту в місто. Аеропорт знаходься в 30 км від Афін й пов'язаний з містом автобусами та гілкою метро. Транспорт в аеропорт, як і багато де, помітно дорожчий за міський .Автобуси коштують 6 євро, метро - 9 євро. Автобуси з аеропорту йдуть в декілька різних напрямків. Найзатребуваніший автобус №95, наприклад, ходить від аеропорту до центральної площі Афін Сінтагми. Нам потрібен автобус №96, який йде до Пірея. Ним ми доїдемо до Гліфади - передмістя Афін, куди нас люб'язно запросили по каучсерфінгу. Звідти ми декілька днів їздитимемо в центр на зручному трамваї.

Громадський транспорт Афін представлений
IMG_20180106_122157 трьома гілками метро, кількома гілками трамваю й великою кількістю автобусів. Ми користувались виключно трамваєм з Гліфади до Афін, який доїжджає майже до центру. Далі ходили пішки. Потреби скористатись чимось іншим в місті не виникало й у метро ходили виключно на екскурсію.

З минулої осені квитки в громадському транспорті Афін електронні - купуєте паперову картку в касах чи автоматах на зупинках й скануєте її в транспорті на спеціальному зчитувачі. В самому транспорті квитки не продаються. Все виглядали в трамваї контролерів цього процесу - не довиглядались. Але десь вони точно є й штрафи високі, якщо що. Квитки універсальні для усього транспорту, одна поїздка коштує 1.4 євро. Є ще ціла система проїзних, але ми користувались транспортом виключно двічі на день й вони були ні до чого. Ось актуальні ціни  громадського транспорту Афін станом на початок 2018 року.

Житло в Афінах.  В кінцевому рахунку жили по каучсерфінгу. Взагалі, на рахунок житла в Афінах не дуже переймались (на відміну від Пелопоннесу, ггг)  – “booking” й “hostelworld” радували дешевими хостелами від 7 євро з носа. Я вже навіть придивився хостел під назвою “Zorbas”, який не тільки ім”я відомого кіношного грека носить, а й встиг засвітитись в туристичних телепередачах та розповідях одного “бюджетно вміючого” знайомого. Проте, не знадобилось. Запостивши на “couchsurfing” маршрут ми отримали запрошення пожити на яхті в передмісті Афін Гліфаді, чим й скористались не те що безсумнівно, а з широко відкритими від подиву очима. Чотири дні прожили на розкішній яхті, добираючись трамваєм до центру. Хоста нашого майже не бачили – зайнятий чоловік виявився. Після подорожі Пелопоннесом ми знову мали потребу в ночівлі й знову хост сам нас знайшов, запропонувавши житло в центрі міста.

Загалом, кауч-серфінг в Греції працює добре й дозволяє економити. Дешеві хостели в Афінах теж є. Як і все інше. Проте, слід прислухатись до рекомендації обережно вибирати хостели, навколо площі Омонія можна опинитись в дуже “забембаних життям районх” з підвищеною кримінальною активністю вночі. Також рекомендую брати з собою теплі речі, ковдрочки чи щось таке що дозволить спати в теплі – грецькі будинки добре пристосовані до літньої спеки, тому взимку в них досить холодно, іноді холодніше ніж на вулиці.

Знайомство з містом. До Афін  з Гліфади дісталися на трамваї, з якого ніц не бачили через заклеєні рекламістами краєвиди. Місцеві дядьки крізь ту рекламу все ж умудрялись роздивлятись церкви й хреститись, іноді підносячи руку до серця. Чи це вони просто за звичкою знали, коли то треба робити? Усі зупинки трамвая оголошуються англійською й відбуваються  "по замовленню" - тре тицьнути червону кнопку, бо проїдеш усе, що можна. Наша зупинка, на щастя, кінцева й співпадає з центральною площею, тому проїхати її ми не змогли Але довелось недоїхати - за дві зупинки до центру трамвай поїхав в протилежний бік, а ми з подиву вибігли на попередній (тобто, вже, наступній) зупинці й пересіли на "пішу прогулянку", визнану найзручнішим та найнадійнішим транспортом Афін. Потім виявили, що в кінці гілки все розрите як на ремонт. Отже, гуляємо.

Перше враження, ну, крім дощу, звісно - безліч магазинів з моторолерами та вузькі вулиці, якими на тих моторолерах, мабуть, добре їхати. Свого часу, пишуть загальнодоступні джерела, афіняни відмовились від широких вулиць та проспектів сучасної столиці на користь звичних вузеньких вуличок - щоб було затишно й сусіди спілкуватись могли. Час минув. Люди, які ті рішення приймали, давно за межами цього світу, а сучасні афіняни вже мусять пристосовуватись до вулиць й любити моторолери.

Вийшли значить ми з трамваю й кудись пішли уздовж трамвайних колій в напрямку центральної площі - Сінтагми, але згодом забили на навігацію й просто йшли вперед, неупереджено виглядаючи де б це поїсти. Тим часом і Акрополь показався, й ще якісь величезні колони зовсім поруч... Очуняли від цілеспрямованого в невідомість руху біля величезного стадіону - досить древнього на вигляд й занадто цілісного, щоб таким бути. Виявилась "стилізація" зразка 1896 року, стадіон збудовано під перші сучасні Олімпійські ігри. А оті колони поруч - руїни храму Зевса Олімпійського, теж не без спорту, тобто. Величезна брама до того храму - Арка Адріана, молодша на кілька століть за храм, збудована однойменним римським імператором, який обожнював давню культуру й помітно відбудував Афіни свого часу, трохи вбік від давньогрецьких Афін. Зараз то не має значення, бо все однаково у центрі великого сучасного міста. 
IMG_20180106_133107IMG_20180107_141209
Олімпійський стадіон й Арка Адріана - вхід до храму Зевса Олімпійського в інший, сонячний, день.

Зевес тогді кружав сивуху
І оселедцем заїдав;
Він, сьому випивши восьмуху,

Послідки з кварти виливав.
Енеїда. І ми хочемо!

 Дощ насідав, шлунок теж, пошурували шукати їжу в район Монастиракі, шлях куди лежав повз Національний Сад - популярний парк у центрі з власною культпрограмою, куди у дощ не дуже хотілось  і Синтагму - центральну площу, куди ще повернемось. Учора у літаку жінка поруч розповідала якомусь чуваку про Афіни й не радила їсти в Монастиракі - брудно ніби як, хоча й дешево. Звучить для бюджетного мандрівника дуже інтригуюче. Тим більше, що на питання, де і місті таки можна їсти, жінка чітко відповісти не змогла, перескочила на розповідь про якогось знайомого, якийсь десь працює. Де саме, теж не сказала. Експерт мабуть.

Насправді Монастиракі цілком собі туристичний район з безліччю абсолютно різних закладів - кав'ярень, їдалень, фаст-фуду, піцерій, кафе та ресторанів по серйозніше, а більше всього різноманітної випічки. Поміж цим усім торгівля туристична й звичайна - місця для шопінгу такі собі. Чим далі забурювались у район, тим більше торгівлі ставало - таке ніби як по ринку ходиш., от зовсім як в Хмельницькому на базарі. Забудова - досить стара, переважно доглянута (залежно в який бік від центральних вулиць відійти, насправді), на невеликих площа церкви - як невеликі так й навпаки. Станція метро Монастиракі якраз посеред усього цього різноманіття, а відразу за нею починаються огороджені території з різними древніми руїнами.
IMG_20180107_134344 IMG_20180107_134601IMG_20180107_161103
Прогулянки районом Монастиракі.

Кафешок там "на районі" багато, але прийнятне по цінах харчування знайшли не відразу. Насправді ми ще не дуже розуміли, що хочемо, й балансували між потягами їсти тут і зараз та не кидатись на найближче. Зійшлись на великому гіросі на тарелі на двох за 6,8 євро в простій кафешці. Гірос у піті з собою - 2,5 євро.. далі й по 2 знаходили. Гірос, це потужно. Ще й з дзадзики (чи то таджики) - ніжному йогурті з огірками й кропом (без таджиків). Ми таких ще багато з'їмо - в пітах і без. Інша радість, Сувлакі - шашлички на дерев'яній паличці - від 1,5 євро.  Ще є цікава слоєна випічка  з сиром та кропом за 1,5-2,5 євро, їдальні де пристойну порцію якоїсь мусакоподібної запіканки на одного за 3,5 євро узяти можна. Грецький салат бачили від 5 євро, разок скуштували, вирішили що ці гроші можна краще інвестувати – наприклад в два гіроси Smile Ціна на еспресо в перший день найчастіше траплялась в 2-2,2 євро. А от як ми посиділи в такій кав'ярні й повалили далі, ціни в 1,2 євро за еспресо стали звичайними аж до нашого прощання з Грецією за два тижні.  Каву готувати вміють і люблять. Поширені: традиційна кава-по-грецьки, густа й заварена в турці (1-1,5 євро), та холодне фраппе (влітку частіше, звісно). Ціна на еспресо в перший день найчастіше траплялась в 2-2,2 євро. А от як ми посиділи в такій кав'ярні й повалили далі, ціни в 1,2 євро за еспресо стали звичайними аж до нашого прощання з Грецією за два тижні.  Каву готувати вміють і люблять. Поширені: традиційна кава-по-грецьки, густа й заварена в турці (1-1,5 євро), та холодне фраппе (влітку частіше, звісно). З десертів: запам'ятались смачнючі козинаки з мережі "coffe islands", по 1 євро за штуку та пахлава (як турецька, тільки грецька, ціну не запам'ятав, але жаба не давила). Цукерок й печива багато, але все відносно дороге (поширене біле - пісочне з горіхами в пудрі - 9-11 євро за кг) й не так нам цікаве, тому наші десерти: козинаки, пахлава, фрукти.

Загалом, маючи 1,5-2,5 євро на одного, можна щось поживне з фаст-фуду вхопити. Великі страви в кафешках, які можна на двох розділити – від 6,8 євро. Менше якщо й було, то нам не траплялось
IMG_20180104_131514IMG_20180106_141110IMG_20180107_163324
Їжа в Афінах: гірос на тарілці (6,8 євро), сувлакі (1,5 євро за одну), грецький салат (5 євро).

Задоволені, ситі лиця, попри будинки й церкви порулили духовно розвиватись. В музей, тобто. І тут слід сказати, що планували подорож ми так, щоб багато побачити й якомога менше при цьому витратити.

Що цікавого в Афінах?  Відразу скажу, багато. В Афінах сконцентрована велика кількість античного спадку (від Акрополя починаючи), є цікаві “прогулянкові” райони зі старою забудовою Плака та Монастиракі, гори з шаленими панорамами (найкрутіша з яких – гора Лікавітос), музеї з безліччю древніх скарбів. Центр порадує помпезною забудовою 19 століття (найбільше сподобалось – комплекс споруд університету, бібліотеки та історичного музею), й майже все місто списане різноманітним графіті (іноді навіть красиве зустрічається).

Ціни на різні тікети, як і все інше, коштують в євро і дешевими не бувають. А відомі пам'ятки особливо негуманно коштують - повний квиток на Акрополь коштує 30 євро, й ще 5 євро окремо Музей Акрополя. Ціни змінюються щопівроку, тому інформація застаріває дуже швидко - їхавши в Грецію я володів нещодавньою інфою про "нову ціну в 20 євро, яка змінила стару в 12 євро". Але поки що я розповім, як насолоджуватись “культпрограмою” в Афінах не витрачаючи при цьому багато грошей. Точніше – взагалі їх не витрачаючи.

Афіни безкоштовні. Багато де є можливості не платити за відвідування музеїв та пам”яток, і я зовсім не про дірки в парканах.  Музеї усюди й музеї Греції зокрема влаштовують таку радість як дні безкоштовного відвідування та пропонують безліч різноманітних скидок. Тому, рекомендую перед поїздкою переглянути сайти музеїв (саме музеїв чи інші подібні, а не блоги й сайти-порадники, які не завжди коректні).

Отже. Кожної першої неділі місяця в період з листопада по квітень вхід на Акрополь та у багато інших відомих пам'яток музеїв є вільним!! Це стосується не всіх, але багатьох й точно найвідоміших.  Окрім того, впродовж року є ще кілька днів, коли вхід вільний.

Для більш точної інформації рекомендую заглядати на ось цей сайт з близькою до мого блогу назвою - http://odysseus.culture.gr/h/3/eh30.jsp який належить  міністерству культури Греції й містить актуальну інформацію (з цінами) про безліч пам'яток.

По цій програмі залучення не дуже забезпечених туристів до культурного відпочинку ми впродовж дня безкоштовно відвідали пам'ятки Акрополя (Парфенон, Театр,  Агору, Храм Гефеста), пробігли повз Храм Зевса Олімпійського й бібліотеку .... та потрапили в Національний археологічний музей. Останній рекомендую особливо - в музеї зібрана чудова колекція античного мистецтва, екпонати круті й відомі, найкраще античне мистецтво з того, що залишилось в Греції, зібране саме там.  Розташований цей музей дещо вбік від центру, в кількох хвилинах від площі Омонія, як і годиться музею - у величезному красивому будинку.

Лиш врахуйте, що музеї Греції не мають звичку працювати допізна. Ми б і більше пробігли, але день несподівано почав закінчуватись.
IMG_20180107_152810IMG_20180107_154233IMG_20180107_154809IMG_20180107_154623IMG_20180107_153957IMG_20180107_154453
Неймовірні експонати у Національному археологічному музеї Греції

Дуже рекомендую звернути увагу на Музей Бенакі, який знаходиться у центрі поруч із Синтагмою, має чудову колекцію й вільний вхід по четвергам щотижня, а не раз у місяць. Музей про все. Такий собі мистецько - історичний. Мистецтво древніх і дуже древніх греків, мистецтво Візантії й Нового часу, народний побут, усьому місце знайшлось. Цікаво, досить ухекально (після двох годин мистецтва страшенно хочеться спати) й безкоштовно. По четвергах. Ще в музеї була найвища за день концентрація російськомовних було. Чи пов'язане це з безкоштовним відвідуванням? Одного україномовного хлопчину навіть вирахував - фоткав айфоном музей так само, як за добу до того "Автобус на Афіни" в Борисполі.
IMG_20180104_151944IMG_20180104_152048IMG_20180104_152451IMG_20180104_154518
Експозиції музею Бенакі

З ще більш економних варіантів -  невеликі безкоштовні експозиції є прямо на станціях метро Синтагма й Монастиракі, легко можна нагуглити список завжди безкоштовних музеїв яких в місті десь під 30 штук, але добратись хоча б до якогось із них часу у нас не вистачили.

Пам'ятки Афін. Головною пам'яткою цього древнього міста є Акрополь з Парфеноном й рядом прилеглих древнощів - храмом Гефеста, великими театрами, руїнами Агори грецької, Агори римської, храмом Зевса Олімпійського, який дещо на відстані. Окрім цього, можна надибати ряд руїн дрібніше - шматок дороги, шматок муру, пам'ятник Лісістрату... все це збереглось гірше й прихован поміж більш сучасною забудовою, зате відвідування безкоштовне завжди. Більш сучасні вулиці, площі й будинки теж бувають кльові, але далеко не такі відомі й ефектні.

Акрополь популярний серед туристів, за цією фразою з довідників ховається величезний потік людей і рух мало не "пінгвінчиком" як в заповненому метро, щоб той Парфенон побачити зблизька, через будівельні риштування.

Сказати що Афіни – древнє місто, це нічого не сказати. Поселення на місці Акрополя з”явилось ще 8 тисяч років тому. А 3,5 тисячі років тому тут вже було укріплене мікенське місто, стіни якого були складені з величезних брил, й авторство яких приписували циклопам. Так склалось, що історія Древньої Греції не була суцільною лінією розвитку, а містила й період активної деградації, відомий як “темні віки древності”. Мікенська культура – одна з найдревніших в Греції і названа так за місцем основного її центру в Мікенах, досягла певного розвитку, зокрема писемності й містобудування. Саме її стосуються події відомої Троянської війни.  Але  була знищена хвилею переселення нових греків – дорійців, які перед тим як розбудувати оту відому всім грецьку культуру з Парфеноном, пантеоном, філософами, гетерами й спартанцями – зруйнували усі досягнення попередників й на три сотні років розівчились писати, будувати й ще багато чого. До чого це я? – без писемності вони начисто забули про отих мікенців, не могли повірити що стіни з великих кам'яних блоків збудували люди й вважали що це робота циклопів. Така от гойдалка розвитку.

Проте, й ці дикуваті греки стали на шлях розвитку й усього за кілька сот років багато чого досягнули, наприклад, розбудували крутезне місто Афіни, на руїни яких ми їздимо дивитись й по сьогодні. Перший храм богині Афіни (гадаю, не варто пояснювати звідки назва міста пішла), збудовано приблизно 2700 років тому, а 2500 років тому настало “Золоте століття Афін”, під час якого більшість пам'яток й була збудована. Афіни на той час були найбільшим містом Греції та Світу (?), населення якого досягало 500 тис чоловік. Столицею Греції Афіни не були – не було такої країни, зате була величезна кількість суверенних полісів і Афіни очолювали “Афінський морський союз”, таку собі міжнародну організацію тодішню, скарбницю якого й тримали у Парфеноні.

Окрім колишньої скарбниці, Парфенон - найвеличніший храм Афін та чи не найвідоміший античний храм світу нашого часу. Помилуватись ним можна на відстані, а фасад доведеться розглядати крізь будівельні риштування та руки зі смартфонами з найрізноманітніших країн світу. Храм частково зруйнований й сильно пограбований ще у древності, але колони стоять, масштаб відчувається й, загалом, враження залишає сильні – все ж знакове місце, та й краєвиди з горба шалені. Парфенон встиг побути також християнською церквою з інтригуючою назвою “Нотр-дам де Афіни” й мусульманською мечеттю.
IMG_20180107_121320IMG_20180107_114730IMG_20180107_120615
Парфенон - символ величі древніх Афін

Окрім Парфенону на Акрополі є ще декілька цікавих руїн: храм богині Ніки Аптерос - тієї богині перемоги Ніки, яку жителі Афін так не хотіли відпускати, що позбавили крил; храм Ерехтейон з красивими каріатидами – на місці суперечки Афіни й Посейдона, де стояла впавша з неба статуя Афіни, росло подароване Афіною оливкове дерево, било пробите Посейдоном солоне джерело й було щось типу вічного вогню на оливковій олії (ще те місце контактів з “позаземним”);  а також  Пропілеї – височенні урочисті ворота, завжди забиті людьми.

А от чого нема, так це величезної статуї Афіни, яка стояла на Акрополі в древності. Статуя мала золотий шолом й наконечник списа, які видно було здалека й слугували маяком. Наскільки величезна була статуя, нарити не вдалось, але на картинках-реконструкція вона вдвічі вище Парфенону. Статуя простояла тисячу років, була забрана римлянами в Константинополь й ще за тисячу років зруйнована через забобони, ніби то притягує хрестоносців. Й ще кілька споруд Акрополя залишились на сторінках історії, а не в реальності.

Зате на місцевості можна побачити багато такого, про що древні джерела не розповідають – наприклад триколірну кицьку на каменюках, іржаву тріснуту гармату, тітку зі свистком яка дає знати коли хтось заходить куди не треба та багато чого іншого.
IMG_20180107_121849IMG_20180107_121520IMG_20180107_120743IMG_20180107_121249IMG_20180107_120312
Храми Акрополя

Усе ж вціліле й мистецькі цінне зараз в Новому Музеї Акрополя, вхід куди коштує 5 євро й  немає вільного входу по перших неділях місяця.

На схилах Акрополя є цілих два давніх театри – театр Діоніса та Новий Одеон (Одеон Ірода Афінсього, до того там був просто Одеон). Так, це відоме слово теж родом з Афін. Одеон вміщував  5000 жителів - не найбільший театр Греції, але вражає. Роздивитись можна зверху, пробившись до огорожі крізь натовп туристів. В небезкоштовні дні, можливо, вільніше. Крутий театр, насправді.
IMG_20180107_115947IMG_20180107_120026
Театр Одеон на схилах Акрополя.

Інший великий шмат пам'яток лежить біля схилів Акрополя, де знаходяться Агора – місце зібрань, храм Гефеста – найбільш вцілілий храм античності, й інші цікавинки. Храм Гефеста дає кращу можливість роздивитись, як древньогрецький храм виглядав, ніж Парфенон. Красивий, монументальний, гарна панорама від порогу, усередину теж зайти не можна.

Агора - це інша територія ніж Акрополь, у підніжжя того горба, вхід до неї на відстані дещо, треба трохи прогулятись. Квиток може бути частковий сюди чи повний на всі великі археологічні зони Афін. Людей тут менше, ніж навколо Парфенону.

Венера без спідниці, боса,
В халатику, простоволоса,
К Вулкану підтюпцем ішла;
....
Хоть гарна як, а все охоча
Іще гарнійшою щоб буть.
Венера пазуху порвала
І так себе підперезала,
Що вся на виставці була;
...
Вулкан-коваль тогді трудився,
Зевесу блискавку ковав.
Уздрів Венеру, затрусився,
Із рук і молоток упав.

Згаданий у цьому, досить еротичному епізоді Енеїди Вулкан - той самий Гефест, якому цей храм.
IMG_20180107_130214IMG_20180107_125526IMG_20180107_125823
Храм Гефеста в Афінах - найкраще збережений давньогрецький храм

Ідіоти!!!  Так називали громадян Афін, які самовідсторонювались від участі в управлінні полісом. Афінська Агора, фактично, батьківщина нашої сучасної демократії – саме тут збирались афіняни вирішувати важливі справи. В ті часи демократія була прямою – право голосу мали усі 20-30 тисяч громадян, а не вибрані ними представники у владі. Жінки, раби й мігранти з інших міст громадянами не були. Зібрання здійснювались раз на 8-9 днів, в перервах між якими  справами займались виконавчі й судові органи, куди будь-хто міг потрапити по жеребкуванню. Філософи – Арістотель, Платон та інші, переважно були противниками демократії, так як неосвіченими масами легко можна було маніпулювати різним демагогам й, як тепер би сказали, популістам.  Отже, саме ці колони й руїни є  місцем народження демократії, яка умудрилась не зникнути за наступні 2500 років, яку ми з перемінним успіхом змушуємо нормально працювати й про яку дехто Вінстон Черчіль сказав, що це “найгірша форма правління, за винятком всіх інших”. Й звідси чудові види на Акрополь.
IMG_20180107_124556
IMG_20180107_125102IMG_20180107_125929
Афінська Агора


До схил Акрополя прилягає Плака - старе місто, зараз теж майже суцільно туристичне.  Багато будинків тут стоять ще на античних фундаментах, а вулиця Адріана є найстарішою в Афінах

У найвищій частині Плака це дуже вузькі лабіринти між маленькими білими будиночками, які терасами обліпили схил. Так, це ті майже іграшкові будинки з картинок про острів Санторіні, вони й тут є. Й це не інакші а "саме ті будинки" -  збудовані вони жителями все тих же Кікладських островів, які заселили цей схил в 19 ст. Кікладців запросив тодішній король на будівництво палацу, в процесі вони й збудували свої традиційні хатинки в найдешевшому кутку міста. Чимось це схоже на Київський Узвіз Район називається Анафітика, він невеликий, але дає можливість доторкнутись до улюблених багатьма Кіклад.
IMG_20180105_132526IMG_20180105_132431IMG_20180105_132607IMG_20180105_132727
Кікладські будиночки району Анафітика

Нижче Анафітики будинки Плаки стають більшими й схожими на ті, які повсюдно будували в Європі у кінці ХІХ ст. Багато ресторанчиків та сувенірних лавок.

В більшості  тут красиво й доглянуто, частково закинуто. Всюдисущі графіті, зрозуміло, й тут є, але частка красивих й змістовних помітно більша. В одному напівзруйнованому будинку знайшли щось типу вуличної галереї якогось мистецького проекту. Вулична галерея, це коли за загаженим входом в закинуте приміщення, над різним мотлохом красуються дуже навіть непоганий настінний живопис в пристойній кількості, є й пояснююий цей мистецький проект напис, поверх якого пізнішими писаками нанесено рисунок члена, звичайний такий. Різні рівні вуличної культури, так би мовити.

Окрім туристів й розписів в місті багато котів, є навіть спеціальні годівнички для них.
IMG_20180105_134555IMG_20180105_134416
Вулична Галерея Плаки

IMG_20180105_135154IMG_20180105_133941
Таверни й сувенірні лавки

Пам'ятник Лісістрату. 4368 рік нашої ери. Нечисленне, людство Землі мешкає в умовах відтвореної первісної природи давніх часів в поєднанні з шаленою інноваційністю. Давно зникли мови, й не лиш людські. Давно є регулярне сполучення з Альфа-Центаврою, Мельмаком, Кібертроном, Пандоррою та іншими планетами Всесвіту. Там, власне більшість людей і живе. Людьми зараз називають тих істот, які виникли після глибокої й різносторонньої модифікації хомо сапієнсів в далекому минулому - штучний інтелект там вшити, замінити частини що зношуються, вбудувати девайси різні, гени модифікувати недолугі. Ось ці люди й живуть частково на Землі, вирощуючи традиційну їжу, вивчаючи історію та просто відпочиваючи на історичній батьківщині. Посеред Києва, поруч із прозорим круглим корпусом, поміж розкладеними з насінин житлами від "Земляміськбуд" й стоянками зорельотів від "АвтоЗАЗ" спокійно стоїть Григорій Савович Сковорода роботи Івана Кавалерідзе.

Фантастично звучить, правда? А в Афінах щось подібне цілком можна знайти. Поміж красивих будинків й пішохідних вулиць району Плака можна наштовхнутись на дивну на вигляд колону незрозумілого віку. Цей пам'ятник поставили хореграфу Лісістрату ще в 334 році до н.е. Колись містяни самі спонсорували театральні вистави, й чия визнавалась кращою, отримував визнання, респект, уважуху й пам'ятник, як апофеоз попередніх слів. Лісістрат був саме таким, й пам'ятник йому простояв вже 2351 рік, переживши все, що тільки можна. Стоїть собі скромненько, грошей за вхід не бере, потрапляє в кадри туристів. Люблю міста з історією.

Як вважаєте, Сковорода має шанси стільки простояти?
IMG_20180107_135355IMG_20180105_130224
Пам'ятник Лісістрату поміж забудови Плаки

Руїни Афінської Агори виходять прямо до Плаки. Вхід до Акрополя теж звідси. Й це ще не всі руїни - ще одна Агора тут є, римська. Або Римський Форум. Місце, де відбудували центр міста при римлянах, після зруйнування Афін варварами в 2-му ст. Найцікавіше на Римському Форумі - Башта Вітрів, фантастична споруда у вигляді високої восьмикутної вежі, на гранях якої є вісім сонячних годинників. На кожній стороні з годинником зображено одного з богів вітру. Саме місце цитувати Котляревського про вітри:


Борей недуж лежить з похмілля,

А Нот поїхав на весілля,

Зефір же, давній негодяй,

З дівчатами заженихався,

А Евр в поденщики нанявся, —
Я к хочеш, так і помишляй!


Усередині Башти знаходився також водяний годинник(!), а доповнював усю конструкцію флюгер. Така от годинникова вежа стародавнього світу. Ще десь тут була така важлива річ для кожного поважного міста, як громадський туалет. На 68 місць, між іншим.

Неподалік Форуму знаходиться Бібліотека Адріана, зведена в часи все-того ж однойменного імператора. Зараз теж - цікаві руїни
IMG_20180107_123317IMG_20180105_135942IMG_20180105_140058IMG_20180107_123515
Римський форум й Башта Вітрів

Фухх... Нагулялись цими древнощами. Що далі?

Найвідоміше й найважливіше місце  - площа Синтагма, де розташовується ще один символ Афін - будинок Парламенту. Будинок Парламенту мені чомусь схожий на стару в"язницю й, здається, у випадку серйозних заворушень штурмувати таке буде важче, ніж нашу Раду. Заворушення бувають часто, до речі. Греки протестувати люблять, особливо в останні роки, коли їх змушують економити. Ми ще трохи цього застанемо.

Греція має двох лауреатів з літератури, одного з них я зараз читаю. Йоргос Ставідіс, взагалі, поет, і за вірші йому "нобелівку" й дали. Але попри те прозовий роман теж написав, його я й читаю, періодично занурюючись в життя афінської творчої богеми 20-х років, та вишукуючи поміж усіма тими роздумами, піднесеннями й упадками (переважно), відносинами поміж собою й з Грецією, згадуваннями Данте й Одіссея, дискусіями й оргіями шматочки опису, власне Афін. Тепер знаю, що в 20-і роки на головній площі Синтагма грали "чет-нечет", торгували смаженим горохом, їздили невеликі трамвайчики, у місті були таверни, багато пилу а зустрічі призначали біля церков. Нарешті запам'ятав слово Рецина - місцеве біле вино з додаваннями смоли, кажуть веде історію ще від древніх виноробів і їх просмолених амфор.

 Зараз усього цього нема, зате є безліч транспорту та людей. І Макдональдс, та інший фаст-фуд. Перший, ми ж знаємо, не лиш смачна кава (в Греції), а й охайний туалет.

IMG_20180105_153134
Будинок Парламенту на Синтагмі

Прямо перед Парламентом знаходиться могила невідомому солдату з караулом із евзонів -  вояків у кумедній формі 19 ст., Зміна караулу це невелике шоу, про яке люблять писати путівники. Серйозне шоу ніби як по неділях об 11 годині, в інші ж дні ці вояки іноді ходять й уе теж люблять фотографувати туристи. Прямо тут є станція метро з музейною експозицією. І з цієї площі просто розбігається транспорт у різні боки. Є трамвай в Пірей та Гліфаду (хоча зараз гілка й ремонтується), є автобус в аеропорт (що дуже важливо). А в напрямку Омонії тягнуться красиві вулиці з цікавими будинками. Не дотягуються, правда. Найкрутіший ансамбль - Бібліотека, Історичний музей й Університет. Можливо, це найкрасивіше, що збудували в Афінах у післяантичний час.

Центр Афін, загалом, чимось схоже на Белград та Бухарест - концентрацією вузьких вулиць й кількаповерховоі еклектичної забудови, де змішалась функціоналістична й модерна забудова, а також величезна кількість будинків й оформлень "типа древні греки", з усіма цими колонами, пілястрами, портиками, ордерами, богами й героями. Періодично вулички впираються в досить приємні церкви, або досить огороджені руїни та розкопки.

Цікавий факт – Афіни майже 200 років були частиною…. Каталонії, тієї самої що зараз в новинах часто. Й офіційна мова тут теж була та сама, каталонська, що не іспанська.
IMG_20180107_143930IMG_20180105_153051IMG_20180107_143646
Мармурові тротуари й крутий комплекс будівель ХІХ ст.

Трохи в сторону від доглянутих туристичних вулиць починається грецька реальність - стіни на старих будинках щедро списані графіті. Іноді трапляються красиві, частіше ж - просто яскраві чи всюдисущі. Таку концентрацію різних графіті треба ще пошукати. У Юлі припущення, що мармур просто не відчищається, от і накопичуються написи. Мармур, до речі, теж риса Афін - на тротуарах, стінах, багато де ще. Виглядає дещо дивно, але мабуть для такого знаного центру античної культури це норм.
IMG_20180105_132043IMG_20180107_160219IMG_20180107_152458IMG_20180104_133604
Різноманітні графіті Афін.

На третій день в Афінах ми вже знаємо центр не гірше будь-якого популярного путівника. Мушу сказати, одна з найкращих атракцій міста зовсім безкоштовна й дуже красива. Так, ми й тут знайшли гору - Лікавітос. горб висотою 263 м, найвища точка міста. Колись тут знаходився храм Зевса. Зараз знаходиться ресторанчик й церквинка невелика. Й головне - панорами, огляд з горба просто шалений, видно реально усі Афіни, включно з Піреєм та Егейським морем. Можна насолодитись масштабами міста й подивуватись однотипності. Акрополь теж видно, хоча після обіду було й проти сонця в тому напрямку.

Окрім сходів є фунікулер, нам мало цікавий. Схили горба вкриті лісом - рідкісна річ в Афінах. Із задоволенням прогулялись в затінку дерев, навіть на черепаху наштовхнулись. Й ще багато відвідувачів із собаками, що не дивно - а де їм ще гуляти. Лікавітос - чудовий оглядовий майданчик, але не єдиний. З Акрополя теж неймовірні види. А ще є горб Ареопаг...
IMG_20180106_202835_866IMG_20180106_202825_732IMG_20180106_145246IMG_20180106_145619
Горб Лікавітос - найвища точка Афін з чудовою панорамою

Афіни, як здалось, таки дійсно місто контрастів. Поруч знаходяться акуратні райони з красивими будинками, басейнами на даху, авто непоганими - й райони де поміж закинутих будівель вештаються безхатьки. В красивих районах сподобалась звичка перетворювати дахи й балкони на сади. Наслідок відсутності у місті достатньої кількості  скверів, прогулянкових зон, дерев. На фото вище це добре помітно. Після цього вкотре кайфую в нашій, поки ще, найзеленішій столиці Європи.
IMG_20180104_133757IMG_20180105_143727IMG_20180106_143630IMG_20180106_132823
Красивф райони Афін

Афіни незвичні. Плака продовжується в Монастиракі, який переходить в площу Омонія. Тут ми нарешті побачили мігрантів в товарних кількостях - дійсно, навколо площі багато очевидних вихідців з різних  куточків Азії та Африки.  Навіть щось типу невеликого "Чайна-Тауну" є  Чи великого - ми знайомились з районом "по дотичній", так важко всі масштаби й риси  роздивитись. Площа є відомою точкою концентрації мігрантів - яких може не так вже й багато в країні, але мають звичку до знаходження саме тут. Навколо Омонії величезна кількість закладів, людей, тусовок з різних країн. Бачили як добре інтегрованих в місто мігрантів, так й вуличних безхатьків. Загалом, цікаве місце. Колориту йому додає ще й величезна кількість зачуханих вулиць й закинутих будинків в навколишніх кварталах. Що сильно контрастує з вичурною Плакою. По ходу, це наслідки оцієї економічної кризи.

Перед поїздкою надивились відео на ютубі, телепередач, начитались блогів - усі вони один в один тараторять про бруд, нашестя мігрантів, та різну шваль на вулицях. У мене ж склалось враження, що з брудом в столиці греки й самі справляються, а мігранти вже займають найбільш закинуте місце - бо куди ж іще? Бомжиків не більше ніж у Києві, однозначно. За часи нічних прогулянок навколо Омонії (чого робити вкрай не радять) прецедентів не було, хоча ми там опинялись не раз... підсвідомо чомусь хотілось покрутитись, поспостерігати. Кримінал поміж них мабуть теж є, як і всюди.

В одному з провулків наштовхнулись на натовп "східних" чуваків, які обіймались й були раді бачити один одного. За натовпом приглядала поліція, яка й нам побажала бути обережними. Посиділи трохи на площі поміж натовпу інших азійських чуваків. Смішно було - ми дуууже сильно виділялись.

Греки ж по різному до мігрантів ставляться - від відвертого незадоволення до позитивної зацікавленості. Загалом - Омонія це реально інша сторона Афін, не дуже красива, можливо десь й небезпечна (підтвердити, на щастя, не можу). Але для розуміння країни такі райони теж корисно бачити. З плюсів - навколо безліч дешевого "східного" фаст-фуду.
IMG_20180107_151729IMG_20180105_144752IMG_20180106_164551IMG_20180106_170051IMG_20180106_165639IMG_20180106_172243IMG_20180105_143803
Люди й будівлі району площі Омонія.


Це все, що хотілось розповісти про Афіни. Якщо про щось важливе згадаю - напишу окремий пост. Якщо про щось цікавить, а я не написав - ви ж знаєте, де мене шукати ;-) Питайте.

А я візьмусь за наступні розповіді - про цікаві міста Пелопоннесу.
Далі буде!